Рішення

від 23.07.2019 по справі 640/11479/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/11479/19

н/п 2/640/2271/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Якуші Н.В.,

за участю секретаря судових засідань - Коваль А.О.,

учасник справи:

представник позивача - адвокат Корнева О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

В С Т А Н О В И В:

07.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 269 500,00 грн., у відповідності до ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, а також судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 06 липня 2018 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір позики грошових коштів в розмірі 265 000,00 грн., що на момент укладення договору в еквіваленті на долар США становило 10 000 дол. США. Доказом укладення договору позики між сторонами слугує написана власноруч відповідачем розписка від 06 липня 2018 року, що відповідає вимогам ч.2 ст.1047 ЦК України, згідно якої на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Відповідно до умов розписки відповідач повинен був повернути грошові кошти за першою вимогою, але не пізніше одного року з моменту оформлення розписки , тобто не пізніше 06 липня 2019 року. Відповідно до умов договору позики, 17.04.2019 року засобом поштового зв`язку на адресу ОСОБА_2 було направлено лист-вимогу про повернення грошових коштів. Однак, згідно з відомостями з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта 02.05.2019 року відправлення від 17.04.2019 року повернуто за зворотною адресою з відміткою за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні , що говорить про ухилення відповідача від отримання вимоги. Зазначила, що у відповідності до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України днем пред`явлення вимоги позивача до відповідача про повернення боргу за розпискою слід вважати 02.05.2019 року. Саме тому, 30 денний строк, протягом якого відповідач зобов`язаний був повернути позику закінчився 01.06.2019 року, а з 02.06.2019 року вже має місце невиконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання. Станом на день звернення до суду курс національної валюти згідно інформації на сайті НБУ становить 1 дол. США-26 грн.95 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2019 року провадження по справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії з відчуження йому належної частки в розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код за ЄДРПОУ 41140235, місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, провулок Іванівський, 5, каб. 13). Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно частки у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код за ЄДРПОУ 41140235, місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, провулок Іванівський, 5, каб. 13).

23.07.2019 року до судового засідання через канцелярію суду відповідач подав заяву про витребування доказів, в якій просив суд витребувати у позивача ОСОБА_1 оригінал розписки від 06.07.2018 року, оскільки у нього є сумніви щодо її існування, бо з його слів після повного повернення ним коштів, позивач повідомляв йому про її загублення. Також просив суд витребувати з АТ Універсал Банк певну інформацію за період з 10.07.2018 по 01.12.2018 року. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що ніяких відносин позики між ними не існувало, пояснив що гроші надавались йому за вказаною розпискою не у позику, а на придбання для позивача певного товару, про що позивач умовчує. Зазначив, що в подальшому позивач відмовився від свого замовлення на придбання товару та вимагаючи повернути назад йому кошти досяг з ним декілька угод про те, як саме вони будуть повертатися, а саме частина грошей буде повертатися готівкою, а частина безготівковим шляхом на картковий рахунок Monobank № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 . У своїй заяві про витребування доказів відповідач стверджував, що проведення безготівкових розрахунків за нього здійснювала ОСОБА_5 , з якою у нього було укладено договір доручення. Усього за спірний період на сказаний рахунок нею було перераховано 77079 грн., залишок коштів був повернутий ним готівкою. Оскільки він має тільки копії відповідних платіжних доручень і зазначена в них інформація містить обмежувальний характер, то просив суд витребувати з АТ Універсал Банк інформацію щодо наявності карткового рахунку Monobank № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 , та про рух грошових коштів на цьому рахунку, зокрема у частині надходжень з карткового рахунку № НОМЕР_3 від платника ОСОБА_5 , відкритого в ПАТ КБ ПриватБанк , за період з 10.07.2018 по 01.12.2018 року

Протокольною ухвалою суду від 23.07.2019 року, враховуючи думку представника позивача, суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача щодо витребування оригіналу розписки та витребування інформації з АТ Універсал Банк виходячи з наступного. Так, в обґрунтування своєї відмови суд зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Суд констатував, що згідно матеріалів справи відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження від 10 червня 2019 року, копію позову з додатками - 26 червня 2019 року, про що склав відповідну розписку (а.с.65). Тобто, в строк до 11 липня 2019 року включно відповідач мав надати до суду відзив на позов, усі докази, які у нього маються та в разі їх відсутності у цей же строк заявити клопотання про їх витребування (ч.1 ст. 84 ЦПК України). Разом з тим, всупереч Закону, відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позов, звернення із клопотанням про витребування та надання документів, долучених до нього, а надав його до суду лише 23.07.2019 року, тобто після спливу встановленого судом строку для їх подання. Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України клопотання, заявлене з пропуском встановленого строку, суд залишає без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Відповідач до судового засідання не з`явився, у своєму клопотанні просив суд розглянути його без його участі, клопотань про поновлення строків звернення до суду із заявою про витребування з поважних причин не надав та не обґрунтував.

Більш того, відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування, суд мотивував свою відмову і тим, що на час його розгляду представник позивача, реалізуючи своє процесуальне право, заявив клопотання та долучив до матеріалів справи оригінал розписки від 06.07.2018 року, яку просив витребувати відповідач. Щодо частини клопотання про витребування інформації з АТ Універсал Банк , то суд зазначив, що наведена в ньому інформація стосується осіб, які не є учасниками справи, тому вирішення питань, які безпосередньо зачіпають їх права та інтереси, є безпідставним. Документи, які відповідач долучив в обґрунтування свого клопотання, з урахуванням пропуску строку на їх долучення, суд в процесі розгляду та прийняття рішення по справі не досліджував.

В судовому засіданні представник позивача-адвокат Корнева О.С., яка діяла на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.05.2019 року, ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с.75), причини неявки суду не повідомив, у своєму клопотанні про витребування доказів просив суд розглянути цю заяву в судовому засіданні, яке призначено на 23.07.2019 на 15.00 год. без його участі, та відкласти розгляд справи на час, необхідний на витребування зазначених доказів, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Цих випадків, суд не встановив, а відповідач суду не довів.

Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача належним чином користуватися своїми процесуальними правами та виконувати свої процесуальні обов`язки.

Враховуючи те, що у задоволенні клопотання відповідача було відмовлено, інших клопотань від учасників справи матеріали справи не містили, а також з огляду на строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, які не можуть перевищувати 60 днів з дня відкриття провадження по справі, та те, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вислухав пояснення представника позивача, дослідив докази, які були своєчасно долучені сторонами.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, судом встановлено, що 06.07.2018 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 265 000,00 грн., що становить еквівалент 10 000 дол. США, що підтверджується розпискою, оригінал якої долучений до матеріалів справи.

Відповідно до змісту розписки ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу грошові кошти за першою вимогою, але не пізніше одного року з дня оформлення розписки.

Позивач в обґрунтування позову стверджувала та судом перевірено, що 17.04.2019 року позивач звернулась до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів (а.с13-16). Крім того, адвокат Корнева О.С., яка діє в інтересах позивача, 07.05.209 року склала претензію до ОСОБА_2 , яку направила 07.05.2019 року на адреси відповідача (а.с.17-24).

Однак відповідач до теперішнього часу борг позивачу не повернув.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Суд, досліджуючи боргову розписку чи договір позики, повинен виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

На підтвердження зобов`язань відповідача, позивачем у судовому засіданні був наданий для приєднання до матеріалів справи оригінал розписки від 06.07.2018 року. Із дослідженої у судовому засіданні розписки вбачається, що сторонами в письмовій формі зафіксовані істотні умови договору позики, а саме: предмет позики - грошові кошти, дата отримання та строк повернення коштів.

Суд наголошує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику. Суд установив, що наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки, яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов`язання повернути ці кошти позивачу за першою вимогою, але не пізніше одного року з дня оформлення розписки. Оскільки у визначений у розписці строк кошти повернуті не були, в позивача були підстави для звернення з даним позовом.

Факт знаходження оригіналу розписки у позивача підтверджують наявність невиконаного боргового зобов`язання відповідача перед позивачем.

За правилами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач не використав наданого законом права та не звертався до суду із позовом про оспорювання договору позики, оскільки доказів цього суду надано не було.

Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зобов`язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

У спірному правочині між сторонами винятки з цього правила не встановлювались.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, згідно з пунктами 1 та 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди, у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

З урахуванням наведеного, та приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять належних доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 269500,00 грн. (1000 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає за 1 дол. 26 грн. 95 коп.) є законною, обґрунтованою та підлягаює задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. При цьому, суд наголошує про застосування ч.8 ст. 141 ЦПК України щодо встановлення кінцевого розміру понесених стороною позивача судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 269 500 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот ) 0 коп., що еквівалентно 10000,00 доларів США (десять тисяч).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2695,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 липня 2019 року.

Суддя-