Постанова

від 25.07.2019 по справі 923/277/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/277/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року, м. Херсон, суддя Остапенко Т.А., повний текст складено 20.05.2019 року

у справі № 923/277/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон

до відповідача Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області

про стягнення 5316 грн. 26 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області, в якій просило суд стягнути з Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон заборгованість у розмірі 5 316 грн. 26коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.11.2016 року по 01.01.2018 року позивачем було надано послуги зв`язку на пільгових умовах громадянам, вартість яких має компенсувати відповідач. Натомість, відповідачем зобов`язання з компенсації Публічному акціонерному товариству Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Херсон, як надавачу телекомунікаційних послуг, вартості понесених витрат, пов`язаних із наданням послуг пільговій категорії населення Каховського району Херсонської області, виконано не було, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року у справі №923/277/19 (суддя Остапенко Т.А.) позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Хесонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Херсон до Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка, Херсонської області про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у сумі 5316 грн. 26 коп. задоволено у повному обсязі, стягнуто з Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон заборгованість у розмірі 5316 грн. 26 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року у справі № 923/277/19 скасувати в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не враховано норми ст. 20, 22 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , якими визначено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

При цьому, ч. 5 ст. 120 Бюджетного кодексу України, якою передбачалась субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, виключено на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016 року, отже, субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв`язку бюджетним законодавством не передбачено, в зв`язку з чим посилання суду на зазначену норму не має правового підгрунтя.

Разом з цим, скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що Господарським судом Херсонської області не враховано, що правові положення Постанови № 256 не поширюються на механізм фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок коштів місцевих бюджетів та на видатки, пов`язані з відшкодуванням витрат на пільги з надання комунікаційних послуг, оскільки , відповідно до п. 2 вищевказаної постанови , фінансування місцевих програм соціального захисту за рахунок субвенцій з державного бюджету забороняється. Тому Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка, Херсонської області не визначено головним розпорядником коштів, і брати зобов`язання та оплачувати вищевказані послуги у відповідача не було підстав.

Також скаржник зазначає, що судом не враховано, що, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, предметом договору передбачено відшкодування витрат позивача, пов`язаних з наданням пільг лише тим категоріям громадян, які проживають на території Каховського району, за виключенням тих громадян, які проживають на території об`єднаних територіальних громад.

На думку Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, обов`язок з компенсації витрат, пов`язаних із наданням послуг зв`язку пільговій категорії населення Каховського району за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року виконано ними у повному обсязі, на підставі поданих позивачем щомісячних звітів за формою 2-пільга щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги та акту звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга , за виключенням нарахувань щодо осіб, які вибули, та осіб, які є мешканцями об`єднаних територіальних громад, виплати яким мають здійснюватися сільськими (селищними) головами об`єднаних територіальних громад через створені, на виконання наказів Міністерства соціальної політики України від 19.01.2019 року № 26 Методичні рекомендації щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та Про деякі питання діяльності об`єднаної територіальної громади щодо соціальної підтримки населення та захисту прав дітей від 14.08.2018 року № 890.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що використання коштів місцевого (районного) бюджету на надання послуг населенню об`єднаних територіальних громад не відповідає умовам договору, вимогам бюджетного законодавства, є бюджетним правопорушенням та несе за собою відповідальність за нецільове використання коштів місцевого (районного) бюджету.

Управлінням соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області також оскаржується і розмір заборгованості за договором від 06.04.2017 року № 28 в сумі 5316 грн.26 коп., яка на думку скаржника, не підтверджена документально, не відповідає даним бухгалтерського обліку, актам звіряння розрахунків та має розбіжності даних щодо нарахованих сум пільг.

До того ж, скаржником у апеляційній скарзі зазначається про відсутність підстав для проведення розрахунків за серпень 2017 року, оскільки лист зі звітом за цей місяць вручено 25.09.2017 особі, яка не є працівником Управління, що підтверджується табелем обліку робочого часу за вересень 2017 року, але суд не звернув на ці обставини уваги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року у справі № 923/277/19, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Херсон своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надало, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року у справі № 923/277/19 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікації, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації» , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, інших законодавчих актів України.

06.04.2017 року між Управлінням соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації , м. Каховка Херсонської області (розпорядник) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон (підприємство) укладено договір № 28 про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку .

Відповідно до п. 2.1. предметом вищевказаного договору є взаємовідносини сторін щодо проведення відшкодування витрат підприємства, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, які проживають на території Каховського району, за виключенням тих громадян, які проживають на території об`єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3. Договору підприємство зобов`язалося надавати телекомунікаційні послуги особам, які мають право на пільги, відповідно до вимог діючого законодавства, а розпорядник зобов`язався здійснювати розрахунки з підприємством на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Пільги з оплати послуг зв`язку надаються підприємством за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з районного бюджету Каховського району Херсонської області. Відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку здійснюється за рахунок коштів районного бюджету, в межах планових асигнувань на 2017 рік по мірі надходження коштів з районного бюджету.

Пунктом 3.1. договору встановлено обов`язок позивача надавати розпоряднику щомісяця, до 15 числа, що настає після звітного періоду, на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга , надавати акт звіряння за формою 3-пільга після проведення звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (п. 3.1.2 Договору); своєчасно здійснювати перерахунок нарахувань пільговим категоріям громадян у зв`язку із зміною затверджених тарифів на послуги зв`язку та у випадку внесення змін до законів України, якими визначаються пільги щодо сплати послуг зв`язку та критерії їх надання (п.3.1.3.), враховувати при складанні форми 2-пільга за наступний звітний місяць розбіжності, виявлені під час звірки інформації, що міститься в ЄДАРПі з інформацією (на паперових та електронних носіях, яка надійшла від підприємства (п. 3.1.5 Договору).

Згідно з п. 3.3.1 Договору, розпорядник зобов`язався щомісяця: звіряти інформацію, що міститься в ЄДАРПі з інформацією, яка надходить від підприємства за формою 2-пільга на паперових та електронних носіях; за результатами звірки ( у тому числі автоматизованого звіряння), формувати довідки щодо правильності надання пільг під час користування послугами зв`язку та у термін до 30 числа місяця, наступного за звітним, надавати їх підприємству для відпрацювання розбіжностей та їх подальшого врахування при формуванні форми 2-пільга за наступний звітний місяць; здійснювати розрахунки з підприємством за послуги зв`язку, надані пільговим категоріям громадян у звітному місяці, в порядку та строки, визначені розділом 4 Договору; після проведення розрахунків з підприємством в порядку, передбаченому постановою № 117, складати акти звіряння розрахунків за формою 3-пільга .

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Згідно з п. 4.2. Договору розпорядник здійснює перерахування коштів підприємству в межах планових асигнувань на 2017 рік по мірі надходження коштів з районного бюджету.

Відповідно до п. п. 8.1., 8.2., Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31.12.2017 року. Умови цього Договору в частині надання пільг з оплати послуг зв`язку та обов`язку відшкодувати витрати поширюються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2017 року.

З матеріалів справи, вбачається, що підприємство в період з 01.11.2016 року по 31.12.2017 року мешканцям Каховського району Херсонської області, які мають соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг, надало телекомунікаційні послуги, а саме:

- з листів, якими направляись звіти Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон - на суму 35 837 грн. 19 коп. (т. 1 а.с. 16-20, 24-28, 33-37, 41-45, 50-54, 58-62, 67-73, 80-86, 92-98, 105-109, 116-120, 127-132, 138-143, 151-156);

- з актів звіряння розрахунків за надані послуги - на суму 35 383 грн. 46 коп. (т. 1 арк.с. 21, 29, 38, 46, 55, 63, 74, 87, 99, 110, 121, 133, 144, 157), частина актів звіряння розрахунків, а саме: за грудень 2016, січень 2017, лютий 2017, серпень 2017, жовтень 2017, листопад 2017 та грудень 2017 відповідачем не підписані;

- згідно розрахунку позивачва - на суму 35 261 грн. 00 гкоп. (т. 1 арк.с. 10).

Вищезазначені звіти та акти звіряння надсилались на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення.

З вищезазначених матеріалів справи, а також наданого відповідачем розрахунку (т.1 арк.с. 213-214) також вбачається, що відповідачем відшкодування витрат за надані пільговій категорії громадян - мешканцям Каховського району Херсонської області телекомунікаційні послуги за період з листопада 2016 по грудень 2017 року здійснено на загальну суму 29 944 грн. 74 коп., тобто не у повному обсязі.

Згідно із наданим розрахунком позивача (т. 1 а.с. 10) заборгованість відповідача перед позивачем складає 5316 грн. 26 коп.

Листами від 31.10.2017 року № 04/1848, від 07.02.2017 року № 04/220, від 09.08.2017 року № 04/1467 та від 12.01.2018 року № 04/40 Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, посилаючись на положення п. 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, повідомляло позивача про відсутність підстав для відшкодування з бюджету витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, які мешкають в утворених об`єднаних територіальних громадах.

07.12.2018 року Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Херсон звернулось до Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації з із вимогою № 35-65С000/28 (т.1 а.с. 173-174) про погашення протягом семи днів існуючої заборгованості у розмірі 5 316 грн. 26 коп.

У відповідь на вищезазначену вимогу, відповідач, листом від 12.12.2018 року №04/2412, зазначив про відсутність підстав для здійснення відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг населенню об`єднаних територіальних громад за рахунок коштів районного бюджету та вказав, що вимога про відшкодування витрат мешканцям об`єднаних територіальних громад має пред`являтися до сільських голів об`єднаних територіальних громад.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення боргу з компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 5316 грн. 26 коп.

За змістом п. 1, 6 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» .

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» , п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» . Норми цих Законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікація надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема, у ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у ч . 6 ст . 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у ст . 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у ст . 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у ст . 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Підпунктом б п . 4 ч . 1 ст . 89, ч . 1 ст . 102 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2017 року, видатки місцевих бюджетів на державні соціальні програми, передбачені у п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, зокрема, щодо пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст. 102 Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі по тексту - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку (в редакції, що діяла до 24.06.2017), головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 1 Положення про управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 26.09.2018 року № 302, Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, утворюється головою Каховської районної державної адміністрації, входить до її складу і в межаї повноважень відповідної державної адміністративно-тереторіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

За змістом п.п. 3 п. 4. означеного Положення основним завданням управління є призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово комунальних послуг і послуг зв`язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу.

Згідно із підп. 27 п. 5 Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань повноважень з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема, організовує в межах компетенції роботу щодо надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв`язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу, пільг на проїзд окремим категоріям громадян, інших пільг, передбаченіх законодавстов України; проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категорія громадяні призначені житлові субсидії населенню.

Норми вказаних нормативно-правових актів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, зобов`язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Каховського району Херсонської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач , як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм (оскільки він визнаний таковим рішенням Каховської районної ради) зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян. Тому заперечення відповідача в цій частині судовою колегією відхилені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року № 426, яка набрала чинності з 24.06.2017 року, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.

Даними змінами з п. 1 Порядку були виключені норми про те, що цей Порядок визначає відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, до 24.06.2017 року відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям громадян, повинно було проводитись відповідачем за рахунок субвенції з державного бюджету до бюджету Каховського району та саме на відповідача згідно положень Порядку та Постанови № 256 покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Що стосується періоду з 24.06.2017 року, судова колегія зазначає, що рішенням сесії Каховської районної ради Херсонської області № 602 від 20.03.2015 року (т. 1 а.с. 216-222) затверджено районну програму поліпшення життєзабезпечення, реабілітації та соціального захисту людей похилого віку та інвалідів на 2015-2019 роки. Програма розроблена з метою забезпечення реалізації в Каховському районі Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про соціальних захист дітей війни , Про реабілітацію інвалідів в Україні , Про соціальні послуги , Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб .

У Розділі 4 Програми закріплено, що її фінансове забезпечення здійснюється за рахунок коштів районного бюджету, обсяги фінансування якої визначаються при затвердженні районного бюджету, а також при прийнятті рішення щодо внесення змін до нього. Головним розпорядником коштів визначено Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації.

У межах Програми, зокрема, прийнято рішення про забезпечення надання пільг з оплати послуг зв`язку ветеранам війни відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , особам на яких поширюється чинність Закону, особам звільнених з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , ветеранам військової служби та ветеранам органів внутрішніх справ відповідно до Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України Про статус і соціальних захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , багатодітним сім`ям відповідно до Закону України Про охорону дитинства , на 2016 та 2017.

Також, згідно з п. 3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга .

Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою 7-пільга ; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Отже, з огляду на вищевикладене, як вірно зазначаив суд першої інстанції, саме до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Каховського району, і саме відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Крім того, спірні правовідносини сторін, окрім приписів чинного законодавства України, регулюються укладеним між сторонами по справі договором про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку від 06.04.2017 року № 28.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням положень п. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України відносини повинні бути засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтями 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Тобто, підписавши договір про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку від 06.04.2017 року № 28, сторони у справі прийняли на себе передбачені зазначеним договором зобов`язання, зокрема зобов`язання відповідача, здійснювати розрахунки з підприємством за послуги зв`язку, надані пільговим категоріям громадян у звітному місяці, в порядку та строки, визначені розділом 4 Договору .

При цьому, у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, а зміст захищуваного права носить приватноправовий характер та полягає в отриманні плати за надані послуги окремими категоріям громадян, обов`язок здійснення якої, як зазначалося вище покладено, на державу в особі уповноважених органів.

Так, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду було встановлено та перевірено, що позивач по справі, в період з 01.11.2016 року по 31.12.2017 року, мешканцям Каховського району Херсонської області, які мають соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг, надав телекомунікаційні послуги на загальну суму 35 261 грн. 00 коп. (сума, яка заявлена позивачем у розрахунку до позову), натомість Управлінням соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області за зазначений період було компенсовано послуг на суму лише на 29 944 грн. 74 коп., тобто заборгованість відповідача перед позивачем складає 5316 грн. 26 коп . , як і заявлено позивачем. Зазначені обставини підтверджуєються як наяаними у справі доказами так і розрахунками, наданими як позивачем, так і відповідачем по справі.

При цьому, в апеляційній скарзі, Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області посилається на приписи договору, відповідно до яких відшкодування витрат підприємства, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку здійснюється лише пільговим категоріям громадян, які проживають на території Каховського району, за виключенням тих громадян, які проживають на території об`єднаних територіальних громад.

Так, за твердженням скаржника, за 2017 рік, за результатами звірки та згідно умов Договору, останнім було не прийнято до відшкодування 3 296 грн. 66 коп., з яких 31 грн. 65 коп.- нарахування на пільги особі, яка померла та 3 265 грн. 01 коп. - нарахування пільг громадян об`єднаниих територіальних громад.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених обставин, зокрема переліку осіб, які після створення відповідних об`єднаних територіальних громад, стали проживати на території таких громад, а з наданого відповідачем переліку осіб, щодо яких необхідно зняти нарахування із сум, які підлягають до такого зняття (т. 1 арк.с. 224-225), судова колегія позбавлена можливості встановити правомірність відмови відповідача від відшкодування 3 296 грн. 66 коп., як таких, що надані особам, які вже не проживають на території Каховського району в зв`язку з відсутністю в матеріалах справи, в тому числі і не доданих до апеляційної скарги у встановленому чинним законодавством України порядку, належних та допустимих доказів цього ствердження . Прохання відповідача викликати для підтвердження своїх заперечень свідків було відхилено судом, оскільки правильність проведення фінансових операцій між господарюючими суб`єктами, в тому числі, які фінансуються з бюджету, не можуть бути підтверджені показаннями свідків за нормами чинного законодавства України.

За таких обставин, судова колегія приймає розрахунок позивача, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами по справі та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи відповідача, з посиланням на виключення зі ст. 120 Бюджетного кодексу України частини 5, про відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг з`язку, з огляду на наступне.

Законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Поряд із цим ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 року у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України зазначено, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань .

Судова колегія зазначає, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України Про Державний бюджет України на 2016 рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.

Окрім того, ч . 2 ст . 218 Господарського кодексу України та ст . 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 921/177/17-г/14, від 21.02.2018 року у справі № 923/1292/16, від 16.03.2018 року у справі № 909/395/17, від 16.03.2018 року у справі № 911/1573/17, від 17.04.2018 року у справі № 911/4249/16.

Також, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання державою своїх соціальнихзобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі Кечко проти України зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

ЄСПЛ у справі Бакалов проти України та у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації та захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не із наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Посилання скаржника на те, що позивачем звіт за серпень 2017 року на адресу скаржника не надавався, в зв`язку з тим, що лист із звітом за вказаний місяць їм доставлено не було, а поштове повідомлення, надане на підтвердження факту вручення містить підпис особи, яка в управлінні не працює, що підтверджується копією обліку робочого часу за вересень, судовою колегією також не приймаються, виходячи з наступного.

Так, з наявного у справі поштового повідомлення (т.1 арк.с. 115) вбачається, що лист вручено 25.09.2017 року, що підтверджується підписом особи за прізвищем ОСОБА_1 , яка за твердженням скаржника не працює в Управлінні соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області.

Судова колегія зазначає, що Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації територіально розташовано в будівлі Каховської районної державної адміністрації, разом з іншими структурними підрозділами державної адміністрації та її апарат, в зв`язку з чим, з огляду на те, що управління є структурним підрозділом зазначеної районної державної адміністрації, наявна у матеріалах копія обліку робочого часу за вересень 2017 року саме в управлінні, не підтверджує факту отримання вищезазначеного листа неуповноваженою особою відповідача. До того ж, в матеріалах справи відсутні належні докази неотримання відповідачем від позивача саме цього листа, враховуючи здійснення ним конклюдентних дій з часткової оплати наданих послуг без належних доказів того факту, що за цей період саме з цих підстав була відсутня оплата з боку відповідача.

Крім того, Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону та договору, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, з огляду на що твердження скаржника про відсутність обов`язку компенсувати надані позивачем послуги за серпень 2017 року є необґрунтованим та не підтвердженими матеріалами справи.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року у справі № 923/277/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, м. Каховка Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року у справі № 923/277/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 року у справі №923/277/19 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош