Ухвала

від 25.07.2019 по справі 805/1790/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

25 липня 2019 року справа №805/1790/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі № 805/1790/18-а (головуючий І інстанції - Олішевська В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВФ "Будпродукт" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень , зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі № 805/1790/18-а.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку, вказані апелянтом в клопотанні про поновлення, апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі № 805/1790/18-а залишено без руху, з наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому необхідно вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є, керуючись, при цьому, нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а також надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10572 грн.

Апелянту також роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали стосовно надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання.

Копію зазначеної ухвали апелянт отримав 24 червня 2019 року, що підтверджено матеріалами справи.

04 липня 2019 року від апелянта на адресу суду надійшло клопотання, в якому останній просив продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання зазначив, що апелянту необхідний додатковий час для вирішення питання щодо виділення коштів на сплату судового збору, оскільки згідно кошторису у ДФС України відсутні кошти, у достатній кількості, для сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, в даному випадку загальний строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів та такий доступ до суду обмежений Законом.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частина 2 статті 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень.

У пункті 74 Рішення у справі «Лелас проти Хорватії» і пункті 70 Рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі « CASE OF KREUZ v. POLAND» , заява N 28249/95, «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Суд зазначає, що обмежене фінансування бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору.

Відповідно відомостей з реєстру підтверджень оплат судового збору апелянтом було сплачено судовий збір у сумі 10572,00 грн в даній справі, разом з тим документ про сплату судового збору до суду апеляційної інстанції не надходив. Тобто, апелянтом не були виконані вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання документу про сплату судового збору.

Крім того, апелянтом також не було надано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, із зазначенням інших причин пропуску строку.

Таким чином, станом на 25 липня 2019 року недоліки, зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції, апелянтом не усунуті, клопотання про поновлення строку з обґрунтованими причинами такого пропуску та доказами на їх підтвердження на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом не надано, документ про сплату судового збору апелянтом до суду апеляційної інстанції також не надано.

Відповідно до частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В строк встановлений судом апелянт з клопотанням про поновлення строку з обґрунтованими причинами такого пропуску та доказами на їх підтвердження не звернувся.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно частини 3 зазначеної статті, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з тим, що апелянтом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та доказами на їх підтвердження у визначений законом строк, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 298, 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі № 805/1790/18-а.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Повний текст ухвали складений та підписаний « 25» липня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв