Постанова

від 30.07.2019 по справі 640/20005/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20005/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської Л.В.,

Файдюка В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Сидорук К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року (суддя Маруліна Л.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, в якій просить:

- дії суб`єкта владних повноважень, начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича щодо винесення ним наказу від 30.10.2018 року № 277 Про звільнення ОСОБА_1 , - визнати протиправними;

- наказ начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича від 30.10.2018 року № 277 Про звільнення ОСОБА_1 , - скасувати, як незаконний;

- у відповідності до вимог пункту частини другої статті 245 КАС України, зобов`язати відповідальних посадових осіб Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України здійснити поворот виконання наказу начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича від 30.10.2018 року № 277 Про звільнення ОСОБА_1 , - в повному обсязі;

- у відповідності до вимог частини третьої статті 245 КАС України, зобов`язати відповідальних посадових осіб Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_3 Анатолійовича, щодо незаконного його звільнення з 30.10.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено; ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Попереджено позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження її розгляду по суті колегіально, у склад трьох суддів за правилами загального позовного провадження.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції у постанові від 27.02.2019 у справі № 640/20005/18 було чітко визначено, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, і така постанова набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягала, а тому є обов`язковою для виконання, в тому числі Окружним адміністративним суду м. Києва, однак суд першої інстанції в порушення норм процесуального права закрив провадження у справі, протиправно дійшовши висновку про непідсудність даного спору адміністративним судам.

Апелянт вказує, що предмет спору відноситься до спорів із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження, як його рішень, так і дій та бездіяльності посадових осіб, визначених на управління Верховної Ради України, в тому числі і безпосередньо Голови Верховної Ради України, що у відповідності до вимог ст.19 та ст.27 КАС України, відноситься до предметної юрисдикції виключно Окружного адміністративного суду м. Києва, зважаючи на те, що позивач є державним службовцем.

25.07.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

26.07.2019 до суду від позивача надійшло клопотання на підставі п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 306 КАС України, у якому ОСОБА_1 просить витребувати з відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та/або Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської районної в місті Києві державної адміністрації докази, однак судом таке не розглядалося, оскільки позивач та його представник у судовому засіданні суду апеляційної інстанції таке клопотання не підтримали.

29.07.2019 від Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

У відзиві відповідач вказує, що враховуючи ту обставину, що даний спір пов`язаний із захистом трудових прав апелянта та не пов`язаний з проходженням ним публічної служби, Окружний адміністративний суд міста Києва не є встановленим законом судом щодо розгляд даного спору, а тому провадження повинно бути закрите.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача та його представника, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що посада завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1, яку займав позивач, не належить до публічної служби, а тому спірні правовідносини в даній справі підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до прийняття оскаржуваного наказу начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича від 30.10.2018 № 277 Про звільнення ОСОБА_1 , перебував на посаді завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

У п.п. 1, 2, 7, 17 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ч. 1 с. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У зв`язку з прийняттям 10.12.2015 Верховною Радою України Закону України Про державну службу № 889 (далі - Закон України №889), який набрав чинності 01.05.2016, окремі категорії працівників у державному органі втратили статус державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2. ст.1 Закону України №889-VIII).

Зі змісту посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, затвердженої першим заступником начальника Управління адміністративними будинками 12.10.2016, завідувач сектору належить до професійної групи Керівники , є штатним співробітником сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1. Призначається на посаді і звільняється з посади наказом начальника Управління у встановленому трудовим законодавством порядку. Завідувач сектору підпорядковується безпосередньо начальнику відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 та заступнику начальника цього відділу (а.с.59-60, т.1).

Згідно положень даної посадової інструкції за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених даною посадовою інструкцією, несе відповідальність у межах, визначених трудовим законодавством (а.с.60, т.1).

Отже, зміст посадової інструкції посади, яку обіймав ОСОБА_1 перед звільненням, дає підстави для висновку, що останній не здійснював повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій державного органу.

Крім того, аналіз змісту Положення про Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 20.03.2018 року №14, свідчить, що Управління, будучи складовою майнового комплексу, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, є юридичною особою публічного права, створене з метою належного утримання та експлуатації адміністративних будинків Верховної Ради України, об`єктів спеціального та соціального призначення, споруд, іншого нерухомого майна, а також інженерних комунікацій і обладнання, що знаходиться на його балансі або перебувають у користуванні (а.с.50-53, т. 1).

Комплексний аналіз змісту наведених актів дає підстави для висновку, що посада завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, яку обіймав ОСОБА_1 , не належить до посад державної служби у розумінні Закону України Про державну службу , оскільки у межах її проходження останній не здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу.

Колегією суддів не заперечується те, що позивач був прийнятий на роботу в порядку Закону України Про державну службу у редакції, чинній станом на 2007 рік (07.02.2007 позивач пройшов конкурсний відбір на посаду завідувача сектору зеленого господарства), прийняв Присягу державного службовця (та був призначений на вказану посаду з присвоєнням йому 7-го рангу державного службовця, що зокрема, вбачається трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.01.2006 (а.с.145-146, т.1), йому неодноразово було встановлено відповідні ранги; не заперечується і те, що фінансування Управління, у складі якого позивач працював, здійснюється за рахунок бюджетних коштів, однак суд зазначає, що саме по собі отримання заробітної плати за рахунок коштів державного бюджету не може свідчити про проходження такою особою публічної служби наразі.

Крім того, постановами Кабінету Міністрів України № 268 від 06 квітня 2016 року (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.09.2016 № 590), затверджено умови оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, працівників Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Управління адміністративними будинками Державного управління справами, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

У зв`язку з вище наведеним і було затверджено та введено в дію новий штатний розпис працівників та робітників Управління адміністративними будинками (Розпорядження по Управлінню справами Верховної Ради України №104 від 06.10.2016 та Розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками№105 від 07.10.2016).

При цьому, посилання апелянта на положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Питання оплати праці працівників державних органів в якості обґрунтування належності займаної ним посади до посади державного службовця судом оцінюються критично з огляду на те, що, по-перше, вказана постанова Кабінету Міністрів України регламентує питання оплати праці працівників державних органів, по-друге, зміст останньої вказує на те, що питання оплати праці працівників Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України є відмінним від оплати праці державних службовців.

Також, колегією суддів враховується, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №703 Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України , додаток 1-1 до якої визначав належність посади завідувача сектору Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України до четвертої категорії державних службовців, втратила чинність з 06.08.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №465.

Суд апеляційної інстанції враховує та звертає увагу на те, що 19.05.2016 у порядку переведення позивача призначено на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М. Грушевського, 5, 18/2, Шовковичний, 2, 4 та 12.12.2016 позивача переведено на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України №105 від 07.10.2016 Про введення структури та штатних розписів Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України у зв`язку з затвердженням структури та штатних розписів Управляння адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які затверджено розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 06 жовтня 2016 року №104 зазначено, що відділу по роботі з кадрами та з питань державної служби - в межах затвердженого штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування, повідомити працівників Управління про зміни в структурі та штатному розписі, про наступне припинення державної служби та зміну істотних умов праці в порядку, передбаченому статтею 32 КЗпП України; запропонувати працівникам переведення на іншу роботу та, в установленому порядку, здійснити переведення згідно чинного законодавства (а.с.33, т.2), у зв`язку з чим позивача і було переведено на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (як вказує відповідач. 09.12.2016 позивач власноручно написав заяву про переведення на посаду, яка не передбачає збереження статусу державного службовця).

Також, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 14.12.2016 був належним чином ознайомлений із наказом №312 від 12.12.2016 Про переведення ОСОБА_1 , в преамбулі якого зазначено: У зв`язку зі зміною статусу окремих категорій працівників Управління (втрата статусу державних службовців ), затвердженням (розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 06 жовтня 2016 року №104) та введенням в дію штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функцій з обслуговування (розпорядження по Управлінню від 07.10.2016 №105) .

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 був звільнений з посади відповідно до норм Кодексу законів про правцю України, а не в порядку, визначеному Законом України Про державну службу .

Відсутні в матеріалах справи і докази про те, що позивачу виплачувалася надбавка за ранг державної служби.

Колегія суддів наголошує, що саме у зв`язку з прийняттям Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII правовий статус посади завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (яку займав позивач) змінився, та вказана посада перестала відноситися до посад, наділених статусом державної служби, і таким чином, з грудня 2016 року трудові правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються саме Кодексом законів про правцю України.

За таких обставин, на момент виникнення спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що посада завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, яку обіймав ОСОБА_1 , належить до посад державної служби, а перебування у трудових відносинах з Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України є проходженням публічної служби.

Крім того, суд зазначає, що трудові правовідносини між фізичною та юридичною особою публічного права не є обов`язковим свідченням виникнення між ними відносин влади-підпорядкування, чим спростовується твердження позивача про те, що у межах спірних правовідносин Управління адміністративними будинками є суб`єктом владних повноважень.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції не врахував, що згідно запису №5 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 10.01.2006 року ОСОБА_1 прийняв 07.02.2017 року присягу державного службовця, а тому, оскільки в установленому Законом України Про державну службу проходження ним державної служби не було припинено, останній є державним службовцем, судова колегія відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 2 Закону України Про державну службу дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Отже, правила припинення державної служби, регламентовані вказаним Законом, не поширюються на посаду, яку обіймає позивач.

Щодо доводів апелянта про те, що такий є державним службовцем, оскільки подає декларацію про доходи до Єдиного державного реєстру декларацій як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадовими особами юридичних осіб публічного права не прирівнює останніх автоматично до державних службовців та не є підставою поширення на них Закону України Про державну службу , крім того, ст. 3 Закону України Про запобігання корупції визначено коло осіб, які повинні подавати декларацію, серед яких зазначено не лише державних службовців.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відтак, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України перебувають поза площиною правового регулювання проходження публічної служби, в адміністративного суду відсутні повноваження надавати оцінку рішенням та діям відповідача по відношенню до позивача за правилами ч.2 ст.2 КАС України.

Крім того, суд враховує, що ухвалою Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №826/13068/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018.

Вказаною ухвалою встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені у справі №826/13068/18, не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, в той час як правильне застосування судами першої та другої інстанцій п.1 ч.1 ст.170 КАС України є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення.

Суд апеляційної інстанції враховує, що положенням ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, дотримуючись принципу правової визначеності, суд апеляційної інстанції не може не врахувати висновок Верховного Суду викладений в ухвалі від 08.01.2019 у справі №826/13068/18 .

Крім іншого, суд враховує, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №757/3096/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича протиправними, скасування розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича від 25.06.2018 року №75, скасування доручення заступника начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Лазарчука Романа Вікторовича від 23.05.2018 року та про скасування актів 23.05.2018 року, 29.05.2018 року, 04.06.2018року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.02.2019 року у справі №757/3096/19-ц у задоволені клопотання ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи №757/3096/19-ц відмовлено у зв`язку, зокрема, з позицією, викладеною Верховним Судом в ухвалі від 08.01.2019 у справі №826/13068/18.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на те, що судом встановлено, що в межах спірних правовідносин Управління не виконує владно-управлінських функцій щодо ОСОБА_1 , а діє як роботодавець, керуючись нормами Кодексу законів про працю України, спираючись на висновок Верховного Суду, висловлений у межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неналежність даного спору до адміністративного, а тому погоджується і з висновком про закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, колегія суддів доводи апелянта про те, що оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №640/20005/18 встановлено, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд не мав закривати провадження у справі, відхиляє, оскільки положеннями КАС України вставлено, що суд закриває провадження у справі (після його відкриття) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та не встановлює того, що суд позбавлений можливості закрити провадження у справі, якщо в даній справі вирішувалося питання про її підсудність такому суду, крім того, колегія суддів зазначає, що суд може закрити провадження по справі на будь-якій стадії її розгляду після відкриття провадження.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено та вірно прийнято рішення про застосування п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

Інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини, що мають значення для справи та ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 липня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Л.В. Губська

В.В. Файдюк