Рішення

від 08.07.2019 по справі 826/13103/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 липня 2019 року справа №826/13103/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Ножовнік О.І.;

відповідача: не з`явились

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Галерея Принт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Галерея Принт") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2018 року №0001614010 та №00061514010 На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції по взаємовідносинам з ПП "Флойд" за грудень 2015 року, з ТОВ "Інтер Торг Груп" за березень 2016 року, з ТОВ "Вектор-транс плюс" щодо придбання матеріалів на виробництво були реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, складання яких передбачено законодавством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13103/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 08 липня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 10 травня 2018 року №0006164010 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 271 265,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 217 012,00 грн. та за штрафними санкціями - 54 253,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 10 травня 2018 року №0006154010 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88, Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 239 967,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 195 311,00 грн. та за штрафними санкціями - 44 656,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 квітня 2018 року №234/26-15-14-01-03/39014230 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерея Принт" (код 39014230) податкового законодавства за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2017, валютного - за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 10 грудня 2013 по 31 грудня 2017 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88, Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 195 311,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 16 686,00 грн., за 2016 рік на суму 178 625,00 грн.; пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 217 012,00 грн., в тому числі по періодам грудень 2015 року на суму 18 540,00 грн., березень 2016 року на суму 100 009,00 грн., листопад 2016 року на суму 98 463,00 грн.; пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України стосовно порушення граничних термінів реєстрації виписаних податкових накладних на загальну суму 86 000,76 грн., в тому числі податку на додану вартість 14 333,46 грн.

Такі висновки акта перевірки мотивовані безпідставним віднесенням позивачем до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), вартість придбаних у ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс" товарів (робіт, послуг), які відображені під час формування податкового кредиту; перевіркою не підтверджено проведення господарських операцій між позивачем та ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс" та встановлено документування зазначених господарських операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

За результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2018 року №00061614010, №00061514040 та №0023531401 рішенням ДФС України від 25 липня 2017 року №24456/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Галерея Принт" з його контрагентами - ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс", мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

З акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, що в 2015, 2016 роках позивач отримав безоплатно товарів/матеріалів, що за своєю сутністю є отриманою безповоротною фінансовою допомогою, за операціями, які визнані нереальними, чим занижено інші доходи рядок 2240 Звіту про фінансові результати. Отже, позивач має віднести суму 1 302 071,00 грн., в тому числі за 2015 рік 111 240,00 грн. та за 2016 рік - 1 290 831,00 грн. до складу "Інших доходів" рядок 2240 Звіту про фінансові результати.

Перевіркою повноти декларування позивачем показників рядка 02 декларацій "Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено заниження фінансового результату до оподаткування всього у сумі 1 085 060,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 92 700,00 грн., за 2016 рік на суму 992 360,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в акті перевірки:

а) щодо операцій позивача з ПП "Флойд" відповідно до наданих до перевірки документів позивач отримував від ПП "Флойд" гофрокартон, вартість якого відображено у складу собівартості (р.2050 Звіту про фінансові результати) за 2015 рік на суму 92 700,00 грн., а суми податку на додану вартість з їх вартості враховані до складу податкового кредиту у відповідних періодах 2015 року.

Враховуючи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, робіт (послуг) у постачальника ПП "Флойд", наявність ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва, якою встановлено, що ПП "Флойд" створено невстановленими слідством особами для прикриття незаконної діяльності; повідомлення під час проведення слідчих дій директором ПП "Флойд" про непричетність до фінансово-господарської діяльності даного підприємства відповідач дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки документи не опосередковувалися реальним рухом активів між позивачем та ПП "Флойд";

б) щодо операцій позивача з ТОВ "Інтер Торг Груп", відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем віднесено до складу собівартості реалізованих товарів (папір, плівка, картон тощо) (робіт, послуг), вартість придбаних у ТОВ "Інтер Торг Груп" товарів на суму 500 047,00 грн. (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік, а суми податку на додану вартість з їх вартості враховані до складу податкового кредиту у відповідних періодах 2016 року.

Враховуючи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, робіт (послуг) у постачальника ТОВ "Інтер Торг Груп", наявність опитування директора та засновника, який надав пояснення щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності даного підприємства, подання останньої звітності з податку на додану вартість за березень 2016 року, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 27 квітня 2017 року, неподання декларацій з податку на прибуток та фінансового звіту за 2016 рік відповідач дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки документи не опосередковувалися реальним рухом активів між позивачем та ТОВ "Інтер Торг Груп";

в) щодо операцій позивача з ТОВ "Вектор-транс-плюс", відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем віднесено до складу собівартості реалізованих товарів (папір, картон) (робіт, послуг), вартість придбаних у ТОВ "Вектор-транс-плюс" товарів на суму 492 313,00 грн. (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік, а суми податку на додану вартість з їх вартості враховані до складу податкового кредиту у відповідних періодах 2016 року.

Враховуючи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, робіт (послуг) у постачальника ТОВ "Вектор-транс-плюс", наявність інформації з ЄДРСР про те, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на пособництво в ухиленні від сплати податків суб`єктами господарської діяльності, створили ТОВ "Вектор-транс-плюс", опитано батьків засновника, директора та головного бухгалтера, які пояснили, що за морально-діловими якостями не може бути директором підприємства та в теперішній час знаходиться у м. Києві, де саме останнім невідомо, подання останньої звітності з податку на додану вартість за грудень 2016 року, неподання декларацій з податку на прибуток та фінансового звіту за 2016 рік відповідач дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки документи не опосередковувалися реальним рухом активів між позивачем та ТОВ "Вектор-транс-плюс".

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій та підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Так, в ході проведення перевірки позивачем частково надано первинні документи щодо здійснення господарських операцій з перевіреними контрагентами (рахунки на оплату, прибуткові накладні, виписки банку, видаткові накладні. При цьому, позивачем як до перевірки так і під час розгляду справи не надано укладених з ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс" договорів, доказів на підтвердження транспортування придбаного товару.

Оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс", у суду відсутня можливість дослідити їх відповідність вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс", у зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження " від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, а податкові накладні, виписані по спірним операціям формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс" та не вказав для чого придбавались придбані товари та про їхній подальший рух, зокрема щодо оприбуткування на складі, продаж третім особам.

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із поставки товару від ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс" та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Суд враховує, що доводи акта перевірки про непричетність до фінансово-господарської діяльності директорів та засновників ПП "Флойд", з ТОВ "Інтер Торг Груп", ТОВ "Вектор-транс плюс" не підтверджуються належними доказами, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів із господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2018 року №0001614010 та №00061514010 документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Галерея Принт" задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерея Принт" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галерея Принт" (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3; ідентифікаційний код 39014230);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Дата складення повного рішення суду - 23 липня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко