Постанова

від 30.10.2019 по справі 160/4788/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/4788/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мегалат

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегалат

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалат (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС/424 від 07.05.2019 року винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ігорем Осадчим, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалат накладено штраф у розмірі 1418820,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 від 07.05.2019 року винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ігорем Осадчим, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалат накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви вказано про те, що зазначені контролюючим органом порушення не відповідають обставинам справи та не є за своєю суттю недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а тому відповідачем неправильно досліджено документи позивача та помилково кваліфіковано порушення, допущенні позивачем. Крім того, позивач вказує, що відповідач не дотримався вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року (далі - Порядок №509) щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи та забезпечення його права на участь у розгляді справи. Також позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов не було враховано те, що позивачем усунуто порушення, про що позивач повідомив шляхом надання повідомлення щодо виконання припису. Посилається на ст. 4 та ст. 12 ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , згідно з якою суб`єкт господарювання притягується до відповідальності лише у разі невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року по справі №160/4788/19 у задоволенні позовної заяви ТОВ Мегалат до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено (т. 2, а.с. 149-152).

Позивач - ТОВ Мегалат , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (т. 2, а.с. 157-176).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено обставин, які свідчать про протиправність прийнятих Відповідачем постанов про накладення штрафу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представники Позивача, кожен окремо, вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

Представник Відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Мегалат зареєстроване 21.01.2014 року, номер запису 1 224 102 0000 065954 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2, а.с. 63-64).

Відповідно до наказу від 11.04.2019 року № 455-І та на підставі направлення на інспекційне відвідування від 15.04.2019 року №222 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Мегалат з питань додержання вимог законодавства про працю.

16.04.2019 року інспекторами праці було складено акт інспекційного відвідування №ДН2055/1752/АВ, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

1) працівникам позивача при звільненні було невірно розраховано компенсацію за невикористану відпустку:

- ОСОБА_1 , який працював на посаді вантажника, звільнений 31.07.2018 року - не враховано 2 дні невикористаної відпустки при звільнені;

- ОСОБА_2 , яка працювала на посаді фахівця з методів розширення ринку збуту(маркетолог) звільнена 31.07.2018 року - не нараховано та не виплачено за 2 дні невикористаної відпустки при звільненні;

- ОСОБА_3 , який працював на посаді вантажника, звільнений 15.08.2018 - не нараховано та не виплачено за 6 днів невикористаної відпустки при звільнені;

- ОСОБА_4 , який працював на посаді оператора термоскріплювального устаткування, звільнений 28.09.2018 року - не нараховано та не виплачено за 2 дні невикористаної відпустки при звільненні, за 2 календарних дні.

2) заробітна плата за час щорічної відпустки 32 працівникам, по 36 випадкам, так як працівники двічі були у відпустках, а саме: ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_44 . , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_15 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 (згідно наданих в ході інспекційного відвідування наказів про надання щорічних відпусток та відомостей нарахування заробітної плати) була нарахована не в повному обсязі";

3) заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки не виплачується за три дні до початку відпустки, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 - працівники, які перебували у відпустці з 01.11.2018 року, але фактично згідно банківських виписок кошти для відпустки отримали тільки 02.11.2018 року.

4) не своєчасно здійснюється остаточний розрахунок з працівниками при звільненні, а саме:

- ОСОБА_38 звільнений 05.03.2018 року, остаточний розрахунок отримав 20.03.2018 року;

- ОСОБА_39 звільнений 16.03.2018 року, остаточний розрахунок отримав 20.03.2018 року;

- ОСОБА_40 звільнений 30.03.2018 року, остаточний розрахунок отримав 03.04.2018 року;

- ОСОБА_41 звільнений 28.02.2018 року, остаточний розрахунок отримав 02.03.2018 року;

5) формування тарифної системи здійснюється суб`єктивно, відносно вирішення питання з визначення розміру заробітної плати окремим працівникам, а саме з порушенням вимог ст.6 Закону України "Про оплату праці" та ст. 96 КЗпП України.

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю контролюючим органом було складено припис про усунення виявлених порушень № ДН2055/1752/АВ/П від 25.04.2019 року.

06.05.2019 року позивачем було надано до контролюючого органу пояснення щодо виконання припису про усунення виявлених порушень № ДН2055/1752/АВ/П від 25.04.2019 року. Виконання припису підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

На підставі акту інспекційного відвідування №ДН2055/1752/АВ від 16.04.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем було прийняті постанови, а саме: постанова №ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС/424 від 07.05.2019 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалат накладено штраф у розмірі 1418820,00 грн. та постанова про накладення штрафу №ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 від 07.05.2019 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалат накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

Правомірність винесення суб`єктом владних повноважень вказаних постанов про накладення штрафу є предметом судового розгляду у даній справі.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII; Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року № 877-V; Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96; Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи Позивача не ґрунтуються на законі

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено ст. 259 КЗпП України, Державна служба України з праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Так, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та: пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу". "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмір: мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацам другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

При цьому, зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громадами.

Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з п. 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З аналізу вищевикладених норм, випливає те, що для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Відповідач зобов`язаний вжити заходів з належного повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд такої справи. При цьому зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи.

Таке тлумачення п. 6 Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З матеріалів справи встановлено, що 25 квітня 2019 року Відповідачем направлено на юридичну адресу ТОВ Мегалат поштове відправлення зі штриховим кодовим ідентифікатором №4910704258160, в якому містилось повідомлення про призначення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 07 травня 2019 року о 09 год. 00 хв. (т. 2, а.с. 103-104).

Відповідно до листа Дніпропетровської дирекції ПАТ Укрпошта від 19.06.2019 року №39-Ю-02-2019061810120/1328 випливає те, що вказаний лист зі штриховим кодовим ідентифікатором №4910704258160 надійшов до відділення пошти 26 квітня 2019 року та вручений уповноваженій особі на одержання пошти ТОВ Мегалат 10 травня 2019 року (т.2, а.с. 134).

Суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження обставин, які б свідчили про ухилення Позивачем від отримання повідомлення про розгляд справи.

Поряд із зазначеним, колегія суддів звертає увагу і на те, що на повідомленні про розгляд справи, яке міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 104) є розписка головного бухгалтера ТОВ Мегалат ОСОБА_36 про отримання нею 06.05.2019 року копії такого повідомлення.

Вказані обставини свідчать про те, що навіть за умови отримання Позивачем повідомлення про розгляд справи 06.05.2019 року, Відповідачем порушено вимог п. 6 та п. 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, оскільки останній мав здійснити таке повідомлення Позивача не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи, тобто, в даному випадку, до 01.05.2019 року включно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що порушення Відповідачем порядку повідомлення Позивача про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю свідчить про протиправність спірних постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Поряд із зазначеним, колегія суддів звертає увагу і на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки суті виявлених Відповідачем порушень, за які на Позивача накладено штрафи у розмірі 1418820,00 грн. та 4173,00 грн. відповідно.

Так, з матеріалів справи встановлено, що штраф у розмірі 1418820,00 грн. накладено на ТОВ Мегалат за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України).

Позивачем на підстав наказу № 3 від 01.02.2018 року Про коригування середньої заробітної плати для обчислення часу щорічної відпустки було встановлено коефіцієнт коригування середньої заробітної плати для обчислення оплати часу щорічної відпустки - 1, що на думку Відповідача є порушенням п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

При цьому, абз. 2 та 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-ІІІ) державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості

Згідно з ст. 17 Закону №2017-ІІІ до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 року №108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

З аналізу вищенаведених норм випливає те, що застосування коефіцієнту коригування не є мінімальною соціальною гарантією, визначеною ст. 12 Закону України Про оплату праці , оскільки законодавством допускається зменшення такого коефіцієнту з урахуванням фінансових можливостей суб`єкта господарювання.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство соціальної політики України зазначило у листі від 16.08.2016 року №1143/13/84-16 про те, що не проведення коригування середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю, за що встановлена відповідальність абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП України, а саме штраф у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає, що помилковість кваліфікації Відповідачем дій Позивача та, як наслідок, помилковість розрахунку штрафу останньому на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, свідчить про необґрунтованість прийняття постанови №ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС/424 про накладення штрафу у розмірі 1418820,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, також звертає увагу на те, що Відповідачем при прийнятті спірних постанов не досліджено належним чином, ті обставини, що такі працівники Позивача як ОСОБА_19 та ОСОБА_33 не перебували у щорічній відпустці в перевіряємий період, оскільки останні, відповідно до наказів від 31.08.2018 року №13-в (т. 1, а.с. 96) та від 30.11.2018 року №20-в (т.1, а.с. 102), перебували у відпустці без збереження заробітної плати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність прийнятих Відповідачем постанов №ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС/424 та №ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 про накладення на ТОВ Мегалат штрафу у розмірі 1418820,00 грн. та 4173,00 грн. відповідно, та, як наслідок, про наявність підстав для їх скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегалат понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок та за подання апеляційної скарги у сумі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мегалат - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року по справі №160/4788/19 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2055/1752/АВ/МГ-ФС/424 від 07 травня 2019 року, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ігорем Осадчим, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалат накладено штраф у розмірі 1418820,00 грн.

Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2055/1752/АВ/ІП-ФС/425 від 07 травня 2019 року, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ігорем Осадчим, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалат накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегалат судовий збір за подання позовної заяви у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок та за подання апеляційної скарги у сумі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 04 листопада 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов