Постанова

від 23.03.2021 по справі 522/17790/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3531/21

Номер справи місцевого суду: 522/17790/18

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В. 12 липня 2019 року у м. Одеса, -

встановила:

У жовтні 2018 року ТОВ Інбер Сервіс звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням (т. 1 а.с. 1-4).

В обґрунтування позову ТОВ Інбер Сервіс посилалося на те, що товариству на праві спільної часткової власності належить нежитлова будівля, загальною площею 68,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 червня 2018 року, індексний номер 126969770, відповідно до якого позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №1 від 30 травня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101, та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2018 року, індексний номер 136380107, відповідно до якого позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №2 від 29 серпня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101.

27 червня 2018 року, при спробі керівника товариства ОСОБА_4 потрапити до нежитлової будівлі, було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди у доступі до вказаного об`єкта нерухомого майна, відповідач викликав на місце патрульну поліцію та представився власником вказаного приміщення. Також, за вказаною адресою за замовленням ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , проводяться будівельні роботи з реконструкції об`єкту, проте будь-які дозвільні документи на роботи відсутні. Посилались на те, що позивач як власник не може потрапити всередину приміщення, оскільки відповідач блокує своїми діями, в тому числі будівельними роботами, користуванням нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначає, що це його нерухоме майно, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

У грудні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічним позовом, який було уточнено, до ТОВ Інбер Сервіс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення про державну реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 43-45, 216-220).

В обґрунтування позову ОСОБА_5 посилався на те, що будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим багатоквартирним будинком, який складається з дев`яти квартир, та квартира АДРЕСА_3 є окремим флігелем, розташованим поруч із будинком. ОСОБА_1 проживає у цій квартирі з моменту свого народження з 1952 року, він є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 08 вересня 1993 року, його право власності на житло зареєстровано 13 вересня 1993 року в Одеському БТІ та РОН. Рішенням міжвідомчої комісії Приморського райвиконкому м. Одеси №225 від 11 серпня 1994 року йому було надано дозвіл на проведення реконструкції вказаної квартири, та восени 1994 року, згідно наданого дозволу та проекту реконструкції, за власні кошти ОСОБА_5 побудував прибудову до квартири площею 72.5 кв.м, яка є частиною квартири. Але у зв`язку із поважними обставинами, позивач не мав можливості закінчити будівельні роботи та виготовити технічну документацію на ввід в експлуатацію на реконструйовану квартиру з врахуванням прибудови.

Із часу побудови прибудови до квартири, ОСОБА_1 нікому не надавав права володіння, користування, найму, оренди тощо. У червні 2018 року три невстановлені особи, за дорученням директора ТОВ Інбер Сервіс ОСОБА_4 , зруйнувавши двері та вікно, проникли в прибудову до квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та намагалися винести належні йому речі, у зв`язку з чим позивач звернувся до поліції та йому стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано, як окремий об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1519023351101, власником якого зазначено ТОВ Інбер Сервіс .

Із метою незаконного заволодіння прибудовою, що є частиною житлової квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено декілька реєстрацій права власності на цю прибудову під виглядом будинку АДРЕСА_5 , та на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться два відповідних записи про право власності: №27745000 від 31 серпня 2018 року та №26539842 від 01 червня 2018 року. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_5 просив суд визнати недійсними рішення про державну реєстрацію права власності, договори, акти приймання-передачі та скасувати записи про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_5 за ТОВ Інбер Сервіс .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року у задоволенні позову ТОВ Інбер Сервіс було відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними: рішення державного реєстратора №40379134 від 29 березня 2018 року про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_5 , за суб`єктом ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу від 06 квітня 2018 року (в реєстрі №514), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А.); договір купівлі-продажу від 06 квітня 2018 року (в реєстрі №517), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А.); акт приймання-передачі нерухомого майна (1/2 частини будинку АДРЕСА_5 ), серія та номер:1, виданий 30 травня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; акт приймання-передачі нерухомого майна (1/2 частини будинку АДРЕСА_5 ), серія та номер: 2, виданий 29 серпня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про право власності №26539842 від 01 червня 2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:1, виданий 30 травня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер:1, виданий 24 травня 2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598; запис про право власності №27745000 від 31 серпня 2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:2, виданий 29 серпня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 29/08/2018, виданий 29 серпня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598 (т. 2 а.с. 68-74).

В апеляційній скарзі представник ТОВ Інбер Сервіс просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, та у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що жодного доказу, який би підтверджував проведення будівельних робіт саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, відповідно, відсутні і докази на підтвердження прав останнього на спірний об`єкт будівництва. Крім того, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними рішення державного реєстратора та договорів, суперечить нормам матеріального права (т.2 а.с. 82-105).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ Інбер Сервіс підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим багатоквартирним житловим будинком, побудованим наприкінці 19 століття, який складається з дев`яти квартир, та є комунальної власністю територіальної громади м. Одеси.

Згідно рішення Виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №263 від 30 вересня 1948 року Про затвердження списків домоволодінь, що належать Кагановічської райраді депутатів трудящих для реєстрації , будинок АДРЕСА_1 належав Кагановічської райраді депутатів трудящих. Згідно рішення Виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №652 від 25 липня 1956 року Про результати обміру земель будівельного кварталу №296 м. Одеси встановлено, в тому числі, для користувача земельною ділянкою Д/ХОЗ №370 домоволодіння АДРЕСА_1 земельну площу - 1100 кв.м.

Квартира АДРЕСА_3 є окремим флігелем, розташованим поруч із будинком. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у квартирі з 27 жовтня 1973 року.

Зазначена квартира належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 08 вересня 1993 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Приморського району №438 від 08 вересня 1993 року, право власності ОСОБА_1 на житло зареєстровано 13 вересня 1993 року в ОМБТІ та РОН. (т.1, а.с.50).

На квартиру на ім`я ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт (т.1, а.с.52-53).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ще у 1994 р. до квартири НОМЕР_4 ОСОБА_1 були також прибудовані веранда (літня кухня) та гараж, якими він та його сім`я (батьки) користувався, що також підтвердили і допитані судом свідки.

Рішенням міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів м. Одеси №225 від 11 серпня 1994 року ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення реконструкції належної йому квартири АДРЕСА_3 шляхом побудови прибудови площею 72,5 м.кв. до квартири.

Крім того, у матеріалах справи наявні копія проекту реконструкції від 25 вересня 1994 року (т.1, а.с.225), з якої вбачається, що прибудова до квартири ОСОБА_1 складатиме 72,5 кв.м.; та копія ситуаційного плану північної частини двору по АДРЕСА_1 з майбутньою реконструкцією кв. НОМЕР_4 у флігелі станом на 03 ли пня 1994 року на місці Бесідки та Гаражу (т.1, а.с.226); та екіпіровка плану квартири із зазначенням площі реконструкції - 72,5 кв.м. (т.1, а.с.227).

Восени 1994 року ОСОБА_1 , на підставі наданого дозволу та проекту реконструкції, за власні кошти побудував прибудову до своєї квартири на тому місці, де знаходилися веранда (літня кухня) та гараж. В результаті проведення реконструкції загальна площа квартири АДРЕСА_3 збільшилась на 72.5 кв.м. за рахунок прибудованого приміщення, яке є невід`ємною частиною квартири, та ОСОБА_1 є власником матеріалів, з яких складається прибудова.

Між тим, вказана прибудова не була введена ОСОБА_1 в експлуатацію, також не було виготовлено технічну документацію на ввід в експлуатацію на реконструйовану квартиру з врахуванням прибудови, проте, прибудовою позивач продовжував користуватися з моменту побудови і до часу звернення до суду.

З часу побудови прибудови до квартири, тобто з 1994 р., ОСОБА_1 нікому не надавав права володіння, користування, найму, оренди тощо на цю прибудову.

Також з пояснень сторони відповідача за первісним позовом судом першої інстанції було встановлено, що у червні 2018 року три невстановлені особи, за дорученням директора ТОВ Інбер Сервіс ОСОБА_4 , зруйнувавши двері та вікно, проникли в прибудову до квартири АДРЕСА_3 та намагалися винести належні ОСОБА_1 речі, що побачили сусіди, які викликали поліцію.

У зв`язку з цією подією, ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про злочин, в наступному йому стало відомо, що прибудову в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано як окремий об`єкт нерухомого майна, як нежитлове, за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1519023351101, та власником зазначено ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598 (т.1, а.с.58-59).

Затримані особи стверджували працівникам поліції, що це приміщення належить не ОСОБА_6 , а ТОВ Інбер Сервіс .

По даному факту слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000531 від 18 липня 2018 року.

З процесуальних документів, виданих в рамках цього кримінального провадження, вбачається, що відбулось використання підроблених документів, на підставі яких здійснено незаконне заволодіння приміщенням будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м., шляхом реєстрації 27 березня 2018 року права власності на вказане приміщення, про що державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101).

Також, в ході досудового розслідування було встановлено, що зазначене приміщення є частиною жилої квартири АДРЕСА_3 .

У подальшому, відносно прибудови під виглядом будинку АДРЕСА_5 , було здійснено реєстрацію права власності за ТОВ Інбер Сервіс , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 червня 2018 року, індексний номер 126969770, відповідно до якого товариству на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №1 від 30 травня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101, та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2018 року, індексний номер 136380107, відповідно до якого позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі на підставі акту приймання-передачі майна №2 від 29 серпня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519023351101.

У наступному, дане спірне майно було відчужено, та на час розгляду справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилось два відповідних записи:

- номер запису про право власності: 27745000 від 31 серпня 2018 року, підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 29 серпня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол, серія та номер: 29/08/2018, виданий 29 серпня 2018 року, видавник ТОВ Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598;

- номер запису про право власності: 26539842 від 01 червня 2018 року, підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 30 травня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 1, виданий 24 травня 2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598.

08 серпня 2018 року Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №12018160500004982 на об`єкт нерухомого майна: АДРЕСА_5 (справа 522/13628/18) (т.1, а.с.158-159).

З даної ухвали вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27 березня 2018 року державним реєстратором Махортовим І.О. було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, заг. пл.. 68,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 1519023351101) за гр. ОСОБА_2 , проте підставою зазначено завідомо підроблене рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів 296 від 25 липня 1956 року. Згідно інформації Державного архіву Одеської області, рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів 296 від 25 липня1956 року не існує, існує рішення №296 від 23 березня 1956 року Про отмену разрешения Исполкома Ильичевского райсовета о производстве обмена жилплощадью между гр.. ОСОБА_7 гр.. ОСОБА_8 .

З витребуваної судом першої інстанції з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради копії реєстраційної справи №1519023351101 (т.1, а.с.77-199) вбачається наступне:

ОСОБА_2 шляхом звернення до ТОВ Профпроект виготовив 26 березня 2018р. у ТОВ ПРОФПРОЕКТ технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) будинок, вказавши наступні відомості про: місцезнаходження будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; рік побудови - 1991; загальна площа будинку - 68,3 кв.м.; площа земельної ділянки - 78 кв.м. (т.1, а.с.89-91).

27 березня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_5 . До заяви подано технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 68,3 кв.м..

У заяві ОСОБА_2 вказав недостовірні відомості про назву вулиці, замість АДРЕСА_1 , що існує у м. Одесі, вказав - АДРЕСА_4 . В м. Одесі вулиці з назвою АДРЕСА_4 не існує, що вбачається з рішення Одеської міської ради № 4858-IV від 09 листопада 2005 року Про найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території міста Одеси зі змінами.

При цьому, до заяви про державну реєстрацію не надано документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, чим порушено п.42 Прядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, відповідно до якого, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки. Будь-які правовстановлюючі документи щодо права власності на нерухомий об`єкт за цією адресою на ім`я ОСОБА_2 також не було надано.

Державним реєстратором направлено запит до КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради про надання інформації про реєстрацію житлового будинку загальною площею 65кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (лист № 67/08 від 27 березня 2018 року).

Листом КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 29 березня 2018 року державного реєстратора повідомлено, що станом на 31 грудня 2012 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано право власності на 7 квартир, право власності на сам будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 13 червня 1949 року за виконкомом Кагановічської райради депутатів трудящих (т.1, а.с.86). При цьому, також зазначено відповідача ОСОБА_1 як власника квартири НОМЕР_4 .

29 березня 2018 року державний реєстратор комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортов Ігор Олександрович, в порушення п.п.18, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015року, прийняв рішення №40379134 від 29 березня 2018 року про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_5 , за суб`єктом ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.95).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2018 року №118929169 (т.1, а.с.96), підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірну нерухомість зазначено: технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 26 березня 2018 року, видавник: ТОВ ПРОФПРОЕКТ ; рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 296, виданий 25 липня 1956року, видавник : Одеська міська рада народних депутатів.

Вже 30 березня 2018 року ТОВ ПРОФПРОЕКТ було видано висновок щодо технічної можливості зміни цільового призначення житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.98) та ТОВ ПРОФПРОЕКТ на ім`я ОСОБА_2 було виготовлено новий технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 площею 78 кв.м. (т.1, а.с.99-101).

02 квітня 2018 року, за заявою ОСОБА_2 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортов Ігор Олександрович прийняв рішення №40435082 від 02 квітня 2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про зміну цільового призначення житлового будинку на нежитлову будівлю, що розташований: АДРЕСА_5 (т.1, а.с.103).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02квітня 2018 року (т.1, а.с.104), за ОСОБА_2 станом на 02 квітня 2018 року було зареєстровано право власності на будівлю АДРЕСА_5 , як на нежитлову будівлю.

При цьому, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 квітня 2018 року (т.1, а.с.104), підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на вказану будівлю вказано рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 296, виданий 25 липня 1956 року, видавник Одеська міська рада народних депутатів; технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 30 березня 2018 року, видавник: ТОВ ПРОФПРОЕКТ ;

05 квітня 2018 року ОСОБА_2 знову звернувся до державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортова Ігоря Олександровича із заявою про внесення змін до Державного реєстру прав.

Того ж дня, 05 квітня 2018 року, державним реєстратором Махортою І.М. прийнято рішення №40513850 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, з даних заяв та рішення не вбачається, у чому саме полягали зміни у записі Державного реєстру прав.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 квітня 2018 року (т.1, а.с.109), відмінність його від витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 квітня 2018 року (т.1, а.с.104), полягає лише у записах про підстави виникнення права власності, а саме, згідно витягу від 05 квітня 2018 року виключено, як підставу виникнення права власності, - рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 296, виданий 25 липня 1956 року, видавник - Одеська міська рада народних депутатів.

Також судом першої інстанції встановлено, що 06 квітня 2018 року було укладено договір купівлі-продаж (в реєстрі №514), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А) (т.1, а.с.111).

06 квітня 2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. здійснено реєстрацію права власності на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_5 , за ОСОБА_3 (т.1, а.с.119).

06 квітня 2018 року було укладено договір купівлі-продаж (в реєстрі №517), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А) (т.1, а.с.121).

Також, 06 квітня 2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. було здійснено реєстрацію права власності на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_5 , за ОСОБА_3 (т.1, а.с.128, 129).

16 квітня 2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. прийнято рішення №40641692 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в частині підстав (документів) виникнення у ОСОБА_3 права власності на частини спірної будівлі, та замість договорів дарування вказано договори купівлі-продажу (т.1, а.с.131-133).

Також з матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2018 року було створено та зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс (засновники: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ), місцезнаходження: АДРЕСА_5 (т.1. а.с.136).

Згідно акту №1 прийому-передачі нерухомого майна від 30 травня 2018 року (т.1, а.с.137), ОСОБА_3 передав, а товариство прийняло, в якості внеску до статутного капіталу, 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_5 .

01 червня 2018 року подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ТОВ Інбер Сервіс (уповноважена особа ОСОБА_4 ) до комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_5 . До заяви подано підстави: протокол установчих зборів ТОВ Інбер Сервіс від 01 червня 2018 року; акт №1 прийому-передачі нерухомого майна від 30 травня 2018 року (1/2 частки нежитлової будівлі АДРЕСА_5 ).

08 червня 2018 року, о 17:30:47 год., державний реєстратор Оперчук І.М. прийняла рішення №41521195 про державну реєстрацію та внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності №26539842 від 01 червня 2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_5 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 30 травня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 1, виданий 24 травня 2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598 (т.1, а.с.147-148).

29 серпня 2018 року, згідно акту №2 прийому-передачі нерухомого майна (т.1, а.с.171), ОСОБА_3 передав, а ТОВ Інбер Сервіс прийняло, в якості внеску до статутного капіталу, 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_5 .

31 серпня 2018 року ТОВ Інбер Сервіс (директор ОСОБА_4 ) до комунального підприємства Агенція державної реєстрації подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_5 . До заяви подано підстави: протокол загальних зборів ТОВ Інбер Сервіс від 29 серпня 2018 року; акт №2 прийому-передачі нерухомого майна від 29 серпня 2018 року (1/2 частки нежитлової будівлі АДРЕСА_5 ).

03 вересня 2018 року державний реєстратор Сосіна Г.В. прийняла рішення №42817536 про державну реєстрацію, та внесла запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №27745000 від 31 серпня 2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_5 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 29 серпня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол, серія та номер: 29/08/2018, виданий 29 серпня 2018 року, видавник ТОВ Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник: ТОВ Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ: 42159598 (т.1, а.с.181-182).

Допитані в судовому засіданні судом першої інстанції у якості свідків ОСОБА_10 (проживає: АДРЕСА_6 ), та ОСОБА_11 (проживає: АДРЕСА_7 ) пояснили наступне. Проживають за вказаними адресами з 70-х років, з цього часу знайомі з ОСОБА_1 .. Будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим житловим будинком, у якому 9 квартир та всі друг друга знають, як сусіди. ОСОБА_1 весь час проживає також в їх будинку у квартирі НОМЕР_4 , яка виглядає як флігель поруч з будинком. До 1994 року до своєї квартири ОСОБА_1 були прибудовані веранда (літня кухня) та гараж, якими він та його батьки користувалися. У 1994 році ОСОБА_12 побудував прибудову до своєї квартири на тому місці, де знаходилися веранда (літня кухня) та гараж. У літку 2018 року невідомі особи зламали двері та вікно прибудови до квартири ОСОБА_1 , проникли усередину та намагалися забрати речі, що належать ОСОБА_1 , та це побачив сусід ОСОБА_10 , який викликав поліцію і позивача і затримав їх до їх прибуття. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їм не знайомі, в будинку АДРЕСА_1 їх ніколи не бачили.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, слід враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до частини 1статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до п.п.1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація права власності здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що садибний (індивідуальний) будинок за адресою: АДРЕСА_5 , який у подальшому став нежилим приміщенням, є тим же самим приміщенням, стосовно якого ОСОБА_1 пред`явлено зустрічний позов.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 , а у наступному і за ТОВ ІНБЕР СЕРВІС на садибний (індивідуальний) будинок, який потім було переведено у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , є неправомірною, оскільки здійснена за неіснуючою адресою, на підставі технічного паспорту з недостовірними відомостями, та з порушенням п.42 Прядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, тобто, з порушенням діючого законодавства .

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність факту правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на садибний (індивідуальний) будинок, який потім було переведено у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , та відчужено іншим особам..

Таким чином, встановлені обставини є законною підставою для визнання недійсним рішення державного реєстратора №40379134 від 29 березня 2018 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_5 , за суб`єктом ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що ОСОБА_2 не міг розпоряджатись спірним майном.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Згідно ч.6 ст.120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до ч. 2ст.377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

У договорах купівлі-продажу від 06 квітня 2018 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив нежитлову будівлю, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , не вказано кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на будівлю, що є додатковою підставою для визнання їх недійсними.

Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсними наступних договорів:

- договору купівлі-продажу від 06 квітня 2018 року (в реєстрі №514), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А.);

- договору купівлі-продажу від 06 квітня 2018 року (в реєстрі №517), за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 частку нежитлової будівлі, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (посвідчено приватним нотаріусом Чередниченко Г.А.);

При цьому, спосіб захисту права, запропонований позивачем за зустрічним позовом - скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності, судом вірно визначено як ефективний.

Згідно статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду:

- рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім цього, вказаною нормою Закону визначено, що у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав державним реєстратором вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Частиною п`ятою статті 26 вказаного Закону встановлено, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що підлягали скасуванню і записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно:

- запис про право власності №26539842 від 01 червня 2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:1, виданий 30 травня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер:1, виданий 24 травня 2018 року, видавник: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; розмір частки: 1/2, власник Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598;

- запис про право власності №27745000 від 31 серпня 2018 року на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:2, виданий 29 серпня 2018 року, видавник: ТОВ Інбер Сервіс та ОСОБА_3 ; протокол установчих зборів засновників ТОВ Інбер Сервіс , серія та номер: 29/08/2018, виданий 29 серпня 2018 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс ; розмір частки: 1/2, власник Товариство з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс , код ЄДРПОУ 42159598.

За встановлених обставин, з урахуванням викладеного та принципу справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ТОВ Інбер Сервіс не знайшли свого належного підтвердження за розглядом справи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Судам першої та апеляційної інстанцій не надано належних доказів, та матеріалами справи спростовано добросовісне та законне виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 , а отже, останній неправомірно у подальшому відчужив спірне майно, яке згодом було зареєстроване за позивачем ТОВ Інбер Сервіс . Відповідно, обґрунтованими є позовні вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - законного власника спірного майна.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ТОВ Інбер Сервіс про те, що жодного доказу, який би підтверджував проведення будівельних робіт саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, відповідно, відсутні і докази на підтвердження прав останнього на спірний об`єкт будівництва.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 було надано до суду вичерпний перелік документів, які підтверджують його право на спірне нерухоме майно, зокрема: свідоцтво про право власності на житло від 08 вересня 1993 року; розпорядження органу приватизації від 08 вересня 1993 року; технічний паспорт на квартиру; рішення міжвідомчої комісії Приморської райради народних депутатів від 11 серпня 1994 року; лист житлово-комунального відділу Приморського райвиконкому м. Одеси від 30 серпня 1994 року; довідки про склад сім`ї та прописку; ситуаційний план подвір`я, тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, апелянтом, всупереч означених вище норм цивільного процесуального законодавства, не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування факту правомірності набуття права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги довід апеляційної скарги представника ТОВ Інбер Сервіс про те, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними рішення державного реєстратора та договорів, суперечить нормам матеріального права

Колегія суддів зауважує, що під час з`ясування обставин справи та дослідження доказів судом першої інстанції було вірно встановлено, що рішення державного реєстратора від 29 березня 2018 року було винесено з порушенням норм діючого законодавства (і вказане не спростоване апелянтом), наслідком чого є скасування такого рішення, та тягне за собою недійсність наступних правочинів.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Інбер Сервіс - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року -- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 07 квітня 2021 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе