Постанова

від 24.07.2019 по справі 615/564/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 липня 2019 року

м. Харків

справа № 615/564/18

провадження № 22-ц/818/2832/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

ім`я (найменування) сторін:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя",

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство "Велес-В",

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" на рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року в складі судді Логвінова А.О.,

у с т а н о в и в :

В квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" (далі - ПСП "Нове життя") звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Велес-В" (далі - ФГ "Велес-В") та просило:

- визнати недійсним Договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між ФГ "Велес-В" та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 квітня 2018 року за № 25674495, та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати поновленим Договір оренди землі на земельну ділянку 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений 31 грудня 2005 року між ПСП "Нове життя" та ОСОБА_1 , зареєстрований 31 січня 2008 року за № 040868800257;

- визнати укладеною Додаткову угоду від 01 листопада 2017 року до Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року.

Позов мотивовано тим, що 31 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ПСП "Нове життя" укладено Договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , строком на десять років, який був зареєстрований 31 січня 2008 року. Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) строк дії договору закінчується 31 січня 2018 року. З метою скористатись переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк позивач завчасно направив ОСОБА_1 лист-повідомлення від 01 листопада 2017 року про поновлення Договору оренди землі з проектом Додаткової угоди. 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 надіслав відповідь про відмову в поновленні Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року в зв`язку з наміром самостійно використовувати належну йому земельну ділянку. Протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання Договору оренди землі, а позивач продовжував користуватися вказаною земельною ділянкою.

29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ "Велес-В" укладено Договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Таким чином, позивач вважає, що укладення вказаного договору є порушенням переважного права ПСП "Нове життя" на укладення Договору оренди землі на новий строк, оскільки ПСП "Нове життя" виконало всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не було дотримано вимог, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", натомість було укладено спірний договір з іншою юридичною особою.

08 червня 2018 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що строк дії Договору оренди землі, укладеного 31 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ПСП "Нове життя", починається з моменту його державної реєстрації, а саме - з 31 січня 2008 року, та закінчується 31 січня 2018 року. Після закінчення вказаного строку земельна ділянка не засівалась. ОСОБА_1 20 червня, 06 листопада та 22 грудня 2017 року на адресу позивача направлялися листи про небажання продовжувати дію Договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2005 року на новий строк та заборону користуватись належною йому земельною ділянкою. Крім того, на виконання статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідачем на адресу позивача 21 лютого 2018 року направлено лист-повідомлення про відмову від подальшого поновлення дії Договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2005 року у зв`язку з наміром самостійно використовувати земельну ділянку. 29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ "Велес-В" укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Договір емфітевзису). Зазначає, що викладені обставини свідчать про те, що переважне право ПСП "Нове життя" не є порушеним, а отже підстав вважати Договір оренди землі від 31 грудня 2005 року поновленим на новий строк немає. Додаткова угода до Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року не підписана, укладений Договір емфітевзису не є договором оренди, власник землі протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомив колишнього орендаря про небажання поновлювати його дію.

08 червня 2018 року ОСОБА_2 - представник ФГ "Велес-В" подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 своєчасно та неодноразово повідомляв ПСП "Нове життя" про відсутність наміру продовжувати дію Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року. Укладений 29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ "Велес-В" Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Договір емфітевзису), не є орендою землі. Оскільки домовленості щодо істотних умов з колишнім орендарем не досягнуто, а навпаки орендодавцем направлено відмову в продовжені строку дії договору, а тому переважене право ПСП "Нове життя" не порушено.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПСП "Нове життя" на користь ФГ "Велес-В" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк дії Договору оренди землі, укладений 31 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ПСП "Нове життя" починається з моменту його державної реєстрації, тобто з 31 січня 2008 року, та закінчюється 31 січня 2018 року. З урахуванням вимог статті 33 Закону України Про оренду землі переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Позивачем з дотриманням пункту 8 Договору оренди землі та частини другої статті 33 Закону України Про оренду землі направлено ОСОБА_1 лист - повідомлення щодо переважного права на укладення договору оренди на новий строк та додано проект Додаткової угоди від 01 листопада 2017 року до Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року. Отже позивач, як орендар земельної ділянки, мав переважне право серед інших на укладення договору оренди на новий строк. В свою чергу, ОСОБА_1 листом-повідомленням повідомив ПСП "Нове життя" про відсутність намірів продовжувати оренду на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Таким чином, направлення орендодавцем орендарю заперечення проти поновлення договору оренди землі на новий строк свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, у зв`язку з чим ПСП "Нове життя" втратило переважне права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк. Договір емфітевзису від 29 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Велес-В" вже після закінчення строку дії Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року, та не порушує переважне право ПСП "Нове життя" на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Розглянувши надані представником відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та доводи клопотання представника позивача про зменшення витрат на оплату правової допомоги, суд першої інстанції вважає, що з ПСП "Нове життя" на користь ФГ "Велес-В" підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 грн., оскільки зазначена сума підтверджена відповідними доказами та є співмірною зі складністю справи та виконаною представником відповідача роботою, часом, витраченим представником відповідача на виконання вказаних робіт, обсягом наданих представником відповідача послуг.

19 квітня 2019 року ПСП "Нове життя" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на підстави, передбаченні статтею 376 ЦПК України, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ПСП "Нове життя" виконано усі вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , а тому не поновлення Договору оренди землі від 31 травня 2005 року та не укладення Додаткової угоди до нього є порушенням переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк. Договір емфітевзису від 29 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Велес-В" має бути визнаний недійсним, як такий, що порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди внаслідок укладення правочину з іншою юридичною особою на користування спірною земельною ділянкою. При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано правовий висновок, висловлений Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1634цс17. З матеріалів справи не вбачається, що витрати на правничу допомогу були фактичними і неминучими, а іхній розмір - обгрунтованим.

05 червня 2019 року ОСОБА_2 - представник ФГ "Велес-В" та ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанці - без змін.

Відзив мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт перший частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк (частини друга, третя статті 777 ЦК України).

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Матеріали справи свідчать, 31 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ПСП "Нове життя" укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.

Пунктом 34 Договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

31 січня 2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис про державну реєстрацію договору за № 040868800257.

Таким чином, строк дії Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП "Нове життя", починається з моменту його державної реєстрації, а саме - з 31 січня 2008 року, та закінчується 31 січня 2018 року.

Після закінчення строку дії договору оренди землі орендар - ПСП "Нове життя" мав переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен був не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

02 листопада 2017 року ПСП "Нове життя" на адресу ОСОБА_1 надіслано лист-повідомлення від 01 листопада 2017 року щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, та додано проект Додаткової угоди від 01 листопада 2017 року до Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року, які були отримані ОСОБА_1

07 листопада 2017 року ОСОБА_1 на адресу ПСП "Нове життя" направив лист -повідомлення від 06 листопада 2017 року про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Вказаний лист отримано ПСП "Нове життя" 09 листопада 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3 а.с. 169-171).

Судова колегія вважає, що наявність заперечень з боку орендодавця щодо поновлення договору з ПСП "Нове життя" дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у цивільний справі № 625/166/18.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про втрату ПСП Нове життя свого переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки не було порушено, то підстави для задоволення вимоги щодо визнання укладеною Додаткової угоди від 01 листопада 2017 року до Договору оренди землі від 31 грудня 2005 року також відсутні.

Також, колегія суддів вважає, що Договором емфітевзису від 29 березня 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ "Велес-В" не порушено переважного права ПСП Нове життя на укладення договору оренди землі на новий строк.

Слід зазначити, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ПСП Нове життя укладено договір оренди земельної ділянки, а 29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В укладено не договір оренди земельної ділянки, а договір емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, а тому позивач в даному випадку не мав переважного права на укладення договору перед іншими. Так, договір оренди землі відноситься до зобов`язальних правовідносин, а договір емфітевзису до речового права. Крім того, зазначений договір емфітевзису укладено після закінчення дії договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у цивільній справі № 573/624/17-ц.

Доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови скасування державної реєстрації договору емфітевзису є безпідставними, оскільки вказана вимога позову є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору емфітевзису.

Доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 500 грн. не грунтуються на законі.

Представником ФГ "Велес-В" у справі були надані докази на підтвердження розміру оплати послуг на професійну правничу допомогу, а саме - договір про надання правової допомоги від 01 серпня 2017 року, укладений між ФГ Велес-В та адвокатським об`єднанням Корт Райдер , та акт приймання-передачі наданих послуг до даного договору, в якому зазначений перелік наданих послуг правничої допомоги адвоката, їх вартість та час.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що надавалась під час розгляду справи в суді першої інстанції, які підлягають розподілу між сторонами.

ПСП Нове життя не було доведено неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, завищення часу надання послуг, невідповідність понесених витрат розрахунку.

Крім того, сума в розмірі 8 500 грн. стягнута з урахуванням клопотання ПСП Нове життя про зменшення таким витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано правовий висновок, висловлений Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1634цс17 судова клегія не приймає.

У вказаній постанові встановлені інші фактичні обставини та зроблені висновки щодо поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25 липня 2019 року.

Головуючий - А.В. Котелевець

Судді - Р.М. Піддубний

О.Ю. Тичкова