Ухвала

від 22.07.2019 по справі 912/856/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22 липня 2019 року Справа № 912/856/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енгельхарт СТП (Україна)" про розподіл судових витрат у справі №912/856/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енгельхарт СТП (Україна)",

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор",

про зобов`язання повернути майно,

Представники:

від позивача: Дядюк Є.М., адвокат, ордер КС № 289503 від 17.05.2019;

від відповідача: участі не брали.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енгельхарт СТП (Україна)" (надалі - ТОВ "Енгельхарт СТП (Україна)") звернулось до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" (надалі - ПрАТ "Новомиргородський елеватор") про повернення позивачу 12 тисяч тон кукурудзи третього класу українського походження врожаю 2018 року (вартістю 55 200 000 гривень), переданих відповідно до Договору складського зберігання № 94 від 6 грудня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Енгельхарт СТП (Україна)" посилається на невиконання ПрАТ "Новомиргородський елеватор" своїх зобов`язань за Договором складського зберігання № 94 від 6 грудня 2018 року в частині повернення Товару, що переданий на зберігання.

Рішенням від 08.07.2019 господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, зобов`язав ПрАТ "Новомиргородський елеватор" вчинити дії - повернути ТОВ "Енгельхарт СТП (Україна)" 12 тисяч тон кукурудзи третього класу українського походження врожаю 2018 року (вартістю 50 839 980 грн), переданих відповідно до Договору складського зберігання № 94 від 6 грудня 2018 року, в іншій частині позову відмовлено.

У судовому засіданні 08.07.2019 представником позивача усно заявлено, що протягом п`яти днів ним буде подано заяву в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ) про розподіл судових витрат понесених з розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПКУ розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПКУ для вирішення питання про розподіл судових витрат суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи, що позивач у судовому засіданні 08.07.2019 до закінчення судових дебатів заявив про намір подати заяву про розподіл судових витрат, господарський суд в рішенні від 08.07.2019 призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 22.07.2019 о 14:00 год, зобов`язав ТОВ "Енгельхарт СТП (Україна)" у строк до 15.07.2019 подати суду докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат із доказами їх направлення відповідачу.

Відповідно до штемпелю на описі вкладення, що містився у поштовому конверті, який надійшов до господарського суду 18.07.2019 значиться дата відправлення - 15.07.2019. Відповідно до ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Отже, позивач дотримався п`ятиденного строку подання таких доказів.

У судовому засіданні 22.07.2019 був присутній представник позивача у режимі відеоконференції, який підтримав подану заяву про розподіл судових витрат.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні, хоча повідомлявся про час та місце проведення засідання суду належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Господарського суду Кіровоградської області.

При розгляді заяви позивача господарський суд враховує наступне.

Положеннями статті 221 ГПКУ унормовано, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно 3 ч. 1 ст. 244 ГПКУ суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 244 ГПКУ заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями ст. 123 ГПКУ унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПКУ витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч. 2 ст. 126 ГПКУ передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПКУ для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПКУ розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналізуючи вказані приписи, зокрема ч. 2 ст. 126 ГПКУ господарський суд дійшов висновку, що первісною підставою для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, є Договір про надання правничої допомоги.

При поданні позовної заяви позивач зазначив, що він зобов`язується надати суду належним чином засвідчену копію Договору про надання правової допомоги до першого засідання в справі по суті; розрахунок кількості витраченого часу та, відповідно, вартості юридичних послуг буде наданий суду до закінчення розгляду справи по суті (с. 5 позовної заяви, нижній колонтитул).

Вказане є поясненням позивача до його твердження у позовній заяві, що відповідно до Договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Редкліфф Партнерз", юристи і адвокати якого є представниками у даній справі, вартість послуг із підготовки даної позовної заяви про зобов`язання вчинити дії та заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Товар, переданого за Договором на зберігання, процесуальне представництво позивача у судових засіданнях та супроводження справи в суді першої інстанції не перевищують 12 000 євро. Кінцева вартість юридичних послуг розраховується за погодинною ставкою відповідно до фактично витраченого часу на підготовку процесуальних документів, консультування та представництво позивача в суді.

Отже, і зі змісту ч. 2 ст. 12 ГПКУ і зі змісту позовної заяви, що свідчить про усвідомлення таких процесуальних норм позивачем, випливає, що вартість послуг професійної правничої допомоги визначається згідно з умовами Договору про надання правової допомоги.

Незважаючи на зобов`язання позивача у позовній заяві подати належним чином засвідчену копію такого Договору суду до першого засідання в справі по суті, ним такий Договір не було подано ані до першого судового засідання, ані разом із документами, що надійшли до суду 18.07.2019.

Так 18.07.2019 до господарського суду надійшла заява від 15.07.2019 про розподіл судових витрат у розмірі 266 089,76 грн (еквівалент 10 315,38 доларів США), у якій міститься посилання вже не на сам Договір, а на Додаткову угоду № 7 від 19.04.2019 до Договору про надання правової допомоги від 26.09.2017, у якій міститься, за твердженням заявника вартість правової допомоги. До заяви додано копію такої Додаткової угоди, при цьому у заяві про розподіл судових витрат від 15.07.2019 на сторінці 3, нижній колонтитул зазначено, що копія Договору про надання правової допомоги від 26.09.2017 наводилась як додаток до позовної заяви.

Проте, як проаналізовано вище, у позовній заяві позивач зобов`язався надати копію такого Договору до першого судового засідання по суті, але таку до суду не подав. Про відсутність такого Договору, як додатку до позовної заяви свідчить і перелік додатків, який міститься у позовній заяві (а.с. 8-9, том 1) і опис вкладення у рекомендований лист з оголошеною цінністю від 21.03.2019 (а.с. 133-134. том 1), згідно якого надійшла позовна заява з додатками до Господарського суду Кіровоградської області. Дану обставину не зміг заперечити й сам представник позивача у судовому засіданні 22.07.2019.

До заяви про розподіл судових витрат від 15.07.2019 окрім Додаткової угоди № 7 від 19.04.2019 додано: копію рахунку-інвойс № 673 від 12.07.2019; онлайн квитанції №№ 3470666-1, 3517267-1, 3517267-1, 3517313-1, 3469685-1, копії квитанцій щодо здійсненого поштового відправлення від 21.03.2019 та 14.06.2019; електронний витяг щодо оплати послуг таксі; роздруківки залізничних квитків від 19.05.2019 та 21.05.2019; копія рахунку-фактури №СФ-0000452 від 08.05.2019; копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2019; копія платіжного доручення № 7126 від 22.05.2019; копія звіту про використання коштів, виданих на відрядження; копія наказу про відрядження ОСОБА_1 №71-ОД/19 від 05.07.2019; копія звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 141 від 27.06.2019; копія наказу про відрядження ОСОБА_1 №60-ОД/19 від 07.05.2019; копія звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №102 від 23.05.2019; копія наказу про відрядження ОСОБА_1 №47-ОД/19 від 17.05.2019; копія акту передачі-приймання наданих послуг від 12.07.2019; копію платіжного доручення № 2370 від 15.07.2019; належним чином засвідчена копія ордеру № 289516 від 15.07.2019; докази направлення заяви разом з додатками на адресу ПрАТ "Новомиргородський елеватор".

Вказане підтверджується як переліком до заяви про розподіл судових витрат так і описом вкладення у рекомендований лист з оголошеною цінністю від 15.07.2019, який надійшов до Господарського суду Кіровоградської області.

Враховуючи викладене, позивач ані при поданні позовної заяви, ані під час розгляду справи, ані разом з заявою про розподіл судових витрат не подав суду Договір про надання правової допомоги від 26.09.2017, на підставі якого надавалась професійна правнича допомога позивачу.

Оскільки саме умовами такого Договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПКУ, а також відповідно до позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат, визначається розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, то господарський суд позбавлений можливості розподіляти судові витрати на професійну правничу допомогу за відсутності Договору, у якому визначений розмір таких витрат.

Подання Додаткової угоди № 7 від 19.04.2019 до Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2017 не звільняє позивача від обов`язку подання самого Договору, оскільки він є обов`язковим в силу зазначених приписів процесуального законодавства.

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 3.2. Додаткової угоди № 7 від 19.04.2019 остання є невід`ємною частиною Договору, що безпосередньо підтверджується й змістом її п. 3.5., відповідно до якого, положення статті 3, статті 4, та статті 5 Договору підлягають застосуванню до положень цієї Додаткової угоди з відповідними змінами так, ніби вони включені до її тексту. А отже, Додаткова угода № 7 від 19.04.2019 не є окремим правовим договором, а є лише складовою та невід`ємною частиною Договору, а тому не може бути прийнята судом як належний доказ щодо питання обгрунтованості витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПКУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат у розмірі 266 089,76 грн (еквівалент 10 315,38 доларів США), у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПКУ.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 79, 129, 221, 233, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в прийнятті додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №912/856/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена окремо від рішення суду в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Енгельхарт СТП (Україна)" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 12, 4-й поверх) та Приватному акціонерному товариству "Новомиргородський елеватор" (26000, Кіровоградська обл., м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45).

Дата складення повної ухвали - 26.07.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк