Постанова

від 18.07.2019 по справі 361/1824/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м. Київ

справа № 361/1824/19

провадження № 22-ц/824/9458 /19

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

при секретарі - Ярмак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2019 року у складі судді Дутчака І.М. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності,

встановив:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності.

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення зазначеного позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 604,6 м2.

Заява мотивована тим, що підставою та предметом позову є незаконне користування відповідачем її часткою вказаного нерухомого майна та стягнення за користування майном грошових коштів з відповідача в розмірі 1 588 888 грн. 80 коп.

ОСОБА_2 вважає, що з метою уникнення відповідальності за невиконання своїх цивільних обов`язків ОСОБА_1 намагатиметься продати належне йому майно, що може утруднити чи зробити неможливим взагалі виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також зазначала, що у відповідача відсутнє будь-яке інше нерухоме майно, тому для створення належних умов для подальшого виконання рішення суду, виходячи зі змісту позовних вимог, доцільним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 604,6 м2.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через порушення судом норм процесуального права просить її скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що вжитий судом захід забезпечення не відповідає заявленим ОСОБА_2 позовним вимогам, не є необхідним, адекватним та співмірним. Відповідач вказує, що вжиття такого заходу забезпечення позову, як арешт спірного майна є абсолютним обмеженням його права власності. При цьому, суд не врахував, що для обмеження співвласника у його правах мають бути конкретні, обґрунтовані і виключно передбачені законом підстави, яких у даному випадку заявник не навів та доказів не надав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні скарги посилаючись, що майно на яке накладено арешт є спільною частковою власністю і вона має переважне право на придбання майна в разі його відчуження, тому арешт такого майна не може завдати шкоди інтересам відповідача, в той же час дарування частки в майні може погіршити становище відповідача у справі, як боржника, а отже порушить право позивача, як кредитора на отримання задоволення позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції адвокат Прокопенко І.І. представник відповідача просив скаргу задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник позивача адвокат Заворотнюк М.С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, підпунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

За змістом ч.1 п.1, ч.3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені ст. 151 ЦПК України, в т.ч. передбачено, що вона повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 ч.1).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З викладеного вбачається, що відомості про те, на яке саме майно та вартість майна, на яке накладається арешт, та чи є зазначена вартість співмірною із заявленими позивачем вимогами є необхідними для забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_2 , звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, послалася на те, що це нерухоме майно належить їй та відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, тому вважає, що відповідач з метою уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення з останнього на її користь грошових коштів у розмірі 1588888 грн. 80 коп. може здійснити відчуження своєї частки даного нерухомого майна.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів заявника.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки заява позивача не містить доведеності співмірності позовних вимог із обраним заходом забезпечення позову.

Крім того, позивачем не надано суду відомостей чи доказів того, що відповідач має намір вчинити дії по відчуженню своєї частки майна, таким чином відсутнє підтвердження, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи викладене, висновок суду про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді :