Рішення

від 29.05.2019 по справі 810/2653/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року № 810/2653/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства "Омікрон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" про визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Омікрон" (далі - ПП "Омікрон", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" (далі - ТОВ "Біо-Альянс", відповідач-2), в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:

- визнати недійсним договір про виконання робіт від 14.12.2015 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір поставки від 22.12.2015 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір про надання послуг від 10.12.2015 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір поставки від 10.12.2015 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір від 07.12.2015 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір про виконання робіт від 28.01.2016 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.01.2016 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір поставки від 03.03.2016 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір поставки від 25.12.2015 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс";

- визнати недійсним договір про виконання робіт від 29.01.2016 №б/н, укладений між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17 щодо звільнення головного бухгалтера ТОВ "Біо-Альянс", підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, було встановлено, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що вона зобов`язана створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку і забезпечувати фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, з метою прикриття від податкових органів відомостей про відсутність на товаристві таких операцій, погодилась на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб використати первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства з ознаками фіктивності ПП "Омікрон" під час складання податкової звітності товариства.

У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що правочини, укладені між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", за наслідками яких були складені податкові накладні на загальну суму 2 766 846,53 грн., порушують публічний порядок, оскільки укладені без мети реального настання правових наслідків, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, який має ознаки фіктивності, у зв`язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини бюджету України, а отже, відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, такі правочини є нікчемними, а у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин судом може бути визнаний недійсним.

Відповідач-2 позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17 не встановлено вини в діях головного бухгалтера щодо вчинення правочинів між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", а також умислу останнього на недодержання відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, у зв`язку з чим вважає, що вказана ухвала не є належним доказом недійсності правочину.

Також відповідач-2 зазначає, що на момент укладення правочинів та здійснення всіх господарських операцій ТОВ "Біо-Альянс" та його контрагент ПП "Омікрон" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, господарські взаємовідносини здійснені в межах господарської діяльності, є реальними та фактичними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.

Крім того, відповідач-2 звертає увагу на те, що ГУ ДФС у Київській області правомірність ведення податкового обліку ПП "Омікрон" не перевірялась, реальність господарських операцій між ТОВ "Біо-Альянс" та ПП "Омікрон" не була предметом перевірок останнього, зокрема, всі спірні податкові накладні були зареєстровані податковим органом без будь-яких зауважень чи недоліків.

Відповідач-1 до суду письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 (суддя Виноградова О.І.) відкрито провадження в адміністративній справі №810/2653/17 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 провадження в адміністративній справі №810/2653/17 зупинено до 25.01.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 поновлено провадження в даній справі та постановлено вирішити питання про розгляд справи за новими процесуальними правилами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", зі стадії підготовчого засідання, строк якого відраховувати з 04.10.2018 та призначено підготовче засідання.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 , розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 призначений повторний автоматизований розподіл справи.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу №810/2653/17 передано для розгляду судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 прийнято адміністративну справу №810/2653/17 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.03.2019.

Судове засідання, яке призначено на 28.03.2019, було відкладено на 14.05.2019 у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідачів.

У судове засідання, призначене на 14.05.2019, учасники справи не з`явились.

Представник позивача через канцелярію суду подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачі явку своїх представників у судове засідання, призначене на 14.05.2019, не забезпечили, повістки про виклик до суду рекомендованою поштовою кореспонденцією були направлені на юридичну адресу ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", проте, рекомендована поштова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та "вибули".

Згідно з ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Приватне підприємство "Омікрон" (код ЄДРПОУ 30471869) зареєстроване за адресою: 09100, Київська область, м. Біла Церква, пров. Будівельників, буд. 1-Б, прим. 36, засновником та директором є ОСОБА_3 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" (код ЄДРПОУ 36969938) зареєстроване за адресою: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 123, оф. 402, директором є ОСОБА_4 , а головним бухгалтером є ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Омікрон" (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ "Біо-Альянс" (отримувач, покупець) податкові накладні на загальну суму 2766846,53 грн., в тому числі ПДВ на суму 470426,00 грн., а саме:

- від 07.12.2015 №52 на суму 230000,00 грн., з яких 38333,33 грн. ПДВ;

- від 10.12.2015 №90 на суму 49641,67 грн., з яких 8273,61 грн. ПДВ;

- від 10.12.2015 №91 на суму 123000,00 грн., з яких 20500,00 грн. ПДВ;

- від 14.12.2015 №121 на суму 200000,00 грн., з яких 33333,33 грн. ПДВ;

- від 22.12.2015 №207 на суму 163230,84 грн., з яких 27205,14 грн. ПДВ;

- від 25.12.2015 №243 на суму 59001,00 грн., з яких 9833,50 грн. ПДВ;

- від 25.12.2015 №244 на суму 241000,00 грн., з яких 40166,67 грн. ПДВ;

- від 25.12.2015 №260 на суму 140000,00 грн., з яких 23333,33 грн. ПДВ;

- від 16.01.2016 №67 на суму 269000,00 грн., з яких 44833,33 грн. ПДВ;

- від 28.01.2016 №130 на суму 150000,00 грн., з яких 25000,00 грн. ПДВ;

- від 29.01.2016 №141 на суму 20000,00 грн., з яких 3333,33 грн. ПДВ;

- від 26.02.2016 №199 на суму 30000,00 грн., з яких 5000,00 грн. ПДВ;

- від 03.03.2016 №21 на суму 70000,00 грн., з яких 11666,67 грн. ПДВ;

- від 28.03.2016 №147 на суму 17500,00 грн., з яких 2916,67 грн. ПДВ;

- від 28.03.2016 №148 на суму 33000,00 грн., з яких 5500,00 грн. ПДВ;

- від 28.03.2016 №149 на суму 7000,00 грн., з яких 1166,67 грн. ПДВ;

- від 28.03.2016 №150 на суму 242500,00 грн., з яких 40416,67 грн. ПДВ;

- від 28.04.2016 №191 на суму 100000,00 грн., з яких 16666,67 грн. ПДВ;

- від 30.05.2016 №189 на суму 100000,00 грн., з яких 16666,67 грн. ПДВ;

- від 21.06.2016 №140 на суму 12210,00 грн., з яких 2035,00 грн. ПДВ;

- від 21.06.2016 №141 на суму 37800,00 грн., з яких 6300,00 грн. ПДВ;

- від 29.06.2016 №179 на суму 30000,00 грн., з яких 5000,00 грн. ПДВ;

- від 13.07.2016 №83 на суму 23400,00 грн., з яких 3900,00 грн. ПДВ;

- від 13.07.2016 №87 на суму 24300,00 грн., з яких 4050,00 грн. ПДВ;

- від 25.07.2016 №190 на суму 44402,40 грн., з яких 7400,40 грн. ПДВ;

- від 26.07.2016 №200 на суму 67522,96 грн., з яких 11253,83 грн. ПДВ;

- від 27.07.2016 №219 на суму 76697,28 грн., з яких 12782,88 грн. ПДВ;

- від 27.07.2016 №222 на суму 65000,00 грн., з яких 10833,33 грн. ПДВ;

- від 28.07.2016 №238 на суму 41808,00 грн., з яких 6968,00 грн. ПДВ;

- від 22.08.2016 №158 на суму 62832,38 грн., з яких 10472,06 грн. ПДВ;

- від 15.09.2016 №80 на суму 36000,00 грн., з яких 6000,00 грн. ПДВ.

Вказані податкові накладні згідно з наявними в них даними були підписані директором ПП "Омікрон" ОСОБА_3 .

З вищенаведеного, позивач здійснив висновок про наявність договірних відносин між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс".

Позивач зазначає, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17 щодо звільнення головного бухгалтера ТОВ "Біо-Альянс", підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, встановлено, що з метою формування на ТОВ "Біо-Альянс" податкового кредиту з податку на додану вартість, який надає право на зменшення податкового зобов`язання та сплати податку на додану вартість до державного бюджету, а також заниження сплати податку на прибуток, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що вона зобов`язана створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку і забезпечувати фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, з метою прикриття від податкових органів відомостей про відсутність на товаристві таких операцій, погодилась на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб використати первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства з ознаками фіктивності ПП "Омікрон" під час складання податкової звітності товариства.

Так, для створення вигляду здійснених законних господарських операцій пов`язаних з поставкою товарно-матеріальних цінностей (сантехнічні матеріали) та виконанням будівельно-монтажних послуг, невстановлені досудовим розслідуванням особи, у вказаний період надали ОСОБА_1 відповідні первинні документи згідно з якими ПП "Омікрон" продавець (виконавець), а ТОВ "Біо-Альянс" покупець (замовник) товарно-матеріальних цінностей (послуг).

Разом з тим, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про те, що ПП "Омікрон" не буде виконувати договірні зобов`язання, переслідуючи злочинний намір на ухилення від сплати податків, для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підприємстві та податку на прибуток, від невстановлених слідством осіб протягом 2015-2016 років отримала підписані податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з реквізитами ПП "Омікрон", які включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Біо-Альянс" у період грудня 2015 року, січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, вересня 2016 року на суму 470426 грн. та валових витрат за 2015 рік на суму 219887 грн.

Вказані завідомо неправдиві документи за своєю економічною природою не відповідали фактичним обставинам здійснення у період 2015 - 2016 років фінансово-господарських операцій між ТОВ "Біо-Альянс" та ПП "Омікрон", оскільки у зазначеного підприємства не існувало трудових, матеріальних ресурсів, відсутні виробничі потужності, використовуючи які можна здійснювати господарську діяльність, а також по ланцюгу постачання товару відсутні підприємства, які б здійснювали таку діяльність, що свідчить про наявність ознак "фіктивності" підприємства та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

З огляду на наявну ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17, контролюючий орган вбачає правові підстави для визнання правочинів, укладених між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", за наслідками яких були складені вищевказані податкові накладні, недійсними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 ЦК України, відповідно яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Вказані обставини, відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного суду України, входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно з цією нормою, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У той же час, позивачем в обґрунтування наявності підстав для визнання недійсними правочинів, укладених між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", за наслідками яких були складені вказані вище податкові накладні, не надано суду доказів на підтвердження вказаного, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", за результатами яких були складені вказані вище податкові накладні, як таких, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи саме в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, яку позивачем не надано, а судом з наявних у матеріалах справи доказів не встановлено.

Також, суд звертає увагу, що вказуючи на недійсність правочинів, укладених між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", позивач посилається на факт підписання податкових накладних, а не безпосередньо договорів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що копії договорів, укладених між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", на підставі яких виписані податкові накладні, позивачем суду не надано, що виключає можливість встановлення осіб, які їх підписали.

Крім того, надані копії податкових накладних також не містять підписів.

З приводу посилання позивача, як на підставу для визнання правочинів, укладених між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", недійсними, на наявність ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17 щодо звільнення головного бухгалтера ТОВ "Біо-Альянс", підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, суд зазначає наступне.

Так, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Як уже зазначалось вище, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17, копія якої наявна в матеріалах справи, звільнено головного бухгалтера ТОВ "Біо-Альянс", підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.

Проте, дана ухвала не стосується обставин укладення правочинів між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, дана ухвала від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17 про звільнення від кримінальної відповідальності була ухвалена стосовно головного бухгалтера ТОВ "Біо-Альянс" ОСОБА_1 , яка не була учасником спірних господарських операцій між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс".

Отже, ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17 не має преюдиційного значення для суду в межах даної адміністративної справи.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 у кримінальній справі №357/976/17 щодо звільнення головного бухгалтера ТОВ "Біо-Альянс", підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, оскільки такою ухвалою обставини вчинення ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс" спірних правочинів не встановлено.

Відносно доводів позивача про необхідність врахування інформації, отриманої в межах кримінального провадження №32016100100000027, а саме протоколу допиту свідка ОСОБА_3 , яка є засновником та директором ПП "Омікрон", то суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, сама обставина відкриття провадження у кримінальній справі та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс".

Крім того, на час розгляду даної справи у суді, вироків за фактом фіктивного підприємництва стосовно ПП "Омікрон" та ТОВ "Біо-Альянс", що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, податковим органом не повідомлено та суду в ході розгляду справи не надано.

Беручи до уваги наведене, оскільки наведені позивачем обставини та подані докази не можуть бути безумовними та достатніми підставами для визнання недійсними спірних правочинів, оскільки відсутні докази того, що вони завідомо суперечать інтересам держави або порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, адміністративний позов ГУ ДФС у Київській області визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Згідно з положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В даному випадку, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню і у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.