Постанова

від 26.02.2020 по справі 400/1520/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1520/19 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

при секретарі Жигайлової О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м.Миколаєві у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, 3-тя особа ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати незаконними дії, пов`язані з виданням наказу від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі заяви ОСОБА_2 від 18.06.2018 і графічних матеріалів у вигляді викопіювання з кадастрової карти від 25.06.2018 №НВ-4804865102018, стягнути з Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, а саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь позивача 4090,50 гривень.

В обґрунтування позову зазначається, що відповідач надав третій особі ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, яку останній не обирав. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки обов`язок вибору земельної ділянки відповідно до ст.118 Земельного кодексу України належить громадянину, а не суб`єкту владних повноважень. Також, позивач зазначає, що поніс втрати в зв`язку з розробленням проекту землеустрою, які також, на думку позивача підлягають стягненню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що 06.12.2018 у встановленому порядку позивач звернувся до відділу Держгеокадастру щодо внесення до земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, подавши розроблений проект землеустрою, але від державного кадастрового реєстратора дізнався, що земельна ділянка на яку розроблений проект землеустрою співпадає на 100% із площею земельної ділянки кадастровий номер 4804865102018, якою з 04.01.2019 є ОСОБА_2 . В подальшому з`ясовано, що відповідачем було надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою наказом від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі його заяви від 18.06.2018. Вже 19.12.2018 відповідачем затверджено проект землеустрою та передано у власність зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 . Апелянт вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що надання особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентними суб`єктом владних повноважень, а земельні ділянки передані заявникам. Відповідач зазначає, що заява ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею орієнтовано 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення була зареєстрована 18.06.2018р. та враховуючи відсутність підстав для відмови, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру видано наказ про надання дозволу на розроблення документації.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 15.10.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 56,0252 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0684, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

16.12.2016р. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області направило на адресу ОСОБА_1 листа за № П-6391/6-16-СГ, в якому зазначено, що копії документів заяви позивача не засвідчені згідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, і тому повертає надані матеріали на доопрацювання. ОСОБА_1 не погодився з зазначеною відповіддю та звернувся до адміністративного суду.

05.04.2017р. постановою Миколаївського окружного адміністративного суду частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та зобов`язано його повторно розглянути зазначене звернення позивача.

14.08.2017р. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянуло звернення ОСОБА_1 та надало йому відповідь за №К-9402/6-17-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, мотивуючи це посиланням на відсутність бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам в порядку безоплатної приватизації. Також, відповідач додатково повідомив, що під час вирішення питання про виділенні земельної ділянки перевага надається насамперед учасникам антитерористичної операції.

03.05.2018р. рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду задоволено позов ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 56,0252 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0684, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

12.06.2018р. на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №3650/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

18.07.2018р. Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №4629/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

28.08.2018р. ОСОБА_1 уклав з Державним підприємством Миколаївській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою договір №21-266 на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

03.09.2018. ОСОБА_1 сплатив на користь ДП Миколаївській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою 4050 гривень та 40,50 гривень комісії банку.

26.11.2018р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, отримав позивний висновок державної експертизи.

19.12.2018р. Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №9084/0/14-18-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення , відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, в тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 4824582200:03:000:0786) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

04.01.2019р. державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824582200:03:000:0786.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що у суду немає підстав для розгляду питання про допущені порушенні відповідачем під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 В

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на день звернення до суду) вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішеннями, дією або бездіяльністю відповідача.

Таким чином, доводи апелянта про невідповідність місця розташування земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_2 з тим, яку ОСОБА_2 просив у своєї заяві від 18.06.2018р., жодним чином не стосуються прав позивача, а зазначене питання стосується виключно прав самого ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що у суду відсутні підстави для розгляду питання про допущені порушенні відповідачем під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 , а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо видання наказу від 18.07.2018 №4629/0/14-18-СГ, який в свою чергу є актом індивідуальної дії.

Разом з тим, слід зазначити, що виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року справа №463/3375/15-а.

Також, судова колегія вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення коштів, а саме відшкодування витрат, понесених ОСОБА_1 , оскільки з боку відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_2 та прийнятті наказу від 18.07.2018 року №4629/0/14-18-СГ не допущено будь-яких незаконних дій або протиправної бездіяльності з боку Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Слід зазначити, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. У разі відсутності хоча б одного з зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не наступає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законними, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та повністю відображено обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 28.02.2020 року

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик