Постанова

від 17.07.2019 по справі 687/887/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 687/887/18

Провадження № 22-ц/4820/777/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю відповідача ОСОБА_1 та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Гусятинської сільської ради, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області в складі судді Кулєбякіна В.О. від 06 лютого 2019 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач, звертаючись із вказаним позовом до відповідачів, вказувала, що з травня 1977 року по 16 вересня 1996 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 в житловому будинку в с. Гусятин Чемеровецького району. Вони обоє були членами колгоспного двору та вели спільне господарство, вказане домогосподарство належало до категорії колгоспного двору, у 1977 році вона вже була зареєстрована в ньому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті позивач стала головою колгоспного двору.

Оскільки позивач була членом колгоспного двору і на час прийняття Закону України Про власність проживала у вказаному домогосподарстві, то вважає, що має право як член колгоспного двору на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . При цьому належно розпоряджатися зазначеним майном не має можливості, оскільки у встановленому порядку не зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 .

Крім того, після смерті ОСОБА_3 , з вересня 1996 року по цей час позивач більш як 22 роки відкрито та безперервно користується цим нерухомим майном, а тому вважає, що має право на набуття права власності на іншу Ѕ частину житлового будинку за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України.

З врахуванням наведеного позивач просила встановити факт проживання її однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з травня 1977 року по день його смерті, а також визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 87,23 кв.м, на Ѕ частину - як члена колгоспного двору, на іншу половину - за набувальною давністю.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з травня 1977 року по день його смерті. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові як незаконне та постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На її думку, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, помилково не застосував ст.ст.331, 356, 380 ЦК України, норми ст.ст. 124, 125 ЦК УРСР та пункт 59 Примірного статуту колгоспу та не врахував, що спірний будинок є колгоспним двором і як член колгоспного двору вона набула право на Ѕ частину будинку.

Вказує, що проживала спільно з ОСОБА_3 з 1977 року по 1996 рік, спільно побудували житловий будинок, вона добросовісно та безпосередньо користувалась ним протягом 22 років. Крім того, судом не враховано, що їй на праві власності належить земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний будинок, що підтверджується рішенням Гусятинської сільської ради та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Розглядаючи вказаний спір як спадковий, суд вийшов за межі позовних вимог. Суд допустив процесуальні порушення, не допустивши до участі в справі її представників та не оцінивши належно докази у справі.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник просили відхили апеляційну скаргу як безпідставну. Вважають, що спірний будинок не належав до майна колгоспного двору.

Інші учасники справи в судове засідання не зявились, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою № 197 від 19.02.2018 року, виданої Гусятинською сільською радою, ОСОБА_2 проживала постійно в с. Гусятин Чемеровецького району спільно з ОСОБА_3 до дня смерті останнього.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.05.2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності № 40966336, за яким власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , частка власності - 1.

Рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок прийняте на підставі рішення Гусятинської сільської ради № 4 від 23.02.2018 року за заявою ОСОБА_1 про присвоєння поштової адреси житловому будинку в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 .

Згідно архівного витягу з рішення Гусятинської сільської Ради народних депутатів від 04.11.1993 року № 2 Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка 0,39 га.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 .

Після померлого ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 266 від 05.06.1997 року, спадкоємцю ОСОБА_4 (в подальшому змінив прізвище на ОСОБА_4 ) видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1258 від 05.06.1997 року на автомобіль ВАЗ 2101, 1973 року випуску, двигун № НОМЕР_1 .

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Рішення суду в частині встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з травня 1977 року по день його смерті, не оскаржується в апеляційному порядку, а відтак, не є предметом апеляційного перегляду.

Відмовляючи у позові в частині визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями на Ѕ частину - як члена колгоспного двору, на іншу половину - за набувальною давністю, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 одноосібно, а відповідач ОСОБА_1 є його спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину.

Проте з таким висновком не можна погодитися у повному обсязі.

Так, частинами першою, другою статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю.

Відповідно до частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Апеляційним судом встановлено, що за даними погосподарських книг по Гусятинській сільській раді домогосподарство ОСОБА_3 в с. Гусятин Чемеровецького району відносилося до суспільної групи колгоспних дворів у зв`язку з тим, що голова двору ОСОБА_3 був членом колгоспу ім. Cвердлова, що підтверджується витягом з погосподарської книги за 1991-1995 роки, архівним витягом з протоколу загальних зорів членів колгоспу ім. Свердлова с. Гусятин від 29.01.1977 року № 1 про прийняття його в члени колгоспу.

Згідно з витягом з погосподарської книги за 1991-1995 роки по Гусятинській сільській раді станом на 15 квітня 1991 року у вказаному домогосподарстві були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_3 , члени двору: дружина - ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як члени колгоспного двору мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, до якого належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення про державну реєстрацію права власності № 40966336 від 04.05.2018 року на вказаний житловий будинок за ОСОБА_3 , прийняте на підставі рішення Гусятинської сільської ради № 4 від 23.02.2018 року за заявою ОСОБА_1 про присвоєння поштової адреси житловому будинку в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , не спростовує належність цього будинку до майна колгоспного двору та право позивачки на частку в цьому майні як члена колгоспного двору.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому частку майна колгоспного двору, яка, виходячи з рівності часток усіх членів двору, передбаченої частиною другою статті 123 ЦК УРСР , складає Ѕ.

Інша половина майна колгоспного двору (житлового будинку по АДРЕСА_1 ) належить ОСОБА_2 як члену колгоспного двору.

Відтак в разі невизнання права позивача відповідачем підлягає задоволенню позовна вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання права власності на іншу частину будинку за набувальною давністю є безпідставними.

Так, згідно з ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, за змістом наведеної норми набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у ОСОБА_2 певного юридичного титулу (права на частку в майні колгоспного двору) виключає застосування набувальної давності.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині відмови у позові щодо визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину спірного будинку. В решті рішення слід залишити без змін.

В порядку ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 881 грн. понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року в частині відмови у позові щодо визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 881 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 липня 2019 року

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова