Рішення

від 19.07.2019 по справі 911/981/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2019 р. Справа № 911/981/19

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Янченка А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Мочинського Анатолія Романовича

до Закритого акціонерного товариства "Компанія "Флекс-Пак"

про визнання права іпотеки

За участю представників:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися.

Обставини справи:

12.04.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Мочинського Анатолія Романовича до Закритого акціонерного товариства "Компанія "Флекс-Пак" про визнання за Фізичною особою - підприємцем Мочинським Анатолієм Романовичем права іпотеки на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 . 82, що складається з:

- Адміністративний корпус, загальною площею 523,9 кв.м.,

- Трансформаторна підстанція, загальною площею 33,8 кв.м.,

- Складські приміщення, загальною площею. 406 кв.м.,

- Склад, загальною площею 33,5 кв.м,

- Механічні майстерні і гаражі, загальною площею 279,4 кв.м.,

- Тунельна (обжигова) піч, сушильні камери - 7 шт., сушильні камери - 4 шт., формувальне відділення, формувальний цех, загальною площею 2950 кв.м.,

- Галерея та заготувальна діяльниця, загальною площею 195,6 кв.м,

- Споруда котельні, загальною площею 157,2 кв.м.,

- ГРП, загальною площею 16,9 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшли усі права кредитора щодо зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006, а також права іпотекодержателя за договором іпотеки № 3688 від 17.06.2008.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 12.04.2019 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/981/19 та призначено підготовче засідання на 24.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2019 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 05.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2019 підготовче засідання у справі № 911/981/19 закрито та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 19.07.2019.

18.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 18.07.2019 (вх. № 14069/19), згідно якого позивач просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні з підстав хвороби позивача.

Вказане клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення з огляду на доказову необгрунтованість та нормативну безпідставність.

Крім того, суд звертає увагу сторін на закінчення встановлених ст. 195 Господарського процесуального кодексу України строків розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 19.07.2019, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

В якості обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у 2006 році між Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтаж та Закритим акціонерним товариством Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків було укладено договір генпідряду № 55/10/2006 р.

24.04.2008 було укладено угоду про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2016 в позикове зобов`язання від 24.04.2008, за умовами якого ЗАТ Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків зобов`язаний до 30.10.2009 повернути ТОВ Будмонтаж заборгованість у розмірі 1 021 759,80 грн.

Судом досліджено договір іпотеки від 17.06.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтаж (Іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Компанія "Флекс-Пак" (Іпотекодавець), що є майновим поручителем за зобов`язаннями Закритого акціонерного товариства Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків (Позичальник) за угодою про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008.

Згідно п. 1.1. договору іпотеки цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з угоди про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008 (а також усіх додаткових угод до неї, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору), далі - Угода , яка укладена між позичальником та іпотекодавцем, за умовами якого Закрите акціонерне товариство Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків зобов`язане до 30.10.2009 повернути іпотекодержателю заборгованість у розмірі 1 021 759,80 грн.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Соколовим О.Ж., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 25.11.2006 в реєстрі за № 2210, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 1633782 та у Фастівському міжміському бюро технічної інвентаризації 06.12.2006 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 12783407, номер запису: 79, в книзі: 3.

Вказаний предмет іпотеки має наступні характеристики:

Майновий комплекс складається з наступних споруд:

- Адміністративний корпус, загальною площею 523,9 кв.м.,

- Трансформаторна підстанція, загальною площею 33,8 кв.м.,

- Складські приміщення, загальною площею. 406 кв.м.,

- Склад, загальною площею 33,5 кв.м,

- Механічні майстерні і гаражі, загальною площею 279,4 кв.м.,

- Тунельна (обжигова) піч, сушильні камери - 7 шт., сушильні камери - 4 шт., формувальне відділення, формувальний цех, загальною площею 2950 кв.м.,

- Галерея та заготувальна діяльниця, загальною площею 195,6 кв.м,

- Споруда котельні, загальною площею 157,2 кв.м.,

- ГРП, загальною площею 16,9 кв.м. Вказаний в договорі майновий комплекс розташований на земельній ділянці, яка передана в оренду іпотекодавцю, на підставі договору оренди землі укладеного 20 липня 2007 року між Фастівською міською радою Київської області та ЗАТ "Компанія "Флекс-Пак".

Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п. 6.1. договору).

22.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтаж (Іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Компанія "Флекс-Пак" (Іпотекодавець), що є майновим поручителем за зобов`язаннями Закритого акціонерного товариства Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків (Позичальник) за угодою про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, згідно якого збільшено строки виконання зобов`язання, а саме до 30.10.2011.

Cудом досліджено договір поруки від 10.09.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтаж (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Мочинським Анатолієм Романовичем (Поручитель), за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов`язку Закритого акціонерного товариства Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків (Боржник) щодо погашення заборгованості у розмірі 1 021 759,80 грн за договором - угода про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2005 в позикове зобов`язання від 24.04.2008, передбачене п. 2 договору (основний договір).

Згідно п. 1.2. договору поруки у разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники.

Під основним договором в цьому договорі розуміють угоди про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008, укладений між кредитором та боржником. Строк осново договору становить до 30.10.2011 (п.п. 2.1., 2.2. договору поруки).

Відповідно до п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми у розмірі 1 021 759,80 грн.

Також матеріали справи містять акт взаємозаліку від 30.10.2011, згідно якого ТОВ Будмонтаж та ФОП Мочинський А.Р. погодили, що у жовтні 2011 року по зустрічних зобов`язаннях виникли заборгованості: 1. ФОП Мочинський А.Р. надав послуги ТОВ Будмонтаж на суму 1 100 000 грн.; 2. ТОВ Будмонтаж є кредитором по угоді про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008 в сумі 1 021 759,80 грн, ФОП Мочинський А.Р. є поручителем за угодою.

Керуючись чинним законодавством України, та у відповідності з домовленістю про залік заборгованості сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1 021 759,80 грн.

До ФОП Мочинського А.Р. , який вважає, що виконав обов`язок за угодою про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008, провівши розрахунок за ЗАТ Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків , перейшли усі права ТОВ Будмонтаж щодо боргового зобов`язання, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а саме по договору іпотеки від 17.06.2008, укладеного між кредитором та Закритим акціонерним товариством Компанія Флекс-Пак .

Згідно ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивач вважає, що має усі права кредитора щодо зобов`язання за основним договором, тобто угоди про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а саме: по договору іпотеки № 3688 від 17.06.2008.

Постановою Господарського суду Київської області від 19.10.2010 у справі № Б3/141-10 визнано банкрутом Закрите акціонерне товариство "Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків" та відкрито ліквідаційну процедуру; підприємницьку діяльність Закритого акціонерного товариства "Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків" завершено, строк виконання всіх грошових зобов`язань Закритого акціонерного товариства "Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків" встановлено таким, що настав 19.10.2010.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2012 у справі № Б3/141-10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Закритого акціонерного товариства "Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків" станом на 20.03.2012; ліквідовано юридичну особу - Закрите акціонерне товариство "Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків".

Позивач вказує, що 18.05.2012 Фастівською районною державною адміністрацією Київської області проведено реєстрацію припинення юридичної особи - ЗАТ Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків .

Також позивач зазначає, що ТОВ Будмонтаж у вересні 2010 року звертався з вимогами до заставодавця - ЗАТ Компанія Флекс-Пак та кредитора - ЗАТ Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків про погашення заборгованості або вирішення питання із заставою (досудове вирішення спору).

Враховуючи, що договір іпотеки № 3688 від 17.06.2008 було укладено для забезпечення вимог за угодою про новацію боргового зобов`язання за договором генпідряду № 55/10/2006 в позикове зобов`язання від 24.04.2008, позивач вважає, що до нього перейшли усі права кредитора щодо зобов`язання за основним договором зобов`язання за цією угодою, а також права іпотекодержателя за договором іпотеки, ФОП Мочинський А.Р. має право на іпотеку.

Предметом позову є вимоги про визнання за Фізичною особою - підприємцем Мочинським Анатолієм Романовичем права іпотеки на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з:

- Адміністративний корпус, загальною площею 523,9 кв.м.,

- Трансформаторна підстанція, загальною площею 33,8 кв.м.,

- Складські приміщення, загальною площею. 406 кв.м.,

- Склад, загальною площею 33,5 кв.м,

- Механічні майстерні і гаражі, загальною площею 279,4 кв.м.,

- Тунельна (обжигова) піч, сушильні камери - 7 шт., сушильні камери - 4 шт., формувальне відділення, формувальний цех, загальною площею 2950 кв.м.,

- Галерея та заготувальна діяльниця, загальною площею 195,6 кв.м,

- Споруда котельні, загальною площею 157,2 кв.м.,

- ГРП, загальною площею 16,9 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарський процесуальний кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачем законних прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання за Фізичною особою - підприємцем Мочинським Анатолієм Романовичем права іпотеки на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з:

- Адміністративний корпус, загальною площею 523,9 кв.м.,

- Трансформаторна підстанція, загальною площею 33,8 кв.м.,

- Складські приміщення, загальною площею. 406 кв.м.,

- Склад, загальною площею 33,5 кв.м,

- Механічні майстерні і гаражі, загальною площею 279,4 кв.м.,

- Тунельна (обжигова) піч, сушильні камери - 7 шт., сушильні камери - 4 шт., формувальне відділення, формувальний цех, загальною площею 2950 кв.м.,

- Галерея та заготувальна діяльниця, загальною площею 195,6 кв.м,

- Споруда котельні, загальною площею 157,2 кв.м.,

- ГРП, загальною площею 16,9 кв.м..

Посилання позивача на те, що ТОВ Будмонтаж у вересні 2010 року звертався з вимогами до заставодавця - ЗАТ Компанія Флекс-Пак та кредитора - ЗАТ Завод по виробництву енергозберігаючих будівельних блоків про погашення заборгованості або вирішення питання із заставою (досудового вирішення спору) оцінюються судом критично з огляду на те, що матеріали справи доказів на підтвердження вказаного не містять.

Усі інші твердження позивача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, які викладені останнім у позовній заяві та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Мочинського Анатолія Романовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Закритого акціонерного товариства "Компанія "Флекс-Пак" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3; ідентифікаційний код 30043415) про визнання права іпотеки - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 24.07.2019

Суддя П.В.Горбасенко