Рішення

від 25.07.2019 по справі 400/1520/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2019 р. № 400/1520/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до третя особаГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 ОСОБА_3 АДРЕСА_2, провизнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з вимогами визнати незаконними дії відповідача, пов`язані з виданням наказу від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі заяви ОСОБА_3 від 18.06.2018 і графічних матеріалів у вигляді викопіювання з кадастрової карти від 25.06.2018 №НВ-4804865102018, стягнути з Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, а саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь позивача 4090,50 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в 2016 році звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Протягом 2016-2018 років, відповідач неодноразово з надуманих підстав відмовляв ОСОБА_1 у наданні такого дозволу, з приводу чого він був вимушений звернутися до суду. Двома рішеннями суду від 05.04.2017 та від 03.05.2018 дії відповідача були визнанні протиправними. На виконання рішення суду, 12.06.2018 відповідач видав наказ №3650/0/14-18СГ Про надання дозволу на розроблення документації землеустрою за яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 28.08.2018 позивач з уклав договір з ДП Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг. За вказаним договором позивач сплатив підряднику 4050 гривень. 26.11.2018 проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи. 06.12.2018 у встановленому порядку позивач звернувся до відділу Держгеокадастру щодо внесення до земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, подавши розроблений проект землеустрою, але від державного кадастрового реєстратора дізнався, що земельна ділянка на яку розроблений проект землеустрою співпадає на 100% із площею земельної ділянки кадастровий номер 4804865102018, якою з 04.01.2019 є ОСОБА_3 . В подальшому з`ясовано, що відповідачем було надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою наказом від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі його заяви від 18.06.2018. Вже 19.12.2018 відповідачем затверджено проект землеустрою та передано у власність зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 . Позивач дізнався, що ОСОБА_3 обирав земельну ділянку, що розташована на земельному масиві в лівому нижньому кутку, а надана йому земельна ділянка знаходиться у іншому місці. Отже відповідач надав ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, яку ОСОБА_3 не обирав. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки обов`язок вибору земельної ділянки відповідно до ст.118 Земельного кодексу України належить громадянину, а не суб`єкту владних повноважень.

Надавши позивачу 12.06.2018 дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відповідач взяв на себе зобов`язання розглянути розроблену документацію із землеустрою та прийняття рішення стосовно її затвердження та передачі земельної ділянки у власність позивача. Наслідком вчинення відповідачем незаконних дій, стало позбавлення позивача можливості завершити процедуру безоплатної передачі позивачу земельної ділянки. Пунктом 3 наказу визначено, що керівник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області особисто здійснює контроль за його виконанням, проте, як показано вище, у відповідача контролювання виконання даного наказу не здійснювалось, більш того вчинено незаконні дії, що унеможливлюють його виконання в повному обсязі. Позивач поніс втрати в зв`язку з розробленням проекту землеустрою в сумі 4090,50 гривень, а саме вартість робіт з виготовлення проекту землеустрою 4050 гривень та комісія банку 40,50 гривень. Відповідно до ст.1173 Цивільний кодекс України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що надання позивачу свого часу дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання її у власність в майбутньому. Заява ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею орієнтовано 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення була зареєстрована 18.06.2018. Враховуючи відсутність підстав для відмови, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру видано наказ про надання дозволу на розроблення документації.

Також, відповідач послався на правові позиції Верховного Суду, в яких зазначено, що надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентними суб`єктом владних повноважень, а земельні ділянки передані заявникам.

В судове засіданні 02.07.2019 представник сторін не з`явились.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 02.07.2019 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

15.10.16 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 56,0252 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

16.12.16 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області направило на адресу ОСОБА_1 листа за № П-6391/6-16-СГ, в якому зазначено, що копії документів заяви позивача не засвідчені згідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, і тому повертає надані матеріали на доопрацювання. ОСОБА_1 не погодився з зазначеною відповіддю та звернувся до адміністративного суду.

05.04.17 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та зобов`язано його повторно розглянути зазначене звернення позивача.

14.08.17 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянуло звернення ОСОБА_1 та надало йому відповідь за №К-9402/6-17-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, мотивуючи це посиланням на відсутність бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам в порядку безоплатної приватизації. Також, відповідач додатково повідомив, що під час вирішення питання про виділенні земельної ділянки перевага надається насамперед учасникам антитерористичної операції.

03.05.2018 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду задоволено позов ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 56,0252 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

12.06.2018 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №3650/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

18.07.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №4629/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

28.08.2018 ОСОБА_1 уклав з Державним підприємством Миколаївській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою договір №21-266 на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

03.09.2018 ОСОБА_1 сплатив на користь ДП Миколаївській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою 4050 гривень та 40,50 гривень комісії банку.

26.11.2018 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, отримав позивний висновок державної експертизи.

19.12.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №9084/0/14-18-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення , відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, в тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

04.01.2019 державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 .

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За відсутністю підстав, передбачених у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач не мав можливості відмовити ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки зазначена норма передбачає вичерпний перелік підстав для відмови.

Такої підстави, як надання раніше дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі, ч.7 ст.118 ЗК України не передбачає.

Що стосується посилання позивача на не відповідність місця розташування земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_3 з тим, яку він просив у своєї заяві від 18.06.2018, то необхідно зазначити, що це питання стосується виключно прав самого ОСОБА_3 .

Відповідно до принципу дизпозитивності, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).

Сам ОСОБА_3 до суду з цього приводу не звертався, про порушення своїх прав рішенням відповідача від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не заявляв.

За таких обставин у суду немає підстав для розгляду питання про допущені порушенні відповідачем під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 .

Наказ від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ є актом індивідуальної дії.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.5 КАС Україна кожан особа має право в порядку встановленому Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням діє чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушенні її права, свободи чи інтереси.

Разом з тим, необхідно розуміти, що право на звернення до суду розділяється на право на позов в процесуальному та матеріальному розумінні.

Процесуальне право на позов, це право на подання позову, право на звернення до суду з вимогою за захистом, прав, свобод і інтересів, які на думку позивача порушенні суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.

Позивачем дотримано все процесуальні норми під час подання позовної заяви, а спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень віднесений до юрисдикції адміністративних судів, у зв`язку з чим судом було відкрито провадження по цій справі та розглянуто по суті позовних вимог.

Самим лише фактом розгляду по суті вимог позивача, забезпечено його право на позов, яке передбачене ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції та ст.5 КАС України.

Натомість, матеріальне право на позов, це право на задоволення позиву, на позитивне вирішення справи, розв`язання спору на користь позивача.

Право на задоволення позову, залежить, окрім іншого, від наявності у позивача суб`єктивних прав, які порушуються відповідачем та права вимоги за ними.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 КАС України зазначається, що у позовні заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Відповідно до п.19 ст.4 КАС України - індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до ст.48 КАС України передбачено право суду на заміну неналежного позивача, у разі встановлення того факту, що з позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, замінити первинного позивача належним позивачем.

Отже, процесуальний закон, визнає матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, лише за особами у яких є право вимоги, тобто саме тими, кого він безпосередньо стосується, для кого оскаржуваний акт породжує, змінює або припиняє певні правовідносини.

Позивач не був учасником правовідносин з приводу видання наказу від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ, зазначений наказ не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки позивача, а за таких обставин у нього відсутнє право вимоги на його оскарження.

Та обставина, що у позивача також був дозвіл на розроблення проекту землеустрою жодним чином не змінює ситуацію, оскільки зазначений дозвіл жодних прав позивача на цю ділянку не породжує.

Надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб`єктом владних повноважень, а земельні ділянки - передані заявникам.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко