Ухвала

від 25.07.2019 по справі 167/66/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 167/66/19 Провадження №11-кп/802/353/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.3 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, з неповною середньою освітою, раніше судимий:

- 28.03.2000 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці з конфіскацією майна;

- 27.10.2003 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

- 26.12.2003 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 71 КК України покарання частково приєднано по вироку Рожищенського районного суду Волинської області від 27.10.2003 року до відбування покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 25.06.2009 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 395, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 3 роки;

- 10.07.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки;

- 06.07.2017 року Горохівським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 19.07.2017 року Ковельським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі,засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Засуджений за:

ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання, з 21 грудня 2018 року.

Цим вироком вирішено долю речових доказів, стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати в сумі 5291 грн. Задоволено цивільний позов Комунального опорного навчального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. с. Переспа» та стягнуто в його користь з ОСОБА_7 1583, 37 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

Стягнуто з ОСОБА_7 в доход держави для зарахування до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 21 листопада 2018 року близько 19 год., з території домогосподарства, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , куди проник шляхом зриву навісної скоби вхідних дверей до приміщення літньої кухні цього господарства, умисно, повторно, таємно викрав чуже майно, а саме: 20 кг волоських горіхів неочищених в шкарлупі вартістю 600 грн.; одну банку з полімерною кришкою з засоленим сирим свинячим салом, ємністю 3 літри вартістю 10 грн. 50 коп.; дві упаковки крупи пшеничної вагою 800 г, торгівельної марки «Моя Країна», вартістю 23 грн. 32 коп., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 633 грн 82 коп.

Він же, 24 листопада 2018 близько 14 год., шляхом пошкодження навісних замків задніх вхідних дверей проник до складського приміщення харчоблоку навчального закладу комунального опорного навчального закладу «ЗОШ І-ІІІ ст. с. Переспа» в с. Переспа Рожищенського району, на вул. Миру, 2, звідки умисно, повторно, таємно викрав: солодко-вершкове масло торгівельної марки «Селянське», масою 1 кг 650 г вартістю 313 грн. 01 коп.; соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену олію торгівельної марки «Рафіновочка», ємністю 5 л вартістю 146 грн. 67 коп.; сік яблучно-полуничний, торгівельної марки «Ранок», ємністю 2 л вартістю 41 грн. 67 коп.; п`ять упаковок кавового напою торгівельної марки «Галич-Ранок», масою 650 г кожна вартістю 58 грн. 70 коп.; безкісткове м`ясо яловичини 1 категорії, вагою 3 кг вартістю 339 грн. 99 коп.; алюмінієву каструлю, ємністю 4 л вартістю 250 грн.; алюмінієву каструлю, ємністю 15 л вартістю 433 грн. 33 коп., якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав Комунальному опорному навчальному закладу «ЗОШ І-ІІІст. с. Переспа» майнову шкоду назагальну суму 1 583 грн. 37 коп.

Він же, 20 грудня 2018 року близько 01 год., з території домогосподарства, що знаходиться в АДРЕСА_3 , куди проник шляхом зриву навісної скоби з вхідних дверей приміщення господарсько-побутової споруди (хліва), умисно, повторно, таємно викрав велосипед типу дамка іноземного виробництва марки "Weinmann Symetric", білого кольору, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 2 300 грн.

Не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, обвинувачений просить змінити вирок в частині призначеного йому покарання. Стверджує, що вирок щодо нього є надто суворим, оскільки він повністю визнав свою вину, давав правдиві показання, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаюється у вчиненому, добровільно відшкодував частину завданих злочином збитків, тобто посилається на наявність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з огляду на що просить апеляційний суд призначити покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією ч.3 ст. 185 КК України, тобто зменшити міру призначеного покарання. В судовому засіданні апеляційного суду апелянт просив призначити йому покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який її заперечив, представника потерпілого, яка просила задовльнити апеляційну скаргу обвинуваченого, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Судом першоїінстанції матеріалиданого кримінальногопровадження зазгодою учасниківсудового провадженнярозглянуті впорядку,передбаченому ч.3ст.349КПК України.Встановлені судомфактичні обставинивчиненого злочинута кваліфікаціядій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.

В силу вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання,враховує ступіньтяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляційній скарзі щодо невідповідность призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, судимості за які не зняті та не погашені у встановленому судом порядку.

З достатньою повнотою судом взято до уваги обставини, які пом`якшують покарання щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які його обтяжують.

Судом першої інстанції враховано особу підсудного, який за місцем проживання характеризується негативно, вину у вчиненому визнав, розкаявся, однак є раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, тому прийшов до висновку, що виправлення, перевиховання обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів неможливе без ізоляції від суспільства, та призначив покарання в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, із урахуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд не вбачає.

З оглядуна вищенаведене,апеляційний суддоходить висновку,що за наявності двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що його обтяжують, позиції потерпілих щодо обрання не сувого покарання, тобто обставин, на які посилається апелянт, як на такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність вищевказаних даних про особу обвинуваченого, який ранішенеодноразово притягавсядо кримінальноївідповідальності завчинення аналогічнихумисних корисливихзлочинів,терміни покаранняза яківідбував реальнов місцяхпозбавлення волі,судимості незняті тане погашеніу встановленомузаконом порядку,належних висновківдля себене зробив,знову,через короткийпроміжок часупісля звільнення,вчинив триепізоди крадіжокчужого майна, не надає підстав для призначення ОСОБА_7 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Відтак, призначене місцевим судом покарання, ближче до мінімальної межі інкримінованого обвинуваченому злочину, буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів і таким, що не можна визнати надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Таким чином, законних підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених у скарзі та її задоволення, апеляційний суд не вбачає.

Разом із тим, перевіряючи матеріали кримінального провадження в порядку ч.2 ст. 404 КПК України, апеляційний суд вважає, що висновки судового рішення в частині стягнення з обвинуваченого судового збору в сумі 768, 40 грн. є необґрунтованими, оскільки при вирішенні цивільного позову в межах кримінального провадження та стягнення з винної особи коштів у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди необхідно мати на увазі, що статус особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність, насамперед пов`язаний зі статусом обвинуваченого, якому має бути гарантовано додержання закріпленої у статтях7,9 КПКзасади законності, звідси й положеньглави 8 цього Кодексу.

Тому, з огляду на зміст наведених норм процесуального права, застосування ч. 3ст. 88 ЦПК(у редакції Закону № 1618-ІV) таЗакону № 3674-VI і стягнення за вироком із засудженого судового збору суперечить ч. 5ст.128,статтям2,7,9,118,119,370цьогоКодексув їх взаємозв`язку.

Така правова позиція ухвалена у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Таким чином, стягнення із засудженого судового збору при вирішенні цивільного позову в кримінальному провадженні є неправомірним, а тому, оскільки це не погіршує становище обвинуваченого, апеляційний суд виходить за межі апеляційної скарги засудженого та виключає з резолютивної частини вироку таку вказівку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, КПК України, апеляційний суд,

У ХВ А Л И В

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити беззадоволення, авирок Ківерцівськогорайонного судуВолинської областівід 13березня 2019року щодо нього без змін.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про стягнення з ОСОБА_7 в доход держави для зарахуваннядо спеціальногофонду державногобюджету Українисудовий збірв сумі 768, 40 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді