Рішення

від 24.07.2019 по справі 400/1254/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 р. № 400/1254/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001

до відповідачаприватного підприємства "Автошляхбуд-АДС ", вул. Ювілейна, 83-а, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

простягнення заборгованості в розмірі 21310,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) звернулось із позовом до приватного підприємства "Автошляхбуд-АДС " (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 21310,11 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 21195,63 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 114,48 грн.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2018 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ним вживались заходи для недопущення господарського правопорушення, а саме створене робоче місце для інваліда та направлялась відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування особи з інвалідністю до Баштанської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості. На думку відповідача, викладені обставини звільняють його від адміністративно-господарської відповідальності (а. с. 27-49).

Позивач надав відповідь на відзив, в якому вважає, що відповідачем протягом 2018 року не було вжито заходів із створення робочих місць для осіб з інвалідністю, що в свою чергу унеможливило їх направлення для працевлаштування центром зайнятості та вважає, що відповідач має нести відповідальність у виді адміністративно-господарських санкцій (а. с. 53-56).

Ухвалою від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, з урахуванням цього та керуючись ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідач подав до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила - 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1 особа.

Позивач застосував до відповідача адміністративно - господарські санкції в сумі 21195,63 грн., у зв`язку із незайнятим 1 робочим місцем, яке призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, згідно із даними звіту за 2018 рік та у зв`язку із не сплатою до 15.04.2019 року адміністративно - господарських санкцій нарахував пеню в сумі 114,48 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, ст. 18 Закону № 875 не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною третьою вказаної статті чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 (у редакції від 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, що відповідач у 2018 році інформував Баштанську районну філію Миколаївського обласного центру зайнятості про вільне робоче місце та вакантну посаду, на якій може використовуватися праця особи з інвалідністю, що підтверджується копіями звітів форми № 3-ПН від 21.05.2018 року, 04.06.2018 року, 19.06.2018 року, 04.07.2018 року, 19.07.2018 року, 03.08.2018 року, 20.08.2019 року, 03.09.2018 року, 17.09.2018 року, 01.10.2018 року, 15.10.2018 року (а. с. 31-41).

У зв`язку з тим, що одним із видів діяльності підприємства є будівництво доріг, автострад, асфальтування доріг та внаслідок відсутності замовлення на ремонт і асфальтування дорожнього покриття, враховуючи що такі роботи внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону), 17.10.2018 року вакантна посада відповідачем була закрита.

Позивач у своїй відповіді на відзив вважає, що закриття вакансії позивачем позбавило службу зайнятості можливості направити осіб з інвалідністю до відповідача.

Судом встановлено, що у листі від 28.03.2019 року № 56-04-117, який долучено позивачем до позовної заяви, Баштанська районна філія Миколаївського обласного центру зайнятості зазначає, що на вакансію, яку запропонував відповідач, не було видано направлення особам з інвалідністю, оскільки у центрі зайнятості на той період не було зареєстровано безробітних осіб з інвалідністю з необхідним професійним рівнем чи досвідом роботи (а. с. 10).

Таким чином, повідомлення відповідачем органів працевлаштування про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів давало можливість направлення відповідними органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання приписів Закону України № 875-ХП.

Згідно із ст. 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач вживав заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. У зв`язку з цим, покладення на відповідача відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач не довів суду вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, що є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 20917114) до приватного підприємства "Автошляхбуд-АДС " (вул. Ювілейна, 83-а, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, ЄДРПОУ 13842829), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз