Рішення

від 18.07.2019 по справі 360/1502/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1502/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Поповій Н.І.,

за участю:

представника позивача: Ольшанської О.Б. ,

представника відповідача: Пугаченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганськтепло до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу та припису,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Луганськтепло (далі - позивач, ТОВ Луганськтепло ) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Луганській області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу та припису.

В обґрунтовування позову зазначив, що в період з 12.02.2019 по 13.02.2019 інспекторами праці Головного управління Держпраці у Луганській області Башинською О.В. та Гребенюк Ю.М. проведено інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Луганськтепло щодо додержання юридичною особою законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору. Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛГ144/34/НП/ПД/АВ від 19.02.2019 (далі - Акт інспекційного відвідування) встановлено порушення ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю.

22 лютого 2019 року уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Луганській області було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П, а 12 березня 2019 року - постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Позивач не погоджується із висновком уповноважених осіб про встановлення факту використання товариством праці найманих працівників без оформлення трудового договору та з подальшим накладенням штрафу у розмірі 751140,00 грн, вважає ці дії незаконними, необґрунтованими та такими, що не базуються на допустимих та належних доказах.

При цьому зазначив, що незрозумілими є підстави проведення позапланового інспекційного відвідування, які передбачені чинним законодавством України. У направленні на проведення інспекційного відвідування лише зазначається, що підставою для здійснення інспекційного відвідування є інформація ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 грудня 2018 року №18254/04-03, однак не міститься жодних даних про зміст та характер такої інформації.

Стосовно порушень, які викладені в Акті інспекційного відвідування в частині встановлення факту використання найманої праці працівників без належного оформлення трудових відносин, позивач звертає увагу на наступне.

Актом інспекційного відвідування начебто встановлено, що: - У ТОВ Луганськтепло працюють ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за відсутності трудового договору, що є порушенням частини 1 статті 21 КЗпП України - У ТОВ Луганськтепло працюють ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ч.3 статті 24 КЗпП України .

Під час проведення інспекційного відвідування інспекторам праці були надані договори підряду, які було укладено з вищенаведеними 6 особами. Ознайомившись із наданими договорами підряду інспектори праці вирішили, що у всіх вищезазначених договорах підряду предметом договору є виробництво теплової енергії та гарячої води. В жодному з них не мітиться відомості щодо того, який саме конкретний результат наданих послуг повинні передати виконавці замовнику. Надання послуг, які визначені до договорах підряду з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вказують на те , що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Лише ця аргументація міститься в Акті інспекційного відвідування як на підставу наявності порушень юридичною особою КЗпП України (ч.1. ст.21 та ч.3 ст.24).

Позивач зазначив, що дійсно між ТОВ Луганськтепло та вказаними фізичними особами індивідуально, у жовтні 2018 року було укладено договори підряду. При цьому вказані договори не мають ознак трудових відносин, оскільки, на думку позивача, вони мають певний строк дії (із жовтня 2018 року по квітень 2019 року, дати індивідуальні у кожному взятому випадку); передбачають виконання певних замовлених послуг - виробництво теплової енергії у конкретних кількостях, індивідуальних у кожному взятому випадку; згідно тексту кожного із договорів підряду вбачається, що підрядник зобов`язується на власний ризик виконати передбачену договором роботу; підрядник самостійно організовує виконання роботи; не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку; не має права на одержання допомоги із соціального страхування; не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Таким чином, на думку позивача, всі це свідчить про те, що вказані особи не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, самі організовували свою роботу, виконували її на власний розсуд і ризик, що додатково підтверджує хибність висновків, викладених у спірному Акті інспекційного відвідування.

Фактично контролюючим органом взято на себе функції та повноваження суду з питань визнання укладених договорів фіктивними та прихованими трудовими.

В свою чергу позивач зазначив, що законодавчими нормами КЗпП України юридичним особам не забороняється використовувати найману працю, залучати осіб для виконання певних робіт та робіт певного характеру.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що дані договори підряду за змістом є цивільно-правовими та такими, що укладений відповідно до положень глави 61 Цивільного кодексу України, предмет та умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними. За цими договорами виконавці (підрядники) взяли на себе зобов`язання виконати конкретну роботу з визначеним об`ємом за певний час, з отриманням винагороди у розмірі, встановленої договором, а замовник зобов`язався прийняти таку роботу та оплатити її.

Розмір винагороди для вказаних осіб залежав від факту виконання обумовленої в договорі роботи. Тому така винагорода не може вважатися заробітною платою в розумінні Закону України Про оплату праці .

Позивач зазначив, що ТОВ Луганськтепло належним чином, своєчасно та в повному розмірі сплачує податки, передбачені чинним законодавством України у зв`язку з наявністю між ТОВ Луганськтепло та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відносин цивільно-правового характеру.

Крім того, позивач вважає, що в Головного управління Держпраці відсутні будь-які підтвердження, що ці роботи виконуються за визначеним ТОВ Луганськтепло графіком. Табель робочого часу на жодного із підрядників не складався та немає ніякого іншого документу (зокрема, наказу) яким би цей графік був встановлений. Виконавці надають послуги в зручний для них час.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори обмежились лише отриманням у суб`єкта контролю копій договорів підряду і всі свої висновки побудували виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів. Разом з тим, у інспектора Держпраці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових. При цьому, слід зазначити, що зобов`язати товариство укласти трудовий договір, коли між сторонами фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між Сторонами договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Позивач вважає, що інспектори довільно трактують встановлені норми цивільного законодавства, а також законодавства про працю, а отже, посилання управління Держпраці про порушення ТОВ Луганськтепло норм Кодексу законів про працю є безпідставним та незаконним (т.1 а.с.5-13).

Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення. 26.04.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив наступне.

29.12.2018 до Головного управління надійшла інформація Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.12.2018 № 18254/04-03. Відповідно до підпункту 6 пункту 5 та пункту 10 Порядку № 295, статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області винесено наказ від 11.02.2019 № 104 Про проведення інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Луганськтепло . 11.02.2019 Головним управлінням винесено направлення № 01-17/125 на проведення інспекційного відвідування, яке отримано ТОВ Луганськтепло 12.02.2019. У відповідності до вищевказаного наказу, 12.02.2019 інспекторами праці Башинською Оксаною Володимирівною та Гребенюк Юлією Миколаївною було розпочато інспекційне відвідування. Відповідно до пункту 18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. 12.02.2019 у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 12.02.1019 №ЛГ144/34/НД, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 15.02.2019 та Вимогу про надання/поновлення документів № ЛГ144/34/НД. Вказані документи надані представнику ТОВ Луганськтепло . 19.02.2019 інспектором праці за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ. У відповідності до пункту 20 Порядку № 295 Акт складено у двох примірниках, які підписані інспекторами праці та директором ТОВ Луганськтепло ОСОБА_10 22.02.2019 у відповідності із пунктами 23 та 24 Порядку № 295 інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П, який 22.02.2019 направлено рекомендованим листом, трек номер 9310006385380. 28.02.2019 у відповідності із пунктом 21 Порядку № 295 інспектором праці надано відповідь на зауваження, яку 28.02.2019 направлено рекомендованим листом, трек номер 9310006393782.

Під час проведення інспекційного відвідування були надані договори підряду, угоди укладені з 6 працівниками, а саме з: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Встановлено, що у ТОВ Луганськтепло працюють ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 КЗпП України. Працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

Відповідно до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509), уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. 25.02.2019 заступник начальника Головного управління прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД об 11 год. 00 хв. 12.03.2019. Згідно із пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. 25.02.2019 Головне управління склало повідомлення № 01-15/653, яке направлено рекомендованим листом, трек номер 9310006385100. Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. 12.03.2019 першим заступником начальника Головного управління розглянуто справу та винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у розмірі 751140,00 грн.

Також відповідач зазначив, що згідно розрахункових відомостей ТОВ Луганськтепло містяться відомості стосовно посад вищезазначених працівників, а саме: - оператор - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ; - кочегар - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .

При цьому вказані професії визначені Класифікатором професій. Класифікатор професій призначений для застосування під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Визначення Класифікатором професій оператор та кочегар свідчить про наявність трудових відносин.

Тобто, Класифікатор професій використовується у сфері трудових правовідносин та не застосовується у сфері цивільно-правових відносин.

Також відповідач зазначив, що відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, роботами з підвищеною небезпекою є: 13. Обслуговування агрегатів і котлів, працюючих на газі і рідкому паливі , 63. Випробування та обслуговування парових і водогрійних котлів, економайзерів, паропроводів, трубопроводів гарячої води, пароперегрівників, теплообмінників, тепломеханічного устаткування, посудин, що працюють під тиском .

Для управління та обслуговування котлів, трубопроводів і допоміжного устаткування (живильних насосів, установок золовидалення і т.д.) роботодавець зобов`язаний призначити операторів, що мають посвідчення на право обслуговування твердопаливних котлів.

У котельню не дозволяється допускати осіб, які не мають відношення до експлуатації устаткування котельні.

Таким чином, допуск до вищезазначених робіт, а саме: виконання робіт підвищеної небезпеки машиністом (кочегаром) котельні та оператором котельні, може здійснюватися тільки на підставі трудового договору.

Відповідно до розрахункових відомостей ТОВ Луганськтепло проводиться розрахунок оплата праці за місяць ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Також у розрахункових відомостях міститься розрахунок ПДФО, військового збору та ЄСВ стосовно вказаних працівників.

Відповідач звернув увагу, що розрахункові відомості містять інформацію стосовно прізвища, ім`я, по-батькові працівника, присвоєних табельних номерів та назви посад оператор та кочегар.

ТОВ Луганськтепло здійснює наступну діяльність: Код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний). Праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарської діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу за фактичний період часу.

Таким чином, на думку відповідача, зазначені документи також вказують на спробу приховати трудові відносини з боку позивача (т.1 а.с.116-120).

13.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій висловлені аргументи ідентичні позовній заяві (т.2 а.с.190-196).

17.05.2019 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь, в яких зазначив, що Головне управління вправі вимагати будь-які документи, необхідні для перевірки пояснень суб`єкта господарювання стосовно використання праці найманих працівників, а також для встановлення відповідності документів, що стосуються оформлення правовідносин між суб`єктом господарювання та працівниками, нормам законодавства (т.2 а.с.210-211).

21.05.2019 до суду надійшло клопотання від представника відповідача щодо належного застосування ставки судового збору, в якому відповідач вважає, що оскарження постанови про накладенням штрафу відноситься до немайнових вимог (т. 2 а.с.214-215).

18.06.2019 представник позивача подав до суду письмові пояснення щодо сплати податків та зборів за цивільно-правовими договорами з вказаними вище фізичними особами (т.2 а.с.230-231).

Судом по справі вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.1-2).

Ухвалою суду від 24.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів (т.1 а.с.225).

Ухвалою суду від 19.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.242).

Підготовче засідання та судове засідання за клопотанням представника позивача відбувалось в режимі відеоконференції.

В судове засідання прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні адміністративному позову, відповіді на відзив та письмовим поясненням, просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Луганськтепло є юридичною особою, місцезнаходження: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна,б.93, основним видом економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (т.1 а.с.14-15).

29.12.2018 за №18254/04-03 до відповідача надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому серед іншого було зазначено інформацію щодо страхувальників у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами. В додатку 2 під номером 31 значиться інформація щодо позивача (т.1 а.с.121, 122-123).

11.02.2019 Головним управлінням Держпраці у Луганській області було винесено наказ № 104 Про проведення інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Луганськтепло .

Підставами для проведення зазначено підпункт 6 пункту 5 та пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, стаття 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України №1985-ІV від 08.09.2004, за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.12.2018 №18254/04-03. Строк проведення визначений з 12.02.2019 по 13.02.2019. Предметом перевірки є додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (т.1 а.с.124).

Того ж дня Головним управлінням винесено направлення № 01-17/125 на проведення інспекційного відвідування, яке отримано ТОВ Луганськтепло 12.02.2019 (т.1 а.с.49).

12.02.2019 інспекторами праці Башинською Оксаною Володимирівною та Гребенюк Юлією Миколаївною було розпочато інспекційне відвідування.

У зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 12.02.1019 № ЛГ144/34/НД, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 15.02.2019 та Вимогу про надання документів № ЛГ144/34/НД (т.1 а.с.125-128,129-131).

19.02.2019 інспекторами праці за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ, того ж дня вказаний акт отриманий уповноваженою особою позивача (т.1 а.с.132-141).

22.02.2019 інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П, який 22.02.2019 направлено рекомендованим листом (т.1 а.с.142, 143-145).

У приписі директора ТОВ Луганськтепло зобов`язано усунути протягом місяця виявлені порушення.

28.02.2019 інспектором праці надано відповідь на зауваження (т.1 а.с.146).

25.02.2019 відповідач прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД, яким призначив розгляд справи на 12.03.2019 об 11.00 год. (т.1 а.с.147-148).

Того ж дня було виготовлено повідомлення щодо розгляду справи (т.1 а.с.149).

12.03.2019 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ТОВ Луганськтепло штрафу в розмірі 751140,00 грн (т.1 а.с.151-152).

Підставою для прийняття постанови стало те, що у позивача працюють 6 осіб за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 КЗпП України; ці особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України. Керувався при цьому відповідач статтею 259, абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною третьою статті 34 Закону України Про місце самоврядування в Україні , пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Саме з вказаними постановою та приписом позивач не згоден та оскаржує їх в судовому порядку.

Судом також встановлено, що підставами для кваліфікування відповідачем порушень з боку позивача передбачених частиною 1 статті 21 КЗпП України та частиною третьою статті 24 КЗпП України стало те, що під час інспекційного відвідування інспекторами Держпраці були досліджені цивільно-правові угоди укладені з 6 працівниками, а саме з: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

При цьому відповідач вважає, що у всіх договорах предметом є виробництво теплової енергії та гарячої води. В жодному з них не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат наданих послуг повинні передати виконавці замовникові. Надання послуг, які визначені в цивільно - правових договорах вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Між тим, суд не може погодитись з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок №295), який був чинний нас проведення інспекційного відвідування, встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі також - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків

У відповідності до п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктами 27 та 29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень на акт відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України перебачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 ЦК України).

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність або відсутність ознак трудових правовідносин між ТОВ Луганськтепло та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Оглядом наявних в матеріалах справи копій цивільно-правових договорів підряду, укладених між позивачем та зазначеними вище особами, судом встановлено, що за умовами вказаних договорів підрядник зобов`язується на власний ризик виконувати за плату відповідно до умов цього договору передбачену п.2.1 цього договору роботу та передати результат роботи замовнику, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її. Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Замовник забезпечує підрядника всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Замовник надає підряднику завдання, у якому вказується детальні вимоги до виконуваних робіт. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану підрядником роботу. Предметом підряду є виробництво теплової енергії у вигляді гарячої води в твердопаливної (вугільної) котельні. У кожному з договорів визначено вартість робіт на місяць. Передання всіх результатів робіт підрядником та приймання всіх результатів робіт замовником за цим договором здійснюється сторонами за актом приймання-передачі виконаних робіт, за підсумками всіх відомостей про виконані роботи, погодженої замовником. Замовник сплачує підряднику вартість підряду не пізніше 5 календарних днів після підписання сторонами Акта приймання-передачі викопаних робіт.

Всі вказані договори є строковими з зазначенням конкретних дат їх дії.

До кожного з договорів додані акти приймання-передачі виконаних робіт, в яких зазначений конкретний перелік робіт, які виконав виконавець, та розрахунок винагороди з указівкою сум податку. Всі документи підписані сторонами договору та місять печатку підприємства (т.1 а.с.16-39).

Також на підтвердження сплати винагороди та податків по вказаним цивільно-правовим договорам позивач надав суду виписки з банківських рахунків, платіжні доручення про сплату податків, довідки з підприємства про сплату податків по кожній з фізичних осіб з жовтня 2018 року по лютий 2019 року (т.1 а.с.50-57).

З приводу сплати податків на невірний код бюджетної класифікації, відповідач пояснив це непрофесіоналізмом головного бухгалтера, яка була звільнена відразу після перевірки. Цим же позивач пояснив і ведення іншої документації на підприємстві, в якій фізичним особам були зазначені табельні номери та визначені професії. На підтвердження вказаних обставин надав суду наказ про звільнення головного бухгалтера від 28.02.2019, копію наказу про прийом на роботу головного бухгалтера від 01.03.2019 та копію повідомлення про прийняття працівника на роботу (т.1 а.с.232-235).

З урахуванням викладених обставин справи, виходячи із системного аналізу зазначених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ Луганськтепло та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 були укладені саме цивільно-правові угоди підряду, їх умови підпадають під дію виключно ЦК України, а виконані роботи фізичними особами не містять ознак трудових правовідносин.

Доводи відповідача про те, що надані послуги фізичними особами позивачу вказують на те, що предметом цих договорів є процес, а не кінцевий результат, є неприйнятними і спростовуються переліченими вище доказами по справі (договори, акти передачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення про сплату податків).

Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що інспекційне відвідування було вчинено відповідачем під час дії мораторію щодо проведення позапланової перевірки, до якої відноситься інспекційне відвідування.

Так, Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі- Закон № 1669-VII).

Статтею 1 вказаного Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Сєвєродонецьк, на території якого позивач здійснює свою господарську діяльність.

Також статтею 3 Закону № 1669-VII введено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. А саме: органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

На час виникнення спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014 чинний, тобто період проведення АТО триває.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей .

При цьому у назві Указу №116/2018 не йдеться про завершення АТО, а його текст не оприлюднений. Органи судової влади не отримували копії частини Указу з позначкою для службового користування , а тому даний Указ не може вважатися оприлюдненим з огляду на вимоги п. 7 Указу Президента України Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями).

Виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей лише змінила свій формат.

Окрім того відсутність тексту Указу Президента №116/2018 не відповідає принципу правової визначеності.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказав, що з конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її неоднакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці та неминуче призводить до свавілля (абз.2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини).

На необхідність дотримання принципу правової визначеності у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права в Україні, відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини . Урахування судової практики Європейського суду з прав людини також закріплено в частині другій статті 6 КАС України.

Так, у п.54 рішення у справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства ЄСПЛ наголошує, що Конвенція вимагає, щоб усе право (писане чи неписане) було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою, за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки на теперішній день Президентом України Указ саме про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей не прийнятий, таким чином вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена, виходячи з Указу № 116/2018, неможливо.

Оскільки суд дійшов до висновку про те, що період проведення АТО триває, тому мораторій на проведення перевірок введений статтею 3 Закону № 1669-VII продовжує існувати.

Виключенням є лише проведення позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Доказів того, що ТОВ Луганськтепло відноситься до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику, відповідачем не надано.

Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що як вбачається з Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці саме перевіряє суб`єкт господарювання на предмет додержання законодавства про працю, таким чином за правовим змістом поняття інспекційне відвідування та перевірка в даному випадку є тотожними та являють собою форми державного контролю у сфері дотримання вимог законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877).

Приписами частин 4 та 5 статті 2 Закону №877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З огляду на зазначені приписи Закону, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом №877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Конституційне поняття закон , на відміну від поняття законодавство , не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.

Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон №877. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону №877, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.

Одночасно слід зазначити, що КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону №877.

Отже, повертаючись до законодавчого регулювання питання здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, судом враховується, що статтею 1 Закону №877 визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно з ч. 4 статті 4 Закону №877 виключно законами встановлюються спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому частина перша статті 6 Закону №877 передбачає перелік підстав для здійснення позапланових заходів.

Такими підставами є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 6 Закону №877 визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування, який передбачений Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом від 08.09.2004 №1985-ІV, відповідач підставою для такого контролю зазначив інформацію територіального органу Пенсійного фонду України від 29.12.2018 №18254/04-03.

Однак вказана підстава взагалі не передбачена статтею 6 Закону №877.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошується правовою державою. Згідно загальнотеоретичних положень про державу у концепції правової держави правове регулювання діяльності держави, її органів та посадових осіб будується за принципом "заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом".

Відповідач, здійснивши захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону №877, порушив наведений принцип.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що по-перше, відповідачем було незаконно, безпідставно, не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом, під час дії мораторію, ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача у вигляді інспекційного відвідування; по-друге, встановлені ним порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті; по-третє, відповідач не довів у суді правомірності своїх дій та прийнятого рішення.

Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що припис Головного управління Держпраці у Луганській області від 22 лютого 2019 року № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П про усунення виявлених порушень та постанова Головного управління Держпраці у Луганській області від 12 березня 2019 року № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на ТОВ Луганськтепло у розмірі 751 140,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн, та судового збору, сплаченого за подачу адміністративного позову, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 19 лютого 2019 року ТОВ Луганськтепло та адвокат Ольшанська О.Б., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1165 від 24.02.2016 уклали договір про надання правової допомоги №19/02 (т.1 а.с.206, т.2 а.с.50-51).

Згідно пункту 1 вказаного договору характер правової допомоги: представництво та захист інтересів в адміністративному суді з приводу оскарження постанов на підставі акту №ЛГ144/34/НП/ПД/АВ від 19.02.2019.

Відповідно до пункт 3 договору розмір гонорару визначений в 10000 грн.

Вказану суму позивач сплатив адвокату, що підтверджується квитанцією №19/02 від 19.02.2019 (т.1 а.с.207).

При цьому, в розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвокатом включені такі послуги: первинна консультація - 1 година; ознайомлення з матеріалами справи наданими Клієнтом (вивчення нормативно-правової бази та ознайомлення з наданими Клієнтом документами, роз`яснення шляхів вирішення), зустрічі з Клієнтом - 3 години; підготовка заперечень на акт інспекційного відвідування - 2 години; підготовка відповіді на припис - 1 година; підготовка позовної заяви до суду та складення клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції - 3 години; участь в судовому розгляді в суді першої інстанції 1000 грн незалежно від кількості витрачених годин. При цьому вартість 1 години за домовленістю сторін складає 950,50 грн (т.1 а.с.205).

Дослідивши надані адвокатом документи, суд дійшов висновку про те, що задоволенню підлягають витрати понесені позивачем лише щодо судового розгляду, досудове врегулювання спору не може бути включено для відшкодування судових витрат. Таким чином, розмір відшкодування судових витрат щодо сплати професійної правничої допомоги становить 3851,50 грн (3 години * 950,50 грн) +1000грн).

Також позивачем за подачу позовної заяви по справі було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн за оскарження немайнової вимоги (припис) та 11267,11 грн за оскарження майнової вимоги (постанови про штраф), що підтверджується платіжними дорученнями №№295,296 від 28.03.2019 року (т.1 а.с.3,4).

Таким чином, суд зазначає, що наданими позивачем документами, фактичний обсяг витрат при сплаті судового збору підтверджено належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що вказані судові витрати, які поніс позивач при сплаті судового збору по даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд вважає неприйнятними посилання відповідача про те, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відноситься до немайнової вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Луганськтепло до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу та припису задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 12 березня 2019 року № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на ТОВ Луганськтепло у розмірі 751 140 (сімсот п`ятдесят одна тисяча сто сорок) гривень 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Луганській області від 22 лютого 2019 року № ЛГ144/34/НП/ПД/АВ/П про усунення виявлених порушень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганськтепло (код ЄДРПОУ: 40892730, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна,б.93) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського,1А) судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 13188 (тринадцять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 11 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганськтепло (код ЄДРПОУ: 40892730, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна,б.93) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського,1А) судові витрати щодо сплати професійної правничої допомоги у розмірі 3851 (три тисячі вісімсот п`ятдесят одну) гривню 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 26 липня 2019 року.

Суддя Н.М. Басова