Постанова

від 13.04.2020 по справі 640/20005/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2020 року

Київ

справа №640/20005/18

адміністративне провадження №К/9901/24763/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/20005/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій, визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, постановлену в складі головуючого судді Маруліної Л.О., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Губської Л.В., Файдюка В.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач) із вимогами: визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень, начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича щодо винесення ним наказу від 30.10.2018 №277 Про звільнення ОСОБА_1 ; скасувати наказ начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича від 30.10.2018 №277 Про звільнення ОСОБА_1 ; відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зобов`язати відповідальних посадових осіб Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України здійснити поворот виконання наказу начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича від 30.10.2018 №277 Про звільнення ОСОБА_1 ; відповідно до вимог частини третьої статті 245 КАС України зобов`язати відповідальних посадових осіб Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків і прибудинкових територій № 1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 щодо незаконного його звільнення із 30.10.2018.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Попереджено позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

5. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року - без змін.

7. Закриваючи провадження в справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв`язку з прийняттям Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) правовий статус посади завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (яку займав позивач) змінився і вказана посада перестала відноситися до посад, наділених статусом державної служби і, таким чином, із грудня 2016 року трудові правовідносини між позивачем і відповідачем регулюються саме Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

8. Отже, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України перебувають поза площиною правового регулювання проходження публічної служби в адміністративного суду відсутні повноваження надавати оцінку рішенням і діям відповідача щодо позивача за правилами частини другої статті 2 КАС України.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій ухваленими із порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що спір у цій справі є публічно-правовим, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач був прийнятий на роботу відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII Про державну службу (далі - Закон №3723-XII; у редакції, чинній станом на 2007 рік) з прийняттям присяги державного службовця та присвоєнням рангу, а тому вважає, що спір має розглядатись як такий, що виник у зв`язку зі звільненням із публічної служби.

11. У зв?язку з цим позивачем у касаційній скарзі заявлено також клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України.

12. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (судді-доповідача), Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року справу передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивач оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

16. У вказаній ухвалі Великої Палати Верховного Суду зазначено, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах, що виникли у зв`язку зі звільненням працівника з посади, трудова діяльність на якій не пов`язана з проходженням публічної служби. Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року в справі №520/6612/17, від 27 березня 2019 року в справі №814/2514/17 та інших.

17. У відзиві на касаційну скаргу Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

18. Відповідач наголошує, що в межах спірних правовідносин відповідач не виконував владних управлінських функцій щодо скаржника, а тому не був суб`єктом владних повноважень щодо нього, а діяв як роботодавець і реалізовував функції власника на підставі норм КЗпП України.

ІIІ. Джерела права та акти їхнього застосування

19. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

20. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

24. Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах із приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

25. Водночас пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

26. Для набуття спором ознак публічно-правового, у контексті статті 19 КАС України, спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.

27. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII, який набрав чинність із 1 травня 2016 року, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

28. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону №889-VIII).

29. Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

IV. Позиція Верховного Суду

30. З аналізу вказаних норм убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням із неї.

31. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом із цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

33. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач був прийнятий на роботу в порядку, передбаченому Законом №3723-XII (у редакції, чинній станом на 2007 рік - 07.02.2007 позивач пройшов конкурсний відбір на посаду завідувача сектору зеленого господарства), прийняв присягу державного службовця і був призначений на вказану посаду з присвоєнням йому 7-го рангу державного службовця, що, зокрема, убачається з трудової книжки від 10.01.2006 серії АВ №021999 (том 1, а.с.145-146).

34. 19 травня 2016 року в порядку переведення позивача призначено на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М. Грушевського, 5, 18/2, вул. Шовковичній, 2, 4 і 12 грудня 2016 року позивача переведено на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків і прибудинкових територій №1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

35. У зв`язку з прийняттям 10 грудня 2015 року Верховною Радою України Закону №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року, окремі категорії працівників у державних органах втратили статус державних службовців.

36. Посада, яку обіймав позивач, належала до посад державної служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №703 Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України , додаток 1-1 до якої визначав належність посади завідувача сектору Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України до четвертої категорії державних службовців. Однак постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року №465 Про внесення змін і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України , яка набрала чинності 06 серпня 2016 року, визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №703.

37. Розпорядженням щодо Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 07.10.2016 №105 Про введення структури та штатних розписів Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України у зв`язку із затвердженням структури та штатних розписів Управляння адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які затверджено розпорядженням щодо Управління справами Апарату Верховної Ради України від 06.10.2016 №104, зазначено, що відділу по роботі з кадрами та з питань державної служби - в межах затвердженого штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування, -повідомити працівників Управління про зміни в структурі та штатному розписі, про наступне припинення державної служби та зміну істотних умов праці в порядку, передбаченому статтею 32 КЗпП України; запропонувати працівникам переведення на іншу роботу та, в установленому порядку, здійснити переведення згідно з чинним законодавством (том 3, а.с. 33), у зв`язку з чим позивача і було переведено на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків і прибудинкових територій №1 Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України. Як указує відповідач, 09.12.2016 позивач власноручно написав заяву про переведення на посаду, яка не передбачає збереження статусу державного службовця.

38. Наказом першого заступника начальника по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 12 грудня 2016 року №312 переведено ОСОБА_1 з 12 грудня 2016 року з посади завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул . М . Грушевського 5, 18/2 , вул. Шовковичній , 2, 4 на посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1.

39. З преамбули вказаного наказу убачається, що його прийнято у зв`язку зі зміною правового статусу окремих категорій працівників Управління (утрата статусу державних службовців), затвердженням розпорядження щодо Управління справами Апарату Верховної Ради України від 06 жовтня 2016 року №104 і введенням у дію штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування (розпорядження щодо Управляння від 07 жовтня 2016 року №105).

40. Із наказом від 12 грудня 2016 року №312 позивач був ознайомлений 14 грудня 2016 року.

41. Зі змісту посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків і прибудинкових територій №1, затвердженої першим заступником начальника Управління адміністративними будинками 12.10.2016, завідувач сектору належить до професійної групи Керівники , є штатним співробітником сектору зеленого господарства відділу утримання будинків і прибудинкових територій №1. Призначається на посаду і звільняється із посади наказом начальника Управління у встановленому трудовим законодавством порядку. Завідувач сектору підпорядковується безпосередньо начальнику відділу утримання будинків і прибудинкових територій №1 та заступнику начальника цього відділу (том 1, а.с.59-60). Згідно з положеннями цієї посадової інструкції за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією посадовою інструкцією, несе відповідальність у межах, визначених трудовим законодавством (том 1, а.с.60).

42. Отже, як правильно установлено судами попередніх інстанцій, вказаною посадовою інструкцією не передбачено здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних із виконанням завдань і функцій державного органу.

43. Таким чином, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, позивач не був державним службовцем, не здійснював службову діяльність, у розумінні статті 19 КАС України, а тому його посада не відноситься до посад публічної служби.

44. Також Суд звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, що виконує владно-управлінські функції, а як роботодавець у трудових відносинах.

45. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

46. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

47. Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

48. Суд зазначає, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права.

49. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі №520/6612/17 (провадження №11-1196апп18) і від 27 березня 2019 року в справі №814/2514/17 (провадження №11-1472апп18).

50. Стосовно аргументів позивача з приводу виплати заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України, Суд зазначає, що лише отримання заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України не може свідчити про проходження такою особою публічної служби.

51. Доводи позивача про те, що він є державним службовцем, оскільки подає декларацію про доходи до Єдиного державного реєстру декларацій як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Суд уважає необґрунтованими, оскільки подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадовими особами юридичних осіб публічного права не прирівнює останніх автоматично до державних службовців та не є підставою для поширення на них Закону №889-VIII. Також №889-VIII визначено коло осіб, які повинні подавати декларацію, серед яких зазначено не лише державних службовців.

52. Посилання скаржника на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року, якою відмовлено у відкритті провадження у цій справі, оскільки суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції, отже, закриття провадження з тих же підстав є порушенням вимог Конституції України та КАС України, Суд уважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

53. Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

54. Тобто, суд може закрити провадження в справі на будь-якій стадії її розгляду після відкриття провадження. Суд не позбавлений можливості закрити провадження в справі, якщо в такій вже вирішувалося питання про її підсудність такому суду.

55. Стосовно аргументів позивача про те, що Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України створено незаконно і відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.04.2000 №1678-ІІІ Про структуру апарату Верховної Ради України Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України у структуру апарату не входить, Суд зазначає, що предметом спору в справі №826/20005/18 не є оскарження створення, припинення та провадження діяльності юридичною особою Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

56. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спір, який виник у цій справі, не пов`язаний із проходженням публічної служби, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

57. Отже, виходячи з приписів пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно закрив провадження в цій адміністративній справі.

58. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІV. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

63. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

64. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

65. Ухвалу Окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

66. Судові витрати не розподіляються.

67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова