Рішення

від 30.07.2019 по справі 910/6659/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 910/6659/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" до громадської організації "Об`єднання сиріт та інвалідів України" про стягнення 47 170,15 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року державна установа "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" (далі - Інститут) звернулася до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 1 серпня 2016 року між ним та громадською організацією "Об`єднання сиріт та інвалідів України" (далі - Організація) був укладений договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 07/16, за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень загальною площею 34,9 кв.м., а саме: кімнати 405-406 на 4 поверсі адміністративної будівлі за адресою: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 5, що перебувають на балансі позивача. Крім того, 4 серпня 2016 року між сторонами також було підписано відповідну угоду про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 07/16К, відповідно до умов якого Організація зобов`язалася брати участь у витратах Інституту на обслуговування, експлуатацію та ремонт вищезазначеної адміністративної будівлі пропорційно до займаної відповідачем площі. 4 лютого 2019 року між сторонами був укладений договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого Організація визнала наявний у неї борг перед позивачем за вищезазначеними правочинами, який на момент укладення цього договору склав 52 340,45 грн., а також зобов`язалася погашати наведену суму заборгованості згідно погодженого сторонами у цій угоді графіку. Оскільки Організація взяте на себе за укладеною між сторонами угодою про реструктуризацію боргу від 4 лютого 2019 року зобов`язання по проведенню розрахунків з позивачем виконала лише частково, заборгувавши Інституту 47 170,15 грн., останній, посилаючись на статті 11, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 232, 285, 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.

Господарський суду міста Києва ухвалою від 27 травня 2019 року позовну заяву залишив без руху та надав позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

30 травня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27 травня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року вищенаведену позовну заяву Інституту прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6659/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Проте Організація у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 30 травня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/6659/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 5, офіс 405-406.

Однак поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 30 травня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2016 року між Інститутом та Організацією було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 07/16, за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень загальною площею 34,9 кв.м., а саме: кімнати 405-406 на 4 поверсі адміністративної будівлі за адресою: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 5, що перебувають на балансі позивача.

Вищезазначений договір підписаний уповноваженим представниками сторін, а також скріплений печатками цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що 1 серпня 2016 року між сторонами було підписано відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду.

За умовами пункту 3.1 цієї угоди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2016 року - 2 378,25 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних послуг, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця. Також наведеним положенням договору передбачено обов`язок орендаря отримати рахунок до 5 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 10.1 наведеного правочину останній укладено строком на один рік шість місяців зі строком дії з 1 серпня 2016 року по 31 січня 2018 року включно.

Судом встановлено, що у додатковій угоді від 1 лютого 2018 року № 1 сторони погодили продовження терміну дії договору оренди від 1 серпня 2016 року № 07/16 на один рік - до 31 січня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 3.1 вищезазначеного договору оренди між Інститутом та Організацією укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 4 серпня 2016 року № 07/16К, за умовами якого відповідач зобов`язався брати участь у витратах позивача на обслуговування, експлуатацію та ремонт адміністративної будівлі пропорційно до займаної Організацією площі.

Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача орендар зобов`язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати у орендодавця рахунки та до 25 числа поточного місяця в повному обсязі внести плату на рахунок орендодавця (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновлювальної вартості приміщення, а також плату за комунальні послуги та відшкодування податку за землю.

При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди, 4 лютого 2019 року відповідач повернув орендодавцю орендоване майно на підставі відповідного акту приймання-передачі від 4 лютого 2019 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Інститутом умов даних угод.

Водночас судом встановлено, що на час повернення орендованого майна у Організації перед позивачем була наявна заборгованість у загальному розмірі 52 340,45 грн., у тому числі заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 8 815,14 грн. (за період з листопада по грудень 2018 року та січень 2019 року); відшкодування земельного податку у розмірі 31 123,20 грн. (за період з серпня 2016 по грудень 2016 року, з січня 2017 по грудень 2017 року, з січня 2018 року по грудень 2018 року та січень 2019 року); відшкодування комунальних (експлуатаційних) послуг у розмірі 11 343,32 грн. (за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року та січень 2018 року); штрафу, нарахованого згідно з пунктом 3.8 договору оренди, у розмірі 440,76 грн., а також пені, нарахованої згідно з пунктом 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача, у розмірі 618,03 грн.

Зазначена заборгованість в сумі 52 340,45 грн. була визнана відповідачем та зафіксована сторонами у пункті 5 акту приймання-передачі від 4 лютого 2019 року, а також в акті звірки взаємних розрахунків, проведених станом на 4 лютого 2019 року.

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що 4 лютого 2019 між позивачем та Організацією було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, за умовами якого Інститут надав відповідачу розстрочку у погашенні зазначеної заборгованості в сумі 52 340,45 грн., а відповідач, у свою чергу - зобов`язався сплатити зазначений борг відповідно до встановленого цим договором графіку.

Пунктом 1.2 договору про реструктуризацію заборгованості встановлено наступний графік погашення відповідачем заборгованості: до 1 березня 2019 року - 21 217,25 грн., до 1 квітня 2019 року - 11 123,20 грн., до 1 травня 2019 року - 10 000,00 грн., до 31 травня 2019 року - 10 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 цієї угоди орендодавець має право у односторонньому порядку приймати рішення про дострокове розірвання цього договору в разі, зокрема, порушення Організацією умов цього договору.

Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе за вищевказаним договором про реструктуризацію зобов`язання щодо погашення боргу згідно з встановленим графіком, у зв`язку з чим позивач, керуючись пунктом 2.2 вказаного договору, листом від 24 квітня 2019 року № 310/238 повідомив відповідача про дострокове його розірвання в односторонньому порядку (копія даного листа та доказів його направлення на адресу Організації наявні у матеріалах справи).

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що розірвання цього договору не є підставою для припинення зобов`язань, які виникли між сторонами до його розірвання, а відтак зазначений факт не звільняє Організацію від виконання взятих на себе за вказаним договором обов`язків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, одним із способів припинення зобов`язання за домовленістю сторін є новація зобов`язання або заміна первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявність умови про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Отже, з 4 лютого 2019 року згідно вищенаведених приписів чинного законодавства зобов`язання відповідача за вищенаведеними договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, від 1 серпня 2016 року № 07/16 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 4 серпня 2016 року № 07/16К припинилися за домовленістю сторін шляхом новації. Водночас у Організації виникло нове грошове зобов`язання перед позивачем щодо сплати останньому 52 340,45 грн. згідно погодженого сторонами графіку погашення цієї заборгованості.

Водночас всупереч умовам угоди про реструктуризацію боргу від 4 лютого 2019 року Організація взятий на себе обов`язок по сплаті спірних грошових коштів у встановлений строк виконала лише частково, сплативши Інституту 5 170,30 грн. та заборгувавши таким чином останньому 47 170,15 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу Організації за угодою про реструктуризацію боргу від 4 лютого 2019 року, яка складає 47 170,15 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Інституту до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути громадської організації "Об`єднання сиріт та інвалідів України" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 5, офіс 405-406; ідентифікаційний номер: 35222571) на користь державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 5; ідентифікаційний номер: 21570552) 47 170 (сорок сім тисяч сто сімдесят) грн. 15 коп. заборгованості, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 липня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко