Ухвала

від 23.07.2019 по справі 913/352/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

УХВАЛА

23 липня 2019 року Справа № 913/352/19

Провадження № 3/913/352/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Медуниці Р.І. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Керівника Старобільської місцевої прокуратури, м. Старобільськ Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Білокуракинської селищної ради , смт. Білокуракине Білокуракинського району Луганської області

до Селянського фермерського господарства "Світоч" , село Олексіївка Білокуракинського району Луганської області

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

в присутності представників учасників справи:

від органу прокуратури - Алекаєв Ю.В. - прокурор відділу прокуратури Харківської області, посвідчення від 29.03.2016 № 042342;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Білокуракинської селищної ради про витребування із незаконного володіння Селянського фермерського господарства "Світоч" на користь держави в особі Білокуракинської селищної ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності кадастровий номер 4420981500:16:001:0507 площею 29,5532 га та кадастровий номер НОМЕР_1 площею 16,3867 га, розташованих на території земель запасу Олексіївської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, які надавались у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 30.05.2001 серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10.

На обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що право користування земельною ділянкою площею 45,9399 га, яке виникло у фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 лише на підставі державного акта на право постійного користування землею від 30.05.2001 серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 без укладання договору на право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

За таких обставин, відповідач після смерті ОСОБА_1 , а саме: з 22.01.2006 утримує та без відповідних правових підстав використовує земельну ділянку площею 45,9399 га, право користування якою припинилось.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи від 01.07.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.07.2019 підтверджені підстави представництва керівником Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/352, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 23.07.2019.

10.07.2019 від керівника Старобільської місцевої прокуратури за супровідним листом від 08.07.2019 № 02/104-726вих-19 надійшов лист Білокуракинського відділу Старобільської місцевої прокуратури від 28.02.2019 № 02/104-250вих-19, який спрямовувався на адресу Білокуракинської селищної ради щодо порушення земельного законодавства під час використання Селянським фермерським господарством "Світоч" земельної ділянки площею 45,9399 га.

11.07.2019 на електронну адресу суду від Білокуракинської селищної ради надійшов лист від 09.07.2019 № 02-26/2465, який не засвідчений електронним цифровим підписом, про що було складено акт від 11.07.2019 та відправнику надіслано повідомлення про те, що документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних та запропоновано надіслати документи у встановленому порядку або надати оригінали документів в паперовій формі.

Відповідач відзивом від 10.07.2019 № б/н, який надійшов до суду 11.07.2019, проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на наступне.

Спірна земельна ділянка була надана фізичній особі-громадянину ОСОБА_1 у постійне користування для ведення фермерського господарства, що стало підставою для створення та реєстрації фермерського господарства "Світоч", засновниками якого були: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Тобто спірна земельна ділянка після створення фермерського господарства перебуває саме у володінні та користуванні фермерського господарства, а не окремого фермера. Після смерті голови фермерського господарства, на чиє ім`я видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, це право зберігається за фермерським господарством та його членами і підлягає переоформленню відповідно до вимог п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, який не визначає строк переоформлення права постійного користування та не вказує, що переоформлення права постійного користування неможливе після смерті особи - члена фермерського господарства, на ім`я якої було видано державний акт. Земельна ділянка була набута в постійне користування на законних підставах, в порядку та у спосіб, що був визначений чинним на той час законодавством, тому після смерті одного із засновників, фермерське господарство, як юридична особа, свою діяльність не припиняло. Також, відповідачем від свого імені своєчасно та в повному обсязі здійснюється сплата земельного податку за земельну ділянку, яка належить йому на праві постійного користування. Відсутність у відповідача права користування спірною земельною ділянкою прокурором та позивачем не підтверджене належними доказами, право користування спірною земельною ділянкою не припинено. Після смерті ОСОБА_1 виникло питання про переоформлення права на земельну ділянку. Селянському фермерському господарству "Світоч" було запропоновано звернутися до Білокуракинської районної державної адміністрації для отримання її в оренду, тому була подана відповідна заява і розпорядженням Білокуракинської районної державної адміністрації від 06.04.2011 надано згоду на виготовлення та розробку технічної документації на право оренди спірною земельною ділянкою строком на 49 років, розробка технічної документації здійснена землевпорядною організацією. А потім було повідомлено, що переоформлювати земельну ділянку та заключати договір оренди немає необхідності.

Також, відповідач вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності на звернення із даним позовом до суду, враховуючи те, що оскільки підставою для позовних вимог є смерть одного із засновників фермерського господарства, а він помер у 2006 році, то строк позовної давності необхідно обраховувати із цього періоду. Зазначені обставини є підставами для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначає, що після одержання головою фермерського господарства документа, що посвідчує право власності або право користування землею, фермерське господарство реєструються в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Так, ОСОБА_1 , в порядку, чинному на момент створення фермерського господарства законодавством, отримав Державний акт на право постійного користування землею, що посвідчує передачу йому земельної ділянки у постійне користування для ведення фермерського господарства. Після створення фермерського господарства, надана його голові земельна ділянка перейшла до фермерського господарства, як до юридичної особи.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи. Громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. У редакції п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, 22.09.2005 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України положення п. 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22.09.2005. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 01.01.2002 можуть здійснювати таке переоформлення.

Необхідність державної реєстрації права на земельні ділянки виникла тільки з 1 січня 2013 року, коли почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка передбачена викладеним у новій редакції Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В результаті введення в дію нової системи реєстрації - реєстрація правовстановлюючих документів на нерухомість замінена реєстрацією відповідних речових прав та обтяжень. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Фермерське господарство "Світоч" набуло право користування земельною ділянкою загальною площею 45,9399 га, це право підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами, прокурором та позивачем не спростовані, це право відповідач не втратив з прийняттям Земельного Кодексу України в чинній редакції (яка передбачає необхідність переоформлення права постійного користування), ні зі смертю ОСОБА_1 , тому безпідставним є посилання прокурора на норми ст. 1225 ЦК України, оскільки право Фермерського господарства "Світоч" та його членів на постійне користування земельною ділянкою виникло, не у зв`язку зі спадкуванням, а в силу норм законодавства України, якими врегульовано питання надання та використання земельних ділянок фермерськими господарствами та їх членами. Державні акти про право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Стаття 141 Земельного кодексу України має вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, якими є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У поданому позові прокурор не зазначив про наявність жодної з цих підстав для припинення права відповідача на постійне землекористування вказаною земельною ділянкою та не обґрунтував порушення відповідачем інтересів держави в особі Білокуракинської селищної ради. Відповідач, спірну земельну ділянку використовує за цільовим призначенням, як землю сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та сплачує за неї всі необхідні податкові платежі.

Відтак, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна власника земельної ділянки і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до Фермерського господарства "Світоч" з дня його державної реєстрації, а тому користування останнім цією земельною ділянкою є законним.

Твердження прокурора, покладене в основу позовних вимог, про наявність припиненого права користування земельною ділянкою у відповідача є безпідставним, оскільки за обставин даного спору право користування цією земельною ділянкою у громадянина ОСОБА_1 , відповідно до норм ст.ст. 2, 5, 8, 12, 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", припинилось з дати реєстрації статусу юридичної особи Фермерського господарства "Світоч".

Крім того, посилаючись на приписи ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" відповідач зазначив, що прокурором при зверненні з позовом до суду не надано обґрунтування своїх повноважень на представництво інтересів держави. У Білокуракинської селищної ради є своя юридична служба, яку не можна дорікати в некомпетентності, та що вона не захищає інтереси держави, тому відповідач вважає, що прокурор не надав підтвердження представництва інтересів на користь держави тільки з цих підстав позов не підлягає задоволенню. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що за даним позовом у прокурора не має законних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави.

Керівник Старобільської місцевої прокуратури у відповіді на відзив від 12.07.2019 № 02/104-736вих19 не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та зазначає наступне.

Так, прокурор посилається на те, що подана до суду позовна заява направлена не на припинення права постійного користування, а на її витребування з підстав, передбачених ст.ст. 387, 1212 ЦК України, так як фермерське господарство не маючи жодних прав на спірну земельну ділянку, протиправно користується нею після смерті належного користувача ОСОБА_1 Більш того, дане господарство навіть за життя ОСОБА_1 не мало у користуванні спірної земельної ділянки, оскільки титульним володільцем та користувачем був ОСОБА_1 , так як саме йому було надано у постійне користування дану земельну ділянку.

Разом з цим, незважаючи на те, що вищевказана земельна ділянка починаючи з 22.01.2006 не могла використовуватись та утримуватись СФГ "Світоч", адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю землю, зазначене фермерське господарство незаконно, без відповідної правової підстави продовжує використовувати земельну ділянку загальною площею 45,9399 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Крім того, спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_1 , а не СФГ "Світоч", вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Більш того, за життя ні ОСОБА_1 , як фізична особа, ні СФГ "Світоч", як юридична особа, не звертались до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

При цьому, між власником (розпорядником) спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (Білокуракинська селищна рада) та головою СФГ "Світоч" не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Що стосується доводів відповідача про відсутність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави, то вони, на думку прокурора, є помилковими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Так, порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що СФГ "Світоч" безпідставно використовує на праві постійного користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, сплачуючи до бюджету лише єдиний податок з юридичних осіб, а не орендну плату за вказану земельну ділянку, як це передбачено чинним законодавством. Окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення достатнього надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави. Білокуракинська селищна рада є органом місцевого самоврядування, відповідно до закону представляє територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, в тому числі і вирішення питань регулювання земельних відносин. Не зважаючи на надані повноваження вказаним органом не здійснюються заходи до усунення порушень та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Положеннями Закону України "Про прокуратуру" не передбачено вивчення причин бездіяльності уповноваженого органу, а також надання оцінки протиправності такої бездіяльності із здійснення захисту інтересів держави. Більш того, Законом України "Про прокуратуру" органи прокуратури позбавлено повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, у зв`язку з чим унеможливлено проведення прокурорської перевірки з метою виявлення причин бездіяльності уповноваженого органу та відповідного реагування на виявлені порушення в інший спосіб ніж заходами представницького характеру. Крім того, вказаним Законом та Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов`язку прокурора встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Інформація Білокуракинської селищної ради від 05.03.2019 № 02-26/1011 свідчить про невжиття заходів щодо повернення зазначеної земельної ділянки, є доказом невжиття уповноваженим органом заходів щодо витребування земельної ділянки, як на момент звернення прокурора із позовною заявою, так і на майбутнє.

Із позовної заяви Старобільської місцевої прокуратури вбачається, що вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором дотримано, зокрема до позову долучено лист-повідомлення прокурора позивачу про вжиття заходів прокурорського реагування, а також копії документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.

Стосовно доводів відповідача, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави, у зв`язку тим, що посилання в позовній заяві лише на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, за відсутності належних та допустимих доказів цього (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо), є недостатнім для прийняття заяви для розгляду, прокурор посилається на наступне.

До позовної заяви долучено документи, які є доказами наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

В свою чергу, документи які вказані відповідачем як приклад належних та допустимих доказів не здійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень, мають іншу правову природу, та свідчать, в першу чергу, про застосування до конкретної особи заходів кримінально-правового та дисциплінарного характеру, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю конкретної особи та настанням негативних наслідків, а не про виникнення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

У зв`язку з викладеним, Старобільська місцева прокуратура вважає, що вимагання конкретних документів на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави, за відсутності відповідних вимог в законі, також може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При зверненні до суду Старобільською місцевою прокуратурою долучено до позовної заяви документи, які свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Правові висновки Верховного Суду, зокрема постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки у справах, за наслідками розгляду яких прийняті вказані рішення, прокурор виступав самостійним позивачем.

У даному ж випадку, Старобільська місцева прокуратура звертається до суду в інтересах Білокуракинської селищної ради Луганської області, бездіяльність якої підтверджується долученими до позовної заяви доказами.

Прокурор також зазначив, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.07.2019 у справі № 913/352/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, тобто підтверджено підстави представництва відповідно до заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тому, посилання відповідача на необхідність застосування строку позовної давності до даних відносин є хибним, з підстав того, що на цей час продовжує мати місце порушення матеріального права позивача та є триваючим.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та безпідставними, а вимоги підлягають відхиленню.

16.07.2019 від Білокуракинської селищної ради поштовим зв`язком АТ "Укрпошта" надійшов лист від 09.07.2019 № 02-26/2465, в якому позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги керівника Старобільської місцевої прокуратури в повному обсязі та просить розгляд справи провести за відсутності представника селищної ради.

22.07.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив заявника від 19.07.2019, в яких відповідач зазначив, що відповідно до Законів України "Про фермерське господарство" та "Про селянське (фермерське) господарство", який діяв на момент створення СФГ "Світоч" обов`язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства є наявність у громадянина України земельної ділянки. Тому спочатку земля надавалась громадянинові для створення фермерського господарства, а потім відбувалась реєстрація фермерського господарства. Тільки після отримання державного акту на право постійного користування та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає реєстрації. Крім того, ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено успадкування фермерського господарства. Після смерті ОСОБА_1 , один із його засновників став головою фермерського господарства, який оформив спадщину, вніс зміни до Статуту. Спірна земельна ділянка після створення фермерського господарства перебуває саме у володінні та користуванні фермерського господарства, а не окремого фермера, тому після смерті голови фермерського господарства, на чиє ім`я було видано державний акт, фермерське господарство, як юридична особа, свою діяльність не припиняло. Також, відповідачем своєчасно та в повному обсязі здійснюється сплата земельного податку за земельну ділянку, яка належить його на праві постійного користування.

Враховуючи викладене, після одержання головою фермерського господарства документа, що посвідчує право власності або користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарства, а не громадянин, якому вона надавалась.

У судове засідання прибув представник органу прокуратури.

Позивач відповідь на відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 05.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 05.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Частиною 3 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно ч. 2 ст. 182 ГПК України суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

У разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва (ч. 7 ст. 183 ГПК України).

З огляду на неможливість вирішення в даному підготовчому засіданні питань, визначених ч. 2 ст. 182 ГПК України, а також з метою справедливого, неупередженого, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи для належної підготовки справи до судового розгляду по суті, підготовче засідання слід відкласти.

Проте, строк проведення підготовчого провадження закінчується - 02.09.2019.

З метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, повного та всебічного з`ясування обставин для належної підготовки справи до судового розгляду по суті, суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження з ініціативи суду на 30 днів до 02.10.2019 та відкласти підготовче засідання на іншу дату.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 177, 181, 182, 183, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.Продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.10.2019 .

2.Повідомити учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 03.09.2019 о 10 год. 30 хв.

3.Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Харків, проспект Науки, 5 (кабінет № 109) .

4.Позивачу в строк до 23.08.2019 надати відповідь на відзив відповідача з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, документи, що підтверджують надіслання відповіді на відзив учасникам справи надати суду.

5.Відповідачу в строк до 23.08.2019 надати заперечення на відповідь на відзив позивача з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, документи, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів учасникам справи надати суду.

Інформація про дату, час і місце судового засідання додатково розміщена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет (https://court.gov.ua/FAIR).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя А.В. Секірський