Рішення

від 15.07.2019 по справі 916/795/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/795/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - Герус О.О., - довіреність;

від відповідача - Ляшенко Г.В., - довіреність.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМІСТКОМПЛЕКС" (вул.Розумовська,18, Одеса, Одеська область, 65091) до відповідача: Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул.Канатна,83,Одеса,Одеська область,65107)

про визнання недійсним пунктів 1 та 2 рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БУДМІСТКОМПЛЕКС звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просить господарський суд: про визнання недійсним пунктів 1 та 2 рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №23-р/к від 28.12.2018р. прийнятого за результатами розгляду справи №18-02/2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було встановлено наявність обставин, які є обов`язковими задля кваліфікації дій позивача за приписами п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Разом з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю БУДМІСТКОМПЛЕКС подало заяву про забезпечення позову, згідно якої просило суд зупинити дію пунктів 1, 2 рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 23-р/к від 28.12.2018 р. та заборонити стягнення грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/795/19; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2019 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМІСТКОМПЛЕКС про забезпечення позову у справі № 916/795/19 задоволено. Зупинено дію пунктів 1, 2 рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 23-р/к від 28.12.2018р., прийнятого за результатами розгляду справи № 18-02/2017, до вирішення справи по суті. Заборонено Одеському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, Антимонопольному комітету України, їх структурним підрозділам та посадовим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані із стягненням з ТОВ БУДМІСТКОМПЛЕКС грошових коштів у вигляді штрафу у розмірі 68 000,00 грн., накладених рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 23-р/к від 28.12.2018 р., прийнятого за результатами розгляду справи № 18-02/2017, до вирішення справи по суті.

15.04.2019 р. від Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що твердження позивача носять декларативний характер, та не спростовують висновків відповідача за фактичними обставинами.

18.04.2019 р. відповідачем із супровідним листом були подані до суду копії матеріалів справи № 18-02/2017 р., за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення № 23-р/к від 28.12.2018 р.

26.04.2019 р. до господарського суду Одеської області від ТОВ БУДМІСТКОМПЛЕКС надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач не погоджується з правовою позицією відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження до 24.06.2019 р.

05.06.2019 р. позивачем було подано клопотання про застосування положень ч. 8 ст. 80 ГПК України, в якому позивач просив суд застосувати положення ч. 8 ст. 80 ГПК України та не приймати до розгляду докази відповідача, подані з порушенням строку. У судовому засіданні 24.06.2019 р. судом протокольно задоволено клопотання ТОВ БУДМІСТКОМПЛЕКС про застосування положень ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2019 р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні на 24.06.2019 р.

В судовому засіданні 24.06.2019 р. оголошено перерву до 15.07.2019 р.

11.07.2019 р. від відповідача надійшло клопотання № 65-02/1773 від 11.07.2019 р. (вх.№13842/19 від 11.07.2019 р.), в якому він просив подані 18.04.2019 р. Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України докази вважати такими, що підлягають врахуванню при ухваленні рішення по суті справи № 916/795/19.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що в судовому засіданні 17.04.2019 р. судом було надано відповідачу додатковий строк на подання доказів, а подані 18.04.2019 р. відповідачем докази були прийняті судом до розгляду, оскільки фактично були залучені до матеріалів справи. Проте, вказані обставини не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати докази. Згідно із ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2019 р. відповідачу було надано строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 01.04.2019 р. отримав копію ухвали господарського суду Одеської області від 25.03.2019 р. Таким чином, відповідач мав подати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, що підтверджують обставини викладені у відзиві, у строк до 16.04.2019 р.

15.04.2019 р. відповідачем було подано відзив на позовну заяву, проте будь-які докази на підтвердження обставин, викладених у відзиві, відповідачем надані не були. Будь-які клопотання щодо продовження чи поновлення процесуального строку на подання доказів відповідачем не заявлялись.

18.04.2019 р. відповідачем із супровідним листом були подані до суду копії матеріалів справи № 18-02/2017 р., проте будь-які клопотання щодо поновлення чи продовження процесуального строку на подання вказаних доказів відповідачем на заявлялось.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи , поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Проте, в порушення наведених норм, відповідач не звертався до суду із заявами про поновлення чи продовження процесуального строку на подання доказів, які були подані відповідачем 18.04.2019 р.

Безпідставними є посилання відповідача на той факт, що судом було продовжено відповідачу строк на подання доказів в судовому засіданні 17.04.2019 р., адже, в силу приписів ч. 6 ст. 119 ГПК України, про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Проте, така ухвала судом не приймалась, з огляду на відсутність відповідних заяв від відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Проте, в своєму клопотанні № 65-02/1773 від 11.07.2019 р. відповідач не довів, що докази були подані з порушенням процесуального строку з причин, що не залежали від нього, оскільки відповідач обмежився лише посиланнями на те, що матеріали справи № 18-02/2017 р. перебували в іншому відділі відповідача, а обсяг матеріалів є значним.

Слід також зазначити, що положення ч. 4 ст. 13 ГПК України передбачають що, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на наведене, клопотання відповідача № 65-02/1773 від 11.07.2019 р. є необґрунтованим та не підлягає задоволенню судом.

Крім того, в судовому засіданні 15.07.2019 р. відповідачем було заявлено усне клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, проте вказане клопотання не було обґрунтоване жодними нормами процесуального права, а отже підстави для його задоволення відсутні.

В судовому засідання 15.07.2019 р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі № 916/795/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

28.12.2018 Адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №23-р/к по справі №18-02/2017 (далі - Рішення), яким дії Товариства з обмеженою відповідальністю ООО Комплекселектромонтаж та Товариства з обмеженою відповідальністю Будмісткомплекс (далі - позивач) визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50, що кваліфікується за п. 4 частини 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, які були проведені Публічним акціонерним товариством Енергетична компанія Одесаобленерго (далі - Замовник) на закупівлю:

Будівництво та реконструкція електромереж 0,4 110 кВ 8 лотів [оголошення № 249709 про проведення відкритих торгів опубліковано в інформаційному бюлетені Вісник державних закупівель № 403 (18.12.2015) від 18.12.2015]. (Будівельно-монтажні роботи з реконструкції КЛ-6-10 кВ, лот №1 (Реконструкція КЛ 6 кВ у Центральному РЕМ)(далі-Торги).

Вказаним рішенням було накладено штраф на ТОВ ООО Комплекселектромонтаж у сумі 68 000,00 грн. та на ТОВ Будмісткомплекс у сумі 68 000,00 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем цілком відповідає положенням чинного законодавства.

Статтею 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, є Антимонопольний комітет України (ст. 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель (ст. 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ст. 6 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України Про Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно зі ст. 35 Закону України Про захист економічної конкуренції від 11.01.2001р., розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Статтею 48 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

В статті 1 Закону України Про захист економічної конкуренції закріплено визначення економічної конкуренції (конкуренція), згідно з яким це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно із пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , антиконкурентними узгодженими діями, зокрема визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач ґрунтував свої висновки на таких обставинах:

- (15) ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ ООО Комплекселектромонтаж , як до проведення Торгів, так і під час та після їх проведення були пов`язані між собою… ;

- (36) Між ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ ООО Комплекселектромонтаж існували сталі ділові та господарські відносини, як до проведення Торгів, так і під час та після їх проведення, що обумовлювало узгодженість спільної поведінки Відповідачів під час підготовки та участі у відкритих торгах… ;

- (42) ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ ООО Комплекселектромонтаж для здійснення господарської діяльності використовують однакову адресу: 65091, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Розумовська, будинок 18… ;

- (46) ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ ООО Комплекселектромонтаж використовували під час підготовки та участі у Торгах однакові засоби зв`язку, а саме наступні телефонні номери: НОМЕР_1 , ( 048) 731-7474 та електронну поштову адресу: k.em@i.ua... ;

- (53) ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ ООО Комплекселектромонтаж у складі своїх конкурсних пропозицій надали копії документів, які засвідчені з оригіналами документів одним приватним нотаріусом… ;

- (59) ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ ООО Комплекселектромонтаж у складі конкурсних пропозицій подавали документи, які були видані (оформлені) різними органами державної влади, від однієї дати. .

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що факт вчинення ТОВ Будмісткомплекс та ТОВ ООО Комплекселектромонтаж анктиконкурентних узгоджених дій відповідач пов`язує з: пов`язаністю через фізичних осіб, співробітників та керівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; здійснення господарської діяльності за однією адресою; наявність сталих господарських відносин: засвідчення документів у одного приватного нотаріуса протягом великого проміжку часу; використання однакових засобів зв`язку; синхронність дій у часті; однакове замінення реквізитів, які не відповідають дійсності; спільний обіг документів.

Проте, відповідачем не було надано суду доказів у встановленому процесуальним законом порядку на підтвердження наведених вище обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 23-р/к від 28.12.2018р., прийнятого за результатами розгляду справи № 18-02/2017.

Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу приписів ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 59 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК України є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було доведено наявність в діях позивача ознак порушення конкурентного законодавства, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів процедури відкритих торгів, а рішення відповідача № 23-р/к від 28.12.2018р., прийняте за результатами розгляду справи № 18-02/2017 в частині стосовно позивача (пункти 1, 2) є протиправним та підлягає визнанню недійсним в цій частині.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними пункти 1, 2 рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 23-р/к від 28.12.2018 р., прийнятого за результатами розгляду справи № 18-02/2017.

3. Стягнути з Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Канатна, 83, Одеса, Одеська область, 65107, код 20992104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмісткомплекс (вул. Розумовська,18, Одеса, Одеська область, 65091, код 33566429) судовий збір за подання позову у розмірі 1 921,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 25 липня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов