Ухвала

від 30.07.2019 по справі 1740/2383/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6818/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В., Макарика В.Я. у справі №1740/2383/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вараської міської виборчої комісії Рівненської області про визнання протиправними і скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Вараською міською виборчою комісією Рівненської області подано апеляційну скаргу, за якою ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №1740/2383/18.

29 липня 2019 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В., Макарика В.Я. у справі №1740/2383/18

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 , покликаючись на наявність підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Глушко І.В., Ільчишин Н.В., Макарик В.Я. підлягають відводу від розгляду справи №1740/2383/18. Зокрема, заявник не погоджується із ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі №1740/2383/18 за апеляційною скаргою Вараської міської виборчої комісії Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, постановленою Восьмим апеляційним адміністративним судом у зазначеному складі колегії суддів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заявленого клопотання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, формальними та такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначив, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Відповідно до вимог ч.7 ст.56 Закону України"Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а також дотримуватися правил суддівської етики.

Розглядаючи питання про відвід суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В., Макарика В.Я. у справі №1740/2383/18, колегія суддів виходить з наступного.

Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №1740/2383/18 за апеляційною скаргою Вараської міської виборчої комісії Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року.

Проаналізувавши матеріали справи суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням порядку апеляційного оскарження, а також відсутні підстави для повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження. Однак, вказана апеляційна скарга відповідачем подана з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому особою, яка подала апеляційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Можливість поновлення пропущеного строку у разі його пропуску з поважних причин прямо передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним.

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження колегією суддів враховано правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні у справі "Іліан проти Туреччини", з якого слідує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відтак, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд виходив з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 КАС України. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Покликання заявника про необхідність відводу з підстав наявності, визначених пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України переумов для задоволення такої заяви, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заявником не надано жодних доказів про наявність обставин прямої чи опосередкованої заінтересованості суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В., Макарика В.Я. в результаті розгляду справи №1740/2383/18 та наявність інших обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об`єктивності. Також заявником не вмотивовано порушення його прав визначеним в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, складом колегії суддів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в силу приписів ч.4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За таких обставин, підстав для відводу у даній справі суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В., Макарика В.Я., передбачених статтями 36-37 Кодексу адміністративного судочинства, не вбачається.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до вимог ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зупинити провадження та передати справу №1740/2383/18 для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В., Макарика В.Я. у справі №1740/2383/18.

Передати заяву ОСОБА_1 іншому судді, який не входить до складу суду, в поряду, встановленому ч.1 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання відводу суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В., Макарика В.Я. у адміністративній справі №1740/2383/18.

Зупинити апеляційне провадження у справі №1740/2383/18 до вирішення питання про відвід.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в частині зупинення провадження у справі протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Ільчишин В. Я. Макарик