Постанова

від 22.07.2019 по справі 925/1166/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Справа№ 925/1166/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання : Денисюк І.Г.

за участю представників

позивача : Щелков П.С. ;

відповідача-1 : не з`явився;

відповідача-2 : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Польовенко"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 (повне

рішення складено 11.03.2019)

у справі №925/1166/18 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Фермерського господарства "Польовенко"

до: 1. Добрянської сільської ради

2. Маньківської районної державної адміністрації

про визнання договору оренди поновленим та додаткової угоди

укладеною

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Польовенко" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Добрянської сільської ради (далі за текстом - відповідач-1) про визнання:

- поновленим договору оренди землі, укладеного 18.03.2008 між Маньківською районною державною адміністрацією (далі за текстом - відповідач-2) та позивачем строком до 30.11.2028;

- укладеною між відповідачем-1 та позивачем додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.03.2008 №800) з додатковими угодами від 27.03.2012 та від 02.04.2013, та про внесення змін до нього.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору оренди землі від 18.03.2008, який укладено між позивачем та відповідачем-2, позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 46 га строком до 01.03.2018. За умовами договору після закінчення строку дії вказаного договору орендар має переважне право поновлення договору на новий строк, у разі письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити дію даного договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії останнього.

На виконання умов договору та частин 1, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач 24.01.2018 звернувся до відповідача-2 та 29.01.2019 до відповідача-1 з вимогою про поновлення цього договору на новий строк і запропонував укласти додаткову угоду.

Однак, позивачу було відмовлено в поновленні цього договору на новий строк та укладенні додаткової угоди, чим було порушене його переважне право на укладення вказаного договору на новий строк, передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що й спричинило даний спір.

Відповідач-1 проти позову заперечував, вказуючи про те, що на день подання даного позову строк дії договору оренди землі від 18.03.2008 закінчився. Крім того, відповідач-1 зазначив, що в оренду позивачу надавалась земельна ділянка - не переоформлені земельні частки (паї) площею 26,8640 га до моменту одержання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки, проте, на час подання позивачем позову такого об`єкту оренди вже не існувало, оскільки чотири земельні ділянки загальною площею 13,64 га за рішеннями суду перейшли в комунальну власність територіальної громади с. Добра Маньківського району Черкаської області. Також відповідач-1 зазначив, що право оренди на вказані земельні ділянки підлягає продажу окремими лотами лише на конкурентних засадах (земельних торгах), тому відмовляючи у продовженні договору оренди землі від 18.03.2008 на новий строк переважне право позивача на укладення договору на новий строк порушено не було.

Окрім того, відповідач-1 просив суд закрити провадження в даній справі у зв`язку з наявністю рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2018 у справі №925/349/18, яке набрало законної сили і яким вирішено подібний спір між тими ж сторонами.

У підготовчому засіданні 03.12.2018 місцевим господарським судом розглянуто заяву відповідача від 12.11.2018 про закриття провадження у даній справі та відмовлено у її задоволенні, у зв`язку з відмінністю даної справи від справи №925/349/18.

В процесі судового розгляду до участі у справі як співвідповідача було залучено Маньківську районну державну адміністрацію, яка проти позову заперечувала, вказуючи про його безпідставність.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 у справі № 925/1166/18 в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що відповідачем-1 набуто право власності на чотири не витребувані земельні ділянки, які входили до складу орендованої позивачем земельної ділянки за договором від 18.03.2008. Крім того, у зв`язку зі зміною меж орендованої позивачем земельної ділянки унеможливлено поновлення договору на новий строк в порядку, передбаченому ч.ч. 1-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас суд наголосив про можливість поновлення договору оренди у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фермерське господарство "Польовенко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 у справі № 925/1166/18 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції на невірно застосовано ст. ст. 24, 27, 33 Закону України "Про оренду землі" та ст. ст. 770, 777 Цивільного кодексу України.

Також апелянт наголошував на порушенні його переважного права на продовження строку дії договору оренди землі. Крім того, на думку скаржника, набуття відповідачем-1 права власності на земельні ділянки не припинило дію вищевказаного договору, оскільки до відповідача-1 перейшли права та обов`язки орендодавця.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог апеляційної скарги заперечував, зазначаючи про те, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою дія договору оренди землі скінчилась, а об`єкт оренди відсутній, оскільки згідно судових рішень чотири земельні ділянки з об`єкту оренди визнано відумерлою спадщиною та передано територіальній громаді с. Добра в особі Добрянської сільської ради, виготовлено правовстановлюючі документи та кожному присвоєно кадастрові номери. Крім того, відповідачем-1 наголошено на тому, що згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них підлягають продажу окремими лотами на конкурсних засадах (земельних торгах).

В судовому засіданні 22.07.2019 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 у справі № 925/1166/18 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 22.07.2019 не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідач-1 та відповідача-2 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України встановлено, що об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Приписами статті 3 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, Маньківською районною державною адміністрацією (далі за текстом - Орендодавець) та Фермерським господарством "Польовенко" (далі за текстом - Орендар) укладено 18.03.2008 договір оренди землі (далі за текстом - договір від 18.03.2008).

Пунктом 1 вищевказаного договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (непереоформлені земельні частки (паї)) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Добрянської сільської ради.

Згідно п. 2 договору від 18.03.2008 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 46 га ріллі.

Пунктом 5 передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 613686 гривень.

Пунктом 8 встановлено, що договір укладено терміном до 01.03.2018. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі - 1.5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Пунктом 17 передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до п. 19 передача земельної ділянки в оренду здійснюється у 10-ти денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 37 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно п. 40 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Цього ж дня, договір від 18.03.2008 зареєстровано у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України", про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за №800 від 18.03.2008.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2008 на виконання вищевказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку (непереоформлені земельні частки (паї) загальною площею 46 га, що розташована в адміністративних межах Добрянської сільської ради.

Додатковою угодою №4 від 01.07.2011 до договору від 18.03.2008 укладеною між орендодавцем та орендарем внесено зміни до п. 9 вказаного договору, а саме, збільшено розмір орендної плати до 4,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки на рік.

12.07.2011 додаткову угоду №4 від 01.07.2011 зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2011 за №712310004000690.

Рішеннями Маньківського районного суду Черкаської області від 23.12.2012 у справі №2312/1603/2012, від 23.12.2012 у справі №2312/1601/2012, від 24.12.2012 у справі №2301/1602/2012 і від 24.12.2012 у справі №2312/1600/12, які набрали законної сили, спадщина у вигляді земельних ділянок площею відповідно 3,46 га, 3,50 га, 3,44 га і 3,23 га, яка відкрилася після смерті громадян відповідно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , була визнана відумерлою, а вказані земельні ділянки були передані у власність територіальної громади села Добра Маньківського району Черкаської області.

Вищевказані земельні ділянки, які за рішеннями Маньківського районного суду Черкаської області були передані у власність територіальної громади села Добра Маньківського району Черкаської області, входили до складу орендованої позивачем за договором від 18.03.2008 земельної ділянки.

02.04.2013 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду №4 до договору від 18.03.2008, якою внесено зміни до п. 2 цього договору, зменшивши розмір земельної ділянки, яка передається в оренду до 26,8640 га ріллі.

Після зменшення розміру земельної ділянки, яка передана в оренду до 26,8640 га та набрання вищевказаним рішеннями Маньківського районного суду законної сили позивачем було продовжено користування земельною ділянкою на умовах оренди.

24.01.2018 позивачем було повідомлено відповідача-2 про намір скористатися своїм передбаченим ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та договором від 18.03.2008 переважним правом на поновлення цього договору на новий строк та запропоновано співвідповідачу укласти з даного приводу додаткову угоду, підписаний проект якої було додано до вказаного листа.

Позивач листом від 29.01.2018 повідомив відповідача-1 про намір скористатися своїм передбаченим ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та договором від 18.03.2008 переважним правом на поновлення даного договору на новий строк і запропонував відповідачу укласти додаткову угоду про таке поновлення, підписаний проект якої додав до вказаного листа.

08.02.2018 відповідачем-2 листом за вих. №01-15/251 запропоновано позивачу, пославшись на ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та ст. 16 Закону України "Про оренду землі", з вказаного у його листі від 24.01.2018 питання звернутися до Добрянської сільської ради.

Відповідач-1 листом від 26.02.2018 за вих. №59/08-06, пославшись на передачу йому у власність за рішеннями Маньківського районного суду Черкаської області від 23.12.2012 у справі №2312/1603/2012, від 23.12.2012 у справі №2312/1601/2012, від 24.12.2012 у справі №2301/1602/2012 і від 24.12.2012 у справі №2312/1600/12 чотирьох земельних ділянок площею відповідно 3,46 га, 3,50 га, 3,44 га і 3,23 га, вказав на неможливість укладення відносно цих земельних ділянок додаткової угоди про продовження договору їх оренди та запропонував укласти договори оренди земельних ділянок, що залишилися не витребуваними, а саме, земельних ділянок ОСОБА_5 площею 2,91 га та ОСОБА_6 площею 3,16 га.

04.04.2018 відповідачем-1 листом за вих. №118, у зв`язку з закінченням строку дії договору від 18.03.2008, повідомлено позивача про необхідність передачі орендованих земельних ділянок з підписанням відповідного акту прийому-передачі.

Згідно акта прийому-передачі земельних ділянок від 08.05.2018 чотири земельні ділянки, які перебували в оренді позивача, згідно договору від 18.03.2008 та на які Добрянська сільська рада зареєструвала право власності передано позивачем вказаній сільській раді. Позивач був присутній при передачі земельних ділянок, однак від підписання вказаного акта відмовився.

06.04.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію за Добрянською сільською радою права власності на передані їй за рішеннями Маньківського районного суду Черкаської області від 23.12.2012 у справі №2312/1603/2012, від 23.12.2012 у справі №2312/1601/2012, від 24.12.2012 у справі №2301/1602/2012 і від 24.12.2012 у справі №2312/1600/12 чотири земельні ділянки площею 3,46 га, 3,50 га, 3,44 га і 3,23 га, що підтверджується відповідними витягами з названого реєстру.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З договору від 18.03.2008 вбачається, що об`єктом оренди за цим договором були не переоформлені на спадкоємців і не витребувані останніми земельні ділянки, виділені власникам земельних часток (паїв).

Отже, відносини, пов`язані з орендою не витребуваних земельних ділянок, виділених власникам земельних часток (паїв), регулюються, як Законом України "Про оренду землі", так і Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачає, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З викладеного вбачається, що не витребувані земельні ділянки власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Щодо доводу скаржника про порушення його переважного права на продовження строку дії договору оренди землі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

При цьому Перехідними положеннями Закону України "Про оренду землі" встановлено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право на укладення договорів оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У преамбулі Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно з статтею 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Отже, в контексті наведених вище норм, сертифікати на право на земельну частку (пай) прирівняні до правовстановлюючих документів та засвідчують право власників таких сертифікатів, які взяли участь у розподілі земельних часток, самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися земельною часткою (паєм).

Тобто, враховуючи положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та пункти 7 та 8 договору від 18.03.2008 даний договір міг поновлюватися на новий строк у порядку реалізації позивачем свого переважного права на це або в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" лише до моменту отримання власниками не витребуваних земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки (з 01.01.2013 до моменту реєстрації права власності на них) та при незмінності межі орендованої земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що набуття відповідачем-1 права власності на чотири не витребувані земельні ділянки, які входили до складу орендованої позивачем за договором від 18.03.2008 земельної ділянки, зміна меж орендованої позивачем за даним договором земельної ділянки унеможливлює поновлення договору від 18.03.2008 на новий строк в порядку, передбаченому частинами 1-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак не виключає його поновлення у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків суду. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні по справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Польовенко" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 у справі №925/1166/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Фермерське господарство "Польовенко".

4. Матеріали справи № 925/1166/18 повернути Господарському суду Черкаської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 24.07.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

Г.А. Кравчук