Постанова

від 17.07.2019 по справі 450/1780/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4312/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Катерина на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (головуючого судді Москаля Р.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 15 год. 05 хв. повний текст рішення складено 14.03.2019) у справі №450/1780/18 за позовом Приватного підприємства Катерина до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ПП Катерина звернулося в суд з уточненим позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови: - № ЛВ 421/459/АВ/ФС-1 від 25.05.2018 про накладення на ПП Катерина штрафу в сумі 483990 грн., - № ЛВ 421/459/АВ/ФС-2 від 25.05.2018 про накладення на ПП Катерина штрафу в сумі 111690 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Приватне підприємство Катерина подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Представником Головного управління Держпраці у Львівській області подано до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю працівників відділу в інших судових справах у Львівському окружному адміністративному суді та перебуванням головного спеціаліста-юристконсульта Пасічник Ю.В. у основній щорічній відпустці, головного спеціаліста-юристконсульта Пилипця Р.Ю . на листку непрацездатності, однак на думку колегії суддів вказане клопотання є необґрунтованим, оскільки вказані підстави не свідчить про не можливість бути присутнім у даному судовому засіданні інших представників відповідача у справі.

А тому, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 та на підставі листа Головного управління ДФС у Львівській області від 18.04.2018 №14410/10/13-01-13-02-13 видано наказ № 0932-П від 05.05.2018 щодо проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ПП Катерина (аркуш справи 24).

З 07.05.2018 по 08.05.2018 на виконання вказаного наказу та на підставі направлення від 05.05.2018 за № 0858 посадові особи Головного управління Держпраці у Львівській області провели інспекційне відвідування ПП Катерина щодо додержання вимог законодавства про працю (аркуш справи 25).

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ421/459/АВ від 08.05.2018. В розділі ІІІ цього акта здійснено опис виявлених порушень законодавства про працю та зроблено висновок про порушення серед іншого: 1) ч. 1, 3 статті 24 КЗпП, оскільки трудовий договір не укладено в письмовій формі: Працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням директора та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_2 виконувала роботу офіціанта (обслуговувала відвідувачів кафе), про що написала у поясненні, яке надається до матеріалів перевірки. У поясненні ОСОБА_2 вказала, що працює офіціантом в приватному підприємстві Катерина з 04.05.2018. Виконує роботу позмінно, одна доба робоча, дві доби вихідні. Заробітна плата 3000 грн. в місяць., але вона ще її не отримувала. Жодного письмового договору не підписувала, трудова книжка зберігається в неї. У поясненні зазначено, що ОСОБА_2 проживає: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 ; 2) ч. 6 статті 95 КЗпП, стаття 33 Закону № 108 - індексація заробітної плати не проводиться при наявності на те підстав: При огляді відомостей нарахування та виплати заробітної плати за 2017 рік встановлено, що впродовж 2017 року не проводилась індексація грошових доходів громадян працівників щомісячно, відповідно до приросту індексів споживчих цін 13-м працівникам (аркуші справи 48-61).

11.05.2018 заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №АВ/421/459/АВ/МГ/ТД/ІП, яким розгляд справи призначено на 24.05.2018 о 16.30 (аркуш справи 26). Про розгляд справи про накладення штрафу направлено повідомлення листом Головного управління Держпраці у Львівській області від 18.05.2018 № 169/2/11-37 Про виклик на розгляд справи ПП Катерина (аркуш справи 27).

24.05.2018 перенесено розгляд справи на 25.05.2018 о 15.30 з метою долучення додаткових доказів на підставі клопотання ОСОБА_3 (аркуш справи 30).

Головним управлінням Держпраці у Львівській області 25.05.2018 прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

- № ЛВ 421/459/АВ/ФС-1, згідно з якою на ПП Катерина за порушення вимог частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України Про оплату праці накладено штраф у розмірі 483990 грн. (аркуш справи 2);

- № ЛВ 421/459/АВ/ФС-2 згідно з якою на ПП Катерина за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 111690 грн. (аркуш справи 3).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпункт 6 пункту 4 Положення №96 встановлює, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно підпунктів 5, 5-1 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці, безперешкодно, без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю.

Пункт 7 Положення №96 вказує, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Стаття 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V): державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Стаття 2 Закону №877-V вказує, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у цій частині органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 4 статті 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Частина 8 статті 4 Закону №877-V: органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Частина 1 статті 6 Закону №877-V вказує, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частина 2 статті 6 Закону №877-V встановлює, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частина 5 статті 7 Закону №877-V встановлює, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно частини 6 статті 7 Закону №877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзаци 2, 4 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлюють, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ 421/459/АВ/ФС-1 від 25.05.2018, відповідачем вказується про порушення вимог частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України Про оплату праці колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини 6 статті 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Приписами статті 33 Закону України Про оплату праці передбачено, що у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, встановлено загальні правила обчислення суми індексації грошових доходів громадян, яких зобов`язані дотримуватись суб`єкти господарювання при нарахуванні та виплаті заробітної плати.

У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).

Апеляційний суд встановив, що Актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 08 травня 2018 року № ЛВ421/459/АВ не наведено будь-яких обставин, на підставі яких відповідач прийшов до висновку про наявність порушення статті 95 КЗпП щодо не виплати індексації заробітної плати у 2017 році.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до поданих доказів, які наявні в матеріалах справи, штатний розклад станом на 01.01.2017 - 6 працівників, штатний розклад станом на 01.03.2017 - 13 працівників, штатний розклад станом на 01.07.2017 - 12 працівників, штатний розклад станом на 01.01.2018 - 12 працівників, що також підтверджують відомості нарахування та виплату заробітної плати за період 2017 року із відповідною кількістю працівників, які працювали протягом 2017 року (аркуші справи 31-46).

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідач не зобов`язував директора ПП Катерина надати інформацію щодо розмірів виплаченої заробітної плати працівникам протягом 2017 року та її складових, зокрема і індексації заробітної плати.

Разом із тим, у акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 08 травня 2018 року № ЛВ421/459/АВ не наведено доказів на обґрунтування висновку про порушення ПП Катерина вимог частини 6 статті 95 КЗпП та статті 33 Закону України Про оплату праці , оскільки не визначено за які місяці підлягала індексація заробітної плати, а згідно довідки ПП Катерина поданої до апеляційного суду станом на 15.07.2019 заборгованості перед працівниками по індексації немає, протилежного відповідачем не доведено.

Відтак висновки контролюючого органу про наявність у діях ПП Катерина зазначених порушень трудового законодавства не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущенням, а отже є необґрунтованими.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ 421/459/АВ/ФС-2 згідно з якою на ПП Катерина відповідачем встановлено порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу Акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Відповідач посилається на письмові пояснення ОСОБА_2 , що вона працює офіціанткою з 4 травня 2018.

При цьому допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечила факт наявності між нею та позивачем трудових відносин та пояснила, що 07 травня 2018 року вона дійсно перебувала в кафе Катерина в селі Солонка Пустомитівського району, однак заперечувала факт перебування в трудових відносинах з ПП Катерина , що спростовує висновки відповідача.

Також апеляційним судом встановлено наступне, щодо порядку повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування пункту 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданню адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Із системного аналізу наведеної норми колегія суддів дійшла висновку, що суб`єкт господарювання повинен бути повідомлений про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду, тобто особа не пізніше зазначеного строку вже повинна бути обізнана про місце, дату та час такого розгляду для отримання можливості належним чином підготуватись до розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частин 2, 3 статті 65 Господарського кодексу України вбачається, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Приватне підприємство Катерина , засновник ОСОБА_5 , керівник та підписант з 01.03.2013 ОСОБА_6 .

Так, до матеріалів справи долучено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 11.05.2018 №АВ/421/459/АВ/МГ/ТД/ІП, яким уповноважена особа відповідача призначила до розгляду справу про накладення штрафу на позивача на 24.05.2018 о 16.30 (аркуш справи 26).

Перший заступник Головного управління Держпраці у Львівській області 18.05.2018 №169/2/11-37 надіслав виклик на адресу Керівника ПП Катерини на 24.05.2018 о 16.30 в приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області та вказав що згідно Пункту 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, повноваження якого повинні бути підтверджені відповідними документами, а на підтвердження направлення додано список № 2015 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в ВПЗ-Львів (№9 у даному списку за штрихкодовим ідентифікатором №7900820374955) (аркуш справи 27).

Однак як встановлено апеляційним судом даних отримання вказаного виклику уповноваженим представником ПП Катерина в матеріалах справи не має, а згідно інформації із сайту Укрпошти щодо штрихкодового ідентифікатора №7900820374955- Дані про відправлення за номером № 7 900820374955 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі .

Тобто, лист із викликом про розгляд справи скеровано позивачу за шість днів до дати розгляду, а інформація про отримання виклику уповноваженим представником ПП Катерина відсутня. Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення уповноваженими особами ПП Катерина апеляційним судом не встановлено.

Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач або уповноважений представник був поінформований належним чином.

А тому відсутні відомості, що відповідач повідомив позивача у встановлений строк, тобто (не пізніше 5 днів) про розгляд справи.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі №813/3415/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справі Гримковська проти України (Grimkovskaya v. Ukraine, заява № 38182/03), рішення від 21.07.2011, Європейський суд з прав людини зробив такий висновок: Уряд не довів, що заявниця мала реальну можливість брати участь у прийнятті відповідних рішень, включаючи можливість оскарження дій міської влади у незалежному органі. А тому, Суд не може зробити висновок, що у цій справі було досягнуто справедливого балансу .

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі Бочаров проти України , пункті 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пункті 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Участь представника позивача в розгляді справи про накладення штрафу, подання ним відповідних доказів могло вплинути на прийняття відповідних рішень відповідачем.

Під час вирішення наведеного спору колегія суддів враховує, що виявлені Управлінням Держпраці порушення були предметом розгляду у Пустомитівському районному суді Львівської області.

Так, відповідачем складені протоколи про адміністративні правопорушення №ЛВ421/459/АВ/П/1ПТ від 08.05.2018 та №ЛВ421/459/АВ/П/2ПТ від 08.05.2018 стосовно директора ПП ОСОБА_7 ОСОБА_6 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 3 статті 41 КУпАП.

Відповідно до постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.08.2018 справа №450/1503/18 провадження №3/450/754/18 провадження у справі № 450/1503/18 про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 41 КУпАП та частиною 3 статті 41 КУпАП - закрито за відсутністю складу даних адміністративних правопорушень.

Вказана постанова суду не була оскаржена відповідачем і набрала законної сили, а відтак в силу вимог частини 6 статті 78 КАС України є обов`язковими для суду, що розглядає справу, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони відповідною особою.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення даного позову, постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 31.05.2018 № ЛВ 421/459/АВ/ФС-1 та № ЛВ 421/459/АВ/ФС-2 є протиправними, а тому їх необхідно скасувати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 статті 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Катерина залишено без руху, у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору.

17 травня 2019 року на адресу суду надійшла заява директора Приватного підприємства Катерина ОСОБА_6 про усунення недоліків апеляційної скарги та долучено квитанцію про сплату судового збору від 15.05.2019 №1-8927К на суму 13402,80 грн.

Однак у базі комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства інформація відсутня щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого Приватним підприємством Катерина згідно долученої квитанції про сплату судового збору від 15.05.2019 №1-8927К на суму 13402,80 грн., Банк платника - 300346 АТ Альфа-Банк у м. Києві.

Восьмий апеляційний адміністративний суд направив запит до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області щодо підтвердження сплату судового збору по квитанції № 1-8927К, дата здійснення операції 15.05.2019 року, призначення платежу: Оплата суд. збір.8 Апеляційний, від ПП Катерина від 04.03.18 на №450/1780/18 на суму 13402 грн. 80 коп.

Відповідно до відповіді Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області повідомило, що за період від 15.05.2019 по 24.05.2019 у виписках по рахунку № НОМЕР_2 відсутнє зарахування коштів судового збору в сумі 13402, 80 грн. сплаченого ПП Катерина згідно квитанції від 15.05.2019, а тому такий підлягає стягненню в сумі 13402, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Катерина - задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі №450/1780/18 - скасувати та ухвалити нове, яким позов Приватного підприємства Катерина до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ 421/459/АВ/ФС-1 Головного управління Держпраці у Львівській області від 25.05.2018 про накладення штрафу на Приватне підприємство Катерина у розмірі 483990 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ 421/459/АВ/ФС-2 Головного управління Держпраці у Львівській області від 25.05.2018 про накладення штрафу на Приватне підприємство Катерина у розмірі 111690 грн.

Стягнути з Приватного підприємства Катерина (81131, вулиця Першого Листопада, будинок 27, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 20769783) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13402 (тринадцять тисяч чотириста дві) грн. 80 коп. - за реквізитами: Отримувач коштів - УК у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - 34310206081057; код класифікації доходів бюджету - 22030101; Восьмий апеляційний адміністративний суд .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 24.07.2019