Рішення

від 24.07.2019 по справі 922/1503/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1503/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.21/А, ідентифікаційний код ВП 41022900) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, майдан Театральний, буд. 1, ідентифікаційний код 23148337) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139) про стягнення 62598,78 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" про стягнення 62598,78 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема посилається на те, що відповідач після закінчення строку дії Договору оренди №2142-Н від 27.12.2005 вчасно не повернув об`єкт оренди позивачу у визначений Договором строк, а продовжив користування орендованим майном, неповернення об`єкту оренди за вказаним договором у період з 1 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року відбулося виключно з вини орендаря. Тому, за період з 1 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року позивачем за несвоєчасне повернення майна, згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, була нарахована відповідачу, як орендарю за договором неустойка в розмірі 68400,00 грн. Відповідач частково сплатив позивачу неустойку в сумі 5801,22 грн. Таким чином, залишок боргу з неустойки складає 62598,78 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1503/19. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено судом на "18" червня 2019 р. о 14:30. Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

19.06.2019 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.14941), який було направлено до суду поштою 14.06.2019. Судом було встановлено, що вказаний відзив подано до суду у строк встановлений судом, а тому його прийнято до розгляду. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що 18 червня 2018 року ним було отримано лист позивача від 31.05.2018 за №ПКВОК-2-01/1252 про повернення балансоутримувачу орендованого майна та з пропозицією підписати акти приймання - передачі цього майна. Вимога позивача була мотивована тим, що відповідно до пункту 13 Порядку розпорядження майном ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року, оренда майна здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів. Відповідачем майно орендується з 2005 року і після прийняття вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України строк договору оренди неодноразово було продовжено, не дивлячись на існуючий порядок укладання відповідних договорів оренди. Відповідачем на адресу позивача 31 липня 2018 року було направлено лист з проханням продовжити термін дії договору оренди до того часу, поки не буде вирішено питання щодо розробки порядку проведення електронних аукціонів, щоб скористатись переважним правом на укладання нового договору, як це передбачене ст. 777 Цивільного кодексу України. Лист було отримано позивачем 03 серпня 2018 року. Оскільки протягом місяця після отримання листа відповідач не отримував заперечень від наймодавця, керуючись ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Крім того, відповідач продовжував сплачувати платежі за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю стосовно спірного приміщення. На вимогу позивача у приміщеннях, що займає відповідач з 29.07.2018 припинено постачання електроенергії, зазначені обставини унеможливили користування або звільнення приміщення, тому 31.12.2018р. відповідач був вимушений підписати акти прийому - передачі орендованого приміщення заливши свої речі у ньому. Відповідач зазначив, що 30.08.2018 звертався до відповідача із заявою про поновлення постачання електричної енергії. Проте позивач постачання електричної енергії не відновив.

В підготовчому засіданні 16.07.2019 без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні клопотання відповідача, що викладено у відзиві на позовну заяву та про перерву у судовому засіданні до 24.07.2019 о 14:00.

22.07.2019 позивачем у справі надано до суду лист за вх.№17675, до якого він надав відповідь на відзив та заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2019р. відповідь на відзив позивача залишено судом без розгляду.

Представник позивача у судове засідання 24.07.2019р. не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судове засідання 24.07.2019р. не з`явився. Надав через канцелярію суду 24.07.2019р. заяву (вх.№17936) в якій просив розгляд справи призначений судом на 24.07.2019р. відкласти, у зв`язку із наміром надання до суду заперечень на відповідь на відзив, проте враховуючи її отримання від представника позивача 22.07.2019р. строк на надання заперечень на думку відповідача спливає 25.07.2019.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 202 ГПК України, визначені підстави для відкладення розгляду справи на стадії розгляду справи по суті. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про намір подання заперечення та просить розгляд справи відкласти, інших поважних причин неявки відповідачем у справі не визначено.

Як вбачається з матеріалів справи відповідь на відзив надано позивачем із пропущенням процесуального строку на її подання та ухвалою господарського суду від 24.07.2019р. відповідь на відзив залишено судом без розгляду.

Суд зазначає, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1503/19. Таким чином строк розгляду даної справи спливає 26.07.2019р., про що суд зазначав у судовому засіданні 16.07.2019. Продовження процесуального строку при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження не передбачено.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що строк розгляду справи спливає 26.07.2019р., судом залишено відповідь на відзив без розгляду, суд не знаходить правових підстав для відкладення розгляду справи, а тому у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Також, суд зазначає, що згідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників сторін та відповідно задовольняє клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.12.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (орендодавець за договором, далі по тексту - третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" (орендар за договором, далі по тексту - відповідач) був укладений договір № 2142 - Н про оренду нерухомого майна (далі по тексту - договір).

Згідно п. 1.1. договору орендодавець (третя особа) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину нежитлового приміщення на 1-му поверсі нової двоповерхової будівлі вокзалу (пам`ятника архітектури) нового Сервісного центру, загальною площею 9,5 кв.м., розміщеного за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Харків-пасажирський Південної залізниці.

З 01.12.2015 року розпочата господарська діяльність ПАТ "Укрзалізниця", яке відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Статут) утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

З 01.12.2015 орендодавцем за договором стало Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" про що 22.02.2016 року сторонами: позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № П/Л-16235-НЮ (далі по тексту - додатковий договір). Відповідно п.1 додаткового договору сторони визначили, що орендодавцем майна визначеного договором оренди від 27.12.2005р. №2142-Н є ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до П.17 Статуту, Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділу без статусу юридичної особи, що діють на підставі положень.

У червні 2017 року була створена філія "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця". Наказом ПАТ "Українська залізниця" від 27.01.2017 № 54 (із змінами наказом від 27.12.2018 № 792) введено в дію положення про філію "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Укрзалізниця" (надалі - Положення).

Згідно із П.2.1 Положення, філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства.

Згідно п.10.5 Положення, ПАТ "Укрзалізниця" наділяє філію та ії структурні підрозділи правами від імені товариства виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі.

Підпунктом 10 п. 5.5. Положення передбачено, що керівник філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень, зокрема має право представляти інтереси товариства в судах, в тому числі в судах загальної юрисдикції, в господарських та адміністративних судах.

Наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 02.03.2017 № 126 (із змінами згідно наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 04.08.2017 № 518) введено в дію структуру філії "Пасажирська компанія".

Структурний підрозділ "Вокзал Харків-Пасажирський" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" було приєднано до філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" (далі Орендодавець або Позивач), як виробничий підрозділ вокзал станції Харків - Пасажирський.

Об`єкт оренди обліковується на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-Пасажирський. Додатковим договором від 27.12.2017, укладеним між сторонами Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" був визначений сторонами як орендодавець.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 31.10.2018 року № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та товариство перейменоване в акціонерне товариство "Українська залізниця", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб - підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Отже, всі права та обов`язки ПАТ Укрзалізниця" залишаються за АТ "Укрзалізниця".

Згідно п. 10.1 Договору (в редакції, викладеної в додатковому договорі № ПК-ВОК-Харків/2142-Н/Д2/18 від 23.05.2018 року) термін дії Договору був продовжений по 30.06.2018 року включно.

Відповідно до п. 10.11 договору чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Майно: частину нежитлового приміщення на 1-му поверсі нової двоповерхової будівлі вокзалу (пам`ятника архітектури) нового Сервісного центру, загальною площею 9,5 кв.м., розміщеного за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Харків-пасажирський Південної залізниці передано орендарю за договором оренди, про що свідчить акт приймання - передачі орендованого майна від 27.12.2005р. (арк. справи №32), та в подальшому за додатковим договором згідно акту приймання - передачі від 22.02.2016р. (арк. справи №48).

Сторонами у додатковому договорі від 30.01.2018р. та у розрахунку плати за базовий місяць оренди: листопад 2015 року (арк. справи №57) було погоджено розмір орендної плати за користування орендованим майном: частини нежитлового приміщення на 1-му поверсі нової двоповерхової будівлі вокзалу (пам`ятника архітектури) нового Сервісного центру, загальною площею 9,5 кв.м., розміщеного за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний, 1, а саме орендна плата у листопаді 2015 року становить: 4750,00 грн.

Згідно п. 10.1 Договору (в редакції, викладеної в додатковому договорі № ПК-ВОК-Харків/2142-Н/Д2/18 від 23.05.2018 року, що укладений між сторонами) термін дії договору був продовжений по 30.06.2018 року включно.

Відповідно до п. 10.11 договору чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 2.5 договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі. Обов`язок по складанню акту покладений на сторону, яка передає майно іншій стороні договору п. 2.6 договору.

Позивач зазначає, що на виконання вимог п. 2.6 договору, ним був складений акт приймання-передачі майна, який у двох примірниках був надісланий відповідачу цінним листом від 31.05.2018р. №ПКВОК-2-01/1252 разом з повідомленням про закінчення терміну дії договору, повернення орендованого майна орендодавцю та підписання акту приймання-передачі (повернення) майна.

Також, позивач зазначає, що звертався до відповідача листом від 16.07.2018 №ПКВОК-2-01/1575 про негайне звільнення орендованої площі та підписання акту приймання передачі.

Таким чином, оскільки позивач повідомив про свій намір не продовжувати строк дії договору відповідача 31.05.2018 року та 16.07.2018 року на думку позивача договір припинив свою дію з 01.07.2018 року.

Згідно п. 2.5. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю та балансоутримувачу.

Орендар повертає майно орендодавцю та балансоутримувачу аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

В свою чергу відповідач, у порушення п.2.5. договору, ч. 1 ст. 785 ЦКУ повернув орендоване майно лише 31.12.2018р.

Позивач зазначає, що нарахував відповідачу неустойку згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 68400,00 грн.

Відповідач неустойку, що нарахована позивачем оплатив частково, а саме у розмірі 5801,22грн., проте сума у розмірі 62598,78 грн. залишилась не сплаченою відповідачем, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідач отримав майно в оренду, про що свідчать акти приймання - передачі орендованого приміщення: частини нежитлового приміщення на 1-му поверсі нової двоповерхової будівлі вокзалу (пам`ятника архітектури) нового Сервісного центру, загальною площею 9,5 кв.м., розміщеного за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Харків-пасажирський Південної залізниці (арк. справи № 32, №48).

Листи про припинення строку дії договору від 31.05.2018 року №ПКВЩК-2-01/1252 та 16.07.2018 року №ПКВЩК-2-01/1575, що направлялись позивачем відповідачу в межах господарських відносин між позивачем та відповідачем, були предметом розгляду у господарському суді.

Зокрема у вищевказаних листах позивач повідомляв відповідача про припинення договорів оренди, що укладені між позивачем та відповідачем, зокрема й від 27.12.2005р. №2142-Н, що є предметом розгляду у даній справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2019р. у справі №922/2903/18 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" звільнити нежитлове приміщення, яке розташоване в одноповерховій будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва, 3б . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість з орендної плати у розмірі 47499,49 грн., 3% річних у розмірі 378,42 грн., суму неустойки у розмірі 158328,00 грн. та судовий збір у розмірі 4855,10 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 11.03.2019р. та сторонами не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

В рішенні господарського суду Харківської області від 14.02.2019р. у справі №922/2903/18, було встановлено зокрема отримання відповідачем 18.06.2018 листа від 31.05.2018р. №ПКВОК-2-01/1252 із попередженням відповідача про не продовження терміну дії договору оренди, повернення орендованого майна та підписання акту приймання - передачі цього майна. Також, у вказано рішенні суду вказано:

"Також, відповідачем не спростовується всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) факт отримання ним листа позивача від 16.07.2018 №ПКВОК-2-01/1575 із попередженням про відсутність наміру продовження строку дії додаткового договору.".

Отже з урахуванням вищенаведеного, та враховуючи отримання відповідачем ТОВ "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" листів із попередженням відповідача про не продовження терміну дії договору оренди, повернення орендованого майна та підписання акту приймання - передачі цього майна від 31.05.2018 року №ПКВЩК-2-01/1252 та 16.07.2018 року №ПКВЩК-2-01/1575, в яких зазначалось зокрема про договір №2142-Н від 27.12.2005р., суд вважає, що вказаний договір припинив свою ді. 01.07.2018р.

Проте, орендовані приміщення після закінчення строку дії договору позивачу не повернуто, а повернуто лише 31.12.2018 у зв`язку із чим позивачем нараховано неустойку за період з 01.07.2018р. по 31.12.2018р. у розмірі 68400,00 грн., яка частково оплачена відповідачем у розмірі 5801,22 грн., отже не сплаченою залишилась сума у розмірі 62598,78 грн., що й заявлена позивачем о стягнення з відповідача.

За змістом п.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію з 01.07.2018, проте спірне нерухоме майно після закінчення строку дії договору відповідачем не повернуто, що не заперечується відповідачем у справі, та майно передано йому в оренду знаходиться в його користуванні.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки орендар після закінчення строку дії Договору не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений Договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суд приходить до висновку про те, що неповернення об`єкту оренди за договором у період, зокрема, з липня 2018 року по грудень 2018 року включно відбулося виключно з вини самого орендаря, що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України.

При цьому суд враховує, що неустойка, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України, відповідно до цього суд перевіривши розрахунок позивача та враховуючи, що позивачем нараховано неустойку з моменту закінчення строку дії договору, а не за період в якому у орендаря обліковувалася заборгованість, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 62598,78 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, про що зазначав у постанові від 13.02.2018р. у справі №910/12949/16.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за подання позовної заяви покладається судом на відповідача в розмірі 1921,00 грн., оскільки позов задоволено повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.21/А, ідентифікаційний код ВП 41022900) неустойку в сумі 62598,78 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. покласти на відповідача у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.21/А, ідентифікаційний код ВП 41022900) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.21/А, ідентифікаційний код ВП 41022900).

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м-н. Театральний, буд. 1, ідентифікаційний код 23148337).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "29" липня 2019 р.

Суддя І.О. Чистякова