Окрема ухвала

від 26.11.2019 по справі 914/3224/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду

Антонюк Н. О.

Справа № 914/3224/16

Провадження № 12-128гс19

26 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2019 року та рішення Господарського суду Львівської області від 17 грудня 2018 року у справі № 914/3224/16 за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Скай Проект (далі - ТОВ Скай Проект ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Нарнія-Трейд (далі - ТОВ Нарнія?Трейд ), про витребування земельної ділянки.

За результатами судового розгляду Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу Львівської міської ради залишила без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2019 року у справі № 914/3224/16 - без змін.

Обставини справи

У грудні 2016 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Нарнія-Трейд про витребування земельної ділянки площею 0,20 га за адресою: м. Львів, вул. Стрийська -вул. Чмоли, кадастровий номер 4610136800:01:008:0002.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, вибула з власності територіальної громади міста Львова на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації (далі - ОДА) від 15 грудня 2000 року № 1454 про продаж ЗАТ Авіас Плюс земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській у м. Львові для будівництва АЗС (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27 грудня 2000 року, укладений між Львівською ОДА та ЗАТ Авіас Плюс , а також державний акт про право власності на землю від 23 січня 2001 року).

Господарський суд міста Києва рішенням від 11 травня 2002 року у справі № 31/89, яке набрало законної сили, визнав недійсними вищенаведені розпорядження Львівської ОДА про продаж спірної земельної ділянки, договір купівлі-продажу та державний акт про право власності на землю за ЗАТ Авіас?Плюс з підстав відсутності волі територіальної громади міста Львова на її продаж.

Однак перед цим, 12 квітня 2002 року, ЗАТ Авіас Плюс продало, а ВАТ Дніпронафтопродукт придбало цю земельну ділянку.

8 червня 2004 року між ВАТ Дніпронафтопродукт та ЗАТ Фірма Львів?Петроль було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, згідно з яким останнє придбало її у власність.

14 листопада 2008 року ЗАТ Фірма Львів-Петроль прийняла рішення про створення ТОВ Нарнія-Трейд та внесла до статутного капіталу новоствореного товариства, у тому числі, й спірну земельну ділянку.

23 березня 2017 року між ТОВ Нарнія-Трейд та ТОВ Скай Проект підписано акт приймання-передачі земельної ділянки як внесок до статутного капіталу ТОВ Скай Проект .

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи рішення у справі, керувалася тим, що:

- оскільки право власності територіальної громади міста Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи;

- порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями; закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи; тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням;

- закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб;

- Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки в іншій справі;

- оскільки порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі № 31/89, то позивачу було відомо про таке порушення ще на час звернення позивача з позовом у зазначеній справі; суди попередніх інстанцій дату такого звернення не встановили; водночас суди попередніх інстанцій встановили, що рішення у справі № 31/89 було прийняте Господарським судом міста Києва 1 травня 2002 року. Зазначене свідчить про те, що позивачу було відомо про порушення його прав принаймні на цю дату.

Не можу погодитись з думкою більшості колег щодо порядку обчислення строку позовної давності, виходячи з такого.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка належала до комунальної власності, знаходилася у межах міста Львова та взагалі не могла бути відчужена відповідно до рішень ОДА, як це відбулося у цій справі. ОДА не є уповноваженим органом на розпорядження цією землею. Очевидно, що приймаючи відповідне рішення про долю земельної ділянки комунальної власності, вона вийшла за межі своїх повноважень.

Незаконність такої передачі була підтверджена 11 травня 2002 року рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 31/89, яким визнано недійсними зазначені вище розпорядчий акт та договір між ОДА і ЗАТ Авіас Плюс .

Таким чином, вибуття цієї земельної ділянки з власності територіальної громади міста Львова відбулося у протиправний спосіб поза волею власника.

Припинення права власності на спірну земельну ділянку не відповідало вимогам закону та порушувало права територіальної громади міста Львова.

Таким чином, Господарський суд міста Києва рішенням від 11 травня 2002 року у справі № 31/89, яке набрало законної сили, визнав недійсними зазначені вище договір та державний акт про право власності на землю у зв`язку з тим, що на момент прийняття розпорядження Львівською ОДА земельна ділянка належала до земель міста Львова та могла відчужуватися лише на підставі рішення Львівської міської ради. Фактично Господарський суд м. Києва відновив право власності громади на землю, яка вибула з володіння без її волі.

Не можу погодитися із більшістю колег щодо початку відліку позовної давності змоменту вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності на підставі розпорядження ОДА. Вважаю, що Львівська міська рада вживала заходів для відновлення свого порушеного права шляхом звернення з відповідним позовом до суду. З 11 травня 2002 року (з дати прийняття рішення Господарським судом міста Києва) територіальна громада в особі уповноважених органів місцевого самоврядування відновила свої правомочності власника.

Тож суду необхідно було з`ясувати, коли мало місце наступне порушення прав територіальної громади як власника спірної земельної ділянки та коли Львівська міська рада дізналася або могла дізнатися про такі порушення.

Саме з такої дати необхідно відлічувати позовну давність, а не з дати вибуття спірної земельної ділянки комунальної власності на підставі розпорядження ОДА, яке було оскаржене міською радою до суду.

Суддя Великої Палати Верховного Суду

Н.О. Антонюк