Ухвала

від 24.07.2019 по справі 449/827/19

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/827/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 м.Перемишляни

слідчий суддя Перемишлянського районного суду Львівської області: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Перемишляни клопотання голови фермерськогогосподарства «Б.М.В.» ОСОБА_3 про скасування Ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 11.07.2019 р., в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140260000164 від 31.05.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Голова фермерськогогосподарства «Б.М.В.» ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області, про скасування Ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 11.07.2019 р., в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140260000164 від 31.05.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Клопотання обгрунтовує тим, що 20.02.2019 директор Львівської філії ДП ЦСЕНСМ ОСОБА_4 уклав договір №4-2019/ПС з фермерським господарством «Б.М.В.» про виконання сільськогосподарських послуг на земельній ділянці, розташованій поза межами населеного пункту на території Боршівської сільської ради Перемишлянського району Львівської області.

Предметом договору було дискування, оранка, культивація, посіви, удобрення, вприскування та обмолот земельної ділянки, розташованої поза межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради.

Постійним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер відсутній; цільове призначеннядля дослідних цілей) площею 95,2202 га (частину якої площею 84,56 га відповідно до огляду місця події засіяно ярим ячменем), розташованої на території Борщівської сільської ради (Перемишлянський район, Львівська обл.), є державна сортовипрбовувальна станція на території Борщівської сільської ради.

Підстава виникнення права користуваннядержавний акт на право постійного користування, серія: II - ЛВ та номер: 003582, виданий 14.12.1999 Борщівською сільською радою.

Однак ФГ «Б.М.В.» не погоджується з зазначеними доводами слідчого, оскільки, як це вбачається з матеріалів кримінального провадження, посіви ячменю не є предметом злочинного посягання, яким безпосередньо є земельна ділянка, та не може містити на собі будь-які сліди кримінального правопорушення. Також, на даний час, посіви ячменю не можуть бути використані як доказ, оскільки слідчому судді не доведено того, що таке було придбано з порушенням.

Отже, на даний час матеріали кримінального провадження свідчать про те, що між Львівською філією ДП ЦСЕНСМ та з фермерським господарством «Б.М.В.» існують договірні відносини па підставі договору, який у встановленому законом порядку не визнанний недійсними чи удаваними. Визначення належності урожаю, у цьому випадку, не відноситься до компетенції слідчого судді через те, що ним здійснюється лише контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Хоча ніхто з учасників провадження не заперечував того факту, що урожай ячменю належить саме Львівській філії, а отже підстави вважати, що за рахунок цього врожаю може бути відшкодовано шкоду також відсутні, так як особа, якій, ймовірно, завдано шкоду та особа, якій належить це майно, є тотожними.

Відповідно до п.5.1 вказаного вище договору Виконавець (ФГ «БМВ») несе відповідальність за несвоєчасне та неякісне надання послуг, таким чином в разі накладення арешту на посіви ячменю ФГ «БМВ» допустить порушення вказаного пункту договору. Окрім цього, ФГ «БМВ» зобов`язується увесь зібраний урожай зберігати на власних потужностях до вирішення по суті питання у кримінальному провадженні, оскільки несвоєчасний збір призведе до втрати урожайності, а може і до повної загибелі урожаю, що завдасть значної шкоди.

Зазначає, що із змісту Ухвали суду вбачається, що у Львівської філії відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Однак, при укладені договору директором Львівської філії ОСОБА_4 його про відсутність вказаних документів не повідомлялось, та в усній формі останній запевнив, що вказана земельна ділянка належить Львівській філії.

Таким чином, в разі несвоєчасного косіння ячменю, як Львівською філією так і ФГ «БМВ» буде понесено значні втрати.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 107 ч. 4 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії не з`явились в судове засідання, слідчий суддя вважає за можливим розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по них, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді від 11.07.2019 р., накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні №12019140260000164 від 31.05.2019 р.

З ухвали вбачається, що арешт накладено з метою збереження речових доказів.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 100КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166,170-174цьогоКодексу.

Частиною 6статті 100 КПК Українивизначено, що речові докази, які не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно дост.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016року №5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» передбачено, що особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку передбаченому статтями174,339 КПКдо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

За змістом положень частини 4статті 41 Конституції України, частини 1статті 321 ЦК Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зістаттею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями203,204,215 ЦК Українивстановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.03.2019 року по справі № 902/341/17 зазначив, що відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.

Вирішення питання щодо наявності у певних осіб прав на земельні ділянки, повернення спірних ділянок у власність держави, відшкодування можливих збитків від її використання не є завданням кримінального провадження відповідно дост. 2 КПК України, кримінальне провадження не може бути ініційоване лише задля швидкого вирішення питання щодо спірного майна із застосуванням суттєвого державного примусу, яким є захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як вбачається із поданого клопотання несвоєчасний збір призведе до втрати урожайності, а може і до повної загибелі урожаю, що завдасть значної шкоди. Крім цього, ФГ «БМВ» зобов`язується увесь зібраний урожай зберігати на власних потужностях до вирішення по суті питання у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимогст. 370 КПК України, рішенняповинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту, що накладений ухвалою слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 11.07.2019 р., у кримінальному провадженні №12019140260000164 від 31.05.2019 р..

Керуючись ст. ст.174,309 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 11.07.2019 р., у кримінальному провадженні №12019140260000164 від 31.05.2019 р.

Ухвала оскарженнюне підлягає.

Суддя ОСОБА_1