Рішення

від 12.07.2019 по справі 522/17790/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/17790/19

Провадження №2/522/4379/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В. І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, договорів, актів приймання-передачі та скасування записів про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08.10.2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, а саме, нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ Інбер Сервіс на праві спільної часткової власності належить нежитлова будівля, загальною площею 68,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.06.2018 року, індексний номер 126969770, відповідно до якого позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №1 від 30.05.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101, та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2018 року, індексний номер 136380107, відповідно до якого позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №2 від 29.08.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101.

27.06.2018 року при спробі керівника товариства - ОСОБА_4 потрапити до нежитлової будівлі, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди у доступі до вказаного об`єкта нерухомого майна, відповідач викликав на місце патрульну поліцію та представився власником вказаного приміщення. Також, за вказаною адресою за замовленням ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проводяться будівельні роботи з реконструкції об`єкту, проте будь-які дозвільні документи на роботи відсутні. Посилались на те, що позивач як власник не може потрапити всередину приміщення, оскільки відповідач блокує своїми діями, в тому числі будівельними роботами, користуванням нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначає, що це його нерухоме майно, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Також зазначає, що на підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, та що право власності позивача на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , не оспорено і не скасовано, а тому відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

До суду 19.10.2018 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 27.10.1973 року у АДРЕСА_2 .

З 23.10.2018 року по 29.10.2018 року суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 03.12.2018 року.

Разом з позовною заявою до суду позивачем було надано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 31.10.2018 року повернуто заявнику.

03.12.2018 року на адресу суду представником ОСОБА_1 , адвокатом Князєвим В.В., подано відзив на позовну заяву ТОВ Інбер Сервіс та зустрічну позовну заяву.

У підготовче засідання 03.12.2018 року сторони не з`явилися. Представником відповідача через канцелярію суду було надано заяву про витребування доказів.

Ухвалою суду, яку було складено 06.12.2018 року, заяву представника ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м.Одеса, вул.Черняховського, 6) засвідчені копії реєстраційної справи та всіх наявних документів, що зберігається в електронній формі, які стали приводом для реєстрації права власності на нежитлове приміщення будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101).

Розгляд справи відкладено на 21.01.2019 року.

У підготовче засідання 21.01.2019 року з`явився представник ТОВ Інбер Сервіс - адвокат Нікішев О.В., який заперечував проти прийняття зустрічного позову, просив його повернути.

У підготовче засідання з`явився представник ОСОБА_1 , який надав суду докази на виконання ухвали суду від 06.12.2018 року та просив суд надати час для підготовки уточненої зустрічної позовної заяви із урахуванням отриманих доказів згідно ухвали суду від 06.12.2018 року.

Розгляд справи відкладено на 11.03.2019 року.

У підготовче засідання 11.03.2019 року з`явився представник ТОВ Інбер Сервіс адвокат Нікішев О.В., представник ОСОБА_1 адвокат Князєв В.В..

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначено, що будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим багатоквартирним будинком, який складається з дев`яти квартир, та квартира АДРЕСА_1 є окремим флігелем, розташованим поруч із будинком. ОСОБА_1 проживає у цій квартирі з моменту свого народження з 1952 року, він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 0438 від 08.09.1993 року, його право власності на житло зареєстровано 13.09.1993 року в Одеському БТІ та РОН. Рішенням міжвідомчої комісії Приморського райвиконкому м. Одеси №225 від 11.08.1994 року йому було надано дозвіл на проведення реконструкції вказаної квартири, та восени 1994 року згідно наданого дозволу та проекту реконструкції за власні кошти він побудував прибудову до квартири площею 72.5 кв.м, яка є частиною квартири. Але, у зв`язку із поважними обставинами не мав можливості закінчити будівельні роботи та виготовити технічну документацію на ввід в експлуатацію на реконструйовану квартиру з врахуванням прибудови.

Із часу побудови прибудови до квартири ОСОБА_1 нікому не надавав права володіння, користування, найму, оренди тощо. У червні 2018 року три невстановлені особи за дорученням директора ТОВ Інбер Сервіс ОСОБА_4 , зруйнувавши двері та вікно, проникли в прибудову до квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та намагалися винести належні йому речі, у зв`язку з чим він звернувся до поліції та йому стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано як окремий об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1519023351101, та власником зазначено ТОВ Інбер Сервіс .

Із метою незаконного заволодіння прибудовою, що є частиною житлової квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено декілька реєстрацій права власності на цю прибудову під виглядом будинку АДРЕСА_1 , та на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться два відповідних записи про право власності: №27745000 від 31.08.2018 року та №26539842 від 01.06.2018 року. У зв`язку з чим просив суд визнати недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, договори, акти приймання-передачі та скасувати записи про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ТОВ Інбер Сервіс .

Ухвалою суду від 11.03.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, договорів, актів приймання-передачі та скасування записів про реєстрацію права власності прийнято до розгляду.

Суд зобов`язав сторони надати оригінали письмових доказів для огляду.

Розгляд справи відкладено на 13.05.2019 року.

У підготовче засідання 13.05.2019 року представник позивача ТОВ Інбер Сервіс та відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не з`явилися, повідомлені належним чином.

13.05.2019 року від представника ТОВ Інбер Сервіс , адвоката Семененко Н.С., через канцелярію суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого представник ТОВ Інбер Сервіс , заперечуючи проти його задоволення, зазначив, що на позивача за зустрічним позовом покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами, що його права та інтереси є порушеними. Проте, ОСОБА_1 не доведено, що він має будь-які права на спірну нежитлову будівлю АДРЕСА_1 . При цьому, державним реєстратором під час здійснення реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю за ТОВ Інбер Сервіс було здійснено перевірку наданих для державної реєстрації документів, встановлено їх відповідність вимогам діючого законодавства, здійснено перевірку наявності права власності у фізичних осіб, які здійснювали внесок до статутного капіталу ТОВ Інбер Сервіс та як наслідок прийняті правомірні рішення щодо реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю за ТОВ Інбер Сервіс . Вважає, що підстав для задоволення зустрічного позову немає.

13.05.2019 року розгляд справи відкладено на 18.06.2019 року.

У підготовче судове засідання 18.06.2019 року з`явились представник позивача за первісним позовом адвокат Семененко Н.С., яка первісний позов підтримала, зустрічний позов не визнала

Також з`явився представник ОСОБА_1 , який первісний позов не визнавав, наполягав на задоволенні зустрічного позову, надав до суду відповідь на відзив на зустрічний позов (т.2, а.с.33-38). У відповіді на відзив на зустрічний позов зазначив, що ОСОБА_2 шляхом звернення до ТОВ Профпроект виготовив підроблений технічний паспорт на неіснуючий об`єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) будинок, вказавши недостовірні відомості про: місцезнаходження будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; рік побудови - 1991; загальна площа будинку - 68,3 кв.м.; площа земельної ділянки - 78 кв.м.. Посилався на те, що ОСОБА_2 ніколи не набував права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ніколи не будував у цьому місці садибний будинок, що підтверджується наданою до суду фотофіксацією.

Інші відповідачі за зустрічним позовом у підготовче засідання не з`явились, суд належним чином сповістив їх про день, час та місце розгляду справи. Згідно вимог ст.ст.197,198 ЦПК України судом ухвалено проводити підготовче засідання у відсутності зазначених сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Судом оглянуті оригінали письмових доказів, наданих сторонами.

Жодних, нерозглянутих судом, клопотань з боку сторін по справі суду не заявлені.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 12.07.2019 року.

У судове засідання 12.07.2019 року з`явилися відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , його представник. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні надали свої пояснення свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , його представник адвокат Князєв В.В. надали пояснення на позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, зустрічний позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, у задоволені первісного позову просили відмовити. При цьому зазначили що зареєстроване право власності за відповідачами порушує його право на оформлення у встановленому законом порядку права власності на спірний об`єкт, який він багато років тому побудував на підставі відповідного дозвільного документу.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно положень ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, зважаючи на положення ч.1ст. 223 ЦПК України та тривалі строки розгляду даної справи (із 2018 року), суд вважає за можливим розглянути справу по суті на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за відсутності не з`явившись в судове засідання представника первісного позивача та відповідача за зустрічним позовом і відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено , що будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим багатоквартирним житловим будинком, побудований наприкінці 19 століття, який складається з дев`яти квартир та є комунальної власністю територіальної громади м.Одеси.

Згідно рішення Виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №263 від 30.09.1948 року Про затвердження списків домоволодінь, що належать Кагановічської райраді депутатів трудящих для реєстрації будинок АДРЕСА_1 ) належав Кагановічської райраді депутатів трудящих. Згідно рішення Виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №652 від 25.07.1956 року Про результати обміру земель будівельного кварталу №296 м.Одеси встановлено, в тому числі, для користувача земельною ділянкою Д/ХОЗ № 370 домоволодіння АДРЕСА_1 ) земельну площу - 1100 кв.м.

Квартира АДРЕСА_1 є окремим флігелем, розташованим поруч із будинком. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 27.10.1973 року у АДРЕСА_2 .

Зазначена квартира належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 0438 від 08.09.1993 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Приморського району №438 від 08.09.1993 року, право власності ОСОБА_1 на житло зареєстровано 13.09.1993 року в ОМБТІ та РОН. (т.1, а.с.50).

На квартиру на ім`я ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт (т.1, а.с.52-53).

Судом встановлено, що ще 1994р. до квартири в„–5 ОСОБА_1 були також прибудовані веранда (літня кухня) та гараж, якими він та його сім`я (батьки) користувався, що також підтверджують і допитані свідки.

Рішенням міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів м. Одеси №225 від 11.08.1994 року ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення реконструкції належної йому квартири АДРЕСА_1 шляхом побудови прибудови площею 72,5 м.кв. до квартири.

Крім того суду також надано копію проекту реконструкції від 25.09.1994 року (т.1, а.с.225), з якого вбачається, що прибудова до квартири ОСОБА_1 складатиме 72,5 кв.м.; та копію ситуціайного плану північної частини двору по АДРЕСА_1 з майбутньою реконструкцією кв. в„–5 у флігелі станом на 03.07.1994 року на місці Бесідки та Гаражу (т.1, а.с.226); та екіпіровку плану квартири із зазначенням площі реконструкції 72,5 кв.м. (т.1, а.с.227).

Восени 1994 року ОСОБА_1 на підставі наданого дозволу та проекту реконструкції за власні кошти побудував прибудову до своєї квартири на тому місці, де знаходилися веранда (літня кухня) та гараж. В результаті проведення реконструкції загальна площа квартири АДРЕСА_1 збільшилась на 72.5 кв.м. за рахунок прибудованого приміщення, яке є невід`ємною частиною квартири, та ОСОБА_1 є власником матеріалів, з яких складається прибудова.

Між тим вказана прибудова не була введена ОСОБА_1 в експлуатацію та не було виготовлено технічну документацію на ввід в експлуатацію на реконструйовану квартиру з врахуванням прибудови, проте якою продовжував користуватися з моменту побудови і до теперішнього часу.

З часу побудови прибудови до квартири тобто з 1994р. ОСОБА_1 нікому не надавав права володіння, користування, найму, оренди тощо на цю прибудову.

Також з пояснень сторони відповідача за первісним позовом судом встановлено, що у червні 2018 року три невстановлені особи за дорученням директора ТОВ Інбер Сервіс ОСОБА_4 , зруйнувавши двері та вікно, проникли в прибудову до квартири АДРЕСА_1 та намагалися винести належні ОСОБА_1 речі, що попобачили сусіди цього будинку, які там мешкають та викликали поліцію.

У зв`язку з цією подією ОСОБА_1 звернувся до поліції с завою про злочин , та йому стало відомо, що прибудову в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано як окремий об`єкт нерухомого майна як нежитлове за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1519023351101 та власником зазначено ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598 (т.1, а.с.58-59).

Затримані особи стверджували робітникам поліції що це приміщення належить не ОСОБА_9 , а - ТОВ Інбер Сервіс .

По даному факту слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000531 від 18.07.2018 року.

У процесуальних документах, виданих в рамках цього кримінального провадження, зазначається, що відбулось використання підроблених документів та незаконне заволодіння приміщенням будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м., шляхом реєстрації 27.03.2018 року права власності на вказане приміщення, про що державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101).

Також, в ході досудового розслідування, встановлено, що зазначене приміщення є частиною жилої квартири АДРЕСА_1 .

У подальшому, відносно прибудови під виглядом будинку АДРЕСА_1 було здійснено реєстрацію права власності за ТОВ Інбер Сервіс , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.06.2018 року, індексний номер 126969770, відповідно до якого товариству на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №1 від 30.05.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101, та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2018 року, індексний номер 136380107, відповідно до якого позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №2 від 29.08.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101.

У подальшому дане спірне майно було відчужено та на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться два відповідних записи:

- номер запису про право власності: 27745000 від 31.08.2018 року, підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 29.08.2018 року, видавник:ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол, серія та номер: 29/08/2018, виданий 29.08.2018 року, видавник ТОВ Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598;

- номер запису про право власності: 26539842 від 01.06.2018 року, підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 30.05.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 1, виданий 24.05.2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598.

08.08.2018 року постановлена ухвала Київського районного суду м. Одеси, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №12018160500004982 на об`єкт нерухомого майна: АДРЕСА_1 (справа 522/13628/18) (т.1, а.с.158-159).

Згідно даної ухвали суду, вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27.03.2018 року державним реєстратором Махортовим І.О. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, заг. пл.. 68,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) за гр. ОСОБА_2 , проте підставою зазначено завідомо підроблене рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів 296 від 25.07.1956 року. Згідно інформації Державного архіву Одеської області рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів 296 від 25.07.1956 року не існує, існує рішення №296 від 23.03.1956 року Про отмену разрешения Исполкома Ильичевского райсовета о производстве обмена жилплощадью между гр.. ОСОБА_10 гр.. ОСОБА_11 .

З витребуваної судом з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради копії реєстраційної справи №1519023351101 (т.1, а.с.77-199) вбачається наступне:

ОСОБА_2 шляхом звернення до ТОВ Профпроект виготовив 26.03.2018р. у ТОВ ПРОФПРОЕКТ технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) будинок, вказавши наступні відомості про: місцезнаходження будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; рік побудови - 1991; загальна площа будинку - 68,3 кв.м.; площа земельної ділянки - 78 кв.м. (т.1, а.с.89-91).

27.03.2018 року ОСОБА_2 подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 . До заяви подано технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 68,3 кв.м..

У заяві ОСОБА_2 вказав недостовірні відомості про назву вулиці, замість Віри Інбер , що існує у м.Одесі, вказав - Інбер Віри . В м. Одесі вулиці з назвою Інбер Віри не існує, що вбачається з рішення Одеської міської ради № 4858-IV від 09.11.2005 року Про найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території міста Одеси зі змінами.

При цьому, до заяви про державну реєстрацію не надано документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, чим порушено п.42 Прядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, відповідно до якого, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки. Будь-які правовстановлюючі документи щодо права власності на нерухомий об`єкт за цією адресою на ім`я ОСОБА_2 також не було надано.

Державним реєстратором направлено запит до КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради про надання інформації про реєстрацію житлового будинку загальною площею 65кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .4 (лист № 67/08 від 27.03.2018 року).

Листом КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 29.03.2018 року державного реєстратора повідомлено, що станом на 31.12.2012 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано право власності на 7 квартир, право власності на сам будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 13.06.1949 року за виконкомом Кагановічської райради депутатів трудящих (т.1, а.с.86). При цьому також зазначено відповідача ОСОБА_1 як власника квартири в„–5 .

29.03.2018 року державний реєстратор комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортов Ігор Олександрович в порушення п.п.18, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015року, прийняв рішення №40379134 від 29.03.2018 року про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок , що розташований: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , та відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.95).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2018 року №118929169 (т.1, а.с.96), підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірну нерухомість зазначено: технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 26.03.2018 року видавник: ТОВ ПРОФПРОЕКТ ; рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 296, виданий 25.07.1956року, видавник : Одеська міська рада народних депутатів.

Вже 30.03.2018 року ТОВ ПРОФПРОЕКТ було видано висновок щодо технічної можливості зміни цільового призначення житлового будинку в„–4 на нежитлову будівлю, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.98) та ТОВ ПРОФПРОЕКТ на ім`я ОСОБА_2 було виготовлено новий технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 площею 78 кв.м. (т.1, а.с.99-101).

02.04.2018 року за заявою ОСОБА_2 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортов Ігор Олександрович прийняв рішення №40435082 від 02.04.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про зміну цільового призначення житлового будинку на нежитлову будівлю, що розташований: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.103).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2018 року (т.1, а.с.104), за ОСОБА_2 станом на 02.04.2018 року було зареєстровано право власності на будівлю АДРЕСА_1 , як на нежитлову будівлю.

При цьому, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2018 року (т.1, а.с.104), підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на вказану будівлю вказано рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 296, виданий 25.07.1956 року, видавник Одеська міська рада народних депутатів; технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 30.03.2018 року видавник: ТОВ ПРОФПРОЕКТ ;

05 квітня 2018 року ОСОБА_2 знову звернувся до державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортова Ігоря Олександровича з заявою про внесення змін до Державного реєстру прав.

Того ж дня, 05.04.2018 року, державним реєстратором Махортою І.М. прийнято рішення №40513850 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, з даних заяв та рішення не вбачається, у чому саме полягали зміни у записі Державного реєстру прав.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2018 року (т.1, а.с.109), відмінність його від витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2018 року (т.1, а.с.104), полягає лише у записах про підстави виникнення права власності, а саме згідно витягу від 05.04.2018 року виключено як підставу виникнення права власності - рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 296, виданий 25.07.1956 року, видавник Одеська міська рада народних депутатів.

Також судом встановлено, що 06.04.2018 року укладено договір купівлі-продаж (в реєстрі №514), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А) (т.1, а.с.111).

06.04.2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. здійснено реєстрацію права власності на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 (т.1, а.с.119).

06.04.2018 року укладено договір купівлі-продаж (в реєстрі №517), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А) (т.1, а.с.121).

Також, 06.04.2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. здійснено реєстрацію права власності на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 (т.1, а.с.128, 129).

16 квітня 2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г. А. прийнято рішення №40641692 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в частині підстав (документів) виникнення у ОСОБА_3 права власності на частини спірної будівлі, та замість договорів дарування вказано договори купівлі-продажу (т.1, а.с.131-133).

Також судом встановлено, що 24.05.2018 року створено та зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс (засновники: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ), місцезнаходження: АДРЕСА_1 (т.1. а.с.136).

Згідно акту №1 прийому-передачі нерухомого майна від 30.05.2018 року (т.1, а.с.137), ОСОБА_3 передав, а товариство прийняло в якості внеску до статутного капіталу 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

01.06.2018 року подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ТОВ Інбер Сервіс (уповноважена особа ОСОБА_4 ) до комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви подано підстави: протокол установчих зборів ТОВ Інбер Сервіс від 01.06.2018 року; акт №1 прийому-передачі нерухомого майна від 30.05.2018 року (1/2 частки нежитлової будівлі АДРЕСА_1 ).

08.06.2018 року о 17:30:47 год. державний реєстратор Оперчук І.М. прийняла рішення №41521195 про державну реєстрацію та внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 26539842 від 01.06.2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 30.05.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 1, виданий 24.05.2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598 (т.1, а.с.147-148).

29 серпня 2018 року згідно акту №2 прийому-передачі нерухомого майна (т.1, а.с.171), ОСОБА_3 передав, а ТОВ Інбер Сервіс прийняло в якості внеску до статутного капіталу 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

31.08.2018 року подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ТОВ Інбер Сервіс (директор ОСОБА_4 ) до комунального підприємства Агенція державної реєстрації для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви подано підстави: протокол загальних зборів ТОВ Інбер Сервіс від 29.08.2018 року; акт №2 прийому-передачі нерухомого майна від 29.08.2018 року (1/2 частки нежитлової будівлі АДРЕСА_1 ).

03.09.2018 року державний реєстратор Сосіна Г.В. прийняла рішення №42817536 про державну реєстрацію та внесла запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №27745000 від 31.08.2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 29.08.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол, серія та номер: 29/08/2018, виданий 29.08.2018 року, видавник ТОВ Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598. (т.1, а.с.181-182).

Комунальне підприємство Реєстраційна служба Одеської області (ЄДРПОУ 41395911) припинило свою діяльність, запис від 17.12.2018 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_6 (проживає: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 (проживає: АДРЕСА_7 ) пояснили наступне. Проживають за вказаними адресами з 70-х років, з цього часу знайомі з ОСОБА_1 Будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим житловим будинком, у якому 9 квартир та всі друг другу знають як сусіди. ОСОБА_1 весь час проживає також в їх будинку у квартирі в„– 5 , яка виглядає як флігель поруч з будинком. До 1994 року до своєї квартири ОСОБА_1 були прибудовані веранда (літня кухня) та гараж, якими він та його батьки користувалися. У 1994 році ОСОБА_14 побудував прибудову до своєї квартири на тому місці, де знаходилися веранда (літня кухня) та гараж. У літку 2018 року невідомі особи зламали двері та вікно прибудови до квартири ОСОБА_1 , проникли усередину та намагалися забрати речі, що належать ОСОБА_1 , та це побачив сусід ОСОБА_6 та викликав поліцію і позивача і затримав їх до їх прибуття. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їм не знайомі, в будинку АДРЕСА_1 їх ніколи не бачили.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, слід враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до частини 1статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до п.п.1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація права власності здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Спірні правовідносини пов`язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17.04.2018 року у справі № 815/6956/15, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Позивач за зустрічним позовом не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис. Тобто, позивач оспорює право власності позивача за первісним позовом та іншими співвідповідачами, яке на думку позивача, незаконно вибуло з його користування і володіння.

При цьому позиція ВП ВС у справі №817/2398/15 постанова від 04.04.2018 р. , яка полягає в тому, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами, є закономірною, якщо після першої протиправної реєстраційної дії відбувалися інші дії, на нових підставах виникнення права власності, які по своїй суті суперечать речовому праву законного власника. У такому випадку основне завдання судочинства не виконується.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16, належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний (пункт 36).

Підставою та обґрунтуванням зустрічного позову ОСОБА_1 є речове право на майно, здійснення такого захисту належить від питання, кому саме належить право користування і володіння спірним нерухомим майном, та правомірності його набуття.

Таким чином, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності має розглядатись як спір, що пов`язаний із порушенням прав позивача на нерухоме майно і іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право власності щодо того ж нерухомого майна, у зв`язку з чим наявних спір про право.

За встановлених судом обставин та наданих суду матеріалів вбачається, що садибний (індивідуальний) будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який у подальшому стало нежилим, є тим же самим приміщенням, стосовно якого ОСОБА_1 пред`явлено зустрічний позов.

Суд вбачає, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 а потім і за ТОВ ІНБЕР СЕРВІС на садибний (індивідуальний) будинок, який потім було переведено у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є неправомірною, оскільки здійснено за неіснуючою адресою, на підставі технічного паспорту з недостовірними відомостями та з порушенням п.42 Прядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, тобто в порушення діючого законодавства .

Отже судом не встановлено правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на садибний (індивідуальний) будинок, який потім було переведено у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та відчужено іншим особам..

З огляду на викладене суд вбачає, що встановлені обставини є підставою для визнання недійсним рішення державного реєстратора №40379134 від 29.03.2018 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Отже, з урахуванням викладеного, суд вбачає, що ОСОБА_2 не міг розпоряджатись спірним майном.

З огляду на зазначені приписи, а також правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2 - 14 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на час подання даного позову, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Постанова, Верховний Суд|Касаційний цивільний суд, від 13.06.2018, № 644/2494/16-ц|61-3632св18).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Згідно ч.6 ст.120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до ч. 2ст.377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

У договорах купівлі-продажу від 06.04.2018, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив нежитлову будівлю, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 не вказано кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на будівлю, що є додатковою підставою для визнання їх недійсними.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсними наступних договорів:

- договору купівлі-продажу від 06.04.2018 року (в реєстрі №514), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г .А.);

- договору купівлі-продажу від 06.04.2018 року (в реєстрі №517), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А.);

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що спосіб захисту права запропонований позивачем за зустрічним позовом: скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності визначений як ефективний, що узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду України від 12.06.2012р. по справі № 6-32цс13: Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. .

Згідно статті 26 Закону передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду:

- рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім цього, вказаною нормою Закону визначено, що у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав державним реєстратором вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Частиною п`ятою статті 26 Закону встановлено, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що підлягають скасуванню і записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно:

- запис про право власності №26539842 від 01.06.2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:1, виданий 30.05.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер:1, виданий 24.05.2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598;

- запис про право власності №27745000 від 31.08.2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:2, виданий 29.08.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 29/08/2018, виданий 29.08.2018 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598.

Справедливість - один з найважливіших принципів правової держави, який реалізується як у законодавчій, так і в правозастосовчій діяльності.

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Серед правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, Установлення фактів та знання судом законів може оспорюватися у вищестоящому суді (Нос tribunal, et invenit cognitio legum impugnari potest in superiori atrio); Суд має справу з тими доказами, які перед ним (Atrium habet se intromittere indicia prae se); Загальновизнані обставини (явні істини) не підлягають доказуванню у суді (Nota quippe (Verum patet) in iudicio non est argumentum); Ніхто не може бути суддею у власній справі (Nemo judex in re sua); Рішення суду не повинні стосуватися тих, хто не брав участі у справі (Iudicium iudicium non pertineat, qui non participabat); У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).

Правові аксіоми можуть застосовуватися при вирішенні судових справ при застосуванні норм матеріального права та процесуального права відповідно до різних обставин справи. Важливість аксіом в судочинстві визначається їх покликанням забезпечувати єдність судової практики та справедливість правосуддя.

Аналіз практики Верховного Суду показує, що, окрім принципів цивільного права - справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , яка означає У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, з урахуванням викладеного та принципу справедливості, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ Інбер Сервіс не знайшли свого належного підтвердження за розглядом справи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Суду не надано доказів та матеріалами справи спростовано добросовісне та законне виникнення права власності у ОСОБА_2 , а отже останній неправомірно у подальшому відчужив спірне майно та яке згодом було зареєстроване за позивачем ТОВ Інбер Сервіс .

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , підтвердження їх наявними в матеріалах справи належними доказами, а відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат позивачем за зустрічним позовом не заявлялось.

Керуючись ст.11, 15, 16, 181, 190, 202-203, 215, 216, 316-319, 321, 328, 391 Цивільного кодексу України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 2, 4, 10-13, 19, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, ч.1 ст. 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс (код ЄДРПОУ 42159598, місцезнаходження м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 4) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс (код ЄДРПОУ 42159598, місцезнаходження м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 4), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_9 ) про визнання недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, договорів, актів приймання-передачі та скасування записів про реєстрацію права власності - задовольнити .

Визнати недійсними:

- рішення державного реєстратора №40379134 від 29.03.2018 року про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 );

- договір купівлі-продажу від 06.04.2018 року (в реєстрі №514), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_16 .А.);

- договір купівлі-продажу від 06.04.2018 року (в реєстрі №517), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_16 .А.);

- акт приймання-передачі нерухомого майна (1/2 частини будинку АДРЕСА_1 ), серія та номер:1, виданий 30.05.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ;

- акт приймання-передачі нерухомого майна (1/2 частини будинку АДРЕСА_1 ), серія та номер:2, виданий 29.08.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- запис про право власності №26539842 від 01.06.2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:1, виданий 30.05.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер:1, виданий 24.05.2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598;

- запис про право власності №27745000 від 31.08.2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:2, виданий 29.08.2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 29/08/2018, виданий 29.08.2018 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 22.07.2019 року.

Суддя Л.В. Домусчі