Рішення

від 02.07.2019 по справі 478/93/19

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/93/19 Провадження № 2/478/111/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року смт Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Казанківської селищної ради: Кривоцюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа - Казанківська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

14.04.2019 року позивач звернулась до суду з позовом до Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа - Казанківська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що ОСОБА_3 був головою фермерського господарства Саша , згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за №20898090 від 15.11.1997 року. Згідно рішення 4 сесії ХХІІІ скликання Казанківської районної ради Казанківського району Миколаївської області від 03.11.1998 року за №36/4 ОСОБА_3 було виділено в постійне користування земельну ділянку площею 20 га, для розширення фермерського господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Рішенням загальних зборів членів фермерського господарства Саша (протокол №48 від 25.11.2013 року), було прийнято рішення, про призначення ОСОБА_1 (позивача) головою зазначеного фермерського господарства, заміну назви на ФГ Саша-1 та затверджено статут ФГ в новій редакції зі змінами та доповненнями. 03.12.2013 року ФГ Саша-1 було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ОСОБА_1 (позивач) яка, як дружина, є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, але щодо успадкування зазначеної земельної ділянки площею 20 га, виділеної ОСОБА_3 в постійне користування для розширення фермерського господарства, 09.01.2019 року, Казанківською державною нотаріальною конторою Миколаївської області їй було відмовлено в зв`язку з тим, що неможливо віднести зазначене майно до складу спадкового майна.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд надати їй додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , на земельну ділянку, загальною площею - 20 га, Державний акт, серії НОМЕР_1 , кадастровий номер: НОМЕР_2 , яка розташована на території Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яка була виділена в постійне користування Фермерському Господарству Саша в особі його голови ОСОБА_3 , у зв`язку з втратою оригіналу Державного акту, серії НОМЕР_1 , кадастровий номер: НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 04.02.2019 року справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року замінено первісного відповідача Великоолександрівську сільську раду Казанківського району Миколаївської області на належного, - Казанківську селищну раду Миколаївської області.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та прохали його задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача - Казанківської селищної ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, підтримав надані раніше заперечення, викладені у відзиві на позов.

Представник відповідача - Казанківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час і місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, в поясненні від 15.04.2019 року зазначав, що немає необхідності визначати додатковий строк на вступ в право спадкування тому, що позивач своєчасно подала заяву та прийняла спадщину після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Навіть у разі надання документів, що підтверджують право спадкодавця (померлого) на постійне користування земельною ділянкою, видати свідоцтво про право на спадщину не є можливим в зв`язку з тим, що на теперішній час діючим законодавством не передбачено таку форму користування землею для фізичних осіб, неможливо віднести майно, що зазначено у позові, до складу спадкового майна.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був головою фермерського господарства Саша , свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за №20898090 від 15.11.1997 року.

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4805614272019 від 22.01.2019 року, земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 20 га, яка знаходиться у державній власності, кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення: для ведення фермерського господарства, згідно рішення 4 сесії ХХІІІ скликання Казанківської районної ради Казанківського району Миколаївської області від 03.11.1998 року за №36/4, державний акт від 14.12.1998 ІІ- НОМЕР_3 , було виділено ОСОБА_3 .

Зазначений державний акт від 14.12.1998 ІІ- НОМЕР_3 , позивачем суду не наданий.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 11.03.2013 року складено відповідний актовий запис №26(свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 від 11.03.2013 року).

Рішенням загальних зборів членів фермерського господарства Саша (протокол №48 від 25.11.2013 року), було прийнято рішення про: призначення ОСОБА_1 (позивача) головою зазначеного фермерського господарства, включення до складу ФГ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та виведення з членів ОСОБА_3 на підставі його смерті, заміну назви на ФГ Саша-1 та затверджено статут ФГ Саша-1 в новій редакції зі змінами та доповненнями. 03.12.2013 року ФГ Саша-1 було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ОСОБА_1 (позивач) яка, як дружина, є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 подала заяву про прийняття спадщини, але щодо успадкування зазначеної земельної ділянки площею 20 га, виділеної ОСОБА_3 в постійне користування для розширення фермерського господарства, 09.01.2019 року, Казанківською державною нотаріальною конторою Миколаївської області їй було відмовлено в зв`язку з тим, що неможливо віднести зазначене майно до складу спадкового майна.

Згідно інформації в.о. завідувача Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області Міщенко Н.В. від 23.02.2019 року 347/01-16, єдиним спадкоємцем за законом першої черги, що прийняв спадщину ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина, - ОСОБА_1 (спадкова справа №22/2013), яка своєчасно подала заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори. Немає необхідності визначати додатковий строк на вступ в право спадкування . Навіть у разі надання документів, що підтверджують право спадкодавця (померлого) на постійне користування земельною ділянкою, видати свідоцтво про право на спадщину не є можливим в зв`язку з тим, що на теперішній час діючим законодавством не передбачено таку форму користування землею для фізичних осіб, неможливо віднести майно, що зазначено у позовній заяві, до складу спадкового майна.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 160924788 від 25.03.2019 року, земельна ділянка площею 20 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , згідно наказу, серія та номер: 9144/0/14-18-СГ, виданого 26.12.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46132028 від 25.03.2019 року, належить на праві комунальної власності, - Казанківській селищній раді, код ЄДРПОУ: 04375292.

Згідно з частиною першою ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Частиною другою ст.92 цього Кодексу передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державне комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Зі змісту частини другої ст.92 Кодексу вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування фізичним особам - спадкоємцям за законом після смерті спадкодавця, - не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України,право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України,до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство , передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

При цьому, між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою ФГ Саша не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею права користування чужими земельними ділянками.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16 та від 23 листопада 2016 року у справі №3113цс15, які згідно ст.360-7 ЦПК України є обов`язковими для судів.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. А тому, у задоволенні позовної заяви слід відмовити за необґрунтованістю.

Також, згідно із статтею 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Таким чином, згідно із Земельним Кодексом України, єдиним документом, який підтверджує право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою є Державний акт.

Зазначений державний акт від 14.12.1998 ІІ- НОМЕР_3 , позивачем суду не наданий.

У зв`язку із вище викладеним, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа - Казанківська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Судові витрати по справі, які складаються з судового збору сплаченим позивачем при зверненні до суду, в розмірі 768 грн. 40 коп. підлягають віднесенню за рахунок позивача відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа - Казанківська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем віднести на її рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Миколаївському апеляційному суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя: