Рішення

від 25.07.2019 по справі 913/223/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 липня 2019 року Справа № 913/223/19

Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви №14/4-552 від 22.04.2019

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до Комунального підприємства "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області (вул. Центральна, б. 103, Біловодський район, смт. Біловодськ, Луганська область, 92800)

про стягнення 1158998 грн 05 коп.

Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача - адвокат Єфременко О.О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6537/10 від 23.03.2018, довіреність № 14-81 від 14.03.2019;

від відповідача - представник не прибув.

В судовому засіданні судом 25.07.2019 у відповідності до статті 233 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №14/4-552 від 22.04.2019 до Комунального підприємства "Біловодськтепло" Біловодської селищної ради Луганської області про стягнення 1158998 грн 05 коп., з яких: основний борг за договором купівлі-продажу природного газу від 15.12.2015 № 1262/16-БО-20 в сумі 725199 грн 40 коп., пеня в сумі 131984 грн 16 коп., 3% річних в сумі 59546 грн 70 коп., інфляційні втрати в сумі 242267 грн 79 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором постачання природного газу від 15.12.2015 № 1262/16-БО-20 протягом січня - березня 2016 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 725866 грн. 59 коп., за який відповідач розрахувався частково на суму 667 грн 19 коп., залишок боргу складає 725199 грн. 40 коп. У зв`язку з простроченням оплати отриманого природного газу позивач відповідно до п. 8.2 договору нарахував пеню в загальній сумі 131984 грн 16 коп., а відповідно до ст. 625 ЦК України - 3% річних в загальній сумі 59546 грн 70 коп. та інфляційні втрати в загальній сумі 242267 грн 79 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.05.2019 відкладено підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 04.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.06.2019 відкладено підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 19.06.2019.

В судовому засіданні 19.06.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.07.2019 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 10.07.2019 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.07.2019 о 12 год. 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Суд зазначає, що ухвали Господарського суду Луганської області від 26.04.2019 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 21.05.2019, про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження від 21.05.2019, про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження від 04.06.2019, ухвали - повідомлення від 19.06.2019 та від 10.07.2019 були відправлені відповідачу за адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Центральна, б. 103, Біловодський район, смт. Біловодськ, Луганська область, 92800, однак повернулись на адресу суду з відміткою пошти - "інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки, щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини шостої статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Враховуючи зміст п.5 ч.6 ст.242 ГПК України та відсутності повідомлення про іншу адресу відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце засідань суду, тому неявка представника не перешкоджає їх проведенню.

Крім того, ухвали Господарського суду Луганської області суду у справі №913/223/19 розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником, та Комунальним підприємством "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області, як споживачем, був укладений договір постачання природного газу №1262/16-БО-20, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Умовами договору сторони погодили, що газ який продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п.1.2.); постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 106,0 тис.куб.м (п. 2.1.); приймання - передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг використаного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3.); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику:завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями за власним підписом; підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.5.) ціна на природний газ на дату складання договору визначається відповідно до п. 5.2. цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному вебсайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни (п.5.1.); ціна за 1 000 куб. м газу на дату укладання договору становить 6474 грн 00 коп. грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6603 грн 48 коп, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7924 грн 18 коп. (п. 5.2.); оплата за природний газ поводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.); за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.8.1.); строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.10.3.); договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12).

31.12.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №1, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ та викладено його в наступній редакції: ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01.01.2016 становить 6398 грн 00 коп., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни на газ додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств, - 195 грн 90 коп, крім того ПДВ - 20% всього з ПДВ - 235 грн 08 коп. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6593 грн 90 коп, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7912 грн 68 коп.

29.01.2016 між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ та викладено його в наступній редакції: ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01.02.2016 становить 6239 грн 00 коп., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни на газ додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств, - 195 грн 90 коп, крім того ПДВ - 20% всього з ПДВ - 235 грн 08 коп. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6434 грн 90 коп, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7721 грн 88 коп.

22.02.2016 між сторонами була укладена додаткова угода №3, якою внесено зміни до п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ та викладено його в наступній редакції: ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01.03.2016 становить 6255 грн 00 коп., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни на газ додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств, - 195 грн 90 коп, крім того ПДВ - 20% всього з ПДВ - 235 грн 08 коп. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6450 грн 90 коп, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7741 грн 08 коп.

На виконання умов договору позивач в період з 31 січня 2016 року по 31 березня 2016 року поставив природний газ відповідачу, що підтверджується актами прийманя-передачі природного газу, а саме: акт за січень 2016 року в обсязі 42,020 тис.куб.м. на суму 332490 грн 81 коп., акт за лютий 2016 року в обсязі 26,750 тис.куб.м. на суму 206560 грн 30 коп, акт за березень 2016 року в обсязі 24,133 тис.куб.м. на суму 186815 грн 48 коп, підписаними сторонами, без будь-яких претензій, зауважень та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача, позивачем з балансового рахунку №68-1-1-08-6-2 05.02.2016 перенесено 667 грн 19 коп. на балансовий рахунок №36-1-08-16-1 в рахунок заборгованості за договором постачання природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20.

Відповідно до бухгалтерської виписки з 01.01.2016 по 31.08.2018 сальдо на користь позивача складає 725199 грн 40 коп.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору постачання природного газу №1262/16-БО-20 від 15.12.2015, було поставлено відповідачу за період січень - березень 2016, а останнім прийнято природний газ на загальну суму 725866 грн 59 коп., що підтверджується актами приймання передачі природного газу, які підписані представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень. Відповідач свої зобов`язання по повній оплаті поставленого природного газу в строк встановлений п.6.1. - не виконав. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було. Позивачем, відповідно до бухгалтерської довідки 05.02.2016 було перенесено 667 грн 19 коп. з балансового рахунку №68-1-1-08-6-2 на балансовий рахунок № 36-1-08-16-1 в рахунок погашення заборгованості за договором постачання природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором постачання природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20 є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 725199 грн 19 коп. ( 332490,81 + 206560,30 + 186815,48 - 667,19 ).

Крім того, у відповідності до п. 8.2 договором постачання природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20, позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення пеню у розмірі 131984 грн 16 коп., а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 59546 грн 70 коп., та інфляційні витрати в 242267 грн 79 коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов`язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов`язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних витрат та встановлено, що він є вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 59546 грн 70 коп. та інфляційних витрат в розмірі 242267 грн 79 коп. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 131984 грн 16 коп. суд зазначає наступне.

13 січня 2015 року Верховною радою України був прийнятий Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" № 85-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 2 якого встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета Голос України №21 від 06.02.2015р.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015.

У розумінні ст.275 Господарського кодексу України енергопостачальним підприємством (енергопостачальником) є суб`єкт господарювання, що відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики Про затвердження Правил користування електричною енергією до електричної енергії (активна) віднесено енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування) , які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару, до електричної енергії (реактивна) - технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з визначень ст.275 Господарського кодексу України та мети і сфери застосування Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", слідує висновок додержання суб`єктного складу, яким є наявність обох означених у Законі учасників, а саме суб`єкт, як енергопостачальна компанія, діяльність якої пов`язана з постачанням безпосередньо самої енергії, як різновиду товару, що виробляється, виходячи з її властивості, у результаті перетворення енергетичних ресурсів/джерела енергії, та суб`єкт, якому встановлені обмеження в силу приведеного Закону, як підприємство - виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги громадянам у районі проведення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.04.2019, основним видом економічної діяльності відповідача є постачання теплової енергії у вигляді пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Суд приймає до уваги, що на момент укладення договору постачання природного газу №1262/16-БО-20 від 15.12.2015 місцезнаходженням відповідача було: вул. П-Біловоди, 7 , смт . Біловодськ Луганської області .

Наразі за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є також смт. Біловодськ Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, яке втратило чинність у зв`язку із прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., відповідно до якого, смт. Біловодськ віднесено до таких територій.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" №1365-VIII від 17.05.2016, який набув чинності 08.06.2016, були внесені зміни до ст.4 Закону №1669-VIІ від 02.09.2014, зокрема, доповнено частинами четвертою та п`ятою такого змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Під час проведення антитерористичної операції в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження, можливе проведення для юридичних осіб публічного права реєстраційних дій, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівників, та для юридичних осіб приватного права реєстраційних дій, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівників, за умови, що документи подаються у паперовій формі особисто засновниками (учасниками) та керівником такої юридичної особи приватного права".

Таким чином, з огляду на вказані зміни ст.4 Закону №1669-VIІ було змінено і відповідний Перелік, внаслідок чого закінчився з 08.06.2016 мораторій на нарахування та стягнення пені з відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області - підприємство виконавець житлово-комунальних послуг, яке надавало на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що є суб`єктом, на якого розповсюджуються приписи ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015.

Відповідно до п. 6 Статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу вугільних родовищ; постачання природного газу, газу вугільних родовищ за нерегульованим тарифом. Згідно п. 2 ст. 1 Постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Враховуючи те, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції станом на січень - березень 2016, приймаючи до уваги, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ч. 2 ст. 2 Закону розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 15.12.2015 №1262/16-БО-20.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки приписи ч.2 ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 поширюються на правовідносини сторін, позовна вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у частині стягнення з Комунального підприємства "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області пені нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язання січня 2016 - березня 2016 не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: основна заборгованість в сумі 725199 грн 40 коп ., інфляційні втрати в сумі 242267 грн 79 коп. , 3% річних в сумі 59546 грн 70 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 15405 грн 21 коп.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Біловодськтепло" Біловодської районної ради Луганської області (код ЄДРПОУ 34895168, вул. Центральна, б. 103, Біловодський район, смт. Біловодськ, Луганська область, 92800) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: вул.Б.Хмельницького, б.6, м. Київ, 01601) основну заборгованість в сумі 725199 (сімсот двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн 40 коп ., інфляційні втрати в сумі 242267 (двісті сорок дві тисячі двісті шістдесят сім) грн 79 коп. , 3% річних в сумі 59546 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 15405 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ять) грн 21 коп.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2019

Суддя С.В. Масловський