Постанова

від 05.12.2019 по справі 810/2653/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2653/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Пилипенко О. Є.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Рудніцького О. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до приватного підприємства Омікрон , товариства з обмеженою відповідальністю Біо-Альянс про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства Омікрон , товариства з обмеженою відповідальністю Біо-Альянс про визнання недійсними договорів, укладених між цими особами:

- про виконання робіт від 14.12.2015 р. б/н;

- поставки від 22.12.2015 р. б/н;

- про надання послуг від 10.12.2015 р. б/н;

- поставки від 10.12.2015 р. б/н;

- від 07.12.2015 р. б/н;

- про виконання робіт від 28.01.2016 р. б/н;

- купівлі-продажу від 15.01.2016 р. б/н;

- поставки від 03.03.2016 р. б/н;

- поставки від 25.12.2015 р. б/н;

- про виконання робіт від 29.01.2016 р. б/н.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що факт укладення оспорюваних договорів підтверджується зареєстрованими податковими накладними: від 07.12.2015 р. № 52; від 10.12.2015 р. № 90 та № 91; від 14.12.2015 р. № 121; від 20.12.2015 р. № 207; від 25.12.2015 р. № 243, № 244, № 260; від 16.01.2016 р. № 67; від 28.01.2016 р. № 130; від 29.01.2016 р. № 141; від 26.02.2016 р. № 199; від 03.03.2016 р. № 21; від 28.03.2016 р. № 147, № 148, № 149, № 150; від 28.04.2016 р. № 191; від 30.05.2016 р. № 189; від 21.06.2016 р. № 140, № 141; від 29.06.2016 р. за № 179; від 13.07.2016 р. № 83, № 87; від 25.07.2016 р. № 190; від 26.07.2016 р. № 200; від 27.07.2016 р. № 219 № 223; від 28.07.2016 р. № 238; від 22.08.2016 р. № 158; від 15.09.2016 р. № 80 на загальну суму 2766846, 53 грн.

Посилаючись на ч. 6 ст. 78 КАС України позивач зауважив, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 р. у кримінальній справі № 357/976/17 помилково не була взята судом першої інстанції до уваги.

З посиланням на правові позиції Верховного Суду апелянт зазначає, що доказом вини може бути, але не виключно, вирок суду.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, особу, що з`явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ПП Омікрон (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Біо-Альянс (отримувач, покупець) ряд податкових накладних, які були підписані директором ПП Омікрон Фасхутдіновою В. Г.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2017 р. у кримінальній справі № 357/976/17 звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера ТОВ Біо-Альянс , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.

У мотивувальній частині ухвали зазначено, що ОСОБА_1 , якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, будучи службовою особою підприємства та зобов`язаною виконувати покладені на неї обов`язки, у період грудня 2015 року, січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, вересня 2016 року, умисно ухилилась від сплати податків на загальну суму 690313, 00 грн, що є значним розміром.

Для створення вигляду здійснених законних господарських операцій пов`язаних з поставкою товарно-матеріальних цінностей (сантехнічні матеріали) та виконанням будівельно-монтажних послуг, невстановлені досудовим розслідуванням особи, у вказаний період надали ОСОБА_1 відповідні первинні документи згідно з якими ПП Омікрон продавець (виконавець), а ТОВ Біо-Альянс покупець (замовник) товарно-матеріальних цінностей (послуг).

Під час досудового розслідування від підозрюваної ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку тим, що вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов`язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Надаючи правову оцінку обставин справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до п. п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 ЦК України, відповідно до яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, як вірно визначено судом першої інстанції, з вказаної ухвали не вбачається обставин, що можуть слугувати підставою вважати наявність у підозрюваної особи іншого мотиву, крім корисливого (зокрема, порушити публічний порядок), яка, крім іншого, не є підписантом податкових накладних, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до приватного підприємства Омікрон , товариства з обмеженою відповідальністю Біо-Альянс про визнання договорів недійсними залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя О. Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складено 05.12.2019 р.)