Ухвала

від 25.07.2019 по справі 0240/2436/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2019 року

м. Київ

справа №0240/2436/18-а

адміністративне провадження №К/9901/20285/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АХТ-АГРО до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

12 липня 2019 року із зазначеною касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Оскаржувана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалена 7 лютого 2019 року. Повний текс постанови складено 18 лютого 2019 року. Строк на її касаційне оскарження закінчився 20 березня 2019 року.

Касаційну скаргу відповідачем подано 12 липня 2019 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

Скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження відповідач зазначає про неможливість сплатити судовий збір через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Суд критично ставиться до таких доводів скаржника з огляду на наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що скаржником не наведенні поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження у справі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 248, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску Головним управлінням ДФС у Вінницькій області строку на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також у разі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді М.Б.Гусак

І.Л.Желтобрюх