Постанова

від 25.07.2019 по справі 574/895/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 574/895/18-ц

провадження № 61-10952св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - селянське (фермерське) господарство Лан ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство Едельвейс-2007 ,

третя особа - Буринська міська рада Буринського району Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Едельвейс-2007 на рішення Буринського районного суду Сумської області

від 19 лютого 2019 року у складі судді Куцан В. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Криворотенко В. І., Конроненко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року селянське (фермерське) господарство Лан (далі - СФГ Лан ) звернулося в суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства Едельвейс-2007 (далі - ФГ Едельвейс ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Буринської міської ради Буринського району Сумської області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 17 жовтня 2005 року між ним та

ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким господарство прийняло в строкове платне користування, строком на

20 років, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована на території Успенської сільської ради Буринського району Сумської області. Вказаний договір був зареєстрований в Буринському РВ СРФ ДП Центр ДЗК 17 жовтня 2005 року за № 040562700387. Однак,

14 березня 2018 року між відповідачами був укладений інший договір оренди, відповідно до якого вказану земельну ділянку ОСОБА_1 передала у користування ФГ Едельвейс-2007 , державна реєстрація якого була проведена реєстратором Буринської міської ради 16 березня

2018 року. Вказаними діями було порушено право СФГ Лан на користування спірною земельною ділянкою, оскільки строк дії попереднього договору не закінчився.

Посилаючись на викладене, СФГ Лан просило визнати недійсним договорів оренди землі від 14 березня 2018 року, укладений між

ОСОБА_1 та ФГ Едельвейс-2007 на спірну земельну ділянку й скасувати рішення про його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 19 лютого

2019 року позов СФГ Лан задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 14 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Едельвейс-2007 на земельну ділянку, площею 4,9601 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрований державним реєстратором відділу державної реєстрації апарату виконавчого комітету Буринської міської ради 16 березня 2018 року за № 40140240. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову СФГ Лан мотивоване тим, що оскаржуваний договір є недійсним, оскільки він був укладений між ОСОБА_1 та ФГ Едельвейс-2007 , з послідуючою державною реєстрацією права оренди, до закінчення дії попереднього договору, укладеного 17 жовтня 2005 року між СФГ Лан та ОСОБА_1 строком на 20 років.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 13 травня 2019 року рішення Буринського районного суду Сумської області від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився та вважав, що судом ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року ФГ Едельвейс-2007 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Буринського районного суду Сумської області від 19 лютого 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 13 травня 2019 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що за договором оренди між СФГ Лан та ОСОБА_1 й за договором оренди між ФГ Едельвейс-2007 та ОСОБА_1 були передані різні земельні ділянки. Також вказує, що судами першої й апеляційної інстанцій не було досліджено технічну документацію на спірну земельну ділянку.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

12 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив СФГ Лан на касаційну скаргу ФГ Едельвейс-2007 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, заявник просив касаційну скаргу відхилити та залишити в силі рішення Буринського районного суду Сумської області від 19 лютого 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 13 травня 2019 року.

Відзив СФГ Лан на касаційну скаргу мотивовано тим, що державним актом серії НОМЕР_2 підтверджується право власності тільки на одну земельну ділянку площею 4,96 га, яка до 2017 року мала подвійний кадастровий номер, а після 2017 року їй було визначено єдиний кадастровий номер, а відтак твердження ФГ Едельвейс-2007 щодо передачі в оренду різних земельних ділянок не відповідає встановленим у справі обставинам.

Крім того заявник вказував, що в касаційній скарзі ФГ Едельвейс-2007 не зазначило, які саме норми права, на його думку, неправильно застосовано судами першої й апеляційної інстанцій, а касаційна скарга зводиться до незгоди з оцінкою доказів та обставин справи, зробленими судами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі суді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2019 року за касаційною скаргою

ФГ Едельвейс-2007 відкрито касаційне провадження, справу

№ 574/895/18-ц витребувано з Буринського районного суду Сумської області.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 17 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та СФГ Лан (орендар), в особі голови господарства ОСОБА_2 , укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, посвідчену державним актом, серії НОМЕР_3

площею 4,96 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Успенської сільської ради Буринського району Сумської області строком на 20 років по 31 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту 42 вказаного договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

17 жовтня 2005 року договір було зареєстровано в Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за № 040562700387.

Земельна ділянка передана позивачу у користування відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 17 жовтня 2005 року.

14 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Едельвейс-2007 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду на 10 років зазначеному господарству належну їй земельну ділянку, площею 4,9601 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована на території Успенської сільської ради Буринського району Сумської області.

Вказаний договір був зареєстрований 16 березня 2018 року державним реєстратором Буринської міської ради Сумської області з відкриттям розділу індексний номер 40140240, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договорута вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України Про оренду землі , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом статті 20 Закону України Про оренду землі , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з пунктами 1, 3 частини третьої статті 10 Закону України

Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Проаналізувавши вказані вище норми закону та взявши до уваги, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів перевірки державним реєстратором при вчиненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі відсутності державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам чинного законодавства України та призводить до порушення права позивача, як орендаря.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Едельвейс-2007 без задоволення.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 19 лютого

2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 13 травня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко