Рішення

від 30.07.2019 по справі 910/6232/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 910/6232/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цілісний майновий комплекс 103

до Товариства з обмеженою відповідальністю Автодортранс

про стягнення 45208,02 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Цілісний майновий комплекс 103 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Автодортранс про стягнення 45208,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №01/09/16-34 від 01.09.2016 своєчасно та в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов`язань зі сплати обумовлених договором орендних платежів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 20945 грн., яку просить стягнути позивач.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 1168,90 грн., інфляційні втрати в сумі 4224,61 грн., пеню в розмірі 12586,51 грн. та штраф в сумі 6283 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

27.05.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.05.2019 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10.06.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.06.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 30.06.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 25.06.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103047882218 із відміткою про повернення у зв`язку неможливістю вручити поштове відправлення адресату.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Цілісний майновий комплекс 103 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автодортранс (орендар) було укладено Договір оренди №01/09/16-34, відповідно до умов якого, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення (приміщення). Приміщення розташоване за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, буд.103, пов.9, оф.903. Площа приміщення, що передається орендарю складає 35,5 кв. м. (п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, приміщення передається орендарю на підставі акту приймання-передачі приміщення, у якому повинні бути зазначені опис його технічного стану, розмір площі, вказівки про наявність систем забезпечення, місце розташування. Акт приймання-передачі приміщення складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщення орендарю.

Після закінчення строку оренди або у випадку дострокового припинення або розірвання договору, орендар зобов`язується передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом двох днів з моменту закінчення строку дії цього договору по акту приймання-передачі приміщення (п.2.5 Договору).

Згідно з п.2.7 Договору, приміщення, що орендується вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами і скріплення печатками акту приймання-передачі приміщення.

Обов`язок по складанню Акту приймання-передачі приміщення, покладається на ту сторону, яка передає орендоване приміщення. Сторони договору зобов`язується забезпечити явку уповноважених осіб для підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди (п.2.8 Договору).

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що строк цього договору починає свій перебіг у момент підписання його сторонами та закінчується після повернення приміщення, що орендується орендарем орендодавцю, що оформляється Актом приймання-передачі приміщення.

У п.9.1 Договору визначено, що розмір орендної плати за 35,5 кв. м площі складає: 5325 грн., в тому числі ПДВ 20% - 887,50 грн. Вартість 1 кв. м орендної площі складає: 150 грн. в тому числі ПДВ 20%.

Згідно з п.9.3 Договору, якщо інше не передбачено даним договором, оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Для зручності орендаря орендодавець до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок орендареві (п.9.4 Договору).

Відповідно до п.9.5 Договору, якщо о настання зазначеного вище терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий орендарем, орендар повинен оплатити за оренду приміщення згідно договору. Неотримання орендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за договором.

Пунктом 16.1 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений орендарем, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний календарний день прострочення.

Крім того, за кожні 30 (тридцять) календарних днів існування заборгованості за договором, орендар додатково зобов`язаний буде сплачувати орендодавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, яка склалась на день нарахування такого штрафу (вказаний штраф нараховується в останній день кожного 30-тиденного періоду прострочення оплати заборгованості, тобто штраф нараховується на 30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і т.д.). Сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюється а складають 3 роки (п.16.2 Договору).

Відповідно до п.20.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту договору та діє до 31.07.2019.

Умовами п.24.3 Договору сторони погодили, що кожна із сторін має право розірвати договір з попереднім письмовим повідомленням іншої сторони не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати розірвання, шляхом укладення додаткової угоди до договору, якщо така пропозиція про розірвання договору не стосується неналежного виконання зобов`язань по договору.

У випадку розірвання договору до закінчення його терміну дії, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення договору, що стосуються наслідків його розірвання. Розірвання чи припинення договору не звільняє орендаря від його зобов`язань за договором, включаючи, але не обмежуючись, здійсненням орендарем всіх належних за договором платежів, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків (п.24.4 Договору).

Згідно з п.24.5 Договору, орендодавець вправі ініціювати дострокове розірвання даного договору, у випадку невиконання орендарем будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до п.24.6 Договору, по закінченні строку оренди орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю протягом 3 (трьох) робочих днів, у стані не гіршому, ніж воно було отримано в оренду і з урахуванням нормативного зносу.

Повернення приміщення орендарем і його передача орендодавцю здійснюється на підставі акту прийому-передачі, що підписується сторонами (п.24.7 Договору).

Додатковою угодою №1 від 01.12.2016 до Договору оренди №01/09/16-34 від 01.09.2016 сторони погодили починаючи з 01.01.2017 збільшити вартість орендної плати та визначили, що вартість оренди 1 кв. м становить 185 грн. з ПДВ на місяць. Розмір орендної плати за місяць оренди 35,5 кв. м площі приміщення становить 6567,50 грн. з урахуванням ПДВ.

Актом приймання-передачі нежилого приміщення від 01.09.2016 підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняло в оренду приміщення обумовлене договором оренди.

На підтвердження факту користування відповідачем орендованим майном в період з вересня 2016 року по червень 2017 року, позивачем долучено до матеріалів справи копії Актів виконаних робіт (надання послуг) №2080 від 30.09.2016, №2354 від 31.10.2016, №2601 від 30.11.2016, №2886 від 31.12.2016, №72 від 31.01.2017, №369 від 28.02.2017, №667 від 31.03.2017, №965 від 30.04.2017, №1277 від 31.05.2017 та №1502 від 30.06.2017 на загальну суму 60705 грн. Частина зазначених Актів виконання робіт (надання послуг) підписані представниками обох сторін. Доказів наявності заперечень відповідача матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів за час користування приміщенням, в наслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 20945 грн.

Крім того, 20.06.2017 відповідач звернувся до позивача із листом №20.06.17-1 в якому зазначив про відмову від договору оренди з 01.07.2017.

Наразі матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості за вищевказаним договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасного виконання зобов`язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.

Разом з тим, позивач звертався до відповідача із вимогою №24 від 06.03.2018 щодо погашення заборгованості за договором в розмірі 20945 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Утім станом наразі заборгованість відповідача перед позивачем залишається не погашеною.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 20945 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума 3% річних становить 1168,90 грн., а сума інфляційних втрат складає 4224,61 грн. судом встановлено, що розрахунок 3% річних проведений позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, в той же час, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено арифметичні помилки.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1168,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 4099,86 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12586,51 грн. та штрафу в розмірі 6283 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов`язання передбачено законом.

Пунктом 16.1 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений орендарем, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до п.16.2 Договору, за кожні 30 (тридцять) календарних днів існування заборгованості за договором, орендар додатково зобов`язаний буде сплачувати орендодавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, яка склалась на день нарахування такого штрафу (вказаний штраф нараховується в останній день кожного 30-тиденного періоду прострочення оплати заборгованості, тобто штраф нараховується на 30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і т.д.). Сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюється а складають 3 роки.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення викладено у ст.631 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за час користування орендованим приміщенням під час строку дії договору оренди.

В той же час, судом встановлено, що листом №20.06.17-1 від 20.06.2017 позивач відмовився від оренди обумовленого договором приміщення починаючи з 01.07.2017.

З наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, долученого до позовної заяви вбачається, що позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню та штраф нараховані за прострочення сплати орендних платежів за період, починаючи з 01.07.2017, тобто за період після припинення дії договору.

Однак, суд зазначає, що забезпечення неустойкою (у вигляді пені та штрафу) виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів припинилося у зв`язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені та штрафу після припинення дії договору.

Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов`язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автодортранс (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9; ідентифікаційний код 33300720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цілісний майновий комплекс 103 (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 19А; ідентифікаційний код 38526690) 20945 (двадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. заборгованості, 1168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) грн. 90 коп. трьох відсотків річних, 4099 (чотири тисячi дев`яносто дев`ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 89 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 30.07.2019

Суддя Я.В. Маринченко