Рішення

від 29.07.2019 по справі 826/8261/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2019 року № 826/8261/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявська О.С., Уповноважена особа, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С. щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором № 300937/10824/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 09.02.2015 року;

- зобов`язання Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявську О.С. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 300937/10824/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 09.02.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8261/16, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.09.2016 року зупинено провадження в адміністративній справі № 826/8261/16 до винесення Конституційним Судом України рішення за наслідками розгляду подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 ст. 13, ст. ст. 21, 22, ч. ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Повістками про виклик представників сторін викликано в судове засідання на 23.01.2019 року з метою з`ясування питання щодо можливості поновлення провадження в адміністративній справі № 826/8261/16.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі № 826/8261/16, а розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.02.2015 між нею та ПАТ Банк Фінанси та Кредит було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на три місяці в національній валюті № 300937/10824/3-15.

09 лютого 2015 року на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 позивачем було внесено 184 950, 00 гривень що підтверджується випискою по особовому рахунку від 25.12.2015 року.

В подальшому, позивачу стало відомо про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Фінанси та Кредит та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Фінанси та Кредит та про початок процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк .

На звернення позивача до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С. про надання інформації/пояснення щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримала лист вих. № 3-037110/3807 від 16.03.2016 року, в якому повідомлялось про перевірку правових підстав розміщення коштів на рахунку № НОМЕР_1 , з урахуванням обмежень в діяльності банку, які були встановлені Національним банком України під час віднесення банку до категорії проблемних.

З метою відновлення порушених, на думку позивача, прав, свобод та інтересів необхідно визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С. щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором № 300937/10824/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 09.02.2015 року та зобов`язати відповідача 1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вказаним вище договором.

Представник Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С. у поданих 21.07.2016 року до суду запереченнях просив відмовити в задоволенні позову, та зазначав, що операція з перерахування грошових коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_1 безпосередньо на депозитний рахунок позивача суперечить п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ Банк Фінанси та Кредит , що є обов`язковим до застосування сторонами (умов договору), оскільки зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.

Відповідно до укладеного договору банківського вкладу на відкритий позивачем депозитний рахунок надійшли кошти шляхом так званого "дроблення" великого депозиту іншого клієнта банку, що підтверджується платіжними документами та свідчить, що ці операції не передбачали фактичного переміщення реальних грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок.

На переконання відповідача 1, ця обставина свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже їх нікчемність.

Окрім цього, відповідач 1 також зазначив, що на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 19.01.2015 року №34/БТ Про віднесення ПАТ Банк Фінанси та Кредит до категорії проблемних , відповідно до якої Банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів. Запроваджено обмеження: не допускати будь-яких операцій за договорами, за результатом яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів за рахунок відсотків.

Відповідач 2 у поданих 19.07.2016 року запереченнях просив відмовити в задоволенні позову та наголошував на тому, що законодавство не покладає обов`язок на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб враховувати під час складання Загального реєстру вкладників інші документи, окрім Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) був укладений договір про банківський строковий вклад (депозиту) Стандарт на три місяці в національній валюті № 300937/108524/3-15 (далі - Договір № 300937/108524/3-15).

По умовам вказаного Договору, сума Вкладу складає 184 950, 00 гривень.

Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний в п. 1 цього Договору, та по 09 травня 2015 року включно.

Процентна ставка на суму Вкладу становить 19,50 процентів річних.

Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 .

09 лютого 2015 року ОСОБА_1 (Платник) на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 було внесено 184 950, 00 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку від 25.12.2015 року.

Надалі постановою Правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до категорії проблемних від 19 січня 2015 року № 34/БТ віднесено Банк до категорії проблемних строком на 180 днів.

Постановою Правління Національного банку України від 16.07.2015 року № 463/БТ Про продовження строку віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит продовжено на 30 днів строк віднесення АТ Банк Фінанси та Кредит до категорії проблемних.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 Про віднесення ПАТ Банк Фінанси та кредит до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 №171 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Фінанси та кредит та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Банк Фінанси та кредит заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230 Про початок процедури ліквідації АТ Банк Фінанси та кредит та делегування повноважень ліквідатора банку . Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит , призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ Банк Фінанси та кредит заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.

Інформація про ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит була розміщена 23.12.2015 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та опублікована у газеті Голос України №242 (6242) від 23.12.2015 року.

25.12.2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду про визнання його кредитором ПАТ Банк Фінанси та Кредит на суму вкладу у розмірі 184 950, 00 грн.

21.01.2016 року, позивач повторно звернувся до Уповноваженої особи Фонду про визнання його кредитором ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявською О.С. на адресу позивача надіслано лист вих. № 3-037110/3807 від 16.03.2016 року, в якому повідомлялось що у рамках ліквідаційної процедури у Банку триває перевірка правових підстав розміщення коштів на рахунку № НОМЕР_2 в Банку з урахуванням тих обмежень в діяльності Банку, які були встановлені Національним банком України під час внесення Банку до категорії проблемних.

28.04.2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою, в якій просив надати інформацію про включення або відсутність його в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду та в якому розмірі.

Враховуючи відсутність відповіді на звернення позивача, та невключення його до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , звернулася з позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур`єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз положень Закону № 4452-VI дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур`єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено під час розгляду справи, в грудні 2018 року було завершено перевірку правочинів та укладених договорів АТ Банк Фінанси та Кредит на предмет нікчемності за наслідками якої договір, укладений з позивачем було визнано таким, що підпадає під ознаки нікчемності визнані ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , що підтверджується копією наказу АТ Банк Фінанси та Кредит № 165 від 16.11.2018 року, витягом з акту комісії з перевірки правочинів на предмет наявності підстав для застосування нікчемності від 16.11.2018 року, копією витягу з протоколу засідання комісії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань тимчасових обмежень здійснення неплатоспроможним банком операцій за вкладами від 14.12.2018 року № 40.

За результатами проведеної перевірки договорів (правочинів), укладених АТ Банк Фінанси та Кредит протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку (з 17.09.2014 року по 17.09.2015 року) комісією віднесено договір ОСОБА_1 № 300937/10827/3-15 (рахунок № НОМЕР_1 ) до таких, які підпадають під критерії, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки кошти у розмірі 185 000 гривень надійшли на рахунок позивача від ТОВ Творча архітектурна майстерня Ю. Бородкін з призначенням платежу - зворотня фінансова допомога, а в подальшому були розміщені нею на рахунку вказаного вище депозитного договору.

Листом за № 3-243000/8756 від 29.11.2018 року позивача повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ Творча архітектурна майстерня Ю. Бородкін (ЄДРПОУ 22928049) 09.02.2015 року в сумі 185 000, 00 гривень, з призначенням платежу зворотня фінансова допомога на рахунок № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 є нікчемним. Переказ коштів (транзакція). Здійснена ОСОБА_1 09.02.2015 року з поточного рахунку № НОМЕР_4 на депозитний рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 також визнано нікчемним.

Як встановлено з додатково поданих Уповноваженою особою Фонду документів, підставою для визнання нікчемним правочину за операцією з розміщення 09.02.2015 року на депозитний рахунок № НОМЕР_1 коштів у сумі 184 950, 00 грн. визначено п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , відповідно до яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

У той же час, суд при вирішення вказаної справи виходить з наступного.

У спірних правовідносинах суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Суд акцентує увагу на тому, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.

Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року.

У спірному випадку, відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою з перерахування 19.05.2016 р., посилаючись, при цьому, на пункт 7, 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Так, відповідно до указаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Втім, суд наголошує на тому, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між Банком та Позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Статтею 1062 Цивільного кодексу України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім`я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін`юсті 29.03.04р. за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб`єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними.

У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв`язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Як було зазначено вище, що до запровадження в Банку тимчасової адміністрації позивач уклав з ПАТ Банк Фінанси та Кредит депозитний договір № 300937/10824/3-15 від 09.02.2015 року, на підставі якого йому відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 в цьому Банку.

Матеріалами справи встановлено, що 09.02.2015 року на поточний рахунок № НОМЕР_4 зараховано кошти у сумі 185 000, 00 грн., які в подальшому позивачем було перераховано на свій депозитний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі депозитного договору № 300937/10824/3-15 від 09.02.2015 року.

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку позивача за період з 25.12.2015 року по 25.12.2015 року, у останнього обліковувалася сума коштів у розмірі 184 950, 00 грн. Вказаний факт не заперечувався відповідачами.

За таких обставин позивач є вкладником ПАТ Банк Фінанси та Кредит на рахунках якого на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних знаходився вклад, відповідно на нього поширюються гарантії, встановлені статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 справа 802/351/16-а, постанові Верховного Суду від 27.11.2018 справа №826/2322/16.

При цьому, посилання Уповноваженої особи на постанову правління Національного банку України Правління Національного банку України від 19.01.2015 року № 34/БТ Про віднесення ПАТ Банк Фінанси та Кредит до категорії проблемних , якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент перерахування позивачем коштів на депозитний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на підставі депозитний договір № 300937/10824/3-15 від 09.02.2015 року та, на її переконання, перешкоджала його укладенню, судом оцінюється критично, оскільки зазначена постанова в силу частини третьої статті 75 Закону України Про банки і банківську діяльність є банківською таємницею, а рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних на дату укладення правочину прийнято не було.

Окрім цього, при укладанні договору банківського вкладу (депозиту) № 300937/10824/3-15 від 09.02.2015 року та перерахування його депозитний рахунок коштів, додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом не встановлено, а тому суд також вважає безпідставним посилання відповідача на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як встановлену підставу визнання договору банківського вкладу нікчемним. При цьому, суд наголошує, що питання гарантування виплати відшкодування за договором банківського вкладу це гарантований Законом обов`язок держави.

Також, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, внаслідок яких правочин позивача з ПАТ Банк Фінанси та Кредит є нікчемним.

Таким чином, відповідач 1 не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ Банк Фінанси та Кредит щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував у чому така перевага полягала.

Крім того, суд виходить з того, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАСУ є обов`язковими для адміністративних судів.

Суд також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які перебувають на рахунку у банку (вкладному, поточному), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.

Таким чином, за вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не доведено наявності правових підстав вважати договір банківського вкладу банківського вкладу (депозиту) № 300937/10824/3-15 від 09.02.2015 року та перерахування його депозитний рахунок коштів нікчемним та, відповідно, застосовування наслідків нікчемності до даного договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку про необґрунтованість невключення Уповноваженою особою Фонду Договору банківського вкладу ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників з визначенням розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С. щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором № 300937/10824/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 09.02.2015 року.

У той же час, суд звертає увагу, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №826/19725/15 (адміністративне провадження №К/9901/14588/18), виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини першої статті 52 Закону № 4452-VI).

Відтак, твердження відповідача про те, що даний правочин спрямований на заволодіння державними коштами, є безпідставним, враховуючи також і те, що загальний обсяг зобов`язань банку не змінився.

Вирішуючи позовну вимогу позивача про зобов`язання Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявську О.С. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 300937/10824/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 09.02.2015 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит , невключивши позивача до переліку рахунків вкладників з визначенням розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, діяла поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" джерелами формування коштів Фонду є кошти з Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики).

Враховуючи, що відповідачем у даній справі є посадова особа Фонду, то судові витрати слід присудити саме за рахунок Фонду.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С. щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором № 300937/10824/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 09.02.2015 року.

3. Зобов`язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 300937/10824/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 09.02.2015 року.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко