Постанова

від 18.07.2019 по справі 361/1824/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м. Київ

справа № 361/1824/19

провадження № 22-ц/824/9458 /19

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

при секретарі - Ярмак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2019 року у складі судді Дутчака І.М. про забезпечення позову шляхом передачі приміщення на тимчасове зберігання у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності,

встановив:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності.

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, який обґрунтовувала тим, що підставами подання нею до суду позову є незаконне користування ОСОБА_1 спірним нерухомим майном, що належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності. Дане нерухоме майно переплановано для використання його та здійснення сторонами підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. На підставі виданої позивачем довіреності, ОСОБА_1 використовує не тільки свою частину цього нерухомого майна, а й належну ОСОБА_2 частину даного майна та отримує від цього прибуток, який він використовує на власний розсуд. Вважає, що відповідач, володіючи та користуючись спірним майном, здійснює вилучення корисних властивостей з цього майна, що призводить до його знецінення та зменшення вартості внаслідок зносу і пошкодження.

Крім того, позивач вказувала на те, що їй стало відомо про направлення Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області на адресу відповідача ОСОБА_1 трьох приписів з вимогою про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності та зупинення ним діяльності у спірному нежитловому приміщенні, що використовується під спортивний (тренажерний) клуб, у зв`язку із виявленими численними порушеннями під час його перепланування та зміни цільового призначення. На думку ОСОБА_2 , таке користування відповідачем спірним майном може завдати шкоди правам та інтересам інших осіб.

А тому позивач вважає, що з метою уникнення негативних наслідків та забезпечення її прав, доцільним є вжити заходів забезпечення позовушляхом передачі на тимчасове зберігання ТОВ "КОМКОН-ГРУП" спірного приміщення, із встановленням засобів автономної сигналізації та пультової охорони, поклавши на неї витрати, пов`язані зі зберіганням цього спірного майна.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Передано нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 604,6 м 2 , яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на тимчасове зберігання із встановленням засобів автономної сигналізації та пультової охорони ТОВ "КОМКОН-ГРУП".

Витрати щодо охорони спірного нежитлового приміщення покладено на ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати через порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не обґрунтував належним чином необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника. Відповідач вважає, що наявність самого по собі позову в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони користуватись або розпоряджатись спірним майном законному власнику.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить відмовити в її задоволенні посилаючись, що саме охорона майна та припинення його користування забезпечить передачу майна позивачу без завдання йому збитків.

В суді апеляційної інстанції адвокат Прокопенко І.І. представник відповідача просив скаргу задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник позивача адвокат Заворотнюк М.С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач у вигляді передачі приміщення на тимчасове зберігання сторонній юридичній особі не відповідають позовним вимогам у даній справі про стягнення грошових коштів та виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності сторін, оскільки не пов`язані і не стосуються забезпечення виконання заявлених позовних вимог, тому суд дійшов помилкового висновку про можливість задоволення такої заяви позивача.

Посилання позивача в обґрунтування доводів на правовідносини у сфері містобудівної діяльності не мають правового значення для вирішення даної заяви.

За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову шляхом передачі приміщення на тимчасове зберігання з викладених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позовушляхом передачі приміщення на тимчасове зберігання .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді :