Постанова

від 24.07.2019 по справі 817/2367/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №817/2367/16

адміністративне провадження №К/9901/34417/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп Торг" до управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису і постанови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою управління Держпраці у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (головуючий суддя Жуковська Л. А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Котік Т. С., судді: Моніч Б. С., Охрімчук І. Г.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Серп Торг" (далі - Товариство, позивач) звернулося з позовом до управління Держпраці у Рівненській області (далі - управління Держпраці), в якому просило визнати протиправним та скасувати: припис головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці Вирсти Н. М. від 16.11.2016 №39П/04-3/48А; постанову начальника управління Держпраці Наконечного Ю. М. від 06.12.2016 №000128 про накладення штрафу (далі - спірні припис, постанова).

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, Товариство зазначало, що висновки відповідача щодо наявності порушення позивачем вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) є помилковими, а тому управління Держпраці не мало заснованих на законі правових підстав для винесення спірних у цій справі припису та постанови.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задоволено та скасовано спірні припис і постанова відповідача.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що положення статті 107 КЗпП, порушення якої, на думку управління Держпраці, допустив позивач, передбачають, як виплату працівникам заробітної плати за роботу у святковий і неробочий день у подвійному розмірі, так і можливість, за бажанням працівника, надання іншого дня відпочинку за роботу у вказані дні й такі дні відпочинку були надані за відповідними заявами працівників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, управління Держпраці подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити позов без розгляду.

Вимоги касаційної скарги аргументовані тим, що суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права й не врахували усіх обставин справи, не надали їм належної правової оцінки, а тому дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Зокрема, скаржник наводить мотиви про те, що, у даному випадку, працівникам Товариства не міг бути наданий інший день відпочинку, оскільки такі одержують місячний оклад і робота у святкові і неробочі дні провадилася у межах місячної норми робочого часу, а відтак, у разі надання дня відпочинку за таку роботу, не буде повністю відпрацьована встановлена норма робочого часу. Скаржник зауважує, що наведені висновки випливають з постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці (далі - постанова Пленуму ВСУ №13), а також листа Міністерства соціальної політики України від 09.12.2014 №922/13/155-14 Щодо компенсації за роботу у святкові (неробочі), вихідні дні 9далі - лист Мінсоцполітики №922/13/155-14).

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019, визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Стеценко С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено такий в порядку письмового провадження з 24.07.2019.

Позивач своїм правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2016 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці була проведена планова перевірка дотримання Товариством законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Планова перевірка позивача була здійснена управлінням Держпраці на підставі наказу від 10.11.2016 №679 та направлення на перевірку від 10.11.2016 №742-Н/01-26.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог статті 107 КЗпП - оплата працівникам за роботу у святкові і неробочі дні не проводилася у подвійному розмірі.

За наслідками перевірки складений акт №48А/04-3, на підставі якого управлінням Держпраці винесений припис №39П/04-3/48А від 16.11.2016 про усунення порушень вимог статті 107 КЗпП та постанова про накладення штрафу від 06.12.2016 №000128.

Згідно вказаної постанови до Товариства на підставі абзацу четвертого частини 2 статті 265 КЗпП застосовано штраф у розмірі 87000 гривень.

Вважаючи зазначені припис і постанову протиправними, Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 259 КЗпП встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з питань праці.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення).

За змістом пункту 1 Положення Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах, зокрема, охорони праці.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: видає в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов`язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (підпункти 50, 54 пункту 4 Положення).

В свою чергу, пунктом 7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1291/21603 (далі - Порядок №390, чинний у період спірних правовідносин) передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 КЗпП, згідно з частиною першою, абзацом третім частини другої, частинами четвертою, сьомою посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Мінімальними державними гарантіями у розумінні статті 12 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон №108/95-ВР) є норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо. Такі встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

В той же час, статтею 107 визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Аналіз змісту положень наведеної статті КЗпП дає підстави для висновку, що працівникам, які одержують місячний оклад, робота у святковий і неробочий день оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо така робота провадилася понад місячну норму.

Також, у постанові Пленуму ВСУ №13 зазначено, що робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається надурочною і оплачується в одинарному розмірі. Так само не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов`язків. Працівникам, які залучались до роботи у святковий чи неробочий день, вона оплачується за години, відпрацьовані в ці дні: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; тим, чия праця оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної такої ставки, а тим, хто одержує місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо ця робота провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної такої ставки, якщо цю норму було перевищено. На бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу.

Отже, у разі, залучення до роботи у святковий чи неробочий день працівників, які одержують місячний оклад, така робота оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, лише якщо ця робота провадилась з перевищенням місячної норми робочого часу. При цьому, у разі виконання зазначеними працівниками роботи у святковий чи неробочий день, однак, у межах місячної норми робочого часу, інший день відпочинку не надається, оскільки це спричинить зменшення встановленої їм норми робочого часу.

Разом з тим, у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин справи (з перевіркою їх належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами) щодо того, чи здійснювалась працівниками Товариства робота у святковий чи неробочий день у межах місячної норми робочого часу, або ж понад таку норму.

Без з`ясування наведених обставин справи, перевірки їх доказами і надання їм належної правової оцінки висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позовної заяви є передчасними, оскільки це суттєво впливає на предмет спору в контексті наявності чи відсутності порушень законодавства про працю Товариством, а відтак і підстав для видачі і винесення управлінням Держпраці спірних припису та постанови.

Суд враховує встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі перегляду судом касаційної інстанції, який, у розумінні цієї правової норми, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами ж пункту другого частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд визначені статтею 353 КАС України, згідно з приписами частини другої якої, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та необхідність направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки позбавлений повноважень встановлювати обставини справи і надавити їм оцінку, перевіряти їх доказами.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу управління Держпраці у Рівненській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

Т. Г. Стрелець,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду