Постанова

від 24.07.2019 по справі 520/8233/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4024/19

Номер справи місцевого суду: 520/8233/18

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Павлючук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особі - Одеська міська рада, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Квартальний комітет Дерібасівка ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2018 року у складі судді Петренко В.С.,

встановив:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Квартального комітету Дерибасівка , в якому просив суд знести самочинно збудований ОСОБА_2 трьохповерховий будинок АДРЕСА_1 , знесення провести за рахунок ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилався на те, що на земельній ділянці, суміжною з його земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , у приватному секторі, з порушенням всіх будівельних, санітарних та протипожежних норм, без відповідної дозвільної документації та згоди сусідів, ОСОБА_2 будує трьохповерховий будинок, який суттєво порушує його права, оскільки така забудова перешкоджає проходу на його земельну ділянку та проходу до будинку сонячного світла.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, подав відзив на позов, в якому зазначив про наявність дозвільної документації на будівництво, та здійснення будівництва в межах вказаних дозволів.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив із того, що ОСОБА_2 згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №461, введено в експлуатацію реконструйований житловий будинок, про знесення якого йдеться у позові, а тому положення ст. 376 ЦК України, яка передбачає самочинне будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, про задоволення позову у повному обсязі, а саме знесення самочинно збудованого трьохповерхового будинку АДРЕСА_1 , знесення провести за рахунок ОСОБА_2

Основними доводами апеляційної скарги є посилання на те, що суд першої інстанції неповно дослідив докази, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

10.07.2019 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: висновок судової будівельно-технічної та земельно - технічної експертизи від 01.07.2019 року №61/19, складений судовим експертом Сікорською О.А., висновок про вплив на умови інсоляції №17-01.19001-І від 25.01.2019 року, складений ТОВ Центр судових інженерно-технічних експертиз та архітектури , лист від 1272/26 від 10.04.2019 року та лист №21/17-55 від 24.06.2019 року.

ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, про наявність дозвільної документації на будівництво спірних будинків та про відсутність порушення прав ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2019 року в складі судді Журавльова О.Г. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.05.2019 року в складі суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І., Комлевої О.С. справу призначено до розгляду.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гаращенко Л.Л., яка апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Якових Є.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених в відзиві на апеляційну скаргу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0267 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.110).

Також ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0314 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.113).

В подальшому, з метою будівництва житлових будинків, 22.05.2017 року ОСОБА_2 отримав в Управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради будівельні паспорти на будівництво індивідуальних житлових будинків, що будуються зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери земельних ділянок: НОМЕР_1 , та НОМЕР_2 ) (т.1 а.с.186-210).

30.05.2017 року ОСОБА_2 зареєстрував в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062171503525 та № ОД 062171503522 на будівництво індивідуальних житлових будинків, що будуються зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери земельних ділянок: НОМЕР_1 , та НОМЕР_2 ) (т.1 а.с.89-92).

Судом також встановлено, що 02.06.2017 року ОСОБА_2 було подано до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту, які зареєстровані 06.06.2017 року №ОД 142171571600 та 06.06.2017року №ОД 142171571630 (т.1 а.с.93-96).

У подальшому, на підставі зазначених декларацій, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 290 кв.м., (будинок АДРЕСА_2) , та житловий будинок, загальною площею 272 кв.м., (будинок АДРЕСА_1), за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.122-123).

Реєстрації вказаних декларацій та відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень станом на день розгляду справи скасовані не були та є чинними, що також підтвердили сторони в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Згідно акту обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудови на території м. Одеси від 28.11.2017 року, складеного головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, під час комісійного обстеження встановлено, що за вищевказаною адресою збудовано два зблоковані двоповерхові житлові будинки, із мансардним поверхом, на момент обстеження виконуються будівельні роботи з внутрішнього та зовнішнього оздоблення. Згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, встановлено що у травні місяці 2017 року Управлінням ДАБК ОМР зареєстровані повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва Індивідуальних житлових будинків, що будується зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд: АДРЕСА_1 за № ОД 062171503525 та № ОД 062171503522, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наданої інформації Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради встановлено, що забудова земельних ділянок за вищевказаною адресою здійснюється на підставі будівельних паспортів, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за №01-07/110 від 22.05.2017 року та №01-07/111 від 22.05.2017. Згідно вищевказаних будівельних паспортів, встановлено, що відповідно до намірів забудови земельних ділянок, передбачається часткове блокування запроектованих індивідуальних будинків, на суміжних земельних ділянках. Гранично допустима висота будівель, передбачено близько 9-ти метрів, а саме два двоповерхові житлові будинки з мансардним поверхом (т.1 а.с.11-12).

Листом від 23.04.2018року за №С-427 Київська районна адміністрація Одеської міської ради повідомила ОСОБА_1 про те, що спеціалістами Київської районної адміністрації Одеської міської ради здійснено виїзд на місце з метою встановлення законності проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведення обстеження власниками будинку АДРЕСА_1 надана декларація від 30.05.2017 р. №ОД 062171503522 про початок виконання будівельних робіт та дозвіл Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради на проведення земляних робіт, пов`язаних з розриттям дорожнього покриття вулиць (т.1 а.с.10).

Листом від 26.04.2018 року №01-5/282-08 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, встановлено що у травні місяці 2017 року Управлінням ДАБК ОМР зареєстровані повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва Індивідуальних житлових будинків, що будується зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд; АДРЕСА_1 за № ОД 062171503525 та № ОД 062171503522 за адресою: АДРЕСА_1 . Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, за вищевказаною адресою, видано будівельний паспорт забудови земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2 ) за №01-07/110 від 22.05.2017 року, та будівельний паспорт забудови земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ) за №01-07/111 від 22.05.2017 року, на будівництво двох індивідуальних житлових будинків зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд.

Згідно вищевказаних будівельних паспортів, встановлено, що відповідно до намірів забудови земельних ділянок, передбачається часткове блокування запроектованих індивідуальних будинків, на суміжних земельних ділянках. Гранично допустима висота будівель, передбачено близько 9-ти метрів, а саме два двоповерхові житлові будинки з мансардним поверхом. На момент неодноразових виїздів на місце замовник будівництва або його уповноважена особа були відсутні.

Відповідно до п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (далі - Порядок) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Зазначено, що провести зазначену перевірку дотримання забудовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил не вдалося, оскільки на момент неодноразових виїздів на місце власник або його уповноважена особа були відсутні, що унеможливило проведення перевірки. Таким чином, вжиття подальших заходів реагування державного архітектурно-будівельного контролю можливо за присутністю суб`єкта містобудування на об`єкті будівництва. Відповідно до положень п. 10 Порядку, Управління у своїй діяльності взаємодіє з правоохоронними органами. З метою вжиття заходів згідно чинного законодавства та сприяння у забезпеченні присутності власника об`єкту або його представника, Управлінням направлено листа до правоохоронних органів з проханням посприяти забезпеченню присутності власника об`єкта або його представника для проведення об`єктивної, всебічної та повноцінної перевірки. До теперішнього часу присутність власника об`єкту будівництва або його представника правоохоронними органами не забезпечено. Додатково повідомлено, що 29.11.2017 року Управлінням було ініційовано комісійне обстеження за вищевказаною адресою, із залученням представників Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Київської районної адміністрації Одеської міської ради. За результатами комісійного обстеження було складено відповідний акт обстеження об`єкту від 29.11.2017 року, в якому вказано, що комісією зафіксовано, що за вищевказаною адресою збудовано два зблоковані двоповерхові житлові будинки, із мансардним поверхом, на момент обстеження виконуються будівельні роботи з внутрішнього та зовнішнього оздоблення. Разом з цим надано інформацію, що згідно з даними єдиного реєстру документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, встановлено що у травні місяці 2017 року Управлінням ДАБК ОМР зареєстровані декларації про готовність об`єктів до експлуатації Індивідуальних житлових будинків, що будується зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд; АДРЕСА_1 за №ОД 142171571600 та №ОД 142171571630 за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, листом від 24.09.2018року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради також надіслало на адресу суду належним чином завірені копії вищевказаних повідомлень про початок виконання будівельних робіт, Декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №3038 (в редакції що діяла на момент реєстрації декларації), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи наявний висновок експерта №ЕС-2502-1-1160.18 за результатами проведеної комплексної будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи, складений 16.11.2018 року судовим експертом Судової незалежної експертизи України Кріві К.В., зі змісту якого вбачається, що будинок АДРЕСА_1 в існуючому об`ємно-габаритному рішенні не робить негативного впливу на навколишню забудову в рамках параметрів, які регламентуються санітарно-гігієнічними та містобудівними вимогами України (т.1 а.с.146-245).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (в редакції станом на момент реєстрації декларації), прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Таким чином, ОСОБА_2 згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, введено в експлуатацію реконструйований житловий будинок, про знесення якого йдеться у позові.

Статтею 376 ЦК України визначено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, із застосуванням положень 376 ЦК України знесенню за рахунок особи, що вчинила самочинне будівництво підлягають об`єкти нерухомого майна за наявності спільно кількох умов: власник або користувач земельної ділянки заперечує проти визнання за особою, що вчинила самочинне будівництво, права власності на об`єкти нерухомого майна; будівництво відбувалось з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або внаслідок самочинного будівництва істотно порушені будівельні норми і правила; проведення перебудови споруди чи будівлі є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїй Постанові №6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) в пункті 5 також вказував, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Також у вказаному пункті Постанови Пленум ВССУ роз`яснив, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Проте ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами того, що спірні житлові будинки побудовані саме на самочинно зайнятій земельній ділянці; що ОСОБА_2 був виданий припис про перебудову, перенесення або знесення вказаних будівель, але він відмовився його виконати; що перебудова (перенесення) таких будівель неможливі; що внаслідок такого будівництва порушені його права тою мірою, яка б була підставою для застосування судом такого виключного способу захисту права як знесення будівель, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтовані.

Крім того, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надано жодного доказу, який свідчить про те, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом та не надано доказів порушення його права внаслідок самочинного будівництва.

Протокол №1 від 12.01.2018 року проведення досліджень освітленості робочого місця, складений лікарем відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень ДУ ООЛЦ ДСЕСУ , за адресою: м. Одеса, 6 ст. Люстдорфсьокої дороги, вул. 4 Лінія, буд. 11, зі змісту якого вбачається, що показники природного освітлення у всіх точках вимірювання нижче допустимих нормативних значень, встановлених ДБН В 2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення , не свідчить про порушення ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 внаслідок самочинного будівництва.

При цьому, зі змісту наявного в матеріалах справи технічного висновку про вплив будинку АДРЕСА_1 на умови інсоляції приміщень та території житлового будинку АДРЕСА_3 вбачається, що існуючий будинок АДРЕСА_1 не впливає на тривалість інсоляції житлових кімнат квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (т.1 а.с.211-217).

Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, на підставі яких позовні вимоги ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого трьохповерхового будинку АДРЕСА_1 залишені без задоволення.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

При цьому, надані ОСОБА_1 до апеляційного суду докази, а саме: висновок судової будівельно-технічної та земельно - технічної експертизи від 01.07.2019 року №61/19, складений судовим експертом Сікорською О.А., висновок про вплив на умови інсоляції №17-01.19001-І від 25.01.2019 року, складений ТОВ Центр судових інженерно-технічних експертиз та архітектури , лист від 1272/26 від 10.04.2019 року та лист № 21/17-55 від 24.06.2019 року судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 1, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, доказування в суді апеляційної інстанції має свою специфіку, що обумовлено сутністю та значенням апеляційного провадження. Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено. ЦПК України встановлює також можливість подання до суду апеляційної інстанції нових доказів. Апеляційний суд досліджує нові докази, якщо їх неподання до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В абзацах другому, восьмому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку роз`яснено, що за змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК України 2004 року апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, вищезазначені докази позивачем до суду першої інстанції не подавались, хоча судом надавався час на подання таких доказів, що підтверджується тим, що представником відповідача був поданий до суду першої інстанції в передбачений законом порядок та строк висновок експерта №ЕС-2502-1-1160.18 за результатами проведеної комплексної будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи, складений 16.11.2018 року судовим експертом Судової незалежної експертизи України Кріві К. В. (а.с.146-245).

Доказів наявності об`єктивних або непереборних причин неможливості подання до суду першої інстанції вказаних доказів ОСОБА_1 не зазначено та матеріали не містять.

При цьому суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 як на підставу поважності причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не допускав нікого на будівництво, в зв`язку з тим, що подані докази складені без участі ОСОБА_2 , в зв`язку з чим заявником не обґрунтовано, з яких об`єктивних підстав ОСОБА_1 не міг отримати та подати такі докази до суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України).

Судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 25.07.2019 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець