Рішення

від 18.07.2019 по справі 299/3195/18

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/3195/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання - Роман К.С., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідача Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету Іваніги Й.Й., представника відповідача Мукачівського державного університету Русина І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України в особі Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету та Мукачівського державного університету, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача Міністерства освіти і науки України в особі Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету, про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 12.04.2019 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача Мукачівський державний університет та в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області.

Уточнені вимоги позивачки мотивовано тим, що з 1964 року і по даний час позивачка ОСОБА_1 проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Дана квартира, а також інші квартири в цьому будинку, були надані сім`ям викладачів, в тому числі і чоловіку позивачки ОСОБА_3 у 1961 році, як працівнику відповідача (на той час Виноградівський політехнічний технікум). У трудових відносинах з відповідачем чоловік позивачки перебував більше 30 років і у 2007 році був звільнений у зв`язку із смертю. За життя чоловік не встиг приватизувати дане житло. Позивачка вказує, що з часу заселення її сім`ї в квартиру в„–7 і по даний час вони справно оплачували всі комунальні послуги, що підтверджує долученими копіями квитанцій , за свій рахунок проводили поточні ремонти. Починаючи з 2007 року і по даний час, позивачка неодноразово зверталась до відповідача щодо можливості приватизації даного житла, однак отримала відмову з посиланням на відсутність підстав для приватизації даної квартири та те, що в даному приміщенні позивачка проживає без будь-яких законних підстав, таке являється аудиторією учбового корпусу відповідача. Останнє звернення позивачки - 14.09.2018 р., відповідь на яке вона отримала 22.09.2018 р., де відповідач вказує, що приватизації не підлягають державні заклади освіти. Посилаючись на положення ст.ст. 47, 58 Конституції України, Закон України Про приватизацію державного житлового фонду , Житловий кодекс Української РСР та ст.ст. 8, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, позивачка просить визнати за нею право на приватизацію вказаної квартири та зобов`язати відповідачів розглянути її заяву щодо приватизації даної квартири у відповідності до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Відповідач Виноградівський державний коледж Мукачівського державного університету подав до суду відзив на позовну заяву, за яким проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. У відповідності до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Виноградівський державний коледж Мукачівського державного університету не являється юридичною особою, а має статус відокремленого підрозділу, а тому у відповідності до вимог п.2 ст. 48 ЦПК України та п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року за № 18, відповідачем в даній справі не може являтись. Вказує, що за адресою АДРЕСА_1 розташований навчальний корпус, який відповідно до свідоцтв на право власності, серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 від 20.08.2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно є державною власністю, зокрема, належить Міністерству освіти і науки України. Оскільки дане приміщення за своїм цільовим призначенням являється і завжди являлось навчальним корпусом, де повинен проходити навчальний процес, проживання в даному приміщенні є неприпустимим, у зв`язку з чим ніяких рішень адміністрації чи профспілкового комітету та зокрема ордера щодо вселення сім`ї ОСОБА_1 ніколи не видавались. Що стосується питання наявності прописки громадянки ОСОБА_1 то надати точну інформацію не представляється можливим оскільки будинкової (домової) книги не існує та ніколи не існувало. В разі можливої наявності прописки у ОСОБА_1 , то вона була здобута з порушенням законодавства, так як навчальний заклад згоди на це не надавав; талон реєстрації місця проживання ОСОБА_1 завірений печаткою Виконавчого комітету Виноградівської міської ради. На балансі Виноградівського державного коледжу приміщень, які б належали до житлового фонду ніколи не було, крім гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_2 в якому проживають виключно студенти навчального закладу. Заявлені позовні вимоги просить залишити без задоволення.

Також відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, за якою вважає, що звернення позивачки за захистом своїх нібито порушених прав сплив 01.12.2011 року і у випадку, якщо суд встановить порушення прав відповідачки, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник позивачки ОСОБА_2 подала до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, за яким просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності у зв`язку з тим, що правовідносини з приводу проживання позивачки у спірному приміщенні є триваючими і до них не можуть застосовуватись строки.

Відповідач Мукачівський державний університет подав до суду відзив на позовну заяву, за яким проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що спірне приміщення (навчальна аудиторія), де проживає позивачка є частиною навчального корпусу, ніколи не належало до державного житлового фонду, є державною власністю та належить Міністерству освіти і науки України. Приватизація частини приміщення навчального корпусу є незаконною, неприпустимою та суперечить законодавству України. Мукачівський державний університет вважає вимоги позивача надуманими, необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України. При ухваленні рішення просить врахувати, що позовна заява грунтується виключно на припущеннях та здогадках без надання будь-яких доказів суду, які б свідчили, що приміщення, де проживає позивачка, належало або належить до житлового фонду. Заявлені позовні вимоги просить залишити без задоволення в повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_2 від імені позивачки ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив Мукачівського державного університету, за яким вважає, що відзив співвідповідача не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи містяться документи проведеної перевірки Прокуратурою Виноградівського району щодо вселення мешканців до будинку АДРЕСА_1 . В матеріалах справи відсутні докази щодо надання даному житлу статусу службового. Факт реєстрації позивачки у спірному приміщенні підтверджується копією будинкової книги на якій міститься печатка Виноградівського технологійного коледжу Мукачівського державного університету з 1977 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та просили суд такі задоволити в повному обсязі.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що у спірній квартирі вона проживає з 1968 року, куди була вселена з покійним чоловіком ОСОБА_3 , якого на той час направили на роботу до Виноградівського політехнікуму. В 1968 році в будинку було сім квартир на другому поверсі, а згодом заселили жильців і на перший поверх. З 90-х років вона звертається до відповідачів щоб приватизувати квартиру, але отримує відмови. Має копію будинкової книги і коли звернулась до директора коледжу дізналась, що такої книги у них немає. Зараз зарестрована та проживає в квартирі одна, так як її син, який також був зареєстрований за цією адресою, рік тому помер.

Представник відповідача Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету Іваніга Й.Й. та представник відповідача Мукачівського державного університету Русин І.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву, у задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області будучи належним чином повідомленим про день час та місце розгляду спарви в судове засідання не з"явився.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що з народження проживав в картирі за АДРЕСА_2 та зареєстрований за цією адресою і на даний час. Тут він народився, звідти ходив в садок та школу. Зараз в квартирі не проживає, оскільки теперішній директор повідомив, що він підняв якісь документи, в квартирі проживати не можна, таку опломбували, а його виселили і він постійного житла не має. Навчального процесу в цьому будинку ніколи не було. Кухні як такої в квартирі не було, але було газопостачання. Його батьки постійно сплачували комунальні послуги за проживання в квартирі, а останній рік їм сказали, що оплачувати компослуги не потрібно. Він бачив будинкову книгу, яку брав від директорів коледжу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Наразі крім прописки ніяких документів на проживання в квартирі у нього не має.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновків про задоволення уточнених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області 22 вересня 2003 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим місцем проживання позивачки починаючи з 29 серпня 1977 року, є адреса: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Реєстрація позивачки за даною адресою з 29.08.1977 року підтверджується також копією талону реєстрації Виноградівського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області (а.с.36).

З копії витягу з домової книги корпусу вул.Шевченка "А", засвідченого підписом директора Виноградівського технологічного коледжу Мукачівського технологічного інституту ОСОБА_6., встановлено, що під номером 31 за адресою: АДРЕСА_1 значиться прописаним з 29 серпня 1977 року чоловік позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а під номером 32 - позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як стверджує позивачка та не заперечили представники відповідачів дане приміщення було надано чоловіку позивачки у зв`язку з тим, що з 1961 року він перебував у трудових відносинах із Виноградівським політехнічним технікумом Мукачівського технологічного інституту, правонаступником якого є Виноградівський державний коледж Мукачівського державного університету.

Згідно запису в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 звільнений з роботи оператора котельні у зв`язку з смертю днем 27.02.2007 року (а.с.28).

Як вбачається з експлікації внутрішньої площі до плану житлового будинку літера АДРЕСА_1 , виготовленого КП Виноградівське РБТІ 12.10.2000 року, в приміщенні окремо зазначені приміщення, які утворюють квартиру під в„–7 загальною площею 48,1 кв.м, де під №1 - кухня, площею 23,4 кв.м., під №2 - житлова кімната, площею 24.7 кв.м. ( а.с.42-43).

Приміщення в цілому за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 від 20.08.2009 року та та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.08.2009 року є будівлею учбового корпусу (літ. А, літ. Б), власником якого є держава, орган управління - Міністерство освіти і науки України, право оперативного управління належить Мукачівському державному університету для Виноградівського державного коледжу Мукачівському державному університету.

За життя чоловік позивачки вказане житло не приватизував і починаючи з 2007 року позивачка зверталася з цього питання до відповідача Мукачівського державного університету.

На свої звернення позивачка отримувала відмови (а.с.37, 38, 49 ) з посиланням на те, що будівля за АДРЕСА_1 не має статусу житлового будинку є учбовим корпусом та приватизації не підлягає.

Разом з цим, сторонами у справі визнані ті обставини, що вказані вище приміщення в будівлі Виноградівського державного коледжу використовуються для проживання позивачкою тривалий час. Крім цього позивачка за спожиті комунальні послуги на користь відповідача Виноградівського державного коледжу Мукачівському державному університету оплачувала грошові кошти, що стверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи (а.с.16-21).

З показів позивачки, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка та показів свідка ОСОБА_5 встановлено, що до спірної будівлі відповідача були заселені, прописані та проживали й інші працівники Виноградівського політехнічного технікуму та члени їх сімей, які перебували у трудових відносинах з відповідачем. Навчальний процес у даному будинку не проводився. Фактично право працівників, в тому числі молодих спеціалістів, на забезпечення житловим приміщенням було поставлено в залежність від діяльності керівництва технікуму і профспілкового комітету і належного оформлення ними відповідних рішень.

Відповідно до ст. 5, 6 ЖК України, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

З матеріалів справи вбачається, що з 2007 року будівля коледжу, в якій знаходяться спірні житлові приміщення, віднесена до державної власності, що стверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2007 року серії НОМЕР_5 . Але належних і допустимих доказів на підтвердження статусу спірних житлових приміщень на момент їх отримання позивачкою та членами її сім`ї у користування, суду не надано.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо надання даному житлу статусу службового.

З листа Виноградівського технологічного коледжу від 03.03.2008 р. №371 за підписом директора коледжу ОСОБА_6., що міститься в матеріалах наглядового провадження прокуратури Виноградівського району за № 84 ск-08, встановлено, що вселення мешканців у даний будинок, в тому числі і сім`ї позивачки ОСОБА_1 , мало місце починаючи з 1971 р., оскільки вони перебували у трудових відносинах з навчальним закладом.

Підтверджуючи вселення позивачки та інших осіб у житло за адресою: АДРЕСА_1 та у відповідні квартири, Виноградівський коледж Мукачівського державного університету стверджує про статус даного житла як службове житло, а не навчальні корпуси.

Однак суду не надано докази щодо надання статусу даному житлу службового.

Відповідно до листа від 12.01.2017 № 9-48/0/4-Г Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків , жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних, депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи організації. У тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів злі місцем знаходження приміщення. До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім`ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Відтак, згідно листа від 12.01.2017 № 9-48/0/4-17, Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків , за відсутності статусу службового та відсутності рішення уповноваженого органу про надання такого статусу, то таке приміщення є житловим і в конкретному випадку належить на праві власності державі в особі Мукачівського державного університету, кому і належить право оперативного управління даним майном.

Посилання відповідачів на відсутність у позивачки ордера, як єдиної підстави вселення в житло лише підтверджує факт відсутності статусу у даному житлі - службового житла, за відсутності будь-яких рішень уповноважених органів щодо присвоєння такого статусу даному спірному приміщенню.

Згідно зі ст. 52 ЖК Україн, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Виходячи з встановлених під час судового розгляду обставин, суд приходить до висновку, що фактична і фізична відсутність у документарній формі спільних рішень адміністрації учбового закладу, де працював чоловік позивачки і профспілкового комітету про надання жилих приміщень не можна вважати підтвердженням того, що такий процес відбувався з порушенням вимог діючого на той час законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що покійний чоловік позивачки ОСОБА_3 у встановленому законом порядку отримав у користування житлові приміщення квартири за АДРЕСА_1 , які наразі займає його дружина, позивачка по справі ОСОБА_1 і використовує для проживання. Але право позивачки на приватизацію квартири не визнається відповідачем через відсутність документів, які він, відповідач, повинен був оформити і видати позивачці (її покійному чоловіку).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка, яка постійно, починаючи з 1964 року проживає у даній квартирі без будь-яких заперечень з боку відповідачів та приписана за вказаною вище адресою з 29 серпня 1977 року, має право на приватизацію цієї квартири відповідно до ч.3 ст. 9 ЖК України, ч.4 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожна особа має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно ч.2 ст.824 ЖК України, у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду від 19.06.1992 р., в редакції на момент звернення позивачки до відповідача, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

На підставі вищевикладено суд задовольняє уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що дана заява задоволенню не підлягає, оскільки позивачка безперервно проживає у спірному приміщенні та користується даним житлом, у зв`язку з чим правовідносини, що склалися між сторонами є триваючими і до них не можуть застосовуватися строки.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 11.10.2018 року позивачку звільнено від сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак у зв`язку із задоволенням уточнених позовних вимог із відповідачів на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1409,60 грн у рівних частинах з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України в особі Мукачівського державного університету, Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету розглянути заяву ОСОБА_1 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 у відповідності до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Стягнути з Виноградівського державного коледжу Мукачівського державного університету (код ЄДРПОУ 36246420) на користь держави 704,80 грн судового збору.

Стягнути з Мукачівського державного університету (код ЄДРПОУ 36246380) на користь держави 704,80 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 26.07.2019 року.

ГоловуючийТ. Ю. Левко