Ухвала

від 29.07.2019 по справі 914/3224/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/3224/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.

розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 у справі

за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Проект", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарнія - Трейд" про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада 10.04.2019 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Проект" (далі - ТОВ "Скай Проект") звернулося до Верховного Суду із заявою про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що справа № 914/3224/16 містить виключну правову проблему щодо застосування строку позовної давності до віндикаційного позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2019 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Кушнір І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради та повідомлено про здійснення перегляду постанови і рішення без повідомлення учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарнія-Трейд" (далі - ТОВ "Нарнія-Трейд") про витребування земельної ділянки, посилаючись на приписи статей 328, 330, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2000 на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА) від 15.12.2000 № 1454 між Львівською ОДА та Закритим акціонерним товариством "Авіас-Плюс" (далі - ЗАТ "Авіас-Плюс") було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва АЗС площею 0,20 га по вул. Стрийській та видано ЗАТ "Авіас-Плюс" державний акт про право власності на землю від 23.01.01 № ЛВ 028577 (10708005) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська-вул. Чмоли .

Проте, рішенням Господарського суду м. Києва від 01.05.2002 у справі № 31/89, яке набрало законної сили, визнано недійсними вказане розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.12.2000 про продаж земельної ділянки для будівництва АЗС, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2000 та державний акт на право власності на землю, із встановленням, зокрема, обставин щодо відсутності у облдержадміністрації повноважень на розпорядження землями комунальної власності та наявність таких повноважень на розпорядження земельною ділянкою у Львівської міської ради.

Таким чином, як зазначав позивач, ЗАТ "Авіас-Плюс" не набувало право власності на спірну земельну ділянку, проте, всупереч рішенню Господарського суду м. Києва від 01.05.2002 у справі № 31/89 та нормам чинного законодавства, 12.04.2002 між ЗАТ "Авіас-Плюс" та Відкритим акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт" (далі - ВАТ "Дніпронафтопродукт") було укладено договір АЕР № 526379 купівлі - продажу вказаної земельної ділянки, а 08.06.2004 земельна ділянка ВАТ "Дніпронафтопродукт" за договором купівлі - продажу була перепродана Закритому акіонерному товариству "Фірма "Львів - Петроль" (далі - ЗАТ "Фірма "Львів - Петроль").

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на день подання позову право власності на земельну ділянку зареєстроване за ТОВ "Нарнія - Трейд", що стало підставою для звернення до суду з підстав вибуття земельної ділянки із володіння власника - Львівської міської ради поза його волею внаслідок неправомірних дій Львівської облдержадміністрації.

Справа розглядалась судами неодноразово.

При новому розгляді рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 (суддя Козак І. Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд, встановив наявність порушеного права позивача та правомірність заявленої вимоги про витребування спірної ділянки, проте відмовив у позові, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 (колегія суддів: Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д., Кордюк Г. Т.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Під час підготовки справи до розгляду колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи встановила, що суди дійшли висновку про наявність підстав для витребування спірного майна на підставі статті 388 ЦК України проте відмовили в позові на підставі статей 256, 261 ЦК України, зазначивши, що позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки ще 01.05.2002 і саме з цієї дати слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.05.2019 у справі № 911/2817/17 висловлена позиція, що право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула із володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та не з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, і початок перебігу позовної давності співпадає з моментом звернення прокурором із позовом у такій справі.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 висловлено позицію щодо відсутності пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відповідач набула права власності на об`єкт нерухомого майна 25.01.2017, а з позовом прокурор звернувся до суду 02.02.2017, тобто в межах строку позовної давності.

У постанові від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду виходив з того, що позов подано в межах трирічного строку, оскільки набуття відповідачами спірної земельної ділянки відбулося на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2016, а до суду із цим позовом Одеська міська рада звернулася 21.11.2016.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відтак, мають місце обставини, які вказують на існування правової проблеми у застосуванні судами на практиці положень статей 256, 261 ЦК України щодо визначення початку перебігу строку позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, а саме з моменту коли особа довідалася /або могла довідатися про порушення її права, тобто з моменту вибуття майна із власності або користування чи з моменту коли особа довідалася/або могла довідатися про порушення свого права шляхом набуття майна особою, у якої це майно знаходиться на час подачі позову .

За змістом частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

З огляду на викладене та з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ТОВ "Скай Проект" задовольнити.

Передати справу № 914/3224/16 разом із касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 у даній справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір