Рішення

від 25.07.2019 по справі 160/4788/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Справа № 160/4788/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалат" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ :

27.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалат" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС-424 від 07.05.2019 року винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ігорем Осадчим, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалат" накладено штраф у розмірі 1418820,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 від 07.05.2019 року винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ігорем Осадчим, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалат" накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що зазначені контролюючим органом порушення не відповідають обставинам справи та не є за своєю суттю недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а тому відповідачем неправильно досліджено документи позивача та помилково кваліфіковано порушення, допущенні позивачем. Крім того, позивач вказує, що відповідач не дотримався вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року (далі - Порядок №509) щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи та забезпечення його права на участь у розгляді справи. Також позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов не було враховано те, що позивачем усунуто порушення, про що позивач повідомив шляхом надання повідомлення щодо виконання припису. Посилається на ст. 4 та ст. 12 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , згідно з якою суб`єкт господарювання притягується до відповідальності лише у разі невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю). Також позивач зазначає, що такий вид перевірок, як інспекційне відвідування , що передбачений Порядком Постанови КМУ України №295 поза законом, а отже, і результати таких інспекційних відвідувань є нікчемними

27.05.2019 року ухвалою судді провадження у справі відкрито та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

27.05.2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 27.05.2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

03.06.2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою від 04.06.2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію постанов про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС-424 та № ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/4788/19. Заборонено Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області пред`являти Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 року № ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС-424 та № ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 до примусового виконання до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/4788/19.

11.06.2019 року до суду від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, оскільки інспекторам праці були виявлені порушення законодавства про працю, а саме порушення щодо своєчасної та належної виплати заробітної плати за час щорічної відпустки. Крім того, відповідачем зазначено, що на виконання вимог Порядку №509 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було направлено на адресу позивача рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ДН2055/1752/АВ/МГ/ІП від 25.04.2019 року, а відповідно до даних Укрпошти позивачем було завчасно отримано рішення про розгляд такої справи.

18.06.2019 року до суду позивачем подана письмова відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

27.06.2019 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких було підтримано позицію, викладену у позовній заяві, та зазначено, що рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ДН2055/1752/АВ/МГ/ІП від 25.04.2019 року було отримано позивачем лише 10.05.2019 року.

Ухвалою суду від 02.07.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та постановлено перейти до розгляду справи по суті.

Представники позивача у судовому засіданні 15.07.2019 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2019 року проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

15.07.2019 року судом було ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці відповідно до наказу від 11.04.2019 року № 455-І та на підставі направлення на інспекційне відвідування від 15.04.2019 року №222 було проведено інспекційне відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалат".

16.04.2019 року інспекторами праці було складено акт інспекційного відвідування №ДН2055/1752/АВ.

Відповідно до акту №ДН2055/1752/АВ, інспектором встановлено:

1) працівникам позивача при звільненні було невірно розраховано компенсацію за невикористану відпустку:

- ОСОБА_1 , який працював на посаді вантажника, звільнений 31.07.2018 року - не враховано 2 дні невикористаної відпустки при звільнені;

- ОСОБА_2 , яка працювала на посаді фахівця з методів розширення ринку збуту(маркетолог) звільнена 31.07.2018 року - не нараховано та не виплачено за 2 дні невикористаної відпустки при звільненні;

- ОСОБА_3 , який працював на посаді вантажника, звільнений 15.08.2018 - не нараховано та не виплачено за 6 днів невикористаної відпустки при звільнені;

- ОСОБА_4 , який працював на посаді оператора термоскріплювального устаткування, звільнений 28.09.2018 року - не нараховано та не виплачено за 2 дні невикористаної відпустки при звільненні, за 2 календарних дні.

2) заробітна плата за час щорічної відпустки 32 працівникам, по 36 випадкам, так як працівники двічі були у відпустках, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .1 ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_15 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 (згідно наданих в ході інспекційного відвідування наказів про надання щорічних відпусток та відомостей нарахування заробітної плати) була нарахована не в повному обсязі» ;

3) заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки не виплачується за три дні до початку відпустки, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 - працівники, які перебували у відпустці з 01.11.2018 року, але фактично згідно банківських виписок кошти для відпустки отримали тільки 02.11.2018 року.

4) не своєчасно здійснюється остаточний розрахунок з працівниками при звільненні, а саме:

- ОСОБА_38 звільнений 05.03.2018 року, остаточний розрахунок отримав 20.03.2018 року;

- ОСОБА_39 звільнений 16.03.2018 року, остаточний розрахунок отримав 20.03.2018 року;

- ОСОБА_40 звільнений 30.03.2018 року, остаточний розрахунок отримав 03.04.2018 року;

- ОСОБА_41 звільнений 28.02.2018 року, остаточний розрахунок отримав 02.03.2018 року;

5) формування тарифної системи здійснюється суб`єктивно, відносно вирішення питання з визначення розміру заробітної плати окремим працівникам, а саме з порушенням вимог ст.6 Закону України «Про оплату праці» та ст. 96 КЗпП України.

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю контролюючим органом було складено припис про усунення виявлених порушень № ДН2055/1752/АВ/П від 25.04.2019 року.

06.05.2019 року позивачем було надано до контролюючого органу пояснення щодо виконання припису про усунення виявлених порушень № ДН2055/1752/АВ/П від 25.04.2019 року. Виконання припису підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

На підставі акту інспекційного відвідування №ДН2055/1752/АВ від 16.04.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем було прийняті постанови, а саме: постанова № ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС-424 від 07.05.2019 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалат" накладено штраф у розмірі 1418820,00 грн. та постанова про накладення штрафу № ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 від 07.05.2019 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалат" накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

Відтак, правомірність підстав, законність і обґрунтованість винесення оскаржуваних постанов про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалат" штрафів є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-У (далі - Закон № 877) відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, регулюються цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено ст. 259 КЗпП України, Державна служба України з праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Так, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та: пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» , «Про альтернативну (невійськову) службу» . «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , - у десятикратному розмір: мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацам другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

При цьому, зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громадами.

Так, як встановлено судом, у зв`язку з виявленими в ході інспекційного відвідування порушеннями вимог законодавства про працю, відповідальною особою було винесено постанови про накладення штрафів на позивача.

Виявлені порушення були усунуті позивачем, проте, твердження позивача щодо його звільнення від відповідальності у зв`язку з цим, є помилковими, виходячи з такого.

Частиною 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються,

Проте, положення наведеної норми Закону суперечать змісту Конвенції МОП № 81.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як було вище зазначено, згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

При цьому, ч. 5 вказаної статті передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, видно, що всі інші норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі, і положення ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно з п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, відповідно до положень п. 29 Порядку № 295 заходи про притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Суд зазначає, що підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є акт перевірки про виявлені факти порушення вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, незалежно від їх подальшого усунення.

Отже, на переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі № 818/584/17 та у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №697/2073/17.

Що стосується посилання позивача на те, що такий вид перевірок, як інспекційне відвідування , що передбачений Порядком Постанови КМУ України № 295 поза законом, а отже, і результати таких інспекційних відвідувань є нікчемними, суд зазначає таке.

На момент перевірки та складення акту інспекційного відвідування № ДН2055/1752/АВ від 16.04.2019 року, а також на момент винесення припису про усунення виявлених порушень №ДН2055/1752/АВ/П від 25.04.2019 року, Постанова КМУ від 26.04.2017 р. № 295 Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була чинною, відтак, суд відхиляє такі доводи позивача.

Щодо доводів позивача про неповідомлення його про розгляд справи с приводу рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 25.04.2019 року, яке призначене на 07.05.2019 року, судом встановлено наступне.

В листі Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" за № 39-Ю-02-2019061810120/1328 від 19.06.2019 року, зазначено, що рекомендований лист № 4910704258160 від 25.04.2019 року на адресу: 49035, м. АДРЕСА_1 11, ТОВ "МЕГАЛАТ" надійшов до відділення поштового зв`язку № 35 в м. Дніпро 26.04.2019 року та вручено уповноваженій особі на одержання пошти ТОВ "Мегалат" 10.05.2019 року. Також встановлено, що поштове відправлення направлено на юридичну адресу позивача (вул. Юдіна, 11 м. Дніпро, 49035) згідно до вимог чинного законодавства. Відтак, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що ним отримано повідомлення вже після розгляду справи, оскільки він не вчинив жодних дій задля отримання вказаного поштового відправлення, яке перебувало на відділенні поштового зв`язку № 35 в період з 26.04.2019 року по 10.05.2019 року. Отже, суд вважає, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області вчинено всі необхідні заходи задля повідомлення позивача про розгляд справи.

Посилання позивача на те, що його не було повідомлено про розгляд справи не свідчить про протиправність дій відповідача щодо розгляду справи, оскільки таке рішення було надіслано завчасно, відповідно до вимог чинного законодавства, на юридичну адресу позивача, але позивачем не було вчинено жодних дій щодо своєчасного отримання поштового відправлення.

Таким чином, доказами, що наявні у матеріалах справи спростовані доводи позивача щодо його неповідомлення про розгляд справи.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, оскільки штрафні санкції застосовані спірними постановами жодним чином не стосуються невиконання припису, відповідальність за такі порушення передбачена статтею 265 КЗпП України, а усунення виявлених порушень при проведені перевірки не є підставою для скасування штрафних санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд доходить висновку про те, що постанови прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, вони відповідають критеріям, визначеним у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалат" (вул. Юдіна, 11, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39061081) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський