Ухвала

від 26.07.2019 по справі 128/276/19

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/276/19

УХВАЛА

26 липня 2019 року м. Вінниця Вінницький районний суд Вінницької області

в складі колегії

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4

за участі

прокурора ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 .

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Вінниця обвинувальний акт, внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018020000000005 від 02.01.2018 року відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором ПП «Актив-Строй», проживаючого в АДРЕСА_1 , раніш не судимого

у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України,-

УСТАНОВИЛА:

04.02.2019 року до Вінницького районного суду Вінницької області з прокуратури Вінницької області надійшло кримінальне провадження по обвинувальному акту, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018020000000005 від 02.01.2018 року відносно ОСОБА_7 у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2019 року головуючим суддею у вказаному кримінальному провадженні визначено суддю ОСОБА_1 , склад колегії суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

07.02.2019р. кримінальне провадження призначено до підготовчого розгляду.

В підготовчому судовому засіданні стороною захисту ОСОБА_7 подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

В клопотанні стороною захисту зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 ст.291 КПК України. Так, обвинувальний акт на думку сторони обвинуваченого не містить жодних анкетних відомостей потерпілого. Натомість, вказується, що «потерпілим у кримінальному провадженні являється Бохоницька сільська рада Вінницького району Вінницької області, яка у ході досудового розслідування відповідну згоду щодо її визнання потерпілим не надала».

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 7 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. З вказаних положень законодавства випливає, що оскільки Бохоницька сільська рада Вінницького району Вінницької області не подавала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а також ненадала згодуна визнанняїї потерпілиму кримінальномупровадженні №4201802000000005від 02.01.2018року,Бохоницька сільськарада Вінницькогорайону Вінницькоїобласті неможе вважатисьпотерпілим уданому кримінальномупровадженні. Слід зауважити, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування №42018020000000005 також не зазначено жодних відомостей про вручення потерпілому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки. Таким чином, прокурором грубо порушено вимоги ст. ст. 55, 291 КПК України. Також у клопотанні зазначено, що прокурором не додержано вимог щодо форми та змісту обвинувального акту, визначених ст. 291 КПК України. Так, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. В той же час, у вказаному обвинувальному акті замість викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, повністю дублюється повідомлення про підозру та містить виклад фактичних обставин правопорушення, у якому підозрювався ОСОБА_7 . За таких обставин визнання ОСОБА_7 обвинуваченим є недопустимим, адже стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру становить зміст повідомлення про підозру, а не обвинувального акту.

Окрім того, ч. 1 ст. 84 КПК України у клопотанні зазначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Однак, зазначені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення в своїй сукупності не дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також щодо інших обставин, які згідно ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в рамках кримінального провадження. Правова кваліфікація дій ОСОБА_7 є неповною та містить посилання лише на частину та статтю Кримінального кодексу України. Точне формулювання дій ОСОБА_7 , які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а також обґрунтування об`єктивної та суб`єктивної сторони таких діянь прокурором не наводиться. Це зумовлює неконкретність формулювання, та, як наслідок, відсутність належної правової кваліфікації дій обвинуваченого. Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію [час, місце, спосіб] кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Враховуючи те, що у вказаному обвинувальному акті викладаються виключно відомі на момент повідомлення про підозру фактичні обставини кримінального правопорушення, у такому випадку формулювання обвинувачення є неналежним. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист. Тому, враховуючи вказані недоліки сторона захисту обвинуваченого просить повернути обвинувальний акт прокурору.

Клопотання подане адвокатом ОСОБА_6 ОСОБА_7 підтримав, просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор проти клопотання заперечив, вважає його безпідставним, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, колегія суддів, виходить з наступного:

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Разом з цим ч. 1 ст.377 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

При цьому суд вважає не випадковим зазначення у тексті статті вимог щодо негайності та детальності інформування обвинуваченого про характер обвинувачення у їх сукупності вказане свідчить про те, що суть обвинувачення має бути детально викладена та доведена до відома особи, стосовно якої висунуто обвинувачення, ще до початку судового розгляду для того, щоб обвинувачений мав можливість одразу визначити для себе максимально ефективну лінію захисту та сформулювати її на початковій стадії судового провадження.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України» зазначається, що обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

Згідно ст.291 КПК України, обвинувальний актскладається слідчим,після чогозатверджується прокуроромта маємістити таківідомості: 1)найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер; 2)анкетні відомостікожного обвинуваченого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 3)анкетні відомостікожного потерпілого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 4)прізвище,ім`я,по батьковіта займанапосада слідчого,прокурора; 5)виклад фактичнихобставин кримінальногоправопорушення,які прокурорвважає встановленими,правову кваліфікаціюкримінального правопорушенняз посиланнямна положеннязакону істатті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність таформулювання обвинувачення; 6)обставини,які обтяжуютьчи пом`якшуютьпокарання; 7)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими. А також розмір витратна залученняексперта (уразі проведенняекспертизи підчас досудовогорозслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.283, ст.291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), тобто визначаються межі судового розгляду.

При надходженні обвинувального акту до суду він перевіряється судом у підготовчому судовому засіданні на відповідність положенням ч. 2 ст.291 КПК України, в тому числі дотримання у ньому вимог, передбачених п. 5 цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчиненого, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як вже зазначено вище, практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у вищевказаній справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року. У даному рішенні Європейський суд з прав людини від 25 липня 2000 року констатував, що обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Таким чином, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є одним із найважливіших елементів обвинувального акту, бо вірне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

В той же час, як вбачається зі змісту обвинувального акту, у тексті є наявним виклад фактичних обставин злочину, але не формулювання самого обвинувачення за двома епізодами, які кваліфікуються державним обвинуваченням за ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.

При цьому самі епізоди ніяким чином не розмежовані, та не містять окремої кваліфікації, з зазначенням кваліфікаційних ознак, як за ч.5 ст.191 так і за ч.1 ст. 366 КК України.

Замість цього державним обвинуваченням зазначена спільна кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України, а саме, як «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах; службове підроблення», хоча кожне з даних нормативних положень має власну конструкцію диспозиції, кваліфікаційні ознаки та відповідну санкцію.

Таким чином, прокурор в порушення наведеної норми правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (два самостійних злочини) виклав загальним текстом, не відокремлюючи об`єктивну сторону і фактичні обставини одного складу злочину від іншого, що робить не зрозумілим, які саме дії обвинуваченого відносяться до одного злочину, а які - до іншого складу злочину.

Подібний недолік і порушення прокурором вимог Загальної частини закону України про кримінальну відповідальність, як наслідок, робить незрозумілим висунуте особі обвинувачення. Отже, прокурором з огляду на викладене, не сформульоване зрозуміле і конкретне обвинувачення.

Крім того, зі змісту обвинувального акту, вбачається, що потерпілою стороною державне обвинувачення вважає Бохоницьку сільську раду Вінницького району та області, однак відомості щодо потерпілої особи є відсутніми.

Підстави визначення даної особи, як потерпілої в обвинувальному акту не заначено, в реєстрі відомості щодо потерпілої особи не вказані.

Крім того, як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_9 вміняється незаконне отримання грошових коштів з бюджету по платіжному дорученню №4 від 15.12.2017 року на суму 560426,95 грн., однак сама дата отримання даних коштів в обвинувальному акті не вказана, не зазначена також дата та місце підписання акта за №КБ-2а-в від 14.12.2017.

Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення та позбавляє суд прийняти об`єктивне рішення по справі.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. У п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції наголошував на необхідності приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії, п. 79).

Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, п. 34). Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції, п. 54).

Таким чином відсутність в обвинувальному акті конкретизації обвинувачення, його правової кваліфікації та відсутність відповідних зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду не дозволить суду перебрати на себе функції обвинувачення, у разі постановлення обвинувального вироку, оскільки це буде суперечити принципу змагальності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

В зв`язку з зазначеним, колегія суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 та вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору через невідповідність вимогам КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 114-115,291 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору - задовільнити.

Обвинувальний акт,внесений вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №42018020000000005 від02.01.2018року відносно ОСОБА_7 у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України повернути прокурору відділу прокуратури Вінницької області.

Повний зміст ухвали буде проголошено о 9-30 год. 26.07.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена в частині повернення обвинувального акту прокурору шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили в цій частині після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3