Рішення

від 23.07.2019 по справі 914/409/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2019 справа № 914/409/19

За позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця , м. Львів,

до відповідача 1: Кам`янка-Бузької міської ради, м. Кам`янка-Бузька Львівської обл.,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Фермер-Сервіс ,

м. Кам`янка-Бузька Львівської обл.,

про: визнання недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 09.08.2005р. №6 та типового договору оренди землі від 17.02.2006р., зареєстрованого 15.06.2017р. №04:07:433:001272.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача 1: не з`явився,

Від відповідача 2: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Акціонерним товариством Українська залізниця , від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця подано позов до Кам`янка-Бузької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Фермер-Сервіс про визнання недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 09.08.2005р. №6 та типового договору оренди землі від 17.02.2006р., зареєстрованого 15.06.2017р. №04:07:433:001272.

Ухвалою суду від 07.03.2019р. залишено позовну заяву без руху. 26.03.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 07.05.2019 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 16.07.2019р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.07.2019р.

23.07.2019р. розпочинається розгляд справи по суті.

Позиція позивача.

У судове засідання 23.07.2019р. представник позивача не з`явився, надіслав клопотання (вх.№30117/19 від 22.07.2019р.) про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці уповноваженого представника. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. З метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками на замовлення ДТГО Львівська залізниця (правонаступник - РФ Львівська залізниця , позивач у справі) була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 212,1055га ДТГО Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів-Ківерці від 40км + 325 м до 43 км +157 м в адміністративних межах м. Кам`янка-Бузька Львівської області. Роботи виконувалися у 2015 році КТ НВФ Нові технології . В результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів-Ківерці від 40км + 325 м до 43 км +157 м в адміністративних межах м. Кам`янка-Бузька Львівської області становить 21,1055 га. Однак, при аналізі даних виявлено, що згідно зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів-Ківерці від 40км + 325 м до 43 км +157 м в адміністративних межах м. Кам`янка-Бузька Л/о відповідачу 2 (ТзОВ Фермер-Сервіс ) відповідно до рішення Кам`янка-Бузької МР (відповідач 1) від 09.08.2005р. передано у користування земельну ділянку площею 990 кв.м для розміщення та обслуговування магазину по АДРЕСА_1 (кадастровий № НОМЕР_1 ). Частина цієї ділянки площею 0,0990га перетинається зі земельною ділянкою смуги відведення Залізниці, що є порушенням, на думку позивача, права постійного землекористування Львівської залізниці на цю частину ділянки.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на порушення з боку відповідача - 1 земельного законодавства під час винесення спірного рішення. Зокрема, в підтвердження того, що земельна ділянка на момент винесення рішення була зайнята об`єктами залізничного транспорту, свідчить План границ полоси отвода линии Львов-Киверци Львовской ж.д. в административних границах Ново-Яричевского р-на Львовской обл. , яка, на думку позивача, є містобудівною документацією. Оскільки правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом (державна власність) і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону, отже відповідач - 1 незаконно розпорядився земельною ділянкою.

Таким чином, Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця просить суд визнати недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 09.08.2005р. №6, визнати недійсним типовий договір оренди землі від 17.02.2006р., зареєстрований у Кам`янка-Бузькому відділенні ЛРФ ДП ЦДЗК від 15.06.2017р. №04:07:433:001272.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки строк розгляду справи є обмеженим. Крім того, враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Позиція відповідача 1.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (вх.№18628/19 від 08.05.2019р.) та поясненні (вх.№23062/19 від 03.06.2019р.) повністю заперечив позовні вимоги з таких міркувань.

На підставі оскаржуваного рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 09.08.2005р. №6 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено типовий договір оренди землі від 17.02.2006р.

Кам`янка-Бузька МР не погоджується з твердженням позивача, що План границ полоси отвода линии Львов-Киверци Львовской ж.д. в административних границах Ново-Яричевского р-на Львовской обл. є правовстановлюючим документом, що підтверджував право користування позивачем спірною земельною ділянкою, оскільки частина 4 діючого на той час Земельного кодексу УСРР, затвердженого постановою ВЦВК від 29.01.1922р., передбачала обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю, зокрема - державних актів. Наданий позивачем План є лише одним із документів містобудівної документації, який був виготовлений для подальшого оформлення землекористування, тобто, цей документ не є правопідтверджуючим чи правовстановлюючим документом. Тому, відповідач - 1 стверджує, що на час прийняття оскаржуваного рішення, у позивача були відсутні належним чином оформлені документи на спірну земельну ділянку, які б посвідчували право користування, відтак ділянка була вільною та могла бути передана, за умови дотримання процедури передбаченої ЗК, третім особам, в даному випадку, відповідачу - 2. Отже, Кам`янка-Бузька МР при прийнятті спірного рішення діяла в межах наданих повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

Позиція відповідача 2.

Представник відповідача 2 у судове засідання 23.07.2019р. не з`явився, подав заяву (вх.№30147/19 від 23.07.2019р.) про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Повідомив про неотримання належних і завчасних повідомлень від суду про час і місце проведення судового засідання. Проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву (вх.№24894/19 від 14.06.2019р.), ці пояснення були залишені судом без розгляду як такі, що подані з пропущенням строку без зазначення поважності причин такого пропуску (ухвала суду від 16.07.2019р.).

Також подав клопотання (вх.№30148/19 від 23.07.2019р.) про застосування строків позовної давності під час вирішення даної справи.

Щодо клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв`язку з об`єктивною неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 23.07.2019р. та неналежного повідомлення ТзОВ Фермер-Сервіс про дату та час судового засідання, яке призначено на 23.07.2019р. на 11:15 год., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України Про поштовий зв`язок відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із статті 15 Закону України Про поштовий зв`язок Національний оператор, яким є ПАТ Укрпошта (розпорядження Кабінету Міністрів України № 10-р від 10 січня 2002 року Про національного оператора поштового зв`язку ), забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв`язку за переліком.

Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку № 270 від 05.03.2009 року (далі - Правил), Національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв`язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих. Абзацом 2 пункту 17 Правил встановлено, що рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Виходячи з наведених норм законодавства, на Львівській дирекції Акціонерного товариства Укрпошта лежить функція доставки поштових відправлень з позначкою Судова повістка .

У судове засідання 16.07.2019р. представник відповідача 2 не з`явився. Ухвалою суду від 16.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.07.2019р. Копію ухвали від 16.07.2019р. судом надіслано судовою повісткою на поштову адресу ТзОВ Фермер-Сервіс : вул..Шевченка, 52, м. Кам`янка-Бузька Львівської обл., 80400, 18.07.2019, що підтверджується списком №948. Поштовому відправленню на адресу відповідача 2 відділенням поштового зв`язку під час відправлення присвоєно трек-номер 7901412606526 . Як убачається з сайту Укрпошти , поштове відправлення з трек-номером 7901412606526 знаходиться у видачі/доставки з 20.07.2019р. і станом на дату прийняття рішення поштове відправлення не отримано відповідачем 2. Як зазначає сам відповідач 2, йому стало відомо про судове засідання 22.07.2019р. з даних Єдиного державного реєстру судових рішень. Одночасно, суд звертає увагу товариства на факт подання клопотання про відкладення цієї справи перед судовим засідання 23.07.2019р. через канцелярію суду о 10:32 год., тобто, ТзОВ Фермер-Сервіс було завчасно відомо про судове засідання 23.07.2019р. завчасно. Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та відмовляє відповідачу 2 у його задоволенні, оскільки строк розгляду справи є обмеженим.

Обставини справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи:

· План границ полосы отвода линии Львов-Киверцы Львовской ж.д. в административных границах Каменко-Бугского р-на р-на Львовской обл. от 36 км до 59 км 1956 року (а.с.18-20);

· Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 212,1055га ДТГО Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів-Ківерці від 40км + 325 м до 43 км +157 м в адміністративних межах м. Кам`янка-Бузька Львівської області (а.с.16-17);

· Рішення від 09.08.2005р. №6 Кам`янка-бузької міської ради Львівської області Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки (а.с.23);

· Типовий договір оренди землі від 17.02.2006р., укладений між Кам`янка-Бузькою МР та ТзОВ Фермер-Сервіс (а.с.24-26);

· Статут АТ Українська залізниця ;

· Положення про Регіональну філію Львівська залізниця АТ Українська залізниця .

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України - права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власникові.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності земельної ділянки згідно зі статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, що розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Згідно зі статтею 3 цього Закону Державний земельний кадастр базується на принципі об`єктивності, достовірності та повноти його відомостей.

Крім того, згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, яке полягає у визначенні площі земельної ділянки, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Судам при вирішенні подібних спорів слід керуватися, як нормами чинного земельного законодавства в частині регулювання правовідносин, що виникають між суб`єктами землекористування, так і нормами раніше діючого законодавства станом на момент виникнення спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду (постанова ВСУ у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019р. у справі №914/1420/18 ).

Позивач зазначає, що право землекористування спірною земельною ділянкою виникло в нього останнього відповідно до наданого Плану полоси відведення 1956 року.

В той же час, цитуючи норми права щодо правового регулювання земель транспорту, позивач не звернув увагу на пункт 10 Положення про землі, надані транспорту, яке затверджене постановою РНК СРСР 07 лютого 1933 року, що регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством.

Водночас, діючим на той час Земельним кодексом УСРР, затвердженим постановою ВЦВК від 29 листопада 1922 року (із змінами та доповненнями від 27 лютого 1927 року), передбачалось обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю .

Станом на 1956 р. діяла "Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использование полосы отвода", затверджена Міністерством шляхів сполучення СРСР 01 листопада 1955 року, що містила аналогічні положення.

Тобто, обов`язок оформлення позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку в полосі відведення залізничної колії був визначний діючим на той час законодавством, а не виник, як зазначає позивач, безпосередньо на підставі актів цивільного та земельного законодавства, які визначали порядок та умови набуття залізницями права користування землями залізничного транспорту, умови їх передачі іншим особам і ця обставина передбачається загальновідомими джерелами права, такими як: Перша Конституція СРСР 1924р, Загальні засади, затверджені постановою ЦВК СРСР від 15.12.1928р, Положення Про землі, надані транспорту , затверджені Постановою ЦВК СРСР №58, Ради народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 (діяло до 1981р.), Положення про землі транспорту, затверджене Постановою Ради СРСР від 08.01.1981р. №24 .

Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що за юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти. Закон є нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, а тому усі посилання скаржника на інструкції та положення якими не передбачалося реєстрації та видачі залізниці правовстановлюючих документів суперечать нормам діючого на той час Земельного кодексу, як акту вищої юридичної сили. До того ж, наведені позивачем нормативно-правові акти лише визначають правовий статус, серед іншого, земель транспорту, але не спростовують обов`язку належно оформляти право власності/користування земельними ділянками.

Відтак, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 09.08.2005р. №6 та укладення типового договору оренди землі від 17.02.2006р., що оскаржується, спірна земельна ділянка не належала позивачу на праві користування (доказів оформлення такого права позивачем не подано), відсутні підстави для визнання недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 09.08.2005р. №6 та визнання недійсним типового договору оренди землі від 17.02.2006р., зареєстрованого 15.06.2017р. за №04:07:433:001272.

Щодо заяви ТзОВ Фермер-Сервіс про застосування позовної давності, суд зазначає таке. Відповідно до приписів ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 вищезазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Оскільки в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, так як відповідачами 1 та 2 не порушено право позивача на користування ділянкою у даній справі, відсутні підстави для задоволення заяви про застосування позовної давності.

Судові витрати.

Судові витрати в силу вимог ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2019р.

Суддя Козак І.Б.