Рішення

від 09.04.2019 по справі 0640/4472/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м.Житомир справа № 0640/4472/18

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представник позивача ОСОБА_1 .О.,

представника відповідача Синицької Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілгаз" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобілгаз" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області та Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000711400 від 23 серпня 2016 р. про збільшення суми грошового зобов`язання на 235246,20 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 58811,55 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0017774004 від 11 вересня 2017 року про застосування штрафної санкції у розмірі 4247,20 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ТОВ "Мобілгаз" указувало, що висновки акту позапланової документальної виїзної перевірки № 4314/06-25-22-01/33649735 від 29.07.2016 з питань виявлених розбіжностей та дотримання вимог чинного законодавства щодо правильності оподаткування та обчислення акцизного податку з реалізації підакцизних товарів - пального за березень - травень 2016 року не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству України. Позивач стверджує, що на акт були подані заперечення, проте відповідачем жодної письмової відповіді про розгляд заперечення направлено не було, чим порушено вимоги п. 86.8 ст. 86 ПК України та позбавлено Підприємство права на оскарження рішення податкового органу про відмову у розгляді заперечень на акт до вищестоящого органу. Податкове повідомлення - рішення від 11.09.2017 № 0017774004, за результатами камеральної перевірки від 24.07.2017 № 549/40/33649735, яким ТОВ "Мобілгаз" нараховано штрафну санкцію за несвоєчасність сплати грошового зобов`язання з акцизного податку в сумі 21236,00 грн належить скасуванню, оскільки сума податку сплачена своєчасно та в повному розмірі.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.11.2018.

08.11.2018 справа в підготовчому засіданні не слухалася, оскільки надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду. Нове підготовче засідання в справі призначено на 21.11.2018.

21.11.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.12.2018, у зв`язку необхідністю надання додаткових доказів у справі.

12.12.2018 представником позивача подано заяву про перенесення розгляду справи внаслідок надання документів, на вимогу суду. Зважаючи на значний обсяг поданих документів судом продовжено перерву в підготовчому засіданні до 03.01.2019, без проведення фіксації засідання.

03.01.2019 задоволено клопотання представника позивача та продовжено перерву в підготовчому засіданні до 21.01.2019.

21.01.2019 справа знята з розгляду у зв`язку із відсутністю судді. Підготовче засідання призначено на 24.01.2019.

24.01.2019 представником ГУ ДФС у Житомирській області подано клопотання про заміну відповідача - Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на належного відповідача - ГУ ДФС у Житомирській області.

В підготовчому засіданні, 24.01.2019, враховуючи згоду представника позивача, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та замінено відповідача - Житомирську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на належного відповідача.

24.01.2019, за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті, за згодою представників сторін, розпочато 24.01.2019.

У зв`язку з неможливістю вирішення справи в судовому засіданні 24.01.2019, судом оголошено перерву до 11.02.2019, яку продовжено до 27.02.2019.

27.02.2019 перерву в судовому розгляді продовжено до 28.02.2019 та зобов`язано представника відповідача надати підтвердження обсягів реалізації пального за даними СЕАРП.

28.02.2019 у зв`язку з необхідністю надання нових доказів продовжено перерву в судовому розгляді справи до 11.03.2019.

11.03.2019 перерву продовжено до 14.03.2019, оскільки вимоги суду виконано не у повному обсязі.

14.03.2019 задоволено заяву представника позивача та призначено судове засідання в справі на 21.03.2019.

21.03.2019 справа в судовому засіданні не слухалася, оскільки надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи. Судовий розгляд справи призначено на 03.04.2019.

03.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2019 та викликано інспектора в судове засідання.

08.04.2019 в судовому засіданні продовжено перерву до 09.04.2019.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області та Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, подано до суду відзиви на позовну заяву, з проханням відмовити у повному обсязі ТОВ «Мобілгаз» у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідачі стверджували, що діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Позиція контролюючого органу щодо податкового повідомлення - рішення № 0000711400 від 23 серпня 2016 р. полягає в тому, що проведеною позаплановою документальною виїзною перевіркою ТОВ "Мобілгаз" з питань виявлених розбіжностей та дотримання вимог чинного законодавства щодо правильності оподаткування та обчислення акцизного податку з реалізації підакцизних товарів - пального за березень - травень 2016 року встановлено порушення позивачем вимог п. 231.3 ст. 231, п. 232.2 ст. 232, пп. 213.1.9 п. 213 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України внаслідок невнесення в систему СЕАРП всього об`єму реалізованого пального. У зв`язку з цим, на думку представника відповідача, платником за березень - травень 2016 року занижено базу оподаткування з акцизного податку, на обсяг фактично реалізованого скрапленого газу 195889,42 літрів та не задекларованого акцизного податку на суму 235246,20 грн.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0017774004 від 11 вересня 2017 року вказано, що проведеною камеральною перевіркою даних, задекларованих у декларації акцизного податку, було виявлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 21236 грн за звітний 2016 рік, визначену податковим повідомленням - рішенням від 23.08.2016 № 0000711400. Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків за позивачем на початок 2017 року рахується недоїмка у сумі 264298,09 грн. Кошти до бюджету в сумі 21236,00 грн надійшли при затримці більше як на 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, тому відповідно до абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, а саме в сумі 4247,20 грн.

Таким чином, винесені податкові повідомлення - рішення від 23.08.2016 та від 11.09.2017 є правомірними та скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзивах.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобілгаз" зареєстровано як юридична особа Житомирським міським управлінням юстиції 25.07.2005 та взято на облік у контролюючих органах 05.08.2005. Основним видом економічної діяльності Товариства у березні - травні 2016 року було: оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71). Позивач є платником податку на додану. Також ТОВ «Мобілгаз» зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального 01.03.2016.

Встановлено, що з 11.07.2016 по 22.07.2016, на підставі направлень від 11.07.2016 № 313,314,315, виданих Житомирською ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області, посадовими особами Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Житомирської ОДПІ від 08.07.2016 № 802, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілгаз» з питань виявлених розбіжностей та дотримання вимог чинного законодавства щодо правильності оподаткування та обчислення акцизного податку з реалізації підакцизних товарів - пального за березень - травень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Мобілгаз» з питань виявлених розбіжностей та дотримання вимог чинного законодавства щодо правильності оподаткування та обчислення акцизного податку з реалізації підакцизних товарів - пального за березень - травень 2016 року № 4314/06-25-22-01/33649735 від 29.07.2016 (далі - акт перевірки).

У вказаному акті перевірки зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення:

- пп. 231.3 ст. 231, п. 232.3 ст. 232 Податкового кодексу України, а саме порушено вимоги складання акцизних накладних. При цьому вказано, що Підприємству необхідно внести в систему СЕАРП весь об`єм пального відповідно до первинних документів в об`ємі 31170,921 літрів;

- пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України, Підприємством не включено до бази оподаткування за березень - травень 2016 року реалізацію пального - скрапленого газу в результаті чого занижено податкові зобов`язання з акцизного податку на суму 235246,20 грн.

ТОВ «Мобілгаз» до Житомирської ОДПІ подано заперечення щодо акту перевірки № 4314/06-25-22-01/33649735 від 29.07.2016 про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства від 15.08.2016 № 08.

Листом Житомирської ОДПІ від 19.08.2016 № 12145/10/06-25-40 заперечення на акт перевірки залишено без розгляду, оскільки вони подані з порушенням термінів, подання визначених п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

23 серпня 2016 року Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на підставі акта перевірки № 4314/06-25-22-01/33649735 від 29.07.2016 та встановленого порушення пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000711400, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Мобілгаз» за платежем: акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 294057,75 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями на 235246,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 58811,55 грн.

У липні 2017 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, у порядку статті 76 цього Кодексу, проведено камеральну перевірку ТОВ «Мобілгаз» в межах контролю за справлянням акцизного податку за 2016 рік відповідно до податкового повідомлення - рішення від 23.08.2016 № 000071140.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з акцизного податку у сумі 21236 грн за 2016 рік, а саме затримку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання на 85 днів, чим порушено вимоги ст.. 126 Податкового кодексу України, про що складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації акцизного податку щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань від 24.07.2017 № 549/40/33649735.

11 вересня 2017 року відповідачем на підставі акту перевірки № 549/40/33649735 від 24.07.2017 винесено податкове повідомлення - рішення № 0017774004, яким ТОВ «Мобілгаз» за затримку на 85 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 21236 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 4247,20 грн за платежем акцизний податок.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Перевіряючи оспорювані податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зважає на наступне.

Згідно із пп. 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Статтею 62 ПК України встановлено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно із положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У пункті 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 ПК України).

Судом установлено, що акт позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Мобілгаз» з питань виявлених розбіжностей та дотримання вимог чинного законодавства щодо правильності оподаткування та обчислення акцизного податку з реалізації підакцизних товарів - пального за березень - травень 2016 року № 4314/06-25-22-01/33649735 від 29.07.2016 отримано платником засобами поштового зв`язку 09.08.2016. У свою чергу заперечення на вказаний акт перевірки ТОВ "Мобілгаз" до Житомирської ОДПІ надійшли лише 17.08.2016.

Листом Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 19.08.2016 № 12145/10/06-25-40 щодо залишення заперечення на акт без розгляду надіслано на адресу ТОВ "Мобілгаз" 19.08.2016. Проте поштове відправлення повернулося на адресу відправника із довідкою Укрпошти із зазначенням причини повернення - "за закінченням терміну зберігання". Наведене підтверджено матеріалами справи (т. 1 а.с. 75-76, т.2 а.с. 103).

За наведених обставин, судження позивача, наведені в позовні заяві, про те, що контролюючим органом позбавлено ТОВ "Мобілгаз" права на оскарження рішення податкового органу про відмову у розгляді заперечення на акт перевірки від 29.07.2016 до вищестоящого органу та щодо порушення відповідачем вимог п. 86.8 ст. 86 ПК України є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000711400 від 23.08.2016.

Як видно зі змісту акту перевірки від 29.07.2016, фактичною підставою для прийняття контролюючим органом спірного рішення слугувало те, що в порушення пп. 214.1.4 п. 214.1 ст.214 та пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України платником за березень - травень 2016 року занижено базу оподаткування з акцизного податку на обсяг фактично реалізованого скрапленого газу 195889,42 літрів та не задекларовано акцизного податку на 235246,20 грн.

Так, у акті перевірки від 29.07.2016 фахівцями контролюючого органу вказано, що ТОВ "Мобілгаз" за березень - травень 2016 року здійснено реалізацію скрапленого газу до кінцевого споживача згідно наданих для перевірки документів в обсязі 218995,501 літрів на суму акцизного податку 263003,61 грн. При цьому суб`єкт господарської діяльності здійснив декларування реалізації газу скрапленого в обсязі 18106,081 літрів, акцизних податок 27760,41 грн, тоді як в СЕАРП платником здійснено реалізацію акцизних накладених на відпущений скраплений газ кінцевим споживачам, за кодом 10000000000, в обсязі 187824,58 літрів, з урахуванням обсягів коригування по виданих розрахунках коригування до акцизних накладних.

На думку відповідача, в порушення п. 231.3 ст. 231, п.232.2 ст. 232 ПК України, платником здійснюється виписка акцизних накладних не по фактичних обсягах реалізації при кожній повній або частковій операції з реалізації пального за день. Перевіркою встановлено, що СЕАРП не зареєстровані акцизні на реалізацію газу скрапленого в об`ємі 31170,921 літрів.

В силу приписів пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 ПК України акцизний податок належить до загальнодержавних податків.

Згідно із п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

У пп. 14.1.145 п. 14 ст. 14 ПК України закріплено, що підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до пп. 14.1.60-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, Єдиний реєстр акцизних накладних - реєстр відомостей щодо акцизних накладних, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками акцизного податку електронними документами.

За змістом положень пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Згідно із пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 215.1 ст. 215 ПК України пальне належить до підакцизних товарів.

Згідно із пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Положеннями пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України передбачено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

У підпункті 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України визначено, що для товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару.

Датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст.216 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14. 1 ст. 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

За змістом положень ДСТУ 4303:2004 „Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Абзацом четвертим статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків. Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Згідно із підпунктом 10.3.1.1 пункту 10.3.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (надалі - Інструкція), розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315.

Відповідно до п.п. 10.3.1.3, 10.3.1.5 п. 10.3.1 Інструкції, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП. Готівка, отримана від реалізації нафтопродуктів на АЗС, здається до каси підприємства або перераховується на поточний рахунок через відділення зв`язку або інкасується до банківської установи.

У пп. 10.3.2.1 п. 10.3.2 Інструкції визначено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП (додаток 16). Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Відпуск нафтопродуктів за талонами врегульовано пп. 10.3.3.1 - 10.3.3.2 п. 10.3.3 Інструкції.

Так, у пп. 10.3.3.2 п. 10.3.3 Інструкції визначено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Згідно із пп. 10.3.4.1 - 10.3.4.2 п. 10.3.4 Інструкції, відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року N 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за N 543/10823, та інших нормативно-правових актів. Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно із пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України. У свою чергу суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і, відповідно, до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України є платником акцизного податку.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).

Відповідно до п.п. 34, 35 Правил, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значенні, в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов`язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Поряд з цим суд ураховує, що відповідно до положень п. 231.1 ст. 231 ПК України, платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно із п. 231.3 ст. 231 ПК України, акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Акцизна накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо акцизні накладні не були складені на ці операції) за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у разі здійснення реалізації пального за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником акцизного податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок особи, що реалізує пальне). При цьому окремі обов`язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" пункту 231.1 цієї статті, не заповнюються.

У разі забезпечення безперервного постачання пального особа, яка реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту під безперервним постачанням вважається забезпечення особою, яка реалізує пальне, можливості для отримувачів пального (контрагентів) отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.

Акцизна накладна може бути складена не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг втраченого пального протягом такого місяця за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що втрачено.

За змістом п. 231.6 ст. 231 ПК України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати акцизну накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, в якій загальний обсяг реалізованого пального не перевищує обсяг, обчислений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу.

Якщо обсяг, визначений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу, є меншим за обсяг пального в акцизній накладній та/або розрахунку коригування, які платник податку повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних, то платник податку зобов`язаний перерахувати до бюджету суму коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг реалізованого пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, та зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно із п. 232. ст. 232 ПК України, облік обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального ведеться за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Ведення обліку обсягів пального у системі електронного адміністрування реалізації пального здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Одиницею обліку обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального є літри, приведені до температури 15° C. При цьому відпущені літри через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях для цілей цього розділу вважаються як літри, приведені до температури 15° C. Така одиниця обліку повинна використовуватися в первинних бухгалтерських документах, акцизних накладних / розрахунках коригування до акцизних накладних, декларації з акцизного податку. Система електронного адміністрування реалізації пального забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД: обсягів пального, що містяться у виданих та отриманих акцизних накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних; обсягів пального, виробленого на митній території України або ввезеного на митну територію України, з яких сплачено акцизний податок; обсягів пального, на які платники податку зареєстрували заявки на поповнення обсягів залишку пального за рахунок сплачених коштів в бюджет в системі електронного адміністрування реалізації пального; сум сплаченого акцизного податку, за рахунок яких платники податку можуть зареєструвати заявки на поповнення обсягів залишку пального; обсягу залишку пального, на який платники податку мають право зареєструвати акцизні накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Порядок електронного адміністрування реалізації пального встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Слід зауважити, що в спірній ситуації для висновку щодо правомірності збільшення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0000711400 від 23.08.2016 суми грошового зобов`язання із акцизного податку є необхідним встановлення достовірності обсягу реалізованого пального, включеного до об`єкту та бази оподаткуванням акцизним податком, при визначенні сум грошового зобов`язання таким податковим повідомленням - рішенням.

У відповідності до статті 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно із пунктом 23.1 статті 23 ПК України, базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо (пункт 23.2 статті 23 Податкового кодексу України).

Перевіряючи при вирішенні спору обсяги пального - скрапленого газу, які на думку контролюючого органу, реалізовано позивачем у березні - травні 2016 року та не включено до бази оподаткування за цей період, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з акцизного податку на суму 235246,20 грн, судом установлено наступне.

Як видно із акту перевірки від 29.07.2016 та додатку до нього № 1, дані перевірки щодо реалізації Товариством скрапленого газу за березень - травень 2016 року в загальній сумі 218995,501 літрів сформовано за рахунок кількості палива, що реалізовано за готівковий та безготівковий рахунок із використанням чеків РРО та видаткових накладних.

Однак, у судовому засіданні представник позивача вказав, що такий розрахунок є недостовірним, оскільки операції з реалізації пального за готівку в спірний період двічі включено до об`єкту оподаткування. Вказав, що відпуск пального здійснюється за готівку, за талонами, реєстрами, платіжними картками (термінал). При цьому відповідно до облікової політики ТОВ Мобілгаз роздрібний продаж пального за день за готівку, талони та реєстри вноситься до РРО, а реалізація пального через термінал обліковується окремо.

На підтвердження наведеного до суду надано ряд документів та матеріалів.

Ознайомившись із наказом № 27 від 31.12.2015 Про облікову політику підприємства , судом з`ясовано, що для обліку залишку пального позивачем використовуються змінні звіти за формою, розробленою підприємством, відповідно до законодавства (п. 17 наказу).

Зі змісту Витягу із наказу Про ведення касової дисципліни на підприємстві від 31.12.2015 слідує, що на підприємстві в касовому апараті програмуються податкові ставки двох груп: А, Б. Податкові ставки А, Б можуть мати значення (ставки) від 0 % до 99,99%. Обіг А: товар - газ скраплений проданий за готівку; податкова ставка групи А - 20 %; додатковий збір - 6%. Обіг Б: товар - газ скраплений відпущений по талонам або реєстрам підприємства; податкова ставка групи Б- 0%.

Також судом оглянуто Z-звіти за спірний період, які містять інформацію щодо сум продаж та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Із універсальних аналізів продажів із розшифруванням за березень - травень 2016 року видно, що кількість реалізованого (відпущеного) пального обліковується за підсумковою накладною по роздрібному продажу за день та по терміналу.

Наданий змінний звіт за 01.03.2016 містить відомості щодо реалізованого пального за день, із виокремленням відпущеного пального в літрах за готівку, по талонах та через термінал.

У свою чергу реєстр реалізованого скрапленого газу за готівковий та безготівковий рахунок ТОВ Мобілгаз , складений під час перевірки, не містить інформації щодо обсягів реалізованого позивачем пального через термінал (безготівковий розрахунок). Наведене представником відповідача під час судового розгляду справи спростовано не було.

Поряд з цим, слід указати, що відображені відповідачем обсяги реалізації скрапленого газу по безготівковому рахунку були відпущені на виконання договорів поставки, укладених позивачем із контрагентами, по талонах та реєстрах, оскільки оплата за товар проводиться за 100 % передоплатою, та, відповідно, обліковуються Товариством як Обіг Б, тобто сума та обсяг операції відображається в Z-звітах. Копії договорів надані позивачем.

Зазначене свідчить на користь висновку, що висновок відповідача щодо обсягу реалізації ТОВ Мобілгаз газу скрапленого за березень - травень 2016 року, який не включено платником до бази оподаткування за вказаний період, здійснено без урахування обсягу реалізованого пального, оплата за який проведена через термінал, та з включенням до реєстру двічі об`ємів реалізованого пального за готівку. Залишення поза увагою відповідачем наявність або відсутність вищезазначених факторів впливає на правильність обчислення податку, у зв`язку із чим донарахування податкового зобов`язання з акцизного податку ТОВ Мобілгаз в сумі 235246,20 грн не може бути визнано правомірним.

Суд акцентує увагу на тому, що відомості щодо обсягів реалізованого пального за період березень - травень 2016 року, сформовані позивачем під час розгляду справи, дані декларацій Товариства за цей період, відображені в акті, дані, визначені перевіряючими контролюючого органу, містять суттєву різницю в обсягах та жодні із них не відповідають обсягам реалізованого позивачем пального за даними СЕАРП.

Таким чином, суд погоджується з тим, що контролюючий орган частково мав підстави для донарахування податкового зобов`язання та накладення штрафних санкцій, виходячи з того, що обсяг фактично реалізованого пального за даними самого платника, сформованими під час розгляду справи, є значно більшим від даних СЕАРП, зареєстрованих акцизних накладних на реалізацію газу скрапленого за березень - травень 2016 року.

Разом з тим, суд ураховує, що під час перевірки відповідачем не було досліджено в повній мірі обсяги фактично реалізованого позивачем скрапленого газу за березень - травень 2016 року, що безпосередньо вплинуло б на базу оподаткування податком за вказаний період та обрахунок заниженого розміру податкового зобов`язання з акцизного податку від реалізації підакцизних товарів за період березень - травень 2016 року. Однак, суд, при обранні способу судового захисту, не наділений правом підміняти функції контролюючого органу та самостійно визначати базу оподаткування та обраховувати розмір податкового зобов`язання, за наслідками обставин, встановлених під час розгляду спорів даної категорії, втручаючись в його дискреційні повноваження.

Зважаючи на те, що суд не може самостійно визначати розмір податкового зобов`язання з акцизного податку від реалізації підакцизних товарів за період березень - травень 2016 року ТОВ "Мобілгаз", податкове повідомлення - рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 серпня 2016 року № 0000711400 необхідно скасувати в цілому як неправомірне.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 11.09.2017 № 0017774004.

Як видно із матеріалів справи, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 11.09.2017 штраф застосовано до позивача на підставі абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України внаслідок несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 21236 грн за 2016 рік.

Судом установлено, що кошти в сумі 21236 грн були перераховані ТОВ Мобілгаз платіжним дорученням № 1072 від 25.01.2017 із призначенням платежу: акцизний податок з роздрібної торгівлі за грудень 2016 р. . Відповідачем указані кошти направлені на погашення суми боргу за податковим повідомленням - рішенням № 0000711400 від 23.08.2016 та, відповідно, застосовано штраф на підставі абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Згідно зі п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище та висновок суду щодо протиправності та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000711400 від 23.08.2016, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0017774004 від 11.09.2017, яким ТОВ «Мобілгаз» за затримку на 85 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 21236 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 4247,20 грн за платежем акцизний податок, теж слід скасувати.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене та з огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отож, сплачений позивачем судовий збір у сумі 4474,57 грн (платіжне доручення № 129 від 14.09.2018) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілгаз" (вул. Вітрука, 4-а, м.Житомир,10025, код ЄДРПОУ 33649735) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000711400 від 23 серпня 2016 р..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0017774004 від 11 вересня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілгаз" сплачений судовий збір у розмірі 4474,57 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко