Постанова

від 10.07.2019 по справі 635/3539/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 635/3539/15-ц

провадження № 61-13994св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Харківська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року, ухвалене у складі судді Бобко Т. В., та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року, постановлено колегією у складі суддів: Колтунової А. І., Міненкової Н. О., Костенко Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, про визнання недійсними розпоряджень про розробку проекту землеустрою, наказу про затвердження проекту землеустрою, передачу земельної ділянки у власність та скасування рішення про реєстрацію права власності.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 1913 від 15 березня 2010 року йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,0941 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області (далі - розпорядження ХРДА Харківської області № 1913).

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 233 від 03 липня 2013 року внесено зміни до розпорядження ХРДА Харківської області № 1913.

На підставі розпорядження ХРДА Харківської області № 1913 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ А.02.02.05), ділянка

№ 31-1 за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області (далі - проект землеустрою).

Рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Харківському районі від 17 вересня 2014 року

№ РВ-6300337252014 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстави наявності перетину земельних ділянок з ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1 (далі - рішення

№ РВ-6300337252014 від 17 вересня 2014 року).

На підставі рішення № РВ-6300337252014 від 17 вересня 2014 року приведено проект землеустрою у відповідність до вимог діючого законодавства, проте рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Харківському районі № РВ-6300360342014

від 04 листопада 2014 року відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тієї підстави, що заявлені відомості вже внесені до поземельної книги (далі - рішення № РВ-6300360342014

від 04 листопада 2014 року).

Вказував, що відповідно до даних публічної кадастрової карти на місці розташування земельної ділянки, наданої позивачу, розташована земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 .

Земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 , зареєстрована за ОСОБА_2 згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність для ведення садівництва, із земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (полезахисна лісосмуга), що знаходиться за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, розробленого на підставі розпорядження ХРДА Харківської області № 3357 від 11 грудня 2012 року (далі - розпорядження ХРДА Харківської області № 3357).

Вказаним розпорядженням ХРДА Харківської області № 3357 фактично надано згоду ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки у полезахисній лісосмузі за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, що і ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що розпорядженням ХРДА Харківської області № 3357, яке видано ОСОБА_2 значно пізніше (11 грудня 2012 року), ніж розпорядження ХРДА Харківської області № 1913 (15 березня 2010 року), порушено його право на отримання у власність земельної ділянки.

На підставі наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 21 жовтня 2014 року № 2800-СГ Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 передано у власність спірну земельну ділянку (далі - наказ ГУ Держземагентства у Харківській області № 2800-СГ).

14 листопада 2014 року Харківським районним управлінням юстиції Харківської області прийняте рішення № 17227273 та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

За таких обставин просив суд визнати недійсним розпорядження ХРДА Харківської області № 3357 від 11 грудня 2012 року та наказ

ГУ Держземагентства у Харківській області № 2800-СГ від 21 жовтня

2014 року, скасувати рішення Харківського районного управління юстиції Харківської області № 17227273 від 14 листопада 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час надання ХРДА Харківської області ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (розпорядження № 3357 від 11 грудня 2012 року), спірна земельна ділянка не перебувала у власності позивача або будь-якої іншої особи. На момент надання ОСОБА_2 вказаного дозволу, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (розпорядження № 1913 від 15 березня 2010 року), наданий позивачу, був не чинним, оскільки строк його дії минув. Затвердження документації із землеустрою та передача земельної ділянки у власність ОСОБА_2 здійснено уповноваженими на це органами державної влади та місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Також суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на порушення його права на приватизацію спірної земельної ділянки та наявність у нього переважного права на приватизацію є безпідставними та необґрунтованими, оскільки наявність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про наявність права власності на цю земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року залишено без змін, з посиланням на відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив також з того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 . Незаконність набуття нею права власності на земельну ділянку не доведена.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій 26 жовтня 2016 року (дата подачі документа на пошту) до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області

від 10 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області

від 06 жовтня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 635/3539/15-ц з Харківського районного суду Харківської області і ухвалою цього ж суду від 22 червня

2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

11 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 635/3539/15-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що позивач має переважне право на оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки йому раніше ніж ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також позивач вказував на неврахування судами попередніх інстанцій того, що Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області безпідставно затвердило проект землеустрою ОСОБА_2 , оскільки той не відповідає вимогам земельного законодавства та нормативним документам з питань землеустрою і землекористування.

Зазначав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про встановлення річного строку дії розпорядження № 1913 від 15 березня

2010 року, оскільки такий строк був передбачений частиною одинадцятою статті 151 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), яка на час прийняття цього розпорядження виключена згідно Закону України № 1702 від 05 листопада 2009 року. Вказує, що на момент видання вказаного розпорядження положення ЗК України не містили обмежень щодо строку дії дозволу на розроблення технічної документації.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У запереченні на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області посилалось на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відповідність висновків судів попередніх інстанцій нормам матеріального та процесуального права.

Просило врахувати, що наявність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки свідчить про наявність у особи права на здійснення передбаченого законодавством комплексу дій з метою набуття права власності або права користування земельною ділянкою, однак не свідчить про виникнення у особи прав на земельну ділянку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 15 березня 2010 року ХРДА Харківської області видано розпорядження № 1913 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .

Із пунктів 1, 3 вказаного розпорядження суди встановили, що

ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,0941 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області. Строк дії дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік із дня видання розпорядження і може бути продовжено на такий же строк. У разі, якщо протягом установленого строку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не подано на затвердження, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

03 липня 2013 року розпорядженням ХРДА Харківської області № 233 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації

від 15 березня 2010 року № 1913 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 внесено зміни до розпорядження ХРДА Харківської області № 1913, а саме виключено пункт 3.

Також суди встановили, що зміни до розпорядження ХРДА Харківської області № 1913 були внесені більш ніж через рік після спливу можливого продовження строку дії дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення (15 березня

2012 року).

Судами встановлено, що 11 грудня 2012 року видано розпорядженням ХРДА Харківської області № 3357 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 .

Із пунктів 1, 3 вказаного розпорядження суди встановили, що ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області. Установлено, що строк дії дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік із дня видання розпорядження і може бути продовжено одноразово на такий же строк. У разі, якщо протягом установленого строку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не подано на затвердження, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 на ім`я директора виробничо-комерційної приватної фірми Істок (далі - ВКПФ Істок ) подано заяву стосовно виконання, на підставі розпорядження ХРДА Харківської області

№ 1913 від 15 березня 2010 року, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

Того ж дня ОСОБА_1 затверджено завдання на виконання робіт, за результатами яких ВКПФ Істок повинно було представити йому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

Із копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ А.02.02.05), ділянка № НОМЕР_3 за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області суди встановили, що його розроблено у 2013 році на підставі розпорядження ХРДА Харківської області № 1913 від 15 березня 2010 року.

05 березня 2014 року Управлінням Держземагентства у Харківській області надано висновок № 175 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1

02 квітня 2014 року відділом містобудування та архітектури ХРДА Харківської області надано висновок № 80 щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , яким вказаний проект землеустрою погоджено.

Суди також встановили, що 17 вересня 2014 року державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Харківському районі прийнято рішення № РВ-6300337252014, яким відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстави невідповідності поданих документів та електронного документу встановленим нормам та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Рекомендовано проект землеустрою та електронний документ привести у відповідність до вимог діючого законодавства.

04 листопада 2014 року, після повторного звернення позивача з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Харківському районі прийнято рішення № РВ-6300360342014, яким відмовлено у внесенні відомостей з підстав того, що заявлені вимоги вже внесені до поземельної книги.

24 грудня 2012 року ГУ Держкомзему у Харківській області надано висновок № 73 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2

13 листопада 2013 року Управлінням Держкомзему у Харківському районі Харківській області за заявою ОСОБА_2 надано довідку № 781, з якої суди встановили, що спірна земельна ділянка віднесена до земель загального користування.

Із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (полезахисна смуга) суди встановили, що 21 грудня 2012 року спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 .

20 травня 2014 року розпорядженням ХРДА Харківської області № 220 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 11 грудня 2012 року № 3357 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 внесено зміни до розпорядження ХРДА Харківської області № 3357 від 11 грудня 2012 року, а саме виключено пункт 3.

Наказом ГУ Держземагентства у Харківській області № 2800-СГ

від 21 жовтня 2014 року затверджено розроблений ТОВ НТЦ Землевласник проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва, із земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (полезахисна лісосмуга). Передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів Русько-Тишківської сільської ради на території Харківського району Харківської області, з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,0929 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (полезахисна лісосмуга) для індивідуального садівництва.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 17227273

від 14 листопада 2014 року, на підставі частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 17 жовтня 2013 року № 868, проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована в Харківській області Харківському районі селищна рада Русько-Тишківська, кадастровий номер НОМЕР_2 , за ОСОБА_2

14 листопада 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована в Харківській області Харківському районі селищна рада Русько-Тишківська, кадастровий номер НОМЕР_2 .

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту а частини першої статті 17 ЗК України в редакції Кодексу, що діяла на час видання розпорядження ХРДА Харківської області № 3357 від 11 грудня 2012 року, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 122 ЗК України у цій же редакції Кодексу районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Згідно з частинами першою та другої статті 116 ЗК України у вказаній редакції Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 118 ЗК України в редакції Кодексу, що діяла на час видання розпорядження ХРДА Харківської області № 3357 від 11 грудня 2012 року громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абзацу 2 частини сьомої, частини восьмої

статті 118 ЗК України в редакції Кодексу, що діяла на час виникнення спірних правовідносин проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому

статтею 186-1 цього Кодексу.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 186-1 ЗК України, в редакції Кодексу, що діяла на час виникнення спірних правовідносин визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні.

Частиною першою статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр в редакції Закону, що діяла станом на час видання Наказу ГУ Держземагентства у Харківській області № 2800-СГ від 21 жовтня 2014 року, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин першої-третьої, восьмої, дев`ятої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

За змістом частини четвертої статті 112 ЗК України в редакції Кодексу, що діяла на час державної реєстрації земельної ділянки, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора, подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі, невідповідність поданих документів вимогам законодавства, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Встановивши, що позивачем не доведено незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та відсутність у позивача права власності чи користування земельною ділянкою, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування.

Також касаційним судом враховано, що ОСОБА_1 , отримавши

15 березня 2010 року дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривалий час не вчиняв активних дій, направлених на реалізацію цього дозволу, а звернувся до ВКПФ Істок із заявою про розробку такого проекту лише 22 жовтня 2013 року, тобто більш ніж через три роки після отримання дозволу, та вже після того, як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 був погоджений ГУ Держкомзему у Харківській області відповідно до висновку № 73 від 24 грудня 2012 року.

Отже, за обставин встановлених у даній справі, доводи позивача про те, що він має переважне право на оформлення права власності на земельну ділянку відхиляються касаційним судом.

Посилання заявника на невідповідність проекту землеустрою ОСОБА_2 вимогам земельного законодавства є безпідставними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких може бути встановлена незаконність набуття останньою права власності на земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускається.

Посилання заявника на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій щодо втрати чинності розпорядження, яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою не є підставою для скасування правильних по суті судових рішень, а крім того позовом не оспорюється вказане розпорядження в частині визначення строку дії дозволу.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів по суті вирішення справи не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Судамиправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на момент розгляду справи).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович