Постанова

від 24.07.2019 по справі 905/1398/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. Справа № 905/1398/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від третіх осіб - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» , м. Краматорськ, Донецька область (вх.№1243 Д/2)

на рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі №905/1398/18 (головуючий суддя - Величко Н.В., суддя Лейба М.О., суддя Стукаленко К.І., ухвалене в м. Харків о 15:15 годині, повний текст складено 13.03.2019),

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» , м. Краматорськ, Донецька область,

до відповідача: Приватного підприємства «Донбасс - Ремстрой» , м. Краматорськ, Донецька область

за участю:

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будартель СХ 65» , м. Слов`янськ, Донецька область

про: визнання недійсним договору, -

У судовому засіданні апеляційної інстанції 05.06.2019 оголошено перерву до 24.07.2019 об 11:30 годині.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» (далі за текстом - ОСББ МЖК-А ) звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Донбасс - Ремстрой» про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 18.07.2000 року об`єкту державної власності - приміщення, вбудованого у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площа основи 291 кв.м (внутрішньою площею 211,6 кв.м.), що складає 29/1000 ідеальної долі в житловому будинку, посвідченого приватним нотаріусом 21.07.2000 року.

Позов мотивовано тим, що підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , було у протиправний спосіб приватизовано Приватним підприємством "Донбасс-Рембуд".

Позивач вважає, що вказане підвальне приміщення є саме допоміжним приміщенням будинку і має перебувати у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, а теперішній власник підвалу (Товариство з обмеженою відповідальністю «Будартель СХ 65» ) перешкоджає здійсненню ОСББ "МЖК-А" належного обслуговування цього будинку і перешкоджає доступу до загальних мереж тепло- та водопостачання будинку, які знаходяться в підвалі.

Нормативно позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» обґрунтовує приписами ст. 48 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі №905/1398/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» до Приватного підприємства «Донбасс - Ремстрой» , за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будартель СХ 65» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.07.2000.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.07.2000) не забезпечує захисту та відновлення порушеного права щодо перешкоджання доступу до загальних мереж тепло- та водопостачання будинку, які знаходяться в підвалі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, зазначив, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Разом з тим, в результаті приватизації квартир будинку їх мешканцями право власності в останніх на нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру не виникає.

Суд першої інстанції послався на те, що в матеріалах справи відсутні: технічний паспорт органів бюро технічної інвентаризації, проект забудови, повні інвентаризаційні відомості щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; документи, які б свідчили про первісного власника спірного будинку; рішення Краматорської міської ради про прийняття на баланс багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та про знаття з балансу такого багатоквартирного жилого будинку і передачу його в управління ОСББ "МЖК-А".

Суд першої інстанції зазначив, що приватизація нежитлового приміщення - вбудованого у жилий будинок площею основи 291 кв.м. (внутрішньою площею 211,6 кв.м.), що складає 29/1000 ідеальної долі від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відбулась шляхом викупу, на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2000, однак позивачем не доведено порушення чинних на момент укладення спірного договору норм приватизаційного законодавства, а також підстав, передбачених ст.ст. 203,215 ЦК України, для визнання спірного договору недійсним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № б/н від 08.04.19 на рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі №905/1398/18, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним договір купівлі - продажу від 18.07.2000 року об`єкту державної власності - приміщення, вбудованого у житловий будинок 11, площа основи 291 кв.м. (внутрішньою площею 211,6 кв.м.) що складає 29/1000 ідеальної долі в житловому будинку, посвідченого приватним нотаріусом 21.07.2000 року.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що підтвердженням порушень прав і інтересів співвласника будинку є те, що теперішній власник будинку перешкоджає здійсненню ОСББ МЖК-А належного обслуговування будинку. Зазначає, що саме на ОСББ покладено обов`язки забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування, розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Щодо строку позовної давності апелянт зазначає, що оскільки ОСББ МЖК-А зареєстроване як юридична особа 15.11.2015, а на баланс спірний будинок передано лише 29.02.2016, право на звернення до суду у позивача виникло лише з моменту передачі на баланс будинку № АДРЕСА_1 .

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі за текстом - РВ ФДМУ) вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до норм матеріального права, тому відсутні підстави для його скасування.

РВ ФДМУ посилається на те, що для підтвердження призначення приміщення, вбудованого в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , як допоміжного, потрібні конкретні докази, які б вказували технічні характеристики нерухомого майна. Вважає, що позивач не обґрунтував у порядку ст.76-79 ГПК України свої позовні вимоги, а також не довів порушення прав ОСББ МЖК-А з боку ПП Донбасс-Ремстрой .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.,суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» на рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі №905/1398/18, розгляд справи призначено на 05.06.2019.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Мартюхіної Н.О. на дату розгляду справи - 05.06.2019, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.07.2019 об 11:30 годині.

Про дату, час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, учасники провадження про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Судом встановлено, що 18.07.2000 між Північно-Донецьким представництвом Фонду держмайна України (продавець) та Приватним підприємством «ДОНБАС-РЕМБУД» (покупець) укладений договір купівлі-продажу об`єкту державної власності - приміщення, вбудованого у жилий будинок, згідно якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю приміщення державної власності, вбудоване у жилий будинок площею основи 291кв.м (внутрішньою площею 211,6кв.м), що складає 29/1000 ідеальної долі від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язався прийняти зазначене приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Згідно п. 1.2 договору право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Згідно з актом оцінки, який затверджений наказом начальника Північно-Донецького представництва Фонду держмайна України №79 від 17.07.2000, ціна об`єкту приватизації становить 9600,00грн. (п. 1.3 договору).

Зазначений у договорі об`єкт продано шляхом викупу за 9600,00грн. (п. 1.4 договору).

За умовами п.п. 3.1 - 3.2 договору передача об`єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю у триденний термін після нотаріального посвідчення цього договору.

Передача об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

21.07.2000 договір посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Мельниковою В.О. та зареєстрований за № 3805.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі об`єкту державної власності - приміщення, вбудованого у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , від 21.07.2000, згідно якого продавець (Північно-Донецьке представництво Фонду держмайна України) передав, а покупець (Приватне підприємство «ДОНБАС-РЕМБУД» ) прийняв продане за аукціоном приміщення державної власності вбудоване у жилий будинок площею основи 291 кв.м (внутрішньої площею 211,6 кв.м), що складає 29/1000 ідеальної долі від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 9600,00грн. та паспорт БТІ.

Свідоцтво про право власності на приватизоване державне майно від 08.08.2000, видане Північно-Донецьким представництвом Фонду держмайна України додане до матеріалів справи.

В подальшому, Приватним підприємством «ДОНБАС-РЕМБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будартель СХ-65» відчужено нежиле приміщення з літерою А-9, яке вбудоване в жилий будинок АДРЕСА_1 , розташований АДРЕСА_2 адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 211,1кв.м, що складає 29/1000 частки від усього будинку за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.12.2011, посвідченим приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Ємельяненко К.М., зареєстрованим в реєстрі за №3469 та 30.01.2012 зареєстрованим в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У 2015 році відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створено ОСББ МЖК-А , державна реєстрація якого проведена 19.11.2015 року.

Вказане об`єднання є юридичною особою (п.1.4 Статуту), може виступати позивачем та відповідачем в суді (п.1.7 Статуту), захищати права ОСББ і співвласників, представляти їх законні інтереси в судах (п.2.4 Статуту).

Майно об`єднання утворюється з:

- майна, переданого йому співвласниками об`єднання у власність;

- одержаних доходів,

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. (п.1.8 Статуту)

Згідно Акту прийняття-передачі основних засобів від 29.02.2016 року Управлінням житлового та комунального господарства Краматорської міської ради на підставі рішення Краматорської міської ради від 27.01.2016 року №4/VII-90 на баланс ОСББ МЖК-А переданий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.40).

У вказаному акті не зазначено площу та характеристики житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві позивач посилався на те, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 є співвласниками усього спільного майна, в тому числі підвальних та допоміжних приміщень, як невід`ємних конструктивних елементів будинку.

30.11.2016 голова правління ОСББ «МЖК-А» листом вимагав надати ключі від підвальних приміщень, де розміщені всі комунікації, необхідні для здійснення діяльності з обслуговування будинку (т.1, а.с.46).

Доказів надсилання даної вимоги відповідачу у справі до матеріалів справи позивачем не надано.

Крім того, у зазначеній вимозі відсутній також і адресат.

08.11.2017 позивач звертався до директора міжрайтепломережі ОСОБА_1 з листом, в якому просив надати інформацію про правомірність користування теплом або про дозвіл на відключення від системи опалення, зокрема, щодо ТОВ «Будартель СХ-65» , оскільки відсутній доступ до приміщень підвалу, площа основи 291 кв.м (внутрішньою площею 211,6 кв.м.), що складає 29/1000 ідеальної долі в житловому будинку, у яких знаходяться мережі тепло- і водопостачання, які необхідно обслуговувати, ремонтувати та утримувати (т.1, а.с.47).

У вказаному листі також зазначено, що під час звернення до ТОВ «Будартель СХ-65» за поясненням про користування теплом, але документів на дозвіл про відключення не надали.

В матеріалах справи міститься акт обстеження комунікацій системи опалення, необхідних для здійснення діяльності з обслуговування підвальних приміщень будинку по АДРЕСА_1 , від 16.12.2017, складений представниками ОСББ «МЖК-А» , з якого вбачається, що до частини підвального приміщення 211,1 кв.м, яка належить ТОВ «Будартель СХ-65» не надано доступу до комунікацій, у зв`язку з чим неможливо провести огляд (т.1, а.с.48).

У листі №16/0701-18 від 16.07.2018 ТОВ «БУД-МИР» повідомило Голову правління ОСББ «МЖК-А» про зупинення робіт по виконанню капітального ремонту системи опалення за договором №12/03-18 від 26.03.2018 з огляду на недопуск на об`єкт (3-й під`їзд), в результаті чого можливий зрив графіка виконання робіт і існує загроза проведення опалювального сезону житлового будинку. У вищезазначеному листі ТОВ «БУД-МИР» просило вжити заходів для отримання допуску.

19.07.2018 листом за вих. №157 ТОВ «Будартель СХ-65» повідомило голову правління ОСББ «МЖК-А» , що на момент отримання вимоги №17 від 19.07.2018 всі роботи вже виконані, а при зверненні представників ТОВ «БУД-МИР» не було перешкод у доступі до тепломереж, розташованих в приміщенні ТОВ «Будартель СХ-65» (т.1, а.с.125).

01.08.2018 листом №19 ОСББ «МЖК-А» звернулося до мера м. Краматорська з проханням надати допомогу в вирішенні питання щодо виконання робіт (проведення капітального ремонту систем теплопостачання в будинку АДРЕСА_1 ) та забезпечити доступ до тепломереж (т.1, а.с.149).

30.08.2018 відділ житлового господарства Краматорської міської ради листом №04-02/0941 щодо звернення про надання доступу до приватного підвального приміщення ТОВ «Будартель СХ-65» для проведення капітального ремонту системи теплопостачання, що проходить по цій частині підвалу порекомендував ОСББ «МЖК-А» для вирішення цього питання звернутися до суду.

Доказів звернення позивача до відповідача та/або до третьої особи у цій справі, як теперішнього власника спірного приміщення (Товариство з обмеженою відповідальністю «Будартель СХ 65» ) з вимогою надати доступ у нежитлове приміщення, яке вбудоване в жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 211,1кв.м., для обстеження комунікацій системи опалення, необхідних для здійснення діяльності з обслуговування будинку матеріали справи не містять.

Як вбачається з позовної заяви, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним договору купівлі - продажу від 18.07.2000 року об`єкту державної власності - нежилого приміщення, вбудованого у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площа основи 291 кв.м (внутрішньою площею 211,6 кв.м.), що складає 29/1000 ідеальної долі в житловому будинку, посвідченого приватним нотаріусом 21.07.2000 року.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що підтвердженням порушення прав і інтересів співвласників будинку, як наслідок незаконного продажу спільного майна за спірним договором, є, у тому числі те, що протягом тривалого часу теперішній власник нежилого приміщення (ТОВ «Будартель СХ 65» ) за адресою АДРЕСА_1 , перешкоджає здійсненню ОСББ «МЖК-А» належного обслуговування будинку.

Тобто, позивач в якості підстави для визнання спірного договору купівлі - продажу від 18.07.2000 року недійсним, зазначає наявність перешкод для здійснення ОСББ «МЖК-А» належного обслуговування будинку.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що посилання ОСББ «МЖК-А» на відсутність доступу до комунікацій в нежилому приміщенні, вбудованому у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є необґрунтованими, оскільки доказів того, що в спірному приміщенні знаходиться майно чи комунікації позивача, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому випадку, коли діями відповідача порушуються права чи інтереси безпосередньо позивача, а не з будь-яких питань, де, як вважає позивач, має місце порушення норм чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 02.03.2004 р. у справі № 1-2/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

В результаті приватизації квартир будинку їх мешканцями право власності в останніх на нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру не виникає.

У ст. 112 ЦК України (в редакції станом на 30.10.1999 року) надається поняття спільної власності, а саме: майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Статтею 113 ЦК України в редакції станом на 30.10.1999 року визначене право спільної часткової власності, а саме: володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди спір вирішується судом.

Не може бути встановлено такий порядок користування жилим будинком, при якому учаснику спільної часткової власності виділяються в користування тільки непридатні для проживання або підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).

Кожний учасник спільної часткової власності має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (частини перша та друга статті 368 ЦК України).

Частиною 1 статті 369 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частина 2 статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

В матеріалах справи відсутній технічний паспорт органів бюро технічної інвентаризації, проект забудови, повні інвентаризаційні відомості щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні:

документи, які б свідчили про первісного власника спірного будинку;

рішення Краматорської міської ради про прийняття на баланс багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

рішення Краматорської міської ради щодо зняття з балансу такого багатоквартирного жилого будинку і передачу його в управління ОСББ "МЖК-А".

Відповідно до приписів ст.ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З доданих позивачем до позовної заяви копій розрахункових таблиць щодо житлового будинку та підвалу по АДРЕСА_1 , рік будівництва 1990, допоміжної таблиці та технічного плану, авізо б/н від 29.02.2016, акту прийняття-передачі основних засобів (т.1 а.с.39-45) вбачається, що в них не зазначено складу та характеристик об`єкта, виду приміщення підвалу (допоміжне, житлове, нежитлове).

Відсутність в технічному плані вказівок на нежитлові приміщення жодним чином не спростовує прав відповідача на вказане приміщення.

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

За умовами ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Зобов`язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об`єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що приватизація нежитлового приміщення - вбудованого у жилий будинок площею основи 291 кв.м. (внутрішньою площею 211,6 кв.м.), що складає 29/1000 ідеальної долі від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відбулась шляхом викупу, на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2000.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Цим рішенням суду встановлено, що позбавлення особи права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, дає підстави стверджувати, що в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

У постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 року у справі № 21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

При цьому з`ясування питання щодо дотримання справедливого балансу інтересів сторін передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що мета досягнення справедливого балансу інтересів суспільних (публічних) і приватних полягає у необхідності дотримання розумного співвідношення між засобами, що використовуються, та цілями, які повинні бути досягнуті. При цьому суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. (справи "Еванс проти сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Дубецька та інші проти України" "Гримковська проти України", "Хабровські проти України" тощо).

Згідно п.1.2 Договору право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Як вже зазначалося вище, 21.07.2000 договір посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Мельниковою В.О. та зареєстрований за № 3805.

Тобто, з 21.07.2000 року, відповідач є власником спірного приміщення, у зв`язку з чим має право вільно ним володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно ст.48 ЦК України (в редакції на 30.10.1999 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем не доведено порушення чинних на момент укладення спірного договору норм приватизаційного законодавства.

Разом з тим, згідно з п.п.3.1. 3.2, 3.3 Статуту ОСББ МЖК-А майно об`єднання складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечує належне функціонування житлового будинку. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених цим статутом (комори, підвали, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Згідно п.3.3 Статуту загальне майно перебуває у спільній частковій власності.

Як вбачається з п.3.2.1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК-А" підвальні приміщення не належать до неподільного майна Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК-А", а включені до загального майна.

Судова колегія апеляційної інстанції встановила, що предметом спірного договору купівлі-продажу є нежиле приміщення державної власності, вбудоване у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площа основи 291 кв.м (внутрішньою площею 211,6 кв.м.), що складає 29/1000 ідеальної долі в житловому будинку, а не підвал.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для правильного вирішення господарської справи, прийняття законного і обґрунтованого рішення господарський суд з`ясовує усі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення спору шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів.

Через складність справи та неможливість досягнення завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 03.12.2018 призначено колегіальний розгляд справи №905/1398/18 у складі трьох суддів. Для визначення складу колегії оголошено перерву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.12.2018 прийнято справу №905/1398/18 до розгляду колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., суддя - Лейба М.О., суддя - Чорненька І.К.; визначено розгляд справи почати спочатку зі стадії підготовчого провадження; відкладено підготовче засідання на 19.12.2018; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.12.2018, зокрема, зобов`язано:

відповідача - надати суду: докази виконання п.1.4, п.2.1, п.31 договору купівлі-продажу об`єкту державної власності - приміщення, вбудоване у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 21.07.2000 приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Мельниковою В.О. за № 3805; належним чином засвідчені матеріали приватизаційної справи на об"єкт державної власності та/або письмові пояснення з цього приводу.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Донецькій області - надати суду: належним чином засвідчені матеріали приватизаційної справи на об"єкт державної власності - приміщення, вбудоване у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 291 кв.м. (внутрішньою площею 211,6 кв.м.).

В ухвалах господарського суду Донецької області від 19.12.2018 та від 16.01.2019 зазначено, що позивачем та третіми особами вимоги ухвали суду від 03.12.2018 не виконано, що унеможливило досягнення мети підготовчого провадження у судовому засіданні і стало підставою для його відкладення з наданням сторонам додаткового часу для виконання вимог ухвали суду у повному обсязі.

У поясненнях від 04.02.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вказує на неможливість надання приватизаційної справи Північно-Донецького представництва Фонду державного майна України щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на несанкціоноване проникнення у липні 2014 року невідомими особами до службових приміщень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, розташованих у місті Донецьку, та викрадення такими особами службової документації Регіонального відділення, у тому числі справ постійного та тимчасового зберігання, та офісної комп`ютерної техніки, у зв`язку з чим слідчим відділом Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порушені кримінальні провадження та розпочато досудове розслідування. Однак, перевірити хід досудового розслідування та завершити досудове розслідування у таких кримінальних провадженнях на теперішній час є не можливим через те, що матеріали вказаних кримінальних проваджень перебувають у приміщенні слідчого відділу Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області у м. Донецьку, а вказане місто є територією, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження.

Тобто судом першої інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи під час підготовчого провадження було вчинено усі процесуальні дії, передбачені ст. ст. 177, 182 ГПК України, задля забезпечення правильного, своєчасного, безперешкодного розгляду справи по суті.

Наявними в матеріалах справи доказами не доведено підстав, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.07.2000 року об`єкту державної власності - нежилого приміщення, вбудованого у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площа основи 291 кв.м (внутрішньою площею 211,6 кв.м.), що складає 29/1000 ідеальної долі в житловому будинку, посвідченого приватним нотаріусом 21.07.2000 року, що укладений між Північно-Донецьким представництвом Фонду держмайна України (продавець) та Приватним підприємством «ДОНБАС-РЕМБУД» (покупець).

Враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що предметом спірного договору купівлі-продажу є вбудоване у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , нежиле приміщення державної власності, а не підвал, та те, що позивачем не доведено порушення норм приватизаційного законодавства на момент укладання спірного договору, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, тому відсутні підстави для її задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі №905/1398/18 підлягає залишенню без змін.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі, коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про відсутність підстав для застосування приписів ст. 257, 261 ЦК України (позовна давність).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК - А» на рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі №905/1398/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2019 у справі №905/1398/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.07.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.А. Шутенко