Рішення

від 30.07.2019 по справі 826/13643/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2019 року № 826/13643/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Ферст Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2018 року № 00004691402, № 00004711402, № 00004701402,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Ферст Україна (далі також - ТОВ Медіа Ферст Україна , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24 квітня 2018 року № 00004691402, № 00004711402, № 00004701402.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки ним у повній мірі належними первинними документами підтверджено правомірність формування витрат та податкового кредиту перевіреного періоду, за результатом виконання господарських взаємовідносин з контрагентами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.09.2018 року, яке у подальшому перенесено на 04.10.2018 року у зв`язку з клопотання представника позивача.

04.10.2018 року представник позивача не з`явився, надіслав клопотання про перенесення підготовчого засідання, у зв`язку з чим судом перенесено підготовче засідання на 01.11.2018 року.

01.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 29.11.2018 року у зв`язку зі зміною графіку проведення судових засідань.

29.11.2018 року підготовче засідання перенесено на 13.12.2018 року у зв`язку з наданням часу позивачу для ознайомлення з відзивом.

13.12.2018 року підготовче засідання відкладено на 24.01.2019 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, яке у подальшому відклалось на 28.02.2019 року у з`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті в іншій справі.

28.02.2019 року підготовче засідання відкладено на 28.03.2019 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

28.03.2019 року з`явилися представники сторін та за результатами підготовчого засідання суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.04.2019 року.

25.04.2019 року у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що витрати позивача та податковий кредит не підтверджені документально та операції, за результатом виконання яких сформовано такі витрати та кредит, не містять реального характеру, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники учасників справи не заперечували про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження у зв`язку з чим судом ухвалено про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом:

Посадовими особами відповідача у період з 26.02.2018 по 19.03.2018 (з продовженням терміну перевірки з 13.03.2018 по 19.03.2018) проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загально-обов`язкове державне соціальне страхування - за період з 07.11.2014 по 30.09.2017, про що складено акт від 26.03.2018 №26-15-14-02-02/39481655, яким встановлено порушення позивачем зокрема вимог:

1) пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження ТОВ МЕДІА ФЕРСТ УКРАЇНА податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 727 133,00 грн., в тому числі по періодах: 2015 рік у сумі 424 519,00 грн.; 2016 рік у сумі 270 242,00 грн.; 9 міс. 2017 року у сумі 32 373,00 грн.

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження ТОВ МЕДІА ФЕРСТ УКРАЇНА податку на додану вартість на вартість на загальну суму 524 387,00 грн., у тому числі по періодах: березень 2015 року - 86 026,00 грн.; квітень 2015 року - 52 167,00 грн.; березень 2016 року - 652,00 грн.; червень 2016 року - 108 707,00 грн.; липень 2016 року - 59 112,00 грн.; серпень 2016 року - 44 050,00 грн.; вересень 2016 року - 37 703,00 грн.; жовтень 2016 року - 18 733,00 грн.; листопад 2016 року - 51 025,00 грн.; січень 2017 року - 7 038,00 грн.; лютий 2017 року - 15 467,00 грн.; березень 2017 року - 10 761,00 грн.; травень 2017 року - 32 946,00 грн., та завищено ряд.19 декларації Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2017 року на суму 29 430,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.04.2018:

№00004701402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 802 786,50 грн., з яких 727 133,00 грн. за основним платежем та 75 653,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№00004711402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 547 951,25 грн., з яких 438 361,00 грн. за основним платежем та 109 590,25 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№00004691402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 29 430,00 грн. за червень 2017 року.

Не погоджуючи з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

У силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Як вбачається з акту перевірки, фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем витрат та податкового кредиту перевіреного періоду за результатом вчинення господарських взаємовідносин з ТОВ Медіа Адвертайзінг Груп , ТОВ Фулл Моушн , ТОВ Еліт Сервіс Груп , ТОВ Фенікс Груп ЮА та ТОВ Семі Лігостикс .

Матеріали справи містять договір №01-0601 від 06.01.2015, який укладено між позивачем (Рекламодавець або Агентство) та ТОВ Медіа Адвертайзінг Груп (Компанія) про розповсюдження реклами, за умовами якого Компанія зобов`язалася надати Рекламодавцю за плату рекламні послуги (послуги з розповсюдження (розміщення) реклами в ефірі телеканалу).

Відповідно до умов пункту 3.5 Договору № 01-0601, терміни надання послуг, обсяг замовлених послуг, найменування товарно-матеріальних цінностей зазначаються у додатках до договору, а ціна договору складається з вартості рекламних послуг, визначених у актах про надання послуг за відповідні звітні періоди.

Відповідно до пунктів 3.2.3, 3.2.4. та 3.11 договору №01-0601, Рекламодавець формує замовлення на розміщення реклами шляхом використання комп`ютерної програми Emplacement Spot Online , а Компанія надає Рекламодавцю доступ до клієнтської частини такої програми і, відповідно до замовлених розміщень, формує вартість послуг.

Оплата здійснюється попередньою оплатою, по закінчені кожного звітного періоду Компанія надає Рекламодавцю акт виконаних робіт та ефірну довідку.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи ефірними довідками, рахунками-фактурами, актами, податковими накладними.

Зазначені послуги отримані позивачем на виконання своїх зобов`язань перед ТОВ Медінформ Україна за договором №03-01/2015 від 03.01.2015 та ПАТ ПроКредит Банк за договором №1 від 04.03.2015.

Позивачем проведено оплату за отримані послуги, що підтверджується виписками про рух коштів по рахунках, які додані до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем та ТОВ Фулл Моушн (змінено назву на ТОВ Еліт Сервіс Груп у лютому 2016 року укладено договір у спрощеній формі про виготовлення 130 наліпок (рекламних матеріалів) на суму 3 911,70 грн.

Наліпки отримані позивачем за видатковою накладною №ФМ-0000031 від 04.03.2016, оплата здійснена відповідно до рахунку-фактури №ФМ-0000024 від 29.02.2016.

Оплата здійснена 01.03.2016, що підтверджується банківською випискою, контрагентом позивачу надано податкову накладну №2 від 01.03.2016.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ Фенікс Груп ЮА (Виконавець) укладено договір від 01.06.2016 №0106-16/01, за умовами якого Виконавець зобов`язався виконати наступні роботи/надати послуги: створення та адаптація рекламних матеріалів; створення веб-ресурсів, розміщення рекламних матеріалів Змовника/клієнтів - рекламодавців Замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, у соціальних мережах; послуги щодо організації виробництва рекламних матеріалів у кінцевому вигляді; послуги щодо організації та проведення заходів рекламного характеру, у тому числі заходів по зв`язкам з громадськістю; інші рекламні послуги.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, ефірними довідками про розміщення реклами на телеканалах за червень, липень, серпень, вересень 2016 року, червень 2017 року Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок.

Крім того, між позивачем та ТОВ Семі Логістик укладено договір про надання рекламних послуг, за результатами виконання якого позивачам сформовано податковий кредит у період з 01.01.2015 по 30.09.2017 у розмірі 135 426,00 грн.

На підтвердження виконання договірних відносин з вказаним контрагентом позивачем надано рахунки-фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Аналізуючи реальність вказаних господарських договорів та фактичне їх виконання сторонами, а також правомірність формування за результатом їх виконання витрат та податкового кредиту, суд враховує, що при розгляді справ даної категорії слід з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

При цьому, доводи відповідача відносно того, що реалізація послуг ТОВ Медіа Адвертайзінг Груп оформлювалась лише документально, без наявності у останнього необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу (2 особи)), спростовуються самою суттю вказаних договірних відносин. Так, вказаним контрагентом надавались рекламні послуги (послуги з розповсюдження (розміщення) реклами в ефірі телеканалу), для яких не потрібні ані технічний персонал, ані виробничі активи, ані складські приміщення, ані транспортні засоби.

Щодо тверджень відповідача про те, що свідоцтво платника ТОВ Медіа Адвертайзінг Груп анульовано 09.10.2015 з підстави відсутності за місцезнаходженням, то судом вони відхиляються як необґрунтовані, оскільки господарські відносини сторін відбувалися до дати анулювання свідоцтва, та, крім того, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в адміністративній справі №816/809/17 (К/9901/1349/17).

Також безпідставними є доводи відповідача відносно неправомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатом вчинення господарських взаємовідносин з ТОВ Фулл Моушн , оскільки за інформацією акту перевірки посадовою особою ТОВ Еліт Сервіс Груп надано пояснення про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ Еліт Сервіс Груп зареєстровано як суб`єкт господарської діяльності Святошинською районною у м.Києві державною адміністрацією 02.11.2010 та зареєстроване платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 21.10.2010. яке анулюване 29.12.2017, з причин неподання декларації протягом року.

Водночас, як свідчать матеріали справи, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Фулл Моушн відбувались у березні 2016 року, тобто перейменування вказаного контрагента та зміна його керівного складу у грудні 2016 року чином не впливає на формування позивачем бухгалтерського та податкового обліку у вказаному періоді.

Доводи відповідача щодо відсутності джерела походження реалізованих позивачу товарів ТОВ Фенікс Груп ЮА , відсутність фізичних (1 особа) і технічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, як підстави для висновку про неправомірність формування витрат та кредиту, також спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо доводів податкового органу про відсутність звітування вказаним контрагентом до контролюючого органу з жовтня 2017 року, то господарські операції позивача з ним відбувалися раніше, та не можуть бути взяті судом до уваги.

Відносно контрагента позивача - ТОВ Семі Логістикс , відповідачем зазначено у акті перевірки про те, що ним залучалися сторонні організації, які в свою чергу не могли виконувати роботи власними силами у зв`язку з відсутністю спеціалізованих робітників та відсутністю залучених сторонніх організацій для виконання даних робіт, що свідчить про відсутність фізичних та технічних можливостей ТОВ Семі Логістикс на вчинення господарських операцій з позивачем, а відтак нереальність послуг.

Водночас, матеріали справи містять первинні документи, які свідчать про отримання позивачем послуг від ТОВ Семі Логістикс , які в подальшому були використані в господарській діяльності позивача та відповідачем не враховано, що специфіка отриманих позивачем послуг не вимагає наявності у контрагента обладнання, транспорту, складських приміщень тощо.

При цьому, слід зазначити, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

Водночас, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Крім того Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні послуг у контрагента.

Дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентом були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України, а ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

З огляду на викладене суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а відтак скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, встановлені судом обставин під час розгляду справи та проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 21.08.2018 №179 підтверджується сплата позивачем судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 20702,53 грн., який підлягає стягненню на його користь.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Ферст Україна (код ЄДРПОУ 39481655, адреса: 04070, Київ, вул.П.Сагайдачного, 23/8) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, Київ, вул.Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2018 року № 00004691402, № 00004711402, № 00004701402 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 24 квітня 2018 року № 00004691402, № 00004711402, № 00004701402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Ферст Україна (код ЄДРПОУ 39481655, адреса: 04070, Київ, вул.П.Сагайдачного, 23/8) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 20702,53 грн. (двадцять тисяч сімсот дві гривні 53 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, Київ, вул.Шолуденка, 33/19).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда