Постанова

від 24.07.2019 по справі 469/161/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 469/161/16-ц

провадження № 61-8564св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя - доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області;

відповідачі: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року у складі Прокопчук Л. М., Данилової О. О., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

23 лютого 2016 року Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області звернувся до суду з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство (далі - ДП Очаківське ЛМГ ) про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта.

Позов обґрунтовано тим, що надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка належала до земель державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ", та відноситься до земель лісового фонду (лісогосподарського призначення), а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належать районній державній адміністрації.

Виділена у власність відповідачу земельна ділянка розташована на відстані менше 100 метрів від узрізу води Чорного моря, фактично розташована у межах пляжної зони прибережної захисної смуги моря, тобто виділена з порушенням вимог статтей 85, 88 Водного кодексу України ( далі - ВК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2016 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 , на підставі незаконного рішення XXIIсесії 6 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 9 від 14 грудня 2012 року, проте позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню через сплив позовної давності.

Рішення суду мотивовано тим, що про порушення свого права Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області, в інтересах якої прокурор звернувся до суду із вказаним позовом, дізналась у жовтні 2012 року, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 погоджено 12 грудян 2012 року Комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у Березанському районі Миколаївської області, утвореною при Березанській районній державній адміністрації Миколаївської області.

Начальник Відділу культури та туризму Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області був одним із членів комісії, яка 25 жовтня 2012 року підписала висновок для затвердження землевпорядної документації.

Земельна ділянка у власність ОСОБА_1 передана відповідно до рішення Коблівської сільської ради від 29 грудня 2012 року, позовна давність спливла 29 грудня 2015 року, а прокурор із позовом звернувся до суду 23 лютого 2016 року, тобто після спливу позовної давності. З заявою про поновлення строку позовної давності прокурор до суду не звертався.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області 19 вересня 2016 року рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконними та скасовано пункти 2, 4 рішення Коблівської сільської ради № 9 від 14 грудня 2012 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,39 га, вартістю 484 577,00 грн, для ведення особистого селянського господарства біля бази відпочинку Берізка у селі Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , зареєстрований відділом Держкомзему у Березанському районі 29 грудня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на землю, договорів оренди землі, який посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,39 га з кадастровим номером НОМЕР_2 .

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, начальником Відділу культури і туризму Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області погоджувальна документація розглядалась на відповідність вимогам закону та нормативно-правових актів виключно в межах його повноважень, а саме, наявності чи відсутності на земельній ділянці об`єктів археологічного або історичного характеру та обмежень, передбачених законами України Про охорону культурної спадщини , Про охорону археологічної спадщини . Перевірка дотримання вимог закону щодо порядку відчуження земельних ділянок лісогосподарського призначення не віднесена до компетенції начальника Відділу культури та туризму Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Підписання висновку № 35 про можливість погодження проекту землеустрою начальником Відділу культури і туризму Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області не може свідчити, що останній було відомо чи могло бути відомо про порушення закону при вирішенні питання про відвід земельної ділянки ОСОБА_1 .

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення від 02 жовтня 2012 року стаття 186-1 ЗК України з 07 грудня 2012 року викладена в іншій редакції, якою не передбачено існування вищезазначених комісій.

Висновок комісії від 12 грудня 2012 року та підписання його її членами, до складу якої входив начальник Відділу культури і туризму Березанської районної державної адміністрації, є нелегітивним та не має правового наслідку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2016 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Мирколаївської області від 19 вересня 2016 року, в якій просить судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2016 року.

У грудні 2016 року прокуратурою Миколаївської області подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

04 жовтня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .

15 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 червня 2019 року до Верхованого Суду надійшли письмові пояснення у справі ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що начальник Відділу культури та туризму Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області під час вивчення проекту відведення земельної ділянки діяв як представник Березанської районної державної адміністрації. Отже, дії начальника Відділу культури та туризму Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області є діями останньої у межах її компетенції, встановленої законом.

Березанська районна державна адміністрація в особі начальника Відділу культури та туризму Березанської районної державної адміністрації надала висновок № 35 від 25 жовтня 2012 року, яким погодила відведення спірної земельної ділянки та мала об`єктивну можливість встановити порушення свого права. Перебіг позовної давності розпочався у 2012 році, тому на момент звернення з позовом прокурора до суду позовна давність спливла.

Безпідставним є висновок про те, що Березанська районна державна адміністрація довідалась про порушення права держави на землі лісового фонду у 2016 році, оскільки у 2005 року, під час розгляду справи у господарському суді Миколаївської області, Березанській районній державній адміністрації стало відомо, що спірна земельна ділянка надана нею самою в оренду з цільовим призначенням землі рекреації, тобто фактично вилучена зі земель лісового фонду.

Спірна земельна ділянка на час прийняття рішення про передачу у власність ОСОБА_1 вже не належала до земель лісового фонду внаслідок передачі її в оренду третій особі ще у 2003 році, тому Березанська районна державна адміністрація не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а право держави щодо земель лісового фонду не є порушеним.

Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, а вона заявила клопотання про застосування позовної давності.

Оскаржуване судове рішення є незаконним.

У вказаній справі не підлягають встановленню обставини, встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від 29 квітня 2005 року у справі № 8/48. Вказаним рішенням господарського суду встановлено, що уся земельна ділянка, яка зайнята базою відпочинку Берізка , належить до земель рекреаційного фонду.

Заперечення на касаційну скаргу

У запереченні на касаційну скаргу прокурор зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів дійшли обгрунтованого висновку про належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та перебування її у постійному користуванні у ДП Очаківське ЛМГ . Березанська районна державна адміністрація є належним розпорядником спірної земельної ділянки.

Необгрунтованими є твердження відповідача, що Березанська районна державна адміністрація є належним позивачем у справі. Спірна земельна ділянка є державною власністю, оскільки перебуває у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ , і не вилучалася із його постійного користування.

ОСОБА_1 достовірно знала про перебування спірної земельної ділянки площею 0, 39 га в постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ , оскільки 14 березня 2011 року між Миколаївською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельною ділянки, площею 1,3 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , яка згідно з кадастровим планом перебувала в межах земель ДП Очаківське ЛМГ .

Протиправне вилучення земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення та надалі передача її у приватну власність порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, унеможливлює реалізацію державної політики щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням ХХ сесії 6 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19 вересня 2012 року № 26 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель не наданих у власність та постійне користування населеного пункту Коблеве, в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства у с. Коблево.

Рішенням ХХII сесії 6 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 14 грудня 2012 року № 9 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель, не наданих у власність та користування у с. Коблеве, площею 0,3900 га біля бази відпочинку Берізка у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримала державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,3900 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що спірна земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 , є лісовим фондом, знаходилась у користуванні ДП Очаківське ЛМГ . Березанською районною державною адміністрацією розпорядження про вилучення зазначеної земельної ділянки із постійного користування ДП Очаківське ЛМГ не приймалось. Проект землеустрою про відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,39 га, розміщеної в урочище Коблеве , для надання у власність ОСОБА_1 до Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства не надходив на розгляд і відповідно з ним не погоджувався. Зазначений проект землеустрою не надходив до Головного Управління Держземагенства у Миколаївській області для проведення державної експертизи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України, в редакції 2012 року, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України в редакції 2012 року ).

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до статті 55 ЗК України,в редакції 2012 року,до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України в редакції 2012 року землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Водночас у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка знаходяться в адміністративних межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Згідно із актом на право користування землею від 15 листопада 1964 року Миколаївському лісгоспзагу Миколаївського району Миколаївської області Української республіки у постійне користування відведено 203 га землі (а. с. 44 - 47).

У 1989 році Миколаївський лісгоспзаг Миколаївського району Миколаївської області Української республіки реорганізовано у Очаківське державне лісомисливське господарство та 14 лютого 2005 року перейменоване у ДП Очаківське ЛМГ (а. с. 48 - 51).

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що повноваження на розпорядження земельною ділянкою належать до компетенції Березанської районної державної адімністрації, яка є органом, уповноваженим державою як власником земельної ділянки здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України в редакції 2012 року, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України в редакції 2012 року районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ , і передання у приватну власність такої ділянки належало до повноважень Березанської районної державної адімністрації.

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Згідно із статтями 181-184, 202-204 ЗК України, в редакції 2012 року, законів України від 7 липня 2011 року № 3613- VI Про Державний земельний кадастр та від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Відповідно до пункту 5 Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно із листом Державного агенства лісових ресурсів України земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 за даними лісовпорядкування 2003 року числилась як землі лісового фонду кв. 36, виділи 10, 21 Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ (а. с. 59).

Згідно із листом відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області приблизна відстань від урізу води Чорного моря до південного краю земельної ділянки становить 18,4 м, а до північного краю - 57,6 м (а. с. 63).

У матеріалах справи є план лісонасаджень Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ , згідно із яким кв. 36 лежить у межах Коблівської сільської ради, виділи 10 - галявини, 21- садиби, споруди (а. с. 52 - 58).

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України 2012 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Статтею 149 ЗК України 2012 року передбачено порядок вилучення земельних ділянок.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що земельна ділянка мала статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні ДП Очаківське МЛГ що підтверджувалося витягами з планшету № 1 лісовпорядкування за 2003 рік та з планшету № 4 лісовпорядкування 1973 року Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (т. 1, а. с. 215-218), оригінали яких були оглянуті на судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, а також листами Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 896 від 11 вересня 2014 року й Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект № 299 від 4 вересня 2014 року (т.1, а. с. 26-28).

Верховний Суд виходить із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, мала лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ у встановленому порядку повноважним органом Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області не вилучалась, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась. Земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Таким чином, оскільки держава в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області відчужила її без вираження на це волі власника.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256 цс 18.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13 , частина сьома статті 41 , стаття 50 Конституції України ). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18 , 19 , пункт а частини першої статті 91 ЗК України ), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Щодо позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У справі № 488/5027/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 рокуу справі № 362/44/17).

Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області звернувся до суду з позовом 23 лютого 2016 року.

У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що про процедуру передачі спірної земельної ділянки їй у власність, місце розташування ділянки, підстави та цільове призначення, прокурор дізнався 25 жовтня 2012 року, оскільки начальник Відділу культури та туризму Березанської районної державної адміністрації входив до складу Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою. За результатами перевірки складено висновок про погодження проекту № 01-26-857 від 12 грудня 2012 року.

Верховний Суд з такими доводами касаційної скарги не погоджується з таких підстав.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом , у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 ЗК України.

Відповідно до статті 16 Закону України Про місцеві державні адміністрації до повноважень місцевих державних адміністрацій входить здійснення контролю за охороною і використанням памяток історії та культури на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що обумовлює утворення в структурі місцевої адміністрації спеціально уповноваженого органу, який має реалізувати повноваження в сфері охорони культурної спадщини, визначені статтею 6 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Відповідно до пункту 4 Положення про Відділ культури і туризму Березанської районної державної адміністрації, затвердженого головою районної державної адміністрації 18 листопада 2009 року, чинним на момент прийняття спірного рішення, Відділ здійснював повноваження у сфері охорони культурної спадщини (а. с. 268-269).

Частинами першою та шостою статті 186-1 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковій державній експертизі підлягають в тому числі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

До компетенції начальника Відділу культури та туризму Березанської державної районної адміністрації не належить перевірка дотримання порядку відчуження земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки зводяться до не згоди із судовим рішенням.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження, то за результатами його перегляду поновленню підлягає його виконання.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

Г. І. Усик