Постанова

від 23.07.2019 по справі 826/23086/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа №826/23086/15

касаційне провадження №К/9901/28675/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2015 (суддя Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 (головуючий суддя - Глущенкол Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) у справі №826/23086/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ашан Україна Гіпермаркет до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ашан Україна Гіпермаркет звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2015 №0001593901 та №0001603901.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 26.11.2015 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2015 залишив без змін

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, статтей 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Ашан Україна Гіпермаркет з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Реіз-ЛТД щодо податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 і за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Електа-Інжиніринг щодо податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 30.04.2014, результати якої оформлено актом від 23.06.2015 №680/28-10-39-10/35442481.

На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.5, 138.6, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2015 №0001603901 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 789029 грн.;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2015 №0001593901 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 471991 грн., в тому числі: в сумі 377593 грн. основного платежу та в сумі 94398 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Недотримання позивачем вказаних приписів податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному формуванні показників податкового обліку за нереальними операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Реіз-ЛТД товарів (лохина вагова) на підставі договору від 23.05.2014 №П5073 та у Товариства з обмеженою відповідальністю Електа-Інжиніринг підрядних робіт (електромонтажні роботи на об`єкті замовника: гіпермаркет у торгівельному комплексі Южная Галлерея у м. Сімферополь) на підставі договору від 23.05.2014 №П5073.

Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з неможливістю встановити придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Реіз-ЛТД товару в таких обсягах, які в подальшому реалізовано позивачу. Відповідач посилався на певні дефекти первинних документів, складених за наслідками господарських операцій позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Електа-Інжиніринг , зокрема - недостатня деталізація обсягу підрядних робіт, незазначення дати і місця складення актів виконаних робіт. Також орган доходів і зборів наголошував на тому, що у контролюючого органу, на обліку в якого перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю Електа-Інжиніринг , відсутня інформація про наявність ліцензій на здійснення електромонтажних робіт.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Ашан Україна Гіпермаркет до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори; видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, кошторис на виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат тощо.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю Ашан Україна Гіпермаркет як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Крім того, за результатами дослідження наявності ділової мети у позивача при укладенні спірних господарських операцій та пов`язаності таких операцій з його господарською діяльністю судами встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Ашан Україна Гіпермаркет є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування. Предмети договорів позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Реіз-ЛТД (придбання лохини) та з Товариством з обмеженою відповідальністю Електа-Інжиніринг (виконання електромонтажних робіт на об`єкті торгівельного комплексу) безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю Ашан Україна Гіпермаркет , оскільки спрямовані на поповнення асортименту продукції та забезпечення належного функціонування магазину.

За таких обставин у сукупності висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за здійсненими з контрагентами господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Вимоги касаційної скарги податкового органу фактично зводяться до необхідності здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати переваги одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді касаційної інстанції).

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі №826/23086/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк